Постанова № 47842991, 28.07.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2015 року справа № 823/1474/15

м. Черкаси

10 год. 45 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гараня С.М.,

при секретарі Попельнусі Ю.І.,

за участю:

представника позивача державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» - Шкарбути Л.С. (за довіреністю),

представника відповідача Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (Маньківське відділення) - Власенко В.В. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Іваньківський цукровий завод» до Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (Маньківське відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовом звернулось ДП «Іваньківський цукровий завод», в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської ОДПІ (Маньківське відділення) від 04.03.2015 р. № 0000101500.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що посадовими особами податкового органу була проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ, за наслідками якої складено акт від 25.02.2014 р. № 92/15/32741501. Висновками акту встановлено заниження позивачем ПДВ в період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. на загальну суму 2 559 591,00грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту у листопаді 2014 р. податкових накладних не зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. В подальшому, на підставі встановленого в акті перевірки порушення, Тальнівською ОДПІ (Маньківське відділення) прийнято оскаржуване ППР, яке ДП «Іваньківський цукровий завод» вважає протиправним, оскільки у відповідності до вимог Податкового кодексу України саме на продавця, в даному випадку контрагента позивача - ТОВ «Газпроменергія 2000» покладається обов'язок зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. Крім цього, наголосив позивач, кошти з банківського рахунку ДП «Іваньківський цукровий завод» на рахунок ТОВ «Газпроменергія 2000» були списані в період з жовтня по грудень 2014 р., і лише після цього, керуючись п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України включені державним підприємством до податкового кредиту, тобто податковий кредит, в даному випадку, був сформований за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку, а тому висновки акту перевірки є безпідставними а оскаржуване ППР таким, що підлягає скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив повністю задовольнити вимоги ДП «Іваньківський цукровий завод».

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала повністю з підстав викладених у запереченні та просила суд залишити його без задоволення, наголосивши, що у відповідності до Поряду ведення Єдиного реєстру податкових накладних відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. Крім цього зазначила представник відповідача, не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України суми податку сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, що оформлені з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу. Тобто, оскільки порушення вищевказаних вимог податкового законодавства під час перевірки позивача дійсно мали місце, то податковим органом правомірно прийнято оскаржуване ППР, яке є законним та таким, що не підлягає скасуванню.

З огляду на вказані обставини, представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову ДП «Іваньківський цукровий завод» повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що посадовими особами Тальнівської ОДПІ (Маньківське відділення) була проведена камеральна перевірка податкової звітності з ПДВ, за наслідками якої складено акт від 25.02.2014 р. № 92/15/32741501.

Висновками зазначеного акту встановлено порушення ДП «Іваньківський цукровий завод» п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI: заниження ПДВ в період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. на загальну суму 2559591грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту у листопаді 2014 р. податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Газпроменергія 2000», які не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2014 р. між ДП «Іваньківський цукровий завод» та ТОВ «Газпроменергія 2000» був укладений договір № 0110/2 про постачання природного газу.

За умовами вказаного договору, постачальник (ТОВ «Газпроменергія 2000») зобов'язується передати покупцю (ДП «Іваньківський цукровий завод») природній газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника).

На підтвердження виконання умов вищевказаного договору, представником ДП «Іваньківський цукровий завод» були долучені до матеріалів справи копії наступних документів:

- акту передачі-прийняття природного газу від 14.11.2014 р. на загальну суму 15 268 180,04грн., в т.ч. ПДВ - 2 544696,67грн.;

- актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 14.11.2014 р. № ОУ-0000001 та № ОУ-0000004;

- даних бухгалтерського обліку стану взаєморозрахунків між підприємствами станом на 01.11.2014 р. та на 30.11.2014 р.;

- податкових накладні № 2 від 07.11.2014 р., № 3 від 12.11.2014 р., № 4 від 13.11.2014 р., № 6 від 14.11.2014 р., № 7 від 14.11.2014 р. та № 9 від 14.11.2014 р.

В подальшому, ДП «Іваньківський цукровий завод» на підставі отриманих від свого контрагента податкових накладних включило суму ПДВ у листопаді 2014 року до складу податкового кредиту.

На підставі висновків акту перевірки позивача від 25.02.2014 р. № 92/15/32741501, податковим органом 04.03.2015 р. прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00006101500, яким ДП «Іваньківський цукровий завод» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3 190 489,00грн, у тому числі за основним платежем 2 559591,00грн. та штрафними санкціями 639 898,00грн.

Зазначене повідомлення-рішення в адміністративному порядку було оскаржене товариством до Головного управління ДФС у Черкаській області та до Державної фіскальної служби України. Рішеннями зазначених суб'єктів владних повноважень від 08.05.2015 р. № 9243/23-00-10-0210 та від 05.06.2015 № 11737/6/99-99-10.01.01.05 скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржуване повідомлення-рішення без змін, що і спонукало ДП «Іваньківський цукровий завод» звернутись до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

На час виникнення спірні правовідносини були врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (надалі - ПК України).

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З урахуванням досліджених обставин справи та вищевказаних положень ПК України суд дійшов висновку, що в даному випадку саме на контрагента позивача - ТОВ «Газпроменергія 2000», як постачальника товарів покладено обов'язок щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі.

В той же час суд наголошує, що позивач не має обов'язку самостійно перевіряти інформацію щодо реєстрації продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначені дії, на переконання суду, є правом покупця товарів/послуг, а не обов'язком, і можуть здійснюватись останнім у випадку наявності підстав, які свідчать, що діяльність контрагента не відповідає вимогам чинного законодавча.

В судовому засіданні представник позивача наголосив, що при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Газпроменергія 2000» у позивача не було підстав вважати діяльність свого контрагента такою, що не відповідає вимогам законодавства з питань митної справи.

Суд погоджується з доводами позивача, що при здійсненні господарських взаємовідносин, позивач не зобов'язаний перевіряти дотримання податкового законодавства своїми контрагентами та господарюючими суб'єктами, які здійснюють постачання товарів чи послуг цим контрагентам, не зобов'язаний нести відповідальність за несплату податків постачальниками, або за можливу недостовірність відомостей про них.

Така позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях у справі Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) зазначив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Тобто, платник податків, який придбав товари, роботи, послуги в особи, яка порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватись до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську діяльність та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності свої контрагентом.

Більш того, суд зазначає, що у відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Під час дослідження матеріалів справи суд встановив, що у відповідності до банківських виписок по рахунку ДП «Іваньківський цукровий завод» за 05.11.2014 р., 06.11.2014 р., 07.11.2014 р., 12.11.2014 р., 13.11.2014 р., та за 14.11.2014 р. (копії яких містяться в матеріалах справи) кошти з банківського рахунку останнього на рахунок ТОВ «Газпроменергія 2000» списані в період з жовтня по грудень 2014 р., і лише після цього на підставі п. 198.2 ст. 198 ПК України були включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідний період.

Тобто, податковий кредит позивача у листопаді 2014 року був сформований за датою списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

В судовому засіданні представник податкового органу наголосив, що у відповідності до вимог п. 201.10 ст.201 ПК України, позивач був зобов'язаний звернутись до органів доходів і зборів зі скаргою на свого постачальника додавши до неї податкову декларацію за звітний податковий період, що в подальшому було б підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Вказане твердження суд сприймає критично та зазначає наступне.

З 01.01.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 р. № 71-VIII, у відповідності до положень якого виключено норму, яка надавала право платнику податку у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації сформувати податковий кредит звітного періоду на підставі заяви зі скаргою на такого постачальника.

Як встановлено в ході розгляду справи, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань при самостійно виявлених помилках за листопад 2014 року був поданий позивачем 27.01.2015 р., тобто вже після того, як до Податкового кодексу України внесли відповідні зміни, а отже відповідна заява зі скаргою на постачальника вже не була підставою для формування податкового кредиту покупця товарів/послуг, і її неподання жодним чином не впливає на формування податкового кредиту ДП «Іваньківський цукровий завод» в листопаді 2014 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевказаного, суд дійшов висновку, що суб'єкт владних повноважень не довів, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомленні-рішенні від 04.03.2015 р. № 0000101500 він діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, в зв'язку з чим, вимоги ДП «Іваньківський цукровий завод» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тальнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (Маньківське відділення) від 04.03.2015 р. № 0000101500 про збільшення суми грошового зобов'язання державному підприємству «Іваньківський цукровий завод» з податку на додану вартість за основним платежем 2559591 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 639898 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 488 (чотириста вісімдесят вісім) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 30.07.2015 р.