Постанова № 47847865, 30.07.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2015 р. Справа № 922/3051/15

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Гетьмана Р.А., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Савві Л.Є. - за довіреністю від 02.06.2015р.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків,

на рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р.

у справі № 922/3051/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків,

до відповідача Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К.", м. Харків,

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/3051/15 (суддя Яризько В.О.) відмовлено з задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" до Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." про визнання недійсним договору поставки від 08.05.2014р. №8/05/14.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що позивачем не доведено факту вчинення відповідачем обману при укладенні договору від 08.05.2014р. №8/05/14. Також суд зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/995/15 встановлено факт поставки товару та його отримання позивачем за договором від 08.05.2014р. №8/05/14 та надано йому правову оцінку і встановлено, що він відповідає нормам чинного законодавства, а також звичаям ділового обороту і не порушує прав та інтересів учасників.

Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі №922/3051/15 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір поставки від 08.05.2014р. №8/05/14.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що непостачання відповідачем обумовленого специфікаціями товару, кареток 150.31.012-1Д у кількості 120шт., які є невід'ємною частиною системи підвіски гусеничних тракторів, обумовило постачання некомплектного товару - мостів задніх Л 150.72.004, які не були використані у виробництві, а отже, на думку позивача, ПП "У.П.Е.К." не мав наміру виконувати зобов'язання з поставки наведеного товару. Крім того, скаржник зазначає, що за умовами договору від 08.05.2014р. №8/05/14 відсутність оплати з боку позивача не є підставою для непостачання відповідачем кареток, а тому, позивач вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару відповідно до умов спірного договору.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив рішення господарського суду Харківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у справі належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать відтиск штампу на звороті останнього аркушу ухвали суду апеляційної інстанції від 20.06.2015р. та повідомлення про вручення поштового відправлення №017713.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

08.05.2012р. між Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." (постачальником) та Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" (покупцем) укладений договір поставки №8/05/14, пунктом 1.1 якого встановлено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити на умовах, передбачених цим договором, запасні частини, призначені для комплектації тракторів типу ХТЗ-17221, ХТЗ-16131, ХТЗ-150К, Т-156Б-09,Т-150-05-09 (а.с.9,10).

Згідно із пунктом 1.2 цього договору найменування, кількість та ціна товару зазначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 даного договору ціна договору складається з вартості товару, визначеного у всіх погоджених сторонами специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору та на момент підписання орієнтовно складає 45000000грн.

Порядок оплати кожної партії товару обговорюється сторонами в відповідній специфікації на поставку конкретної партії товару (пункт 2.4 цього договору).

У пункті 10.1 цього договору зазначено, що договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання.

18.05.2015р. ПАТ «Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору поставки від 08.05.2014р. №8/05/15. Свої вимоги з посиланням на ст.230 ЦК України позивач обґрунтовує тим, що сторонами у специфікації №2, яка є невід'ємною частиною спірного договору, погоджено найменування, кількість та асортимент товару на загальну суму 293137556грн. Проте, в порушення умов договору каретки 150.31.012-1Д у кількості 120шт., які є невід'ємною частиною системи підвіски тракторів ПрАТ "У.П.Е.К.", поставлені не були. На думку позивача, відповідач навмисно ввів його в оману щодо наміру постачання комплектного товару за спірним договором, що є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.06.2015р. у даній справі в задоволенні позову відмовлено з підстав, наведених вище ( а.с.57-60).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору поставки від 08.05.2014р. №8/05/14.

У відповідності до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до приписів статті 202 ЦК України в контексті зі статтею 626 ЦК України під договором визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони вільні в укладені договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного законодавства (стаття 627 ЦК України).

Свобода договору означає можливість сторін визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.

Відповідно до положень частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України істотними умовами цивільно-правового договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей

З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір поставки укладений з додержанням вимог чинного законодавства щодо такого виду договору, сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

Позивач, обґрунтовує свої вимоги тим, що сторонами у специфікації №2, яка є невід'ємною частиною спірного договору, погоджено найменування, кількість та асортимент товару на загальну суму 293137556грн. Проте, в порушення умов договору каретки 150.31.012-1Д у кількості 120шт., які є невід'ємною частиною системи підвіски тракторів ПрАТ "У.П.Е.К.", поставлені не були. На думку позивача, відповідач навмисно ввів його в оману щодо наміру постачання комплектного товару за спірним договором, що є підставою для визнання його недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Частиною 1 статті 229 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю. Мотиви правочину - це обставини , у зв'язку з якими особа вчиняє правочин.

Згідно з пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Зазначене дає підстави для висновку, що обман може стосуватись тільки обставин, що мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов'язків сторін, властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатись в активних та пасивних діях недобросовісної сторони правочину.

З рішення господарського суду Харківської області від 20.03.2015р. у справі №922/995/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015р. та постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2015р. вбачається, що ПАТ «У.П.Е.К.» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення із Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" 10062204,00 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки від 08.05.2014р. № 8/05/14, пені, 3% річних, інфляційних витрат, а ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просило суд зобов'язати ПрАТ "У.П.Е.К." виконати обов'язок з постачання товару за договором №8/05/14, узгодженого сторонами у специфікаціях № 1 та № 2 на суму 28151688,00 грн. та стягнути пеню за прострочку поставки.

Рішенням господарського суду Харківської області у даній справі первісний позов задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" на користь Приватного акціонерного товариства "У.П.Е.К." 10062204,00 грн. заборгованості за поставлений товар за договором поставки від 08.05.2014р. № 8/05/14, 1265228,11 грн. пені, 112970,06 грн. 3% річних від простроченої суми боргу, 1316193,83 грн. інфляційних витрат за договором постачання № 8/05/14 та 73080,00 грн. судового збору; в решті первісних позовних вимог відмовлено; у зустрічному позові відмовлено повністю.

Вказаним рішенням встановлено, що 15.09.2014р. та 18.09.2014р. між Приватним акціонерним товариством "У.П.Е.К." та Публічним акціонерним товариством "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" підписані специфікації №1 та №2 до договору постачання від 08.05.2014р. №8/05/14, згідно яких оплата товару здійснюється протягом 30 календарних днів з дати відвантаження партії товару, а строк постачання - рівними партіями на протязі строку дії договору.

Також судом встановлено, що 29 та 30 вересня 2014 року ПрАТ "У.П.Е.К." поставлено ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" товар по специфікації від 15.09.2014р. №1 у повному обсязі.

21 та 27 жовтня 2014 року по специфікації від 18.09.2014р. № 2 ПрАТ "У.П.Е.К." поставлено ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" товар на суму 1162068,00 грн. (не в повному обсязі).

Крім того, при розгляді справи №922/955/15 судом встановлено, що ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" не виконало свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару та станом на 16.02.2015р. сума його боргу перед ПрАТ "У.П.Е.К." за договором постачання від 08.05.2014р № 8/05/14 складає 10062204,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За приписами пункту 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/995/15, а саме: факти виконання ПрАТ «У.П.Е.К.» зобов'язань щодо поставки товару по специфікації від 15.09.2014р. №1 та часткового виконання - по специфікації від 18.09.2014р. №2 на підставі договору поставки від 08.05.2014р. і порушення виконання зобов'язань ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

За таких обставин, посилання позивача на те, що відповідачем поставлено не весь товар, визначений у специфікації №2, що на його думку, є підставою для визнання договору недійсним на підставі статті 230 ЦК України, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки двосторонній договір поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків, правила зустрічного виконання зобов'язання має загальний характер та розповсюджується на будь-які зустрічні зобов'язання, а отже скориставшись своїм правом, визначеним статтею 538 ЦК України, відповідач зупинив виконання зобов'язань за спірним договором.

Крім того, позивач, а ні в позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі не надав жодного обґрунтування наявності умислу у ПрАТ «У.П.Е.К.» при укладенні договору поставки і не довів факту його обману при укладенні спірного договору та відсутності можливості у відповідача поставки товару, визначеного у специфікації №2, за умови належного виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором.

Також апелянтом не обґрунтовано наявності безпосереднього зв'язку обставин, з якими апелянт пов'язує недійсність правочину, з його волевиявленням при укладенні договору поставки від 08.05.2014р.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (ч.3 п.п.2.1 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними»).

В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину призюмується. Отже обов'язок доведення наявності обставин, з яким закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія судді Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного договору від 08.05.2014р. №8/05/14 недійсним.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ПАТ "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі № 922/3051/15- без змін.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги - Публічне акціонерне товариство "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе".

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст.103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 23.06.2015р. у справі № 922/3051/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 31.07.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.