Постанова № 47847854, 22.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" липня 2015 р. Справа№ 910/3999/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Іващенко М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шагін О. В. (довіреність від 30.01.2015 № б/н)

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги

товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМ-СТОУН"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015

у справі № 910/3999/15-г (суддя Марченко О.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМ-СТОУН"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М.

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року у справі № 910/3999/15-г в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМ-СТОУН" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка А.М. про повернення об'єкту фінансового лізингу за укладеним сторонами договором фінансового лізингу від 14.09.2012 № 480-L (далі - Договір), вчиненого 22.01.2015 та зареєстрованого в реєстрі за № 37, відмовлено повністю.

Прийняте рішення судом першої інстанції мотивоване неналежним виконанням позивачем взятих на себе зобов'язань за договором фінансового лізингу від 14.09.2012 № 480-L, що спонукало відповідача звернутися із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняк А.М. для вчинення виконавчого напису про вилучення та повернення від позивача предмета лізингу, переданого у тимчасове користування за Договором. А отже, виконавчий напис, вчинений 22.01.2015, відповідає вимогам чинного законодавства України.

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМ-СТОУН" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 року у справі № 910/3999/15-г та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «Альтком-Стоун» у повному обсязі.

Апеляційну скаргу скаржник обґрунтував тим, що для вчинення нотаріального напису з боку відповідача, нотаріусу було надано повідомлення кур'єрської служби, у відповідності до якого направленні документи, а саме вимоги та рахунки, не були вручені позивачу, що є порушенням постанови КМУ № 1172. Надіслання відповідачем рахунків та вимог було здійснено за допомогою кур'єрської служби «GlobalPost», яка не є оператором поштового зв'язку, що є порушенням норм чинного законодавства України. Скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково визнав встановленою обставину повідомлення позивача відповідачем про відмову останнього від договору лізингу шляхом направлення кур'єрської службою листа та не з'ясував, що даний лист був направлений не оператором поштового зв'язку, а також той факт, що документи не були вручені позивачу. У зв'язку з чим, скаржник зазначає, що позивач був позбавлений права, на добровільне виконання зазначених вимог відповідача, зобов'язань, а також умов п. 6.5 укладеного договору фінансового лізингу, згідно яких при виконанні вимог/усунення порушень умов договору лізингоодержувач продовжує користуватися предметом лізингу, а також має право здійснити викуп предмета лізингу та набути предмет лізингу у приватну власність. Скаржник зазначив, так як у Донецькій області та м. Донецьку проводиться АТО, то це стало причиною неможливості отримання позивачем повідомлень від відповідача. В тому числі скаржник зазначає, що грошові кошти, що були сплачені позивачем відповідачу стосовно відшкодування вартості предмета лізингу підлягають поверненню і тому заборгованість позивача перед відповідачем не є безспірною, а тому виконавчий напис не є вчиненим за безспірною заборгованістю та є таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2015 року у справі № 910/3999/15-г апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМ-СТОУН" прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 22.06.2015.

Ухвалою суду від 22.06.2015 відкладено розгляд апеляційної скарги на 22.07.2015.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2015 заперечив на подану апеляційну скаргу та просить апеляційний суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 22.06.2015 не з'явився.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 14.09.2012 між ТОВ «ОТП Лізинг» (лізингодавець) і ТОВ «Альтком-Стоун» (лізингоодержувач) укладено Договір № 480-L, за умовами якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався набути у власність лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - предмет лізингу), наведене в специфікації, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами Договору.

У разі дострокового розірвання (припинення) Договору у зв'язку з порушенням зобов'язань лізингоодержувачем за Договором лізингоодержувач зобов'язується повернути предмет лізингу лізингодавцю, а лізингодавець зобов'язується прийняти предмет лізингу у лізингоодержувача на умовах, передбачених Договором (пункт 1.3 Договору).

Істотним порушенням умов Договору лізингоодержувачем (далі - подія невиконання зобов'язання) вважається в тому числі така подія, як несплата лізингоодержувачем лізингового платежу або інших платежів (частково або в повному обсязі) за Договором та прострочення сплати більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня настання строку платежу згідно з Договором (пункт 7.1 Договору).

У випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов'язань, передбаченої у підпунктах 7.1.1 - 7.1.5 пункту 7.1 Договору лізингодавець має право на свій власний розсуд: розірвати Договір та вимагати погашення всієї заборгованості за будь-якими платежами за Договором та повернення предмета лізингу (підпункт «а» пункту 7.2 Договору) та вилучити предмет лізингу у порядку, передбаченому Договором та/або законодавством України, в тому числі і на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт «в» пункту 7.2 Договору);

У випадку вилучення предмета лізингу лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місця його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмету лізингу є надсилання цінного листа або надсилання такого повідомлення службою кур'єрської доставки або надання лізингоодержувачу такого повідомлення. Лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок у строк, що не перевищує 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги, повернути предмет лізингу лізингодавцю. Підтвердженням отримання лізингоодержувачем такої вимоги є повідомлення про вручення цінного листа або відмітка поштової служби про відмову від прийняття цінного листа чи закінчення терміну зберігання, або повідомлення про вручення листа службою кур'єрської доставки, або розписка керівника лізингоодержувача на примірнику повідомлення лізингодавця про вручення йому такого повідомлення. Направлення повідомлення здійснюється лізингодавцем на адресу вказану лізингодавцем у Договорі або в повідомленні про зміну адреси. Примусове вилучення предмета лізингу здійснюється відповідно до законодавства України (пункт 7.3 Договору).

Сторони домовились, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення сторонами одна одній є повідомлення про відправлення з відміткою сторони, якій надсилалось повідомлення про отримання, або відміткою поштової служби про відмову від прийняття рекомендованого чи цінного листа або закінчення терміну зберігання. Рекомендовані (цінні) листи надсилаються на адресу зазначену у Договорі, або надану стороною у випадку зміни її місцезнаходження. Рахунки, передбачені умовами Договору, можуть бути надіслані лізингодавцем лізингоодержувачу за допомогою факсимільного або електронного зв'язку з подальшим надісланням оригіналу рахунку поштою (пункт 8.14 Договору).

ТОВ «ОТП Лізинг» передало ТОВ «Альтком-Стоун» предмет лізингу, а саме автомобіль HYUNDAI H-1 2.5 WGT 8-Business 6MT 2012 року виробництва.

У зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язання зі плати лізингових платежів за Договором, 18.12.2014 відповідач звернувся із заявою до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хижняка А.М. для вчинення виконавчого напису про вилучення та повернення від позивача предмета лізингу, переданого у тимчасове користування за Договором.

22.01.2015 приватний нотаріус Хижняк А.М. вчинив Виконавчий напис, яким зобов'язав повернути від ТОВ «Альтком-Стоун» на користь ТОВ «ОТП Лізинг» предмет лізингу, який було передано в користування на умовах фінансового лізингу за Договором за невиплачену в період з 25.07.2014 по 25.10.2014 заборгованість у сумі 68 526,36 грн.

Виконавчий напис від 22.01.2015 набув чинності з дати його вчинення та був пред'явлений до виконання 03.02.2015.

Постановою від 03.02.2015 про відкриття виконавчого провадження (ВП № 46356968) державним виконавцем Гаєвським Сергієм Миколайовичем ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання Виконавчого напису від 22.01.2015 № 37.

Положеннями ст.ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з умов договору сторони визначили розміри, порядок та терміни сплати лізингоодержувачем лізингових платежів у додатку 2 «Графік сплати лізингових платежів», відповідно до якого позивач зобов'язувався вносити лізингові платежі щомісяця.

Згідно наданих позивачем рахунків вбачається, що у позивача виникла заборгованість по лізинговим платежам за період з липня по жовтень 2014 в розмірі 68 526,36 грн. Таким чином, відповідач є таким, що прострочив сплату своїх зобов'язань за договором понад 30 днів.

Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку.

Так, 18.12.2014 відповідач надіслав позивачу повідомлення № 3286/12 з вимогою оплатити в десятиденний строк з моменту отримання повідомлення прострочену заборгованість у сумі 68 526,36 грн. із попередженням про те, що у разі ненадходження коштів ТОВ «ОТП Лізинг» буде змушено відмовитись від Договору. До повідомлення були додані такі рахунки: від 23.07.2014 № 29713; від 21.08.2014 № 31038; від 25.09.2014 № 32390 та від 21.10.2014 № 35315.

Вказаний лист позивач не отримав, про що кур'єрська служба «GlobalPost» зробила відмітку «не доставлено получ.нет на адресе тел. не отвечает».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов достовірних висновків, що відповідач вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення позивача та надіслав йому рахунки у встановлений Договором спосіб.

За загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, із наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями

617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.

З огляду на вищенаведене скаржник на довів неможливості попередження завдання шкоди та причинний зв'язок між невиконанням зобов'язань по договору лізингу та проведенням в Донецькій області та м. Донецьку АТО. Натомість позивач не надав доказів вжиття ним усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та неможливості запобігти збиткам відповідача.

Разом із тим частина 2 статті 218 ГК України не допускає віднесення до категорії непереборної сили порушення зобов'язань контрагентами боржника.

А тому є безпідставним твердження позивача про неможливість добровільного виконання зазначених вимог відповідача, зобов'язань, а також умов п. 6.5 укладеного договору фінансового лізингу, згідно яких при виконанні вимог/усунення порушень умов договору лізингоодержувач продовжує користуватися предметом лізингу, а також має право здійснити викуп предмета лізингу та набути предмет лізингу у приватну власність. Так, як позивач був ознайомлений з умовами договору лізингу та знав про надане право відповідачу на відмову від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у спосіб визначений умовами договору.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач подав докази виконання пункту 7.3 Договору та надіслання повідомлення позивачу. ТОВ «Альтком-Стоун» не повернуло ТОВ «ОТП Лізинг» на його вимогу предмет лізингу, що спонукало останнього звернутись до нотаріуса для вчинення виконавчого напису на примусове вилучення предмету лізингу у лізингоодержувача.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Порядок вчинення нотаріусом виконавчого напису визначається Законом України «Про нотаріат» відповідно до п. 19 ст. 34 якого нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлено Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 3.1. глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 р., нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 р.

В тому числі скаржник зазначає, що грошові кошти, що були сплачені позивачем відповідачу стосовно відшкодування вартості предмета лізингу підлягають поверненню і тому заборгованість позивача перед відповідачем не є безспірною, а тому виконавчий напис не є вчиненим за безспірною заборгованість та є таким, що не підлягає виконанню.

Посилання позивача на те, що грошові кошти, що були сплачені позивачем відповідачу стосовно відшкодування вартості предмета лізингу підлягають поверненню і тому заборгованість позивача перед відповідачем не є безспірною, а тому виконавчий напис не є вчиненим за безспірною заборгованість та є таким, що не підлягає виконанню не підтверджено належними засобами доказування, оскільки позивач не надав докази оплати прострочених лізингових платежів по рахунках: від 23.07.2014 № 29713; від 21.08.2014 № 31038; від 25.09.2014 № 32390 та від 21.10.2014 № 35315.

Враховуючи викладене, твердження позивача про вчинення спірного виконавчого напису з порушенням є необґрунтованим та не доведеним, а тому вказана нотаріальна дія вчинена нотаріусом правомірно, відповідно до вказаних вище норм закону та укладеного між сторонами спору договору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/3999/15-г відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Судовою колегією встановлено відсутність належних доказів щодо обставин, передбачених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджували б наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

В той же час, доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТКОМ-СТОУН" на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/3999/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2015 у справі № 910/3999/15-г залишити без змін.

3. Справу 910/3999/15-г повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Р.В. Федорчук

Судді О.І. Лобань

А.Г. Майданевич