Постанова № 47843152, 03.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 серпня 2015 року 15:30 № 826/18834/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобуд" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № 0011331502, податкової вимоги від 22.05.2014 року № 2653-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2014 року № 2653-25, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобуд» (надалі - позивач або ТОВ «Мобуд») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № 0011331502, податкової вимоги від 22.05.2014 року № 2653-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2014 року № 2653-25.

В обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог позивач посилається на протиправність та безпідставність прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № 0011331502, яким ТОВ «Мобуд» визначено до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 19 952,18 грн. Оскільки Товариство у встановлений податковим законодавством строк сплатило задекларовані суми авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік (всього на загальну суму 109 080 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку про проведення платежів. А тому з урахуванням наведених обставин, позиція контролюючого органу про допущення позивачем порушення термінів сплати суми податкового зобов'язання, встановлених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, через допущення помилки в оформленні податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (як то невідображення у рядку 13 ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» суми фактично сплачених авансових внесків з податку у розмірі 109 080 грн. та ненадання додатку ЗП до вказаного рядку Декларації) та згодом подання уточнюючої податкової декларації, є неправомірною. Також, вищенаведене спростовує факт виникнення у позивача податкового боргу в сумі 107 473,90 грн. як підстави для виставлення податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2014 року № 2653-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року позовну заяву ТОВ «Мобуд» повернуто позивачу на підставі норми п. 1 ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року № 826/18834/14 апеляційну скаргу ТОВ «Мобуд» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 року задоволено та скасовано дану ухвалу суду, а матеріали позовної заяви Товариства направлені до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні, призначеному на 16.06.2015 року, суд своєю протокольною ухвалою у відповідності до норми ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) замінив відповідача його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві).

В дане судове засідання 16.06.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову від 09.06.2015 року № 918/26-53-10-02-15, в яких зазначено про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № 0011331502. Зокрема, за результатами проведеної камеральної перевірки податкової звітності ТОВ «Мобуд» з податку на прибуток (акт від 27.10.2014 року № 6982-15/26-53-15-02-19) встановлено порушення позивачем терміну сплати суми податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 99 760,90 грн., визначеного п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. Так, через помилку позивача при поданні податкової звітності з податку на прибуток підприємства в обліковій картці платника податку на прибуток (ТОВ «Мобуд») за 2014 рік сформувалася недоїмка у розмірі 99 760,90 грн., яка була погашена 16.10.2014 року (тобто, з простроченням на 219 календарних днів). Як наслідок, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві у відповідності до ст. 126 Податкового кодексу України, винесла податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № 0011331502, яким позивачу визначено штраф в сумі 19 952,18 грн. Що ж до позовних вимог ТОВ «Мобуд» про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, то вони не підлягають задоволенню з тих підстав, що така податкова вимога від 22.05.2014 року № 2653-25 була відкликана контролюючим органом в поряду пп. 60.1.1 п. 60.1 та п. 60.2 ст. 60 Податкового кодексу України як погашена.

Суд у судовому засіданні 16.06.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в справі документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.10.2014 року працівником ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена камеральна перевірка податкової звітності ТОВ «Металспецбуд» з податку на прибуток за період 2013 рік, за результатами якої складений Акт від 27.10.2014 року № 6982-15/26-53-15-02-19. Під час проведення вказаної камеральної перевірки перевіряючим встановлено порушення підприємством строків сплати узгоджених грошових зобов'язань по названому податку, передбачених п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасну сплату грошового зобов'язання в сумі 99 760,90 грн. (16.10.2014 року) по граничному терміну сплати 11.03.2014 року, затримка сплати складає 219 днів.

12.11.2014 року на підставі вказаного акта камеральної перевірки ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Ш» за № 0011331502, яким на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за порушення ТОВ «Мобуд» граничного строку сплати суми грошового зобов'язання по податку на прибуток (код платежу 11021000), у розмірі 99 760,90 грн., всього на 219 календарних днів, нарахувало підприємству штраф в сумі 19 952,18 грн., що складає 20% від суми несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання.

Крім того, 22.05.2014 року ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві сформувало податкову вимогу форми «Ю» за № 2653-25, якою повідомлено ТОВ «Мобуд», що станом на 21.05.2014 року за ним обліковується сума податкового боргу за узгодженим грошовим зобов'язанням з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 107 473,90 грн.

Цього ж дня відповідачем відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України було прийнято рішення за № 2653-25 про опис майна ТОВ «Мобуд» у податкову заставу.

Підставою для виставлення 22.05.2014 року зазначеної податкової вимоги та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу стало нарахування в інтегрованій картці платника податку на прибуток приватних підприємств (позивача) до сплати 11.03.2015 року суми грошового зобов'язання з цього податку в сумі 116 793 грн. на підставі декларації реєстраційний № 9091152437 від 03.03.2014 року, та непогашення частини такої суми коштів станом на цю дату.

Вважаючи вказані вище податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № 0011331502, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу за № 2653-25 від 22.05.2014 року необґрунтованим і такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Податковим зобов'язанням в розумінні ПК України визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)(пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

У відповідності до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «грошове зобов'язання платника податків» - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Нормами п. 49.18 ст. 49 ПК України визначені базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій.

Одночасно, п. 152.1 ст. 152 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податок на прибуток нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.

Згідно п. 152.9 ст. 152 ПК України, для цілей цього розділу використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік. Базовим податковим (звітним) періодом для цілей цього розділу є календарний квартал або календарний рік для платників податків, визначених у пункті 57.1 статті 57 цього Кодексу.

Так, нормами абз. 4 п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачено, що платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань (абз. 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

При цьому, дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно (абз. 12 п. 57.1 ст. 57 ПК України).

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, за приписами вищенаведених норм абз. 4 - 11 п. 57.1 ст. 57 ПК України нарахування та сплата податку на прибуток платників (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) відбувається за особливими правилами нарахування та сплати податку на прибуток. Зокрема, звітним податковим періодом, встановленим для нарахування податку на прибуток, відповідно до абз. 3 п. 57.1 ст. 57 Кодексу, є річний податковий період, а звітним податковим періодом, встановленим для сплати податку на прибуток, є місячний податковий період.

Крім того, на думку суду, в контексті вищенаведених норм ПК України, а також положень норм пп. 9.1.1 п. 9.1 ст. 9 цього ж Кодексу слідує, що авансовий внесок із податку на прибуток є невід'ємною частиною такого податку, а тому відповідно не може розцінюватися як окремий вид податку.

У відповідності до п. 9.3 ст. 9 ПК України, зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

При цьому, згідно ч. 4 ст. 45 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Спосіб, порядок та строки виконання податкового обов'язку встановлюються цим Кодексом та законами з питань митної справи (п. 38.3 ст. 38 ПК України).

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Згідно абз. 1 і 3 п. 87.1 ст. 87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

З наявних у справі матеріалів (а саме: податкових декларацій з податку на прибуток підприємства ТОВ «Мобуд» за звітний (податковий) період 2013 рік (звітної, від 03.03.2014 року) та (уточнюючої, від 07.03.2014 року та від 16.10.2014 року), копій платіжних доручень ТОВ «Мобуд» щодо сплати сум авансових внесків з податку на прибуток за місяці січень-грудень 2013 року, витягу з облікової картки платника податку на прибуток приватних підприємств - позивача за 2014 рік) судом встановлено, що позивач визначив у попередньо поданій Податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік певний розмір авансового внеску (116793/12), що підлягав сплаті у березні-грудні 2013 року та січні-лютому 2014 року (9 733 грн.), а тому зазначені суми податкових зобов'язань є узгодженими сумами грошового зобов'язання.

Суми авансових внесків по податку на прибуток підприємств за 2013 рік (код платежу 11024000 «Авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств») були сплачені підприємством до державного бюджету 17.01.2013 року згідно платіжного доручення від 16.01.2013 року № 1310, 19.02.2013 року згідно платіжного доручення від 19.02.2013 року № 1391, 19.03.2013 року згідно платіжного доручення від 19.03.2013 року № 1434, 25.04.2013 року згідно платіжного доручення від 25.04.2013 року № 1480, 22.05.2013 року згідно платіжного доручення від 21.05.2013 року № 1537, 18.06.2013 року згідно платіжного доручення від 18.06.2013 року № 1619, 21.06.2013 року згідно платіжного доручення від 21.06.2013 року № 1644, 17.07.2013 року згідно платіжного доручення від 17.07.2013 року № 1710, 26.07.2013 року згідно платіжного доручення від 26.07.2013 року № 1746 (при цьому, згідно усних пояснень представника позивача наданих у судовому засіданні у справі 16.06.2015 року, в цьому платіжному дорученні було помилково зазначено призначення платежу «сплата грошових зобов'язань за актом перевірки від 09.07.2013…», що натомість не вплинуло на напрямок зарахування коштів в оплату авансових внесків з податку на прибуток на відповідний казначейський рахунок), 25.09.2013 року згідно платіжного доручення від 25.09.2013 року № 1893, 18.10.2013 року згідно платіжного доручення від 18.10.2013 року № 1951 (всього на загальну суму 110 864 грн.). Додатково ТОВ «Мобуд» сплатило 04.03.2014 року до бюджету податок на прибуток за 2013 рік в сумі 7 713 грн.

Таким чином, станом на 11.03.2014 року загальну сума сплаченого позивачем до бюджету податку на прибуток (в тому числі з урахуванням сплачених авансових внесків з цього податку) становила 118 577 грн.

В картці особового рахунку платника податку на прибуток підприємств (код платежу 11021000) - ТОВ «Мобуд» за 2014 рік було проведено сплату платежів лише на суму 7 713 грн. (04.03.2014 року), та крім того станом на 31.12.2013 року в КОР платника податку обліковувалася переплата на суму 1 606,10 грн. (походження якої у зв'язку з ненаданням відповідачем витягу з картки особового рахунку по названому податку за 2013 рік встановити неможливо). Водночас контролюючим органом під час судового розгляду даної справи в порушення норми ч. 2 ст. 71 КАС України не було спростовано жодними документальними доказами (в тому числі витягами з облікової картки платника авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств - ТОВ «Мобуд» за 2013 рік) факти сплати позивачем та надходження до державного бюджету сум авансових внесків з податку на прибуток за 2013 рік у розмірі 110 864 грн.

03.03.2014 року ТОВ «Мобуд» подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний № 9091152437 від 03.03.2014 року), де в рядках 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» та 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» задекларовано суму 116 793 грн., а в рядку 13 «Зменшення нарахованої суми податку» показник відсутній та додаток ЗП до такого рядку Декларації також не було подано.

Надалі, 07.03.2014 року та 16.10.2014 року товариство подало до ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дві уточнюючі податкові декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (реєстраційний № 9091208089 від 07.03.2014 року, № 9091461116 від 16.10.2014 року). Зокрема, в уточнюючій податковій декларації від 16.10.2014 року № 9091461116 позивач задекларував такі показники: в рядку 11 «Податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» суму 116 793 грн., в рядку 13 «Зменшення нарахованої суми податку» суму 109 080 грн., а в рядку 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» - 7 713 грн.

Таким чином, допущені позивачем помилки при заповненні звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік та уточнюючої податкової декларації від 07.03.2014 року були усунуті ТОВ «Мобуд» 16.10.2014 року в порядку, визначеному нормою ст. 50 ПК України, шляхом подання уточнюючого розрахунку.

За приписами норм ст. 126 ПК України, у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується той факт, що станом на 11.03.2014 року позивав виконав свій обов'язок по сплаті податку на прибуток за 2013 рік в сумі 116 793 грн. в повному обсязі, то суд вважає висновки відповідача про допущення товариством випадку несвоєчасної сплати грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 99 760,90 грн. хибними, а спірне податкове повідомлення-рішення від 12.11.2014 року № 0011331502 протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Що ж до правомірності позовних вимог позивача про скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2014 року № 2653-25, то суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Пункт 59.3 ст. 59 ПК України встановлює, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з п. 59.4 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно із пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

За правилами п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, необхідною підставою для надсилання податкової вимоги та опису майна у податкову заставу є наявність у платника податкового боргу.

Водночас, у відповідності до п. 60.1 ст. 60 ПК України податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення (пп. 60.1.1); контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу (пп. 60.1.2); контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі (пп. 60.1.3); рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.4); рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі (пп. 60.1.5).

Зокрема, у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі (п. 60.2 ст. 60 ПК України).

З контексту наведених норм матеріального права слідує, що податкова вимога втрачає свою правову силу автоматично у разі погашення суми боргу, на яку вона була сформована. При цьому оформлення окремих документів за наслідками такого відкликання від суб'єкта владних повноважень у даному випадку не вимагається.

За результатами дослідження наявних матеріалів справи (зокрема, даних витягів з карток особового рахунку ТОВ «Мобуд» по податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік та з авансових внесків з названого податку за 2014 - 2015 роки, скріншоту з АІС «Податковий блок» з відомостями про анулювання суми податкового боргу у розмірі 107 473,90 грн.) судом встановлено, що погашення суми податкової заборгованості, визначеної у податковій вимозі від 22.05.2014 року № 2653-25, відбулося протягом березня-жовтня 2014 року за рахунок подання уточнюючих податкових декларацій (реєстраційний № 9091208089 від 07.03.2014 року, № 9091461116 від 16.10.2014 року). А тому в даному випадку та з урахуванням усних та письмових пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні у даній справі, суд приходить до висновку про те, що податкова вимога від 22.05.2014 року № 2653-25 вважається такою, що наразі відкликана згідно пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 ПК України.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Мобуд» в частині скасування податкової вимоги від 22.05.2014 року № 2653-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 22.05.2014 року № 2653-25 як таких, що не порушують права та інтереси позивача.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобуд» задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 12.11.2014 року № 0011331502.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобуд» (ідентифікаційний код: 3333345735, адреса: 02154, м. Київ, бул. Русанівський, буд.7) судовий збір у розмірі 2 149, 48 грн. (двух тисяч ста сорока дев'яти грн. 48 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст.ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Т.О. Скочок