Постанова № 47843246, 31.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року № 826/3433/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів: Іщука І.О., Шулежка В.П. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доНаціонального Банку України провизнання протиправними в частині постанов,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Національного Банку України (далі по тексту - відповідач) з урахуванням збільшених позовних вимог про визнання протиправним абзацу 9 п. 5 постанови №758 від 01.12.2014р. в частині «уповноважені банки зобов'язанні обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України» та визнання протиправним абзацу 10 п. 6 постанови №160 від 03.03.2015р. в частині - «уповноважені банки зобов'язанні обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови в частині абз. 9 п. 5 постанови №758 від 01.12.2014р. та абз. 10 п. 6 постанови №160 від 03.03.2015р. прийняті протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані постанови в частині прийняті правомірно.

У зв'язку з поданим позивачем клопотанням про розгляд справи без його участі, суд на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ПАТ «Платинум Банк» було укладено Договір банківського вкладу, який припинився 01.12.2014р., у зв'язку із чим, ОСОБА_1 вклад і суму нарахованих процентів було повернуто на поточний рахунок.

В судовому засіданні позивач пояснив, що намагався повернути частину вкладу з нарахованими процентами, проте Банк відмовив в їх поверненні, посилаючись на встановлені обмеження, згідно яких уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України. Зазначена вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як в межах України, так і за її межами, незалежно від кількості рахунків клієнтів в одному банку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуваними постановами в частині абз. 9 п. 5 постанови №758 від 01.12.2014р. та абз. 10 п. 6 постанови №160 порушено його право щодо вільного розпорядження грошовими коштами (статті 319, 321, 1060, 1066 Цивільного кодексу України).

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 9 п. 6 постанови Національного Банку України "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України" від 01.12.2014р. №758 передбачено, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Вказана постанова №758 втратила чинність 04.03.2015р. у зв'язку із закінченням строку її дії.

03 березня 2015 року Національним банком України прийнято постанову №160 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України", абз. 10 п. 6 якого передбачено, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15000 гривень на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України.

Постанова №160 має тимчасовий і виключно упереджувальний характер та діє до 03.06.2015 року включно.

Національний банк України, відповідно до статті 2 Закону України «Про Національний банк України» є центральним банком України, особливим органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Прийняття Національним банком України вказаних постанов № 758 від 01.12.2014р. та №160 від 03.03.2015р., має на меті забезпечення стабільності грошової одиниці України для досягнення та підтримки цінової стабільності в державі та сприянню стабільності банківської системи, а також захист інтересів вкладників та інших кредиторів банків. Крім того, постанови прийняті з метою недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України; ураховуючи суспільно-політичне напруження, наявність певних елементів ризику та невизначеності щодо подальшого розвитку ситуації, а також беручи до уваги економічні проблеми, пов'язані з проведенням антитерористичної операції на території України.

Згідно з частиною другою статті 99 Конституції України та статті 6 Закону України «Про Національний банк України» забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією Національного банку України. На виконання своєї основної функції Національний банк України сприяє дотриманню цінової стабільності в Україні шляхом забезпечення стабільної діяльності банківської системи України.

Статтею 7 Закону України «Про Національний банк України» встановлено, що Національний банк України монопольно здійснює емісію національної валюти України та проводить грошово-кредитну політику, здійснює банківське регулювання, а також встановлює для банків правила проведення банківських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про Національний банк України» визначено, що банківське регулювання це одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність» державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України шляхом встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків. При цьому законодавство України не обмежує право Національного банку України здійснювати банківське регулювання виключно шляхом прийняття нормативно-правових актів з питань, віднесених до його повноважень, відповідно до статті 56 Закону про Національний банк.

Згідно із статтею 33 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України здійснює визначення порядку ведення касових операцій для банків.

Таким чином, прийняття Національним банком України обмежень щодо діяльності банків при здійсненні касових операцій та виплати коштів через банкомати в частині обмеження суми коштів в іноземній валюті, які видаються клієнту готівкою в еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України, законодавством України віднесено до повноважень Національного банку України, які реалізовані у постановах № 758 та №160. Встановивши у абз. 9 п. 5 постанови №758 та абз. 10 пункту 6 постанови №160, вищезазначену норму Національний банк України цим використав адміністративний метод банківського регулювання і встановив правило щодо тимчасового обмеження вчинення банківськими установами певних касових операцій та здійснення виплат через банкомати.

Вказаними постановами №758 та №160 обмежено сумою 15000 гривень лише видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті з поточних та депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати. При цьому, обмеження на переказ коштів в іноземній валюті на власні рахунки клієнта, у тому числі в інших банках зазначеними постановами не встановлено.

Таким чином, банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів на переказ коштів з поточних та депозитних рахунків відповідно до вимог законодавства України.

З абз. 9 п. 5 Постанови №758 та абз 10 п. 6 Постанови №160 не вбачається заборони на розпорядження клієнтами банку власними коштами на поточному рахунку, а також жодним чином не позбавляють їх прав власності на кошти розміщені на цих рахунках.

На думку колегії суддів, позовні вимоги ОСОБА_1 є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходять за межі завдань адміністративного судочинства.

Дана правова позиція також узгоджується з судовою практикою, викладеною в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2015р. у справі №826/13303/14.

За нормами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У частині третій вказаної статті закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Такий критерій як прийняття рішень, вчинення дій пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення відображає принцип пропорційності (адекватності). Метою дотримання цього принципу є досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення або дії суб'єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи.

Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідають цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка б могла настати за відсутності такого рішення чи дії;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш "шкідливі" засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

При вирішенні спору у цьому випадку судом звертається увага на те, що дії Національного Банку України направлені саме на врегулювання ситуації на грошово - кредитному ринку України та функцій Національного Банку України, визначених статтею 99 Конституції України, про що і зазначено у преамбулі Постановах НБУ №160 та №758.

Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова №160 від 03.03.2015р. «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» в частині абз. 10 п. 6 та постанова №758 від 01.12.2014р. «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» в частині абз. 9 п. 5 прийняті Національним Банком України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 має бути відмовлено повністю.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя І.М. Погрібніченко

Судді: І.О. Іщук

В.П. Шулежко