Рішення № 47845118, 28.07.2015, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.07.2015 Справа № 920/1055/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт", м. Суми;

до відповідача: Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради,

м. Суми

про стягнення 377 356 грн 63 коп.

СУДДЯ ДЖЕПА Ю.А.

За участю представників сторін:

від позивача: Гурнак С.О. (довіреність № 6 від 22.06.2015);

від відповідача: Данько Д.О. (довіреність № 13 від 22.06.2015);

При секретарі судового засідання Куриленко О.В.

Під час розгляду справи судом в судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.07.2015 до 28.07.2015 до 12 год. 30 хв.

Суть спору: позивач, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача 377 356 грн. 33 коп. заборгованості, з яких: 345 339 грн. 27 коп. основного боргу, відповідно до укладеного між сторонами договору підряду № 4 від 09.01.2015 та договору на виконання робіт з диспетчерського обслуговування № 22 від 30.01.2015, 8 800 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 1 105 грн. 58 коп. 3 % річних, 22 111 грн. 60 коп. пені, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

В минуле судове засідання представником позивача подано суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та клопотання про доповнення прохальної частини заяви про збільшення позовних вимог рахунками, належними Коммунальному підприємству "Сумижитло" Сумської міської ради. Дані клопотання відповідають вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому прийняті судом до розгляду.

В дане судове засідання представником позивача подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Данні документи судом оглянуті та приєднані до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача письмовий відзив на позов не подав, усно в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Представником відповідача подано 28.07.2015 клопотання про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Дане клопотання на підставі ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України задоволено.

Окрім цього, представником відповідача надано письмові пояснення по справі, в яких останній просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та витребувати у позивача обгрунтований розрахунок суми позову, також витребувати оригінали актів звірки; витребувати у відповідача будь-які докази (договір або угоду) про використання факсиміле у первинних документах, надати час відповідачу задля долучення документів, що підтверджують (або спростовують) повноваження особи, яка підписувала акти виконаних робіт (акти звірки взаємних розрахунків). Суд відмовив в задоволенні зазначеного клопотання, обгрунтовуючи тим, що в судовому засіданні, яке відбулося 21.07.2015 представником відповідача (Данько Д.О.) було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та підготовки вмотивованого відзиву по справі. Проте, з 21.07.2015 по 28.07.2015 представник відповідача з матеріалами справи так і не ознайомився, відповідної заяви про ознайомлення з матеріалами справи не надав, і не надав письмового відзиву на позов. Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які акти звірки взаємних розрахунків.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами процесу.

Суд розцінює, що відповідні дії відповідача спрямовані на умисне затягування судового процесу, порушують права інших учасників судового процесу та суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Основним завданням судочинства в господарських судах є захист економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, сприяння зміцненню законності у цій сфері та розгляду справи у встановлені строки незалежним та незацікавленим судом. Необґрунтоване затягування процесу перешкоджає своєчасному здійсненню правосуддя, що не узгоджується із засадами господарського судочинства.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спір має бути вирішено судом у строк не більше ніж 2-х місяців від дня одержання позовної заяви.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи відповідно до положень ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, суд встановив:

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору підряду № 4 від 09.01.2015 замовник (відповідач) доручає і оплачує, а підрядник (позивач) приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника, визначених Додатком 1 та Додатком № 2 до Договору, які є його невід'ємними частинами, крім робіт капітального характеру, передбачених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд».

Згідно з п. 8.1 Договору підряду № 4 від 09.01.2015, договір вступає в силу з 10.01.2015 і діє по 31.05.2015.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у квітні-травні 2015 він, як підрядник, належним чином та у повному обсязі виконував умови Договору підряду № 4 від 09.01.2015, здійснюючи організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника, визначених Додатком 1 та Додатком № 2 до договору.

Згідно реєстрів актів приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обслуговування систем диспетчеризації Договору № 4 від 09.01.2015, з врахуванням днів простою ліфтів та систем диспетчеризації, позивач належним чином виконав роботи на загальну суму 225 339 грн. 27 коп.: у квітні 2015 на суму 112 401 грн. 24 коп., у травні 2015 - на 112 938 грн. 03 коп., що підтверджується оформленими належним чином та підписаними обома сторонами актами виконаних робіт.

Таким чином, у зв'язку з порушенням п. 5.3 Договору підряду № 4 від 09.01.2015, яким передбачено, що замовник здійснює повний розрахунок за виконані підрядником роботи, згідно підписаного сторонами Акту виконаних робіт до 30 (тридцятого) числа місяця, наступного за звітним, за відповідачем сформувалася заборгованість в розмірі 225 339 грн. 27 коп.

Матеріалами справи, а саме актами надання послуг за квітень-травень 2015, підтверджується факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на загальну суму 225 339 грн. 27 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не оплатив повністю та своєчасно виконані роботи за квітень-травень 2015, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 225 339 грн. 27 коп.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами частини першої статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Таким чином, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідач не подав доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах, обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі виконання підрядних робіт.

Акти надання послуг за квітень-травень 2015 підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень.

Відсутність висловлених відповідачем зауважень до виконаних робіт свідчить, в свою чергу, про прийняття робіт та, відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.

Судом встановлено, що факт виконання позивачем відповідно до договору підряду № 4 від 09.01.2015 робіт загальною вартістю 225 339 грн. 27 коп. за квітень-травень 2015, обсяг і якість вказаних робіт підтверджується відповідними актами надання послуг, які є належними та допустимими доказами. Відповідач не розрахувався за виконані роботи і доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах не подав.

Крім того, з матеріалів справи свідчить, що між сторонами 30.01.2015 було укладено договір № 22 на виконання робіт з диспетчерського обслуговування.

Пунктом 9.1 Договору встановлено строк дії данного договору з 01.02.2015 по 31.05.2015, а у випадку невиконання або неякісного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань до повного їх виконання незалежно від дати припинення Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору, підрядник зобов'язується на власний ризик за дорученням замовника та у відповідності з вимогами цього Договору виконати роботи з диспетчерського обслуговування по житловим будинкам, що обслуговуються КП «Сумижитло» Сумської міської ради, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності до умов данного Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахункова вартість робіт з диспетчерського обслуговування на Об'єктах замовника відповідно до калькуляції, наданої підрядником становить 60 000 грн. 00 коп.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у квітні-травні 2015 підрядником належним чином та у повному обсязі відповідно до умов Договору № 22 виконувалися роботи з диспетчерського обслуговування по житловим будинкам, що обслуговуються КП «Сумижитло» Сумської міської ради.

Крім цього, позивач зазначає, що акти надання послуг за квітень 2015 по Договору № 22 від 30.01.2015 на суму 60 000 грн. 00 коп. своєчасно складені підрядником та направлені на адресу замовника для належного оформлення супровідним листом за № 139 від 05.05.2015, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції № 1512/15.01-4 від 05.05.2015. Також акти виконаних робіт (надання послуг) за травень 2015 по Договору № 22 від 30.01.2015 на суму 60 000 грн. 00 коп. своєчасно складені підрядником та направлені на адресу замовника для належного оформлення супровідним листом № 177 від 03.06.2015.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідно до п. 4.2 Договору підряду № 22 від 30.01.2015 замовник, протягом п'яти робочих днів з моменту отримання від підрядника акту приймання виконаних робіт проводить перевірку виконаної роботи, згідно з наданим актом та в разі відсутності зауважень, підписує акт виконаних робіт, про що повідомляє підрядника.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Позивач в позові зазначає, що станом на 01.07.2015 належним чином оформлених екземплярів актів наданих послуг по Договору № 22 від 30.01.2015 від замовника підряднику не повернулося. Жодних зауважень до якості та обсягу виконаних робіт чи відмови від підписання актів виконаних робіт на адресу позивача від відповідача не надходило. А тому акти наданих послуг вважаються підписаними, а роботи - такими, що прийняті.

Пунктом 5.1 Договору № 22 від 30.01.2015 передбачено, що замовник, протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання актів виконаних робіт оплачує виконані підрядником роботи шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Зобов'язання замовника прийняти та оплатити виконану підрядником роботу за актом приймання-передачі виконаних робіт передбачено також п. 2.2.4 вищевказаного договору.

Таким чином, у зв'язку з порушенням взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за квітень-травень 2015 по договору № 22 від 30.01.2015 у відповідача перед позивачем сформувалася заборгованість у розмірі 120 000 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2015 загальна сума боргу відповідача перед позивачем по укладених Договорах: Договору підряду № 4 від 09.01.2015, Договору № 22 на виконання робіт з диспетчерського обслуговування від 30.01.2015 становить 345 339 грн. 27 коп.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити законом покладений саме на замовника.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду».

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, згідно з якою, Замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

Частиною першою ст. 853 Цивільного кодексу України, передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З наведеною нормою кореспондується і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, згідно із якою господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження заперечень проти вимог позивача, не надано суду аргументованого відзиву у письмовому вигляді, тому суд, з врахуванням встановлених обставин справи на підставі наявних в справі доказів та положень чинного цивільного законодавства, вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 837, 853 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню по Договору підряду № 4 від 09.01.2015 (п. 6.1 Договору) за період з 31.05.2015, 01.07.2015 по 20.07.2015 в розмірі 13 136 грн. 26 коп.

По Договору № 22 на виконання робіт з диспетчерського обслуговування від 30.01.2015 ( п. 6.5 Договору) за період з 21.05.2015 по 20.07.2015 та з 21.06.2015 по 20.07.2015 у розмірі 8 975 грн. 34 коп.

Таким чином, загальна сума пені по вищевказаним договорам становить 22 111 грн. 60 коп.

Право позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 22 111 грн. 60 коп. передбачено умовами договорів. Враховуючи, що дана сума пені нарахована з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вищевказаним договорам позивач просить стягнути з відповідача 8 800 грн. 18 коп. інфляційних втрат та 1 105 грн. 58 коп. 3% річних.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 4 ст. 49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору в сумі 8 733 грн. 79 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 610, 629, 837, 853, , 854, 883 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Сумижитло» Сумської міської ради (40000, м. Суми, вул. Горького, б. 21, ЄДРПОУ 37654796) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" (40035, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, б. 21, код ЄДРПОУ 37785145) 345 339 грн. 27 коп. основного боргу, 22 111 грн. 60 коп. пені, 8 800 грн. 18 коп. інфляційних втрат, 1 105 грн. 58 коп. 3% річних, 8 733 грн. 79 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.08.2015

СУДДЯ Ю.А. ДЖЕПА