Постанова № 47843199, 29.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 липня 2015 року 17:07 № 826/7122/15

за позовом ОСОБА_1 до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м.Києві Міністерства юстиції України Державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка О.А Державної реєстраційної служби України треті особи:ТОВ "Кей-Колект" ТОВ "СОЛ-ПРОПЕРТІ"провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії Головуючий суддя: Кротюк О.В.

Судді: Літвінова А.В.

Мазур А.С.

Секретар судового засідання: Семенченко Р.О.

Обставини справи:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) до Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка О.А. Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач 3), треті особи: ТОВ «Кей-Колект» (далі - третя особа), ТОВ «СОЛ-ПРОПЕРТІ» (далі - третя особа 2) та згідно уточнених позовних вимог від 19.06.2015 просить суд:

1.Визнати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру НОМЕР_2, що розташована в будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності НОМЕР_1 від 19 лютого 2015 року) незаконним;

2.Визнати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру НОМЕР_2, що розташована в будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності НОМЕР_1 від 19 лютого 2015 року) незаконною;

3.Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Марченка Олександра Анатолійовича про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру НОМЕР_2, що розташована в будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності НОМЕР_3 від 19 лютого 2015 року) (далі - оскаржуване рішення);

4.Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру НОМЕР_2, що розташована в будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності НОМЕР_3 від 19 лютого 2015 року);

5.Зобов'язати Міністерство юстиції України внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, а саме на квартиру НОМЕР_2, що розташована в будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності НОМЕР_3 від 19 лютого 2015 року).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що оскаржуване рішення прийнято протиправно, доказів укладання окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя сторонами та третіми особами не надано, у той час коли договір відступлення права вимоги за договором іпотеки від 11.06.2012, а також договір факторингу від 11.06.2012 №14 не є підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію квартири.

Відповідач - Реєстраційна служба Головного управління юстиції у міста Києві проти позову заперечила, надала суду належним чином засвідчену копію матеріалів реєстраційної справи.

Відповідач - Міністерства юстиції України, Державний реєстратор прав на нерухоме майно Марченка О.А. Державної реєстраційної служби України відношення до позову не висловили, в судове засідання не прибули, повідомлялися належним чином.

Треті особи проти позову заперечили, з підстав викладених в письмових поясненнях, що долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем, відповідачем-1, третіми особами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 15.04.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

15.04.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1. укладено договір про надання споживчого кредиту №11333486000 (далі - Кредитний договір) , відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 160 000, 00 доларів США, а останній зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених вказаним договором повертати кредит, сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію та інші платежі.

Одночасно із забезпеченням виконання зобов'язань за Кредитним договором між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки за №82964, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрованого в реєстрі за №10175 згідно якого Іпотекодавець (позивач) передала Іпотекодержателю (банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Одночасно з іпотечним договором між позивачем та третьою особою було вирішено питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку» або на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом України «Про іпотеку».

В подальшому згідно договору факторингу №4 ПАТ «УкрСиббанк» відступив ТОВ «Кей- Колект» право вимоги за договором іпотеки укладено на виконання зобов'язань Кредитного договору укладеного між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк».

Згідно витягу №34220189 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.02.2015, державним реєстратором прав на нерухоме майно Сипчу К.І внесено запис про прийняте рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Марченком О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень квартири за адресою: АДРЕСА_1 НОМЕР_4 від 25.02.2015.

Підставою для реєстрації слугував договір іпотеки №82964 від 15.04.2008 року.

Позивач вважає вказане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 4. 5 розділу 4 Договору іпотеки №82964 від 15.04.2008 року (далі - Договір №82964) звернення стягнення на предмет іпотеки з застосування позасудового регулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку».

Відповідно п. 5.1 розділу 5 вказаного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового регулювання. Пунктом 5.2 розділу 5 визначено, що позасудове регулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки :

· Передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.п. 5.2.1 п. 5.2 розділу 5 Договору №82964);

· Отримання Іпотекодержателем права продати Предмет Іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (п.п. 5.2.2 п. 5.2 розділу 5 Договору №82964).

Як вбачається з матеріалів реєстраційної справи до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ТОВ «Кей-Колект» подало державному реєстратору, зокрема, договір факторингу №4 від 11.06.2012 року (а.с.38-41), договір іпотеки №826964 від 15.04.2008 року (а.с. 58-60, договір споживчого кредиту №11333486000 від 15.04.2008 року (а.с. 109-115), повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки №1506-ЮР від 12.11.2013 (а.с. 154).

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 N 898-IV (далі - Закон N 898-IV) передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

З вказаного слідує, що підставою для зверення стягнення на предмет іпотеки є:

* рішення суду;

* виконавчий напис нотаріуса;

* договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вказаний перелік є вичерпним.

В той же час, згідно ст. 36 вказаного закону визначено можливість позасудового врегулювання, а саме сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що Законом N 898-IV передбачено позасудове врегулювання, яке має відображатися в іпотечному договір, як застереження про задоволення вимог іпотекодержателя або здійснюватися згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню.

Як вказувалося вище судом, договір іпотеки №82964 містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, однак п.п.5.2.1, п. 5.2, п.п.5.2.2 п. 5.2 розділу 5 чітко визначено, що позасудове регулювання здійснюється на підставі укладання окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку встановленому Законом N 898-IV (а.с. 59).

В той же час третя особа -1 зазначає, що нею самостійно обрано спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі ст. 37 Закону N 898-IV або звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від власного імені предмету іпотеки на підставі ст. 38 Закону N 898-IV.

Суд зауважує, що ч. 1 ст. 37 Закону N 898-IV встановлено правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, якою є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків (ч. 1 ст. 38 Закону N 898-IV).

З матеріалів реєстраційної справи судом вбачається, що ТОВ «Кей-Колет» при поданні заяви про державну прав та їх обтяжень на предмет іпотеки - квартиру за адресою: АДРЕСА_1 окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя не подавав. Як зазначив позивач, вказаного договору він не укладав, про що третя особа - 1 не заперечувала.

В той же час, правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначено Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 N 1952-IV (далі - Закон N 1952-IV).

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10. 2013 N 868 (далі - Порядок №868).

Так, пунктом 13 вказаного порядку визначено, що заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, особі, зазначеній у пункті 1.1 цього Порядку, необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

У відповідності до п. 46 Порядку №868 для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Аналіз вказаного в сукупності свідчить, що однією з передумов державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотеко держателя є документ що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.

Частиною 2 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Враховуючи те, що окремого договору про застереження вимог Іпотекодержателя Іпотекодавцем (позивачем) з Іпотекодержателем (третьою особою - 1) не укладався (тобто відсутній документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно), у той час коли, застереження про це міститься в іпотечному договорі №82964, суд дійшов до висновку, що рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка О.А. Державної реєстраційної служби України №19619255 від 25.02.2015 внесене державним реєстратором Сипчу К.М., номер запису про право власності НОМЕР_3 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд, не дивлячись на вказане вище, вважає за необхідне окремо зауважити, що докази завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві відсутні, адже в матеріалах реєстраційної справи відповідних документів (про надіслання повідомлення, його отримання іпотекодавцем) відсутні.

Поряд з цим, суд зазначить наступне.

Статтею 26 Закону N 1952-IV визначено, що записи до Дерджавного реєстра прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їхз обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснюється відповідно до Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2011 р. за № 1429/20167 (далі - Порядок №3502/5).

Так, згідно з пунктом 2.1 Порядку 3502/5 для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, або нотаріусу, яким проведено державну реєстрацію прав, заяву та документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 2.3 Порядку 3502/5 зазначено, що заявник під час подання заяви пред'являє органові державної реєстрації прав або нотаріусу документи, що посвідчують його особу, визначені Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 2.6 Порядку 3502/5 для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у пункті 2.3 цього Порядку.

Згідно з пунктами 2.10 та 2.11 Порядку 3502/5 за результатами розгляду заяви та документів, що додаються до неї, державний реєстратор приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав або рішення щодо відмови у внесенні змін до записів, відмови у внесенні записів про скасування державної реєстрації прав, відмови у скасуванні записів Державного реєстру прав.

Державний реєстратор на підставі прийнятого рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав або скасування записів Державного реєстру прав вносить зміни до записів, вносить записи про скасування державної реєстрації прав або скасовує записи Державного реєстру прав.

Таким чином, записи в Державному реєстрі прав скасовуються на підставі судового рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, що набрало законної сили. Зазначене судове рішення подається реєстратору разом із заявою та іншими документами, визначеними Порядком № 3502/5.

Скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є правовою підставою для скасування запису у Державному реєстрі прав.

Отже, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав заявник подає органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого було проведено державну реєстрацію прав, документи, визначені Порядком № 3502/5.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання Міністерства юстиції України внесення запису про скасування державної реєстрації не підлягають задоволенню, оскільки внесення запису про скасування державної реєстрації здійснюється на підставі відповідної заяви заявника.

В той же час, позовні вимоги про визнання державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на квартиру НОМЕР_2, що розташована в будинку АДРЕСА_1 (номер запису про право власності НОМЕР_3 від 19 лютого 2015 року) незаконною та скасування відповідного запису не підлягають до задоволення, оскільки скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно і має своїм наслідком визнання незаконною самої реєстрації та скасування відповідного запису.

Поряд з цим, приймаючи до уваги те, що позивачем в п. 1, 3 позовні вимоги за своїм змістом викладено однорідно, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково шляхом визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка О.А. Державної реєстраційної служби України №19619255 від 25.02.2015 внесене державним реєстратором Сипчу К.М., номер запису про право власності НОМЕР_3.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, частково довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Марченка О.А. Державної реєстраційної служби України №19619255 від 25.02.2015 внесене державним реєстратором Сипчу К.М., номер запису про право власності НОМЕР_3.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Головуючий Суддя О.В. Кротюк

Судді А.В. Літвінова

А.С. Мазур

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.08.2015 р.