Рішення № 47844710, 21.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.2015Справа №910/13917/15 Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській Г.С.

розглянувши справу № 910/13917/15

за позовом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області

до 1) публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»;

2) фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи

фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку

АТ «Брокбізнесбанк»;

про стягнення 34 218,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: Руснакова Т.А., довіреність № 1/1356 від 30.09.2014р.;

від відповідача-1: Голуб'тникова Ю.А., довіреність № 130/03 від 05.06.2015р.;

від відповідача-2: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (надалі - відповідач 1) та фонду гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ «Брокбізнесбанк» (надалі - відповідач 1) про стягнення 34218,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 16.06.2010р. між позивачем та ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі Миколаївської філії було укладено Договір № 23 на здійснення готівкового обслуговування, проте в порушення умов договору відповідачем-1 не здійснено зарахування отриманих коштів у загальній сумі 34 218,00 грн. на реєстраційний рахунок позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2015р. порушено провадження у справі № 910/13917/15, розгляд справи призначений на 19.06.2015р. о 10:00 в режимі відеоконференції.

19.06.2015р. через відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву від публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», в якому відповідач позов не визнає з наступних підстав. Так, за доводами відповідача, на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року №107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014р. прийнято рішення № 9 «Про виведення та здійснення тимчасової адміністрації», згідно з яким запроваджено в Банку тимчасову адміністрацію з 03.03.2014р. по 02.06.2014р. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014р. № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014р. № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк». Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», порядку та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, як зазначає відповідач-1, позивач звертався до уповноваженої особи Фонду з вимогою про включення його до реєстру кредиторів, проте йому було відмовлено у зв'язку з тим, що заявника заяви про кредиторські вимоги неможливо ідентифікувати та верифікувати повноваження особи, яка підписала від імені позивача дану заяву, у зв'язку з відсутністю скріплення печаткою такої заяви.

У зв'язку з хворобою судді Привалова А.І. судове засідання 19.06.2015р не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.201р. розгляд справи призначений на 03.07.2015р. на 10:00 в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 03.07.2015р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, наведені у відзиві на позов, та подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення відзиву з доданими до нього документами на адресу позивача.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, при цьому судом було встановлено, що останній неналежним чином повідомлений про час і дату проведення судового засідання, оскільки в позовній заяві вказано невірну адресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2015р. розгляд справи було відкладено на 21.07.2015р., у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача-2, неподанням витребуваних судом доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

07.07.2015р. та 17.07.2015р. на адресу господарського суду від позивача надійшли витребувані докази.

10.07.2015р. через канцелярію суду витребувані докази подав відповідач-1.

В засіданні суду 21.07.2015р., яке проводилось в режимі відеоконференції, позивач підтримав заявлені позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача-1 позов не визнав, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позов.

Представник відповідача-2 в судове засідання 21.07.2015р. не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив. Витребувані ухвалою суду від 03.07.2015р. документи не подав.

Відповідача-2 належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвала від 03.07.2015р. була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу: 01032, м. Київ, бул. Т.Шевченка, 33-б, та отримана останнім 14.07.2015р.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача-2 суд не повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача-2, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.10.2010р. між позивачем (за договором - клієнт) та публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» в особі Миколаївської філії (за договором - Банк) було укладено Договір № 23 на здійснення готівкового обслуговування.

Відповідно до п.п.1.1., 1.2. договору, Банк здійснює готівкове обслуговування клієнта через рахунки групи 257, що відкриті на ім'я ГУДКУ у м. Миколаєві (орган Державного казначейства, через який обслуговується клієнт). Зокрема, приймає від клієнта готівкові кошти через каси банку з подальшим їх зарахуванням на відповідні реєстраційні рахунки.

Згідно з пп. 2.3.2. договору, Банк бере на себе зобов'язання належним чином виконувати умови договору.

У п. 9.1. сторони встановили, що договір укладений на невизначений строк, набуває чинності з дня його підписання. Дія договору припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Отже, укладений між сторонами договір є договором банківського рахунку, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які регулюються, зокрема главою 72 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до квитанції ПАТ «Брокбізнесбанк» №810/669089 від 20.02.2014р., відповідачем-1 були отримані від позивача грошові кошти в сумі 34218,00 грн. для подальшого зарахування на р/рахунок 37313012000094 УМВС України в Миколаївській області за реквізитами: ГУ ДКС у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 08592253.

Проте, зазначені кошти не були зараховані на рахунок позивача, що під час розгляду справи також було підтверджено відповідачем-1.

З метою досудового врегулювання спору, 11.04.2014р. позивач звернувся до Регіонального відділення АТ «Брокбізнесбанк» з претензією за вих. № 1/439, в якій вимагав здійснити операцію по зарахуванню коштів у сумі 34218,00 грн. на рахунок УМВС України в Миколаївській області, відкритий в ГУ ДКС у Миколаївській області, МФО 826013.

Керуючий Миколаївським РВ АТ «Брокбізнесбанк» листом від 15.04.2015р. за вих. №398/05/-08 повідомив про запровадження у банку з 03.03.2014р. по 02.06.2014р. тимчасової адміністрації та у зв'язку з цим про неможливість задовольнити вимоги УМВС України в Миколаївській області.

Після опублікування оголошення про ліквідацію банку, позивач 10.07.2014р. надіслав на адресу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ «Брокбізнесбанк» заяву про визнання його кредитором на суму 34 281,00 грн.

Під час розгляду справи відповідачем-1 було надано лист за вих. № 76-кр від 11.03.2015р., яким позивача повідомлено про відсутність правових підстав щодо включення грошових вимог Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області до реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Брокбізнесбанк», затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування № 226/14 від 16.10.2014р.

Доказів повторного звернення позивача з заявою про визнання його кредитором на суму 34218,00 грн. або оскарження відмови у визнанні кредитором суду представлено не було.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 28.02.2014р. прийнято рішення № 9 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», відповідно до якого та на підставі постанови Правління Національного банку України від 28 лютого 2014 року № 107 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до категорії неплатоспроможних», керуючись пунктом 2 частини 5 статті 12 та статтею 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вирішила розпочати процедуру виведення публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» з ринку та запровадити в ньому тимчасову адміністрацію з 03.03.2014 по 02.06.2014.

Крім того, відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014р. № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014р. № 45 «Про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк».

У відповідності до ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Частинами 1 та 3 статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо Національний банк України після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено Національним банком України до категорії проблемних або неплатоспроможних, Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вживають щодо нього заходи, передбачені цим Законом та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Нормами статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Нормами статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Крім того, виходячи зі змісту статей 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації складається план врегулювання (рішення Фонду, що визначає спосіб, економічне обґрунтування, строки та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку) у якому визначаються заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку в один із способів передбачених у частині 2 статі 39 даного Закону. Фонд складає реєстр активів і зобов'язань, які підлягають відчуженню. Під час відчуження зобов'язань Фонд має забезпечити неупереджене ставлення до всіх кредиторів неплатоспроможного банку, дотримуючись черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, при цьому зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом, мають найвищий пріоритет і не можуть бути відчужені частково. Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається в особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Відомості про ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» були опубліковані в газетах "Урядовий кур'єр" № 106 (5235) від 14.06.2014 року та "Голос України" № 113 (5863) від 14.06.2014 року.

Частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (частини 2 та 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів").

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Отже, з огляду на зазначене вище, та враховуючи прийняте рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задоволення вимог кредиторів банку, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред'явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", при цьому задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звертався до ліквідатора ПАТ «Брокбізнесбанк» із заявою про визнання кредитором, однак вказана заява не була акцептована.

Крім цього, суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів щодо оскарження дій відповідача-2 в частині неакцептування вимог кредитора.

Отже, підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.07.2015р.

Суддя А.І. Привалов