Рішення № 47844779, 31.07.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2015 рокуСправа № 912/2233/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М., розглянувши справу № 912/2233/15 від 18.06.2015 року

за позовом публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (далі - ПАТ "Кіровоградобленерго"), 25015, м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 15

до відповідача Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", 28500, Кіровоградська область, м. Долинська, проммайданчик

про стягнення 5 724 435, 98 грн., в тому числі 4 362 807, 34 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 1 298 659, 98 грн. втрат від інфляції та 62 968, 66 грн. 3% річних

.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача - Соловйова М.С., довіреність № 60/07 від 26.03.2015 року;

від відповідача - Ширяєва Л.Г., довіреність № 02-18/610 від 27.05.2015 року.

В судовому засіданні 03.07.2015 року оголошено перерву до 15 год. 00 хв. 27.07.2015 року. В судовому засіданні 27.07.2015 року оголошено перерву до 11 год. 30 хв. 31.07.2015 року.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 5 724 435, 98 грн., в тому числі 4 362 807, 34 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 1 298 659, 98 грн. втрат від інфляції та 62 968, 66 грн. 3% річних.

Ухвалою від 18.06.2015 року господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду і порушив провадження у справі № 912/2233/15. Справу призначив до розгляду в судовому засіданні. Від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

Позивачем 30.06.2015 року подано до суду розрахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат з урахуванням листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (зокрема щодо періоду нарахування суми, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції) та з врахуванням Інформаційного листа ВГС України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування ВГС України у розгляді справ окремих норм матеріального права" та розрахунок 3% річних, за яким заборгованість відповідача перед позивачем склала 5 912 210, 28 грн., в тому числі 4 362 807, 34 грн. основного боргу за спожиту активну електроенергію, 1 486 434, 28 грн. втрат від інфляції та 62 968, 66 грн. 3% річних. (а.с. 100-101)

При цьому, позивач повідомив суд, що не дивлячись на вказаний розрахунок він не має наміру збільшувати розмір позовних вимог до відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, позовні вимоги не заперечив, разом з тим заявив письмове клопотання про відстрочку виконання рішення терміном на 6 місяців.

За ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторони, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22.09.2010 року між ВАТ "Кіровоградобленерго", правонаступником - якого є ПАТ "Кіровоградобленерго" (надалі - позивач) та Державним підприємством "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (надалі - відповідач) укладено договір № 2 про постачання електричної енергії (надалі - Договір), згідно якого позивач зобов'язався постачати електричну енергію як різновид товару на об'єкти відповідача вказані у Договорі, а відповідач, в свою чергу зобов'язався вчасно сплачувати спожиту електроенергію відповідно до умов договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії чи перегляд його умов (п. 9.4 Договору). Станом на день звернення до суду Договір не припинив свою дію.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до пункту 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

З п. 2.2.2. Договору вбачається, що позивач взяв на себе обов'язок постачати відповідачу електроенергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток "Обсяги постачання електроенергії споживачу та субспоживачу").

А згідно п. 2.3.4 Договору відповідач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії".

Згідно з пунктом 1 Додатку №1 "Порядок розрахунків" до Договору розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на дільниці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про використану електричну енергію" за показниками розрахункових засобів обліку в точках обліку, перелік яких наведено в п. 7 додатку до договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (п.3 Додатку).

Відповідно до п. 8 Додатку № 1 "Порядок розрахунків" до Договору споживач самостійно на протязі 5 операційних днів після дати отримання рахунку здійснює повний розрахунок за активну електричну енергію, фактично спожиту протягом розрахункового періоду, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг компенсації перетікання реактивної енергії, пеню, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору.

Також, Законом України "Про здійснення державних закупівель" (зі змінами) встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Вказаний Закон застосовується до всіх замовників на закупівлю товарів, робіт і послуг які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень (ч. 1 статті 2 Закону).

Відповідно до статутних документів відповідач є Державним підприємством. А також є споживачем електричної енергії, обсяги якого перевищують 100 тисяч гривень. Тому на виконання вказаного вище Закону між позивачем та відповідачем укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №07/158 від 13.12.2013 року та договір про закупівлю енергії електричної №07/120 від 29.12.2014 року, згідно яких постачальник зобов'язався протягом 2014 (2015) року поставити споживачу товари, зазначені в п.1.2. цього договору (електричну енергію - код 35.11.1 за ДКПП 016-2010), а споживач , в свою чергу, зобов'язався прийняти і оплати такий товар, в обсягах визначених п.1.3. договорів про закупівлю.

Розрахунки за договорами про закупівлю товарів за державні кошти проводяться шляхом оплати споживачем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату товару (п.4.1. Договорів №07/120 від 29.12.2014 р. та №07/158 від 12.12.2013 року).

Згідно п. 6.1.3. вказаних договорів про закупівлю товарів за державні кошти визначено, що інші обов'язки сторін є дотримання вимог Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 року № 28 (зі змінами).

Так, абз. 1 п. 6.11. Правил користування електричною енергією визначено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

А абз. 4 п. 6.11. тих же Правил передбачено, що тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, відповідач звітував позивачу про обсяги споживання електроенергії за кожний розрахунковий період з грудня 2013 року по квітень 2015 рік шляхом надання Актів про використану електроенергію, відповідно до яких відповідачем у вказаний період було спожито 10 672 514 кВт/годин активної електроенергії (копії Актів про використану електроенергію додаються).

На підставі кожного Акту про використану електроенергію за відповідний розрахунковий період, відповідач отримував рахунок - фактуру №2/1. Загальна сума отриманих відповідачем рахунків за спожиту активну електроенергію у період з грудня 2013 року по квітень 2015 року становить 11 360 866, 56 грн. з ПДВ (копії рахунків з доказами їх отримання додаються).

Сума оплати вказаних вище рахунків за період з 03.01.2014 року по 15.06.2015 року становить 6 998 059, 22 грн.

Згідно ч. 1 п. 8.1. Правил користування електроенергії та умов вказаних вище договорів постачальник електроенергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електроенергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

А згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже було зазначено, відповідно до абз. 4 п. 6.11.Правил користування електроенергії, строк оплати отриманого рахунку не має перевищувати 5 днів після дати отримання рахунків.

Однак, як вбачається з помісячного розрахунку заборгованості за спожиту активну електроенергію у період з грудня 2013 року по квітень 2015 року:

- рахунок № 2/1 від 03.01.2014 р. за спожиту у грудні 2013 р. на суму1037164 грн.06 коп. сплачений 30.01.2014 р. з прострочення платежу у 16 днів;

- рахунок № 2/1 від 03.02.2014 р. за спожиту у січні 2014 р. на суму 1 076 672 грн. 17 коп. сплачений 11.03.2014 р., з прострочення платежу у 27 днів;

- рахунок № 2/1 від 03.03.2014 р. за спожиту у лютому 2014р.на суму 938305 грн. 91коп. сплачений 08.07.2014 р., з прострочення платежу у 117 днів;

- рахунок № 2/1 від 01.04.2014 р. за спожиту у березні 2014 р. на суму 668433 грн. 67коп. сплачений 03.06.2014 р., з прострочення платежу у 54 дня;

- рахунок № 2/1 від 05.05.2014 р. за спожиту у квітні 2014р.на суму 387328 грн. 90 коп. сплачений 03.06.2014 р. з прострочення платежу у 19 днів;

- рахунок № 2/1 від 02.06.2014 р. за спожиту у травні 2014 р. на суму 341 306 грн. 34 коп. сплачений 08.07.2014 р., з прострочення платежу у 27 днів;

- рахунок № 2/1 від 01.07.2014 р. за спожиту у червні 2014 р. р. на суму 351 288 грн. 24 коп. сплачений 02.12.2014 р., з прострочення платежу у 145 днів;

- рахунок № 2/1 від 01.08.2014 р. за спожиту у липні 2014 р. на суму 356 303 грн. 24 коп. сплачений 02.12.2014 р., з прострочення платежу у 112 днів;

- рахунок № 2/1 від 01.09.2014 р. за спожиту у серпні 2014 р. на суму 365 232 грн. 82 коп. сплачений 30.12.2014 р., з прострочення платежу у 110 днів;

- рахунок № 2/1 від 02.10.2014 р. за спожиту у вересні 2014 р. на суму 356 596 грн. 25 коп. сплачений 09.12.2014 р., з прострочення платежу у 56 днів;

- рахунок № 2/1 від 03.11.2014 р. за спожиту у жовтні 2014 р. на суму 501 087 грн. 14 коп. оплачений частково в сумі 51 927 грн. 37 коп., станом на 15.06.2015 р. недоплата становить 449 159 грн. 77 коп.;

- рахунок № 2/1 від 01.12.2014 р. за спожиту у листопаді 2014 р. на суму 718 781 грн. 15 коп. сплачений без порушення строків на оплату;

- рахунок № 2/1 від 05.01.2015 р. за спожиту у грудні 2014 р. на суму 1 011 883 грн. 27 коп. оплачений частково в сумі 2 936 грн. 53 коп., станом на 15.06.2015 р. недоплата становить 1 008 946 грн. 74 коп.;

- рахунок № 2/1 від 02.02.2015 р. за спожиту у січні 2015 р. на суму 1 082 424 грн. 58 коп. оплачений частково в сумі 336 776 грн. 31 коп., станом на 15.06.2015 р. недоплата становить 745 648 грн. 27 коп. ;

- рахунок № 2/1 від 02.03.2015 р. за спожиту у лютому 2015 р. на суму 958 003 грн. 12 коп. оплачений частково в сумі 3 515 грн. 06 коп., станом на 15.06.2015 р. недоплата становить 954 488 грн. 06 коп.;

- рахунок № 2/1 від 01.04.2015 р. за спожиту у березні 2015 р. на суму 683 266 грн. 21 коп. оплачений частково в сумі 2 808 грн. 52 коп., станом на 15.06.2015 р. недоплата становить 680 457 грн. 69 коп.;

- рахунок № 2/1 від 05.05.2015 р. за спожиту у квітні 2015 р. на суму 526 789 грн. 49 коп. оплачений частково в сумі 2 682 грн. 68 коп., станом на 15.06.2015 р. недоплата становить 524 106 грн. 81 коп. .

Отже, відповідач не дотримувався строків оплати зазначених вище рахунків за спожиту активну електроенергію та, станом на 15.06.2015 року, не оплатив у повному обсязі рахунки №2/1 від 03.11.2014 року за жовтень 2014 року, №2/1 від 05.02.2015 року за грудень 2014 року, №2/1 від 02.02.2015 року за січень 2015 року, №2/1 від 02.03.2015 року за лютий 2015 року, №2/1 від 01.04.2015 року за березень 2015 року, №2/1 від 05.05.2015 року за квітень 2015 року, в зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість по спожитій активній електроенергії в сумі 4 362 807, 34 грн.

Слід вказати, що 05.05.2015 року між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки розрахунків згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем по активній електроенергії становить 4 365 490, 02 грн. Акт звірки в частині боргу по активну електроенергії підписаний відповідачем без зауважень.

Частина 2 ст. 612 Цивільного Кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, керуючись приписами ст. 625 Цивільного Кодексу України, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання по сплаті виставлених рахунків за спожиту у період з грудня 2013 року по квітень 2015 року активну електроенергію, позивач здійснив нарахування втрат від інфляції за період з 14.01.2014 року по 31.05.2015 року та 3% річних за період з 14.01.2014 року по 15.06.2015 року.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, що вказаний у помісячному розрахунку заборгованості, втрати від інфляції становлять 1 298 659, 98 грн. (за період з 14.01.2014 року по 31.05.2015 року), а 3% річних - 62 968, 66 грн. (за період з 14.01.2014 року по 15.06.2015 року).

Тож, загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 5 724 435, 98 грн., з яких:

- 4 362 807, 34 грн. борг по спожитій у жовтні 2014 року, грудні 2014 року, січні 2015 року, лютому 2015 року, березні 2015 року, квітні 2015 року активній електроенергії;

- 1 298 659, 98 грн. втрат від інфляції, розраховані за період з 14.01.2014 року по 31.05.2015 року за невчасно виконане грошове зобов'язання по сплаті рахунків за спожиту активну електроенергію у період з грудня 2013 року по квітень 2015 року;

- 62 968, 66 грн. 3% річних, розраховані за період з 14.01.2014 року по 15.06.2015 року за невчасно виконане грошове зобов'язання по сплаті рахунків за спожиту активну електроенергію у період з грудня 2013 року по квітень 2015 року;

Крім того, 02.06.2015 року відповідач отримав претензію №3374/07 від 27.05.2015 року на суму 4 362 807, 34 грн. з вимогою про сплату в термін до 05.06.2015 року основного боргу за спожиту активну електроенергію. Однак станом на 15.06.2015 року відповідач не здійснив жодних дій щодо задоволення вимог позивача та не сплатив вказану вище заборгованість.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, Відповідач ухиляється від виконання покладених на нього умовами договору та нормами чинного законодавства зобов'язань щодо повної та вчасної оплати виставлених рахунків за спожиту активну електроенергію, в зв'язку з чим порушуються права позивача.

Згідно ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, дана норма кореспондується зі ст. 16 Цивільного кодексу України.

Згідно ж ч.1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За викладених обставин, господарський суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю щодо стягнення: 5 724 435, 98 грн., в тому числі 4 362 807, 34 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 1 298 659, 98 грн. втрат від інфляції та 62 968, 66 грн. 3% річних.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Частина 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

У розумінні ст. 121 Господарського процесуального кодексу України відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

У пункті 7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд не розцінює повідомлені відповідачем обставини як виняткові, виходячи з наступного. З аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки виконання рішення суду слідує, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відсутність станом на даний час грошових коштів, достатніх для виконання рішення господарського суду, тяжке фінансове становище у зв'язку з недостатністю фінансування відповідача, вирішення питання надання субвенцій з державного бюджету, тощо, не є тими виключними обставинами, які можуть бути підставою для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст. 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 116-117, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" (28500, Кіровоградська область, м. Долинська, проммайданчик, ідентифікаційний код 04853709) на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25015, м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 15, ідентифікаційний код 23226362) - 5 724 435, 98 грн., в тому числі 4 362 807, 34 грн. боргу за спожиту активну електроенергію, 1 298 659, 98 грн. втрат від інфляції та 62 968, 66 грн. 3% річних, а також 73 080, 00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Заяву Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" про відстрочення виконання рішення у справі залишити без задоволення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Засвідчені належним чином примірники рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 31.07.2015

Суддя Н.М. Коваленко