Постанова № 47843218, 29.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2015 року 14:42 № 826/8803/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кротюка О.В. , суддів Літвінової А.В. Мазур А.С. при секретарі судового засідання Семенченко Р.О. вирішив адміністративну справу за позовом

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Кабінету Міністрів України провизнати незаконними та скасувати положення постанови КМУ №234 від 08.04.2015

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» з позовом до Кабінету Міністрів України в якому просить визнати положення постанови КМ України № 234 від 08.04.2015 року у частині внесення змін до постанови КМ України № 990 від 03.11.2010 незаконним та їх скасувати.

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Всеукраїнська громадська організація «Комітет конституційно-правового контролю України» є добровільним всеукраїнським об'єднанням громадян, зареєстрованим Міністерством юстиції України наказом від 21.09.2007 року № 798/5, і діє на підставі статуту, затвердженого установчою конференцією від 28 серпня 2007 року (далі - Позивач).

Позивач вказує, що постанова КМ України № 234 від 08.04.2015 (далі - оскаржуваний НПА) року є протиправною, її норми порушують та звужують існуючі права інститутів громадянського суспільства, ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» та її членів, громадських рад утворених при органах виконавчої влади, в т.ч. громадської ради при Державній екологічній інспекції України.

Кабінет Міністрів України заперечує позов з тих підстав, що оскаржуваний ПНА не стосується прав та інтересів позивача, оскільки поширює свою дію на громадські ради; процедура його прийняття дотримана, тобто прийнятий на підставі, в межах повноважень та у спосіб , що передбачені Конституцією та законами України.

Оголошення в порядку ч.4-5 ст. 171 КАС України здійснено в "Офіційному віснику України" N 44, 12 червня 2015 р. (згідно відомостей електронної системи "ЛІГА:ЗАКОН").

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, позивач вважає, що виключення з п.14 Постанови від 03 листопада 2010 року № 996 слів «із залученням громадської ради» обмежує права громадської ради на участь у публічному і громадському обговоренні.

Суд відхиляє вказане покликання, оскільки права в тому числі на участь громадської ради у публічному і громадському обговоренні прямо передбачено п.4 і 5 Типового положення про громадську раду при міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній, Київській та Севастопольській міській, районній, районній у мм. Києві та Севастополі державній адміністрації (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. N 996, далі - Типове положення).

Доводи щодо зміни слів з «постійного» на «тимчасовий консультативно-дорадчий орган» суд відхиляє, оскільки вказане не є підставою для формування або припинення відповідної громадської ради. Такі підстави є самостійними і викладені окремо (наприклад пункт 10-1 Типового положення).

Поряд з цим, позивач покликається на порушення прав тією нормою, що положення про громадську раду попередньо затверджувалось на її засіданні, а в оскаржуваній редакції положення затверджується органом виконавчої влади при якому її утворено. Жодної норми закону, якому конкретно не відповідають вказані положення, позивачем не зазначено, а тому відхиляються судом.

Наступним доводом є наявність дискримінації по відношенню можливості участі у громадських радах легалізованих громадських організацій, оскільки таку участь можуть брати лише ті, які зареєстровані в установленому порядку.

Оскільки згідно статуту позивач є зареєстрованою громадською організацією, то права позивача в цій частині не порушуються.

Окрім того, суд вважає такі доводи необґрунтованими виходячи з наступного.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про громадські об'єднання" (№ 4572-VI від 22.03.2012, далі - Закон № 4572-VI) рівність перед законом передбачає, що громадські об'єднання є рівними у своїх правах та обов'язках відповідно до закону з урахуванням організаційно-правової форми, виду та/або статусу такого об'єднання.

Поряд з цим, у відповідності до положень п.5 ч.2 ст. 21 Закону "Про громадські об'єднання" для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання зі статусом юридичної особи має право брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Таким чином, в силу закону лише зареєстровані громадські об'єднання мають право брати участь у формуванні громадської ради. Легалізовані організації таким правом не наділені.

Отже, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими і безпідставними, а тому відхиляються судом.

Враховуючи вказане, суд вважає необхідним відхилити доводи щодо незаконності змін, які передбачають наявність у статуті відомостей про діяльність організації (об'єднання) у сфері, що пов'язана з діяльністю певного органу.

Окрім того, згідно п.3, 7 ст. 3 Закону № 4572-VI встановлено, що самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Публічність означає, що громадські об'єднання інформують громадськість про свої мету (цілі) та діяльність.

Поряд з цим, згідно п.2 ч.1 ст. 11 вказаного вище закону передбачено, що статут громадського об'єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності.

Зазначене вище в сукупності цілком зумовлює законність і обґрунтованість в цій частині оскаржуваного НПА, оскільки громадська організація діє у відповідності до положень свого статуту і визначених у ньому цілей та напрямків своєї діяльності.

Окрім того, суд зазначить, що статут позивача має в собі надзвичайно широкий перелік державних органів відносно яких дотримуються вимоги в цій частині оскаржуваного НПА. А тому, права та інтереси позивача не порушено, що зумовлює відхилення судом доводів позивача викладених в цій частині.

Покликання позивача на незаконність вимоги щодо того, що голосування здійснюється за осіб, які особисто присутні на установчих зборах, судом відхиляються, оскільки питання стоїть не в наявності чи відсутності інституту представництва, а в порядку формуванні відповідної громадської ради (можливість делегатам реалізувати свої права, по відношенню до кандидата - не тільки бачити його, а наприклад задати відповідні питання, та інше для визначення особи з реалізацією свого голосу). Врешті-решт цими положеннями нормативно регламентовані засади прямого виборчого права, які передбачені ст. 71 Конституції України. Обирають кандидата, а не представника кандидата. Оскільки завданням громадської ради є сприяння участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики, то застосування засад прямого виборчого права є мотивованим і обґрунтованим.

Зауваження щодо кількісного складу громадської ради в 35 осіб суд відхиляє, оскільки позивачем не зазначеного жодного закону нормам якого вказане положення не відповідає.

За вказаних вище підстав суд також відхиляє покликання щодо внесення змін у пункт 8, 10, 10-1, 11 Типового положення. По суті доводи позивача в цих частинах є оціночними, а не юридично обґрунтованими твердженнями.

Окрім того, суд погодиться з відповідачем частково, що оскільки позивач не є відповідною громадською радою, то оскаржувані пункти, які стосуються діяльності відповідної громадської ради, не поширюються на громадську організацію, окрім тих, які регламентують порядок формування такої ради. Відтак, додатково з цих підстав, суд відхиляє частину вказаних вище доводів позивача, оскільки положення, які не стосуються формування громадської ради, не порушують права та інтереси позивача - громадського об'єднання.

Процедурних порушень прийняття оскаржуваного НПА позивачем не зазначено, а судом не встановлено.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про безпідставність і необґрунтованість позову та у відмові у його задоволенні.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача і довів відповідність оскаржуваного рішення (НПА) вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 9, 158-160, 163, 174, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.08.2015 р.