Постанова № 47843059, 22.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2015 року 15:12 № 826/7298/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 року № 2371/17-01,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 року № 2371/17-01.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 10.11.2014 року № 1801/17-01/НОМЕР_1, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року при взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Асторг Центр», документально та нормативно не підтверджуються.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

09.06.2015 року у призначене судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача у даному судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, в яких зазначено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п. п. 187.1, ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України неправомірно сформувала податковий кредит з ПДВ за звітний період липень 2014 року на суму 1 880 грн. за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Асторг Центр». Дані висновки контролюючого органу мотивовані наступним: згідно висновків акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.10.2014 №5178/7/26-50-22-05-10 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторг Центр» (код ЄДРПОУ 39133339) факт проведення господарських операцій між названим підприємством і ФОП ОСОБА_1 документально не підтверджений.

У відповідності ч. 4 ст. 122 КАС України судом у цьому ж судовому засіданні було ухвалено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у справі документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що протягом періоду з 31.10.2014 року по 06.11.2014 року 2014 року працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі наказу ДПІ від 14.10.2014 року № 1417 була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Асторг Центр» (ідентифікаційний код 39133339), за результатами якої складений Акт від 10.11.2014 року № 1801/17-01/262511857 (далі - акт перевірки).

Перелік використаних під час проведення перевірки документів наведений на стор. 3 -5 акта перевірки (в т.ч. первинні документи, надані позивачем у відповідь на письмовий запит контролюючого органу згідно супровідного листа від 06.10.2014 року № 0110).

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 31.10.2000 року Головним управлінням юстиції у м. Києві, та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві починаючи з 31.10.2000 року.

ФОП ОСОБА_1 також зареєстрований платником податку на додану вартість згідно свідоцтва платника податку на додану вартість № 200070326 від 01.10.2012 року, індивідуальний податковий номер НОМЕР_1.

Відомості про перебування ФОП ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності протягом перевіряємого періоду відсутні. Згідно з реєстраційними даними основним видом господарської діяльності за КВЕД, що здійснюється платником податків, є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Згідно поданої ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкової декларації з ПДВ за звітний період липень 2014 року та за даними АІС «Податковий блок» за підсумками липня 2014 року цим платником податків задекларований податковий кредит по господарських операціях з контрагентом-постачальником ТОВ «Асторг Центр», всього на суму ПДВ 1 880 грн.

При цьому до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві надійшов акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 16.10.2014 № 5178/7/26-50-22-05-10 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторг Центр», де зафіксовані наступні обставини: встановлено відсутність ТОВ «Асторг Центр» за своїм місцезнаходженням та факт відсутності первинної документації за місцезнаходження такого підприємства; встановлено відсутність інформації про наявні у ТОВ «Асторг Центр» складські приміщення, транспортні засоби, обладнання та устаткування і трудових ресурсів, необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності; встановлено формування податкових зобов'язань з ПДВ маніпулювання звітними даними (а саме до складу податкових зобов'язань віднесено суми за податковими накладними в яких ПДВ складає суми менше 10 тис. грн., а тому неможливо дослідити номенклатуру товару, згідно додатку 5 до податкової декларації з ПДВ), та сформований висновок про те, що ТОВ «Асторг Центр» фактично здійснювало діяльність спрямовану на. здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особа. За результатами проведеної звірки реальність здійснення господарських операцій ТОВ «Асторг Центр» з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період липень 2014 року не підтверджено.

З урахуванням вищенаведеного в розділі «Висновок» акта перевірки перевіряючий встановив порушення позивачем наступних норм податкового законодавства України: п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704), п. 9.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення ним показника податкового кредиту та відповідно до заниження за звітний період липень 2014 року податку на додану вартість на суму 1 880 грн.

28.11.2014 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» за № 2371/17-01 (форми «Р»), яким визначило ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 350 грн., в т.ч. 1 880 грн. - основний платіж, 470 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 року № 2371/17-01 протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до суду.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, «податковий кредит» - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 року № 10 «Про затвердження Форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року за № 185/24962 (набрав чинності 01.03.2014 року та діяв до 01.12.2014 року, тобто був чинний на момент виписки спірної податкової накладної).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому вказаними нормами ПК України не встановлено обов'язкових умов та порядку формування податкового кредиту для суб'єктів господарської діяльності - фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Одночасно судом враховується, що в силу норм абз. 1 і 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення терміну первинний документ міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) та розуміється як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, «первинні документи» - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фін

Положення п. 8 ст. 19 ГК України зобов'язують всіх суб'єктів господарювання (до яких відповідно до п. 2 ст. 55 Господарського кодексу України відносяться фізичні особи-підприємці) вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.

Обов'язки підприємців-фізичних осіб у цьому Кодексі виділені окремо. Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати органам доходів і зборів декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Зокрема, у відповідності до норм п. 177.10 ст. 177 ПК України за фізичною особою-підприємцем додатково закріплений обов'язок по введенню Книги обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Зокрема, на момент виникнення та існування спірних правовідносин форма книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення був затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року № 481, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2013 року за № 1686/24218).

За умовами положень п. 177.2 ст. 177 ПК України підприємець на загальній системі оподаткування може зменшити свій загальний оподатковуваний дохід (виручка у грошовій та негрошовій формі) на суму документально підтверджених витрат, які безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.

Таки чином, податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат зі сплати ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції, а також її учасників. При цьому законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки це не спростовано податковим органом в установленому порядку.

Як вбачається з наявних матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 сформував податковий кредит в сумі податку на додану вартість 1 880 грн. за звітний період липень 2014 року на підставі податкової накладної від 28.07.2014 року № 419 на суму 11 280 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 880 грн.), виписаної підприємством ТОВ «Асторг Центр», підписаної директором Божко О.М. та скріпленої печаткою цього підприємства. Згідно наведеної номенклатури товарів/послуг продавця у цій податковій накладній предметом поставки були товари (смола КарбоСтоп U в кількості 44 кг, ціна за одиницю товару - 100 грн., та герметик швів Карболан (файл-пакет) в кількості 25 шт. за ціною 200 грн. за одиницю товару). Дана податкова накладна була виписана на підставі договору поставки - рахунку від 28.07.2003 року № 280703.

В своїх письмових поясненнях, що викладені в тексті поданого позову, та поясненнях від 22.05.2015 року, що наявні в матеріалах справи, позивача зазначає наступне: у липні 2014 року ФОП ОСОБА_1 мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Асторг Центр».

25.07.2014 року позивач запросив від ТОВ «Асторг Центр» комерційну пропозицію на поставку товару - смоли КарбоСтопи та герметик швів Карболан.

25.07.2014 року ТОВ «Асторг Центр» повідомив, що має змогу здійснити поставку наступних матеріалів - смоли КарбоСтопи - 1 кг х 100, 00 грн. та герметик швів Карболан - 1 шт х 200, 00 грн.

28.07.2014 року позивач надав контрагенту для підписання примірник договору купівлі-продажу № 280703, проте контрагент, в свою чергу, виставив 28.07.2014 року ФОП ОСОБА_1 рахунок на оплату товару № 2807/0111 на загальну суму 11 280 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 880 грн.).

28.07.2014 року позивач отримав від ТОВ «Асторг Центр» товар на суму 11 280,00 грн. Доставку даного товару здійснювало ТОВ «Асторг Центр» власним автомобільним транспортом на склад ФОП ОСОБА_1 (нежилі приміщення, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3, та орендуються позивачем на підставі договорів оренди № 609 від 01.05.2013 р. та № 618 від 01.07.2013 року укладених з орендодавцем - ТОВ «Книжковий ринок»).

13.08.2014 року позивач перерахував на користь ТОВ «Асторг Центр» в якості оплати за товар грошові кошти в сумі 11 280,00 грн.

Товари, які придбавалися у ТОВ «Асторг Центр» в подальшому були реалізовані позивачем третім особам-покупцям (ТОВ «Промспецбуд», ТОВ «Успіх-Ппюс», ФОП ОСОБА_5 та ПП «Світанок ПКФ».

На підтвердження викладеного позивач надав суду копії наступних документів:

- заявки від 25.07.2014 року № 0307 про надання комерційної пропозиції на поставку матеріалів;

- комерційної пропозиції ТОВ «Асторг Центр» від 25.07.2014 року на поставку матеріалів;

- примірника письмового договору купівлі-продажу від 28.07.2014 року № 280703, де наявний лише підпис та печатка покупця (ФОП ОСОБА_1) та відсутні підпис уповноваженої особи та печатка товариства зі сторони продавця (пред'явлений в судовому засіданні у справі оригінал цього Договору також не містить зазначених реквізитів). Відповідно до усних пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні у справі, примірник договору купівлі-продажу від 28.07.2014 року № 0407 надсилався контрагенту разом з листом № 0407 від 28.07.2014 року в електронному вигляді для підписання, та не був повернутий ФОП ОСОБА_1 При цьому в силу норми ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Також, безпосередньо в тексті примірника договору купівлі-продажу № 280703 від 28.07.2014 року зазначено, що він набирає чинності саме з моменту його підписання. Таким чином, судом не вбачається в даному випадку укладення між сторонами (позивачем і ТОВ «Асторг Центр») правочину у письмовій формі;

- рахунку на оплату від 28.07.2014 року № 2807/0111 на суму 11 280 грн., що виставлений на підставі договору № 280703 від 28.07.2003 року;

- видаткової накладної від 28.07.2014 року № 881 на суму 11 280 грн. (з ПДВ), складеної на підставі договору № 280703 від 28.07.2003 року, та в тексті якого відсутні відомості про місце поставку товару;

- податкової накладної від 28.07.2014 року № 419, що виписана на підставі договору поставки-рахунку від 28.07.2003 року № 280703;

- платіжного доручення ФОП ОСОБА_1 № 691 від 13.08.2014 року з призначенням «сплата за матеріали згідно рах. № 060601 від 28.07.2014 року, у т.ч. ПДВ 1 880 грн. 00 коп.»;

- банківської виписки по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1 за 13.08.2014 року, що містить відомості аналогічні тим, що наявні у платіжному дорученні № 691 від 13.08.2014 року;

- первинні документи по взаємовідносинам з суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «Промспецбуд», ТОВ «Успіх-Ппюс», ФОП ОСОБА_5 та ПП «Світанок ПКФ» за результатами продажу товарів (смоли КарбоСтопи та герметик швів Карболан) та банківські виписки з відомостями про надходження коштів за такі реалізовані матеріали;

- договорів оренди від 01.05.2013 року № 609 та від 01.07.2013 року № 618 з доданими до них актами передачі-приймання орендованого майна, актами надання послуг за місяці липень-серпень 2014 року та банківськими виписками з відомостями про здійсненні орендні платежі.

Жодних інших первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ «Асторг Центр», витягів з книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи-підприємці (яка має в тому числі містити відомості про задокументовані підприємцем суми витрат, що пов'язані безпосередньо з отриманням доходу, та реквізити документів, які підтверджують понесення таких витрат), позивач до суду не подав.

За результатами дослідження всіх наданих позивачем до матеріалів справи документів судом вбачається, що позивачем ні під час проведення документальної перевірки, ні в ході розгляду даної справи в суді, не були надані документи, зокрема, первинні, які б в дійсності підтверджували як факти реальності поставки підприємством ТОВ «Асторг Центр» товарів на адресу ФОП ОСОБА_1, так і наявність зв'язку таких операцій з господарською діяльністю фізичної особи-підприємця. При цьому такі висновки суду ґрунтуються виключно на аналізі наданої позивачем первинної документації, та без врахування тексту акта про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Асторг Центр» (оскільки останній на думку суду не є тим документом, що містить інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання, як у випадку з актом перевірки).

Крім того, дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, що наведена в ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 таким чином: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Асторг Центр») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про завищення позивачем показника податкового кредиту за липень 2014 року на суму ПДВ 1 880 грн. по господарських операціях з ТОВ «Асторг Центр», та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на додану вартість із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 28.11.2014 року № 2371/17-01.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1; адреса: 04112, АДРЕСА_1) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 644, 30 грн. (однієї тисячі шістсот сорока чотирьох грн. 30 копійок) (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31218206784007, код бюджетної класифікації 22030001; код ЄДР суду 34414689).

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок