Рішення № 47844534, 28.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2015Справа №910/15304/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНФАС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОБУДСЕРВІС 2006"

про стягнення 156 831,13 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача: Поштар Т.П.(дов. від 26.05.2015)

Від відповідача: Клінішева М. В. (дов. № 34-15 від 15.07.2015)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, за договором про надання послуг № 3/2908-11 від 16.09.2011 у розмірі 156 831,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2015 порушено провадження у справі №910/15304/15 та призначено до розгляду на 02.07.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 розгляд справи в порядку ст. 77 ГПК України відкладено на 16.07.2015 в зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача та неподання ним витребуваних судом доказів, що перешкоджає повному і об'єктивному розгляду справи.

В судовому засіданні 16.07.2015 судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва на 28.07.2015.

22.07.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано заперечення на відзив на позовну заяву від 15.07.2015.

В судове засідання 28.07.2015 представники сторін з'явились, надали суду усні пояснення по суті справи, в яких представник позовні вимоги підтримав в поновному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором про надання ремонтних послуг № 42М від 16.09.2011, в частині оплати виконаних робіт.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, з тих підстав, що позивачем достеменно не доведено виконання робіт за договором про надання ремонтних послуг № 42М від 16.09.2011, а також просить застосувати строки позовної давності.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представників сторін, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16.09.2011 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником було укладено договір № 42М (далі за текстом - договір). При укладанні договору в його номері та дата була допущена помилка, в зв'язку з чим позивачем було направлено відповідачу лист вих. № 17-09/14 від 17.09.2011 вірними вважати реквізити: № 42 М, дата - 16.09.2011.

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник бере на себе зобов'язання виконати за технічних завданням замовника (додаток № 1) ремонтні роботи по улаштуванню покрівельного покриття виробничих приміщень із застосуванням ТПО мембрани 1, 2 мм за адресою: м. Ужгород, вул. Болгарська, 3, згідно схеми покрівлі (додаток № 2), а змовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Пунктом 2.1. договору сторонами погоджено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Робота за договором вважається повністю виконаною після підписання сторонами актів приймання виконаних робіт (п. 2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору попередньо загальна вартість робіт визначена кошторисом (додаток № 4) в розмірі 569 779, 92 грн.

Пунктами 3.2., 3.3., 3.4. договору сторони погодили, що замовник перераховує аванс у розмірі 30 % від вартості будівельно - монтажних робіт на розрахунковий рахунок підрядника протягом 5 банківських днів з дня підписання договору. Подальше фінансування здійснюється замовником згідно графіку фінансування (додаток № 5), який є невід'ємною частиною договору. Замовник здійснює оплату вартості виконаних підрядником робіт щомісячно, до 5 числа місяця, наступного за звітнім, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт з врахуванням авансових платежів.

На виконання умов договору відповідачем 19.09.2011, 24.10.2011 та 28.10.2011 було здійснено авансові платежі згідно договору підряду № 42М від 16.09.2011 в розмірі 60 000, 00 грн., 150 000, 00 грн. та 100 000, 00 грн.

19 вересня 2011 року сторонами був підписаний акт виконаних робіт № 1 за вересень місяць 2011 по улаштуванню покрівельного покриття виробничих приміщень із застосуванням ТПО мембрани 1, 2 мм, м. Ужгород на загальну суму 35 078, 50 грн.

12.12.2011 сторонами був підписаний акт виконаних робіт № 2 за грудень місяць 2011 по улаштуванню покрівельного покриття виробничих приміщень із застосуванням ТПО мембрани 1, 2 мм, м. Ужгород на загальну суму 484 488, 16 грн.

В подальшому відповідачем за договором будо сплачено 18 000, 00 грн. та 50 000, 00 грн. Всього відповідачем сплачено було за договором 378 000, 00 грн.

Згідно тверджень позивача виконані ним підрядні роботи за договором оплачені повністю не були, і станом на день подання позову у відповідача перед позивачем існує прострочена заборгованість в розмірі 141 488, 16 грн.

Предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього 141 488, 16 грн. основного боргу, 15 342, 97 грн. 3 % річних за прострочення грошового зобов'язання за період прострочення з 05.01.2012 по 01.06.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Договір № 42М про надання ремонтних робіт від 16.09.2011 за своєю правовою природою є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 854 ЦК України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Враховуючи наявність в матеріалах справи копій підписаних сторонами актів виконаних робіт по улаштуванню покрівельного покриття виробничих приміщень із застосуванням ТПО мембрани 1, 2 мм, м. Ужгород на загальну суму 519 566, 66 грн., та враховуючи що предметом договору є ремонтні роботи по улаштуванню покрівельного покриття виробничих приміщень із застосуванням ТПО мембрани 1, 2 мм в м. Ужгород, суд дійшов висновку що позивачем були виконані роботи, а відповідачем були прийняті роботи обумовлені сторонами в договорі.

Виконані роботи були оплачені відповідачем частково на суму 378 000, 00 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором строк оплати якої настав становить 141 488, 16 грн. І доказів оплати зазначеної заборгованості відповідачем в матеріали справи не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановлено судом, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, оплата виконаних робіт не була проведена в повному обсязі.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 141 488, 16 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 141 488, 16 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати виконаних робіт, у відповідності до п. 3.4. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 141 488, 16 грн. є обґрунтованими.

Проте, в ході розгляду справи відповідачем було письмово заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи викладені норми, позивач звернувся до суду для захисту свого порушено права з пропуском загального строку позовної давності, адже відповідно до умов договору строк виконання зобов'язань відповідача по оплаті виконаних робіт сплив 06.01.2012, відповідно трирічний строк позовної давності сплив 06.01.2015, а позов подано до суду 15.06.2015.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідачем у справі заявлено про застосування строків позовної давності, при цьому позивачем не наведено суду жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Оскільки судом встановлено сплив строку позовної давності за основним зобов'язанням по договору, і відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності, позовна давність сплила і до вимоги про сплату 3 % річних за порушення грошового зобов'язання.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору, з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АНФАС" відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Копію рішення розіслати сторонам.

Повне рішення складено - 03.08.2015.

Суддя Л. Д. Головатюк