Постанова № 47840386, 29.07.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року справа № 813/3169/15

16 год. 13 хв. зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Щур В.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Жукровського Я.І., Барнича Т.В., Перетятька М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_6 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України №198/К від 16.06.2015 року «Про звільнення ОСОБА_6»; поновити ОСОБА_6 на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції та в цій частині допустити негайне виконання судового рішення; стягнути із Львівського міського управління юстиції середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 червня 2015 року по день ухвалення рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з оскарженим наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України №198/К від 16.06.2015 року «Про звільнення ОСОБА_6» позивача звільнено з посади начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції на підставі ч.2 ст. 40 КЗпП України за невідповідність займаній посаді, однак, при цьому звільнення з вказаних підстав проведене без належних доказів, які підтверджують недостатню кваліфікацію позивача. Позивач вважає, що вказаний наказ є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив. Свої заперечення обґрунтував тим, що оскаржений наказ видано на підставі Довідки позапланової цільової перевірки відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції від 04-10.06.2015 року та скарги на неправомірні дії посадової особи від 11.06.2015 року, що підтверджують невідповідність позивача займаній посаді. З огляду на це, вважає звільнення позивача правомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату, і місце проведення засідання, заяв про розгляд справи без його участі не надходило. В судових засіданнях, в яких позивач брав участь, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позову заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях. Просили суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов слід задовольнити повністю, виходячи з такого.

Позивач - ОСОБА_6 прийнята на роботу в органи юстиції розпочала з 18.07.2011р. Присяга державного службовця прийнята позивачем 18.07.2011 року. З 12.01.2015р. і по день звільнення позивач займала посаду начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, на яку була переведена з посади головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, успішно пройшовши стажування із збереженням 12 рангу державного службовця.

На виконання наказу Головного територіального управління юстиції у Львівській області №61/6 від 03.06.2015 року «Про проведення позапланової цільової перевірки відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції» у період з 04 по 10 червня 2015 року проведено позапланову цільову перевірку роботи відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (надалі - відділ), за результатами якої складено Довідку позапланової цільової перевірки відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції від 04-10 червня 2015 року (надалі - Довідка позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року). Зазначена перевірка проводилася за період роботи відділу, що очолював позивач, з 01 січня 2015 року по 01 червня 2015 року.

За наслідками проведеної перевірки комісія дійшла до висновку, що роботу відділу необхідно визнати незадовільною. Зокрема, у Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року зазначено, що у відділі не проводяться з працівниками семінарські заняття з питань належного застосування норм чинного законодавства та використання методичних рекомендацій у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; відсутня аналітична діяльність та методична робота з працівниками відділу з питань ведення належного прийому громадян та документів, що ними подаються для державної реєстрації прав; фактично повна відсутність архівних справ за 2015 рік, їх неналежне зберігання у відділі є суттєвим порушенням відповідних норм; відсутність контролю за діями працівників відділу та самоусунення від виконання своїх безпосередніх обов'язків начальником відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_6 призвело і призводить до негативних наслідків роботи, як головних і провідних спеціалістів, зокрема, так і відділу в цілому. З цих підстав, комісією, яка проводила перевірку, рекомендовано розглянути питання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності (доцільності подальшого перебування на займаних посадах), зокрема, начальника відділу ОСОБА_6

Згідно з посадовою інструкцією начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_6, затвердженою начальником реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Салюком І.З. 12 січня 2015 року, начальник відділу є державним службовцем та державним реєстратором прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та забезпечує виконання завдань, які покладено на відділ, включаючи завдання, які відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» покладено на державного реєстратора. Перелік завдань та обов'язків начальника відділу визначені розділом 2 посадової інструкції. Зокрема, начальник відділу здійснює керівництво відділом, організовує його роботу та несе відповідальність за невиконання покладених на відділ завдань і здійснення ним своїх функцій, здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, забезпечує розгляд звернень громадян, запитів на публічну інформацію з питань державної реєстрації речових право на нерухоме майно, контролює діяльність працівників відділу, здійснює контроль за веденням діловодства, забезпечує розподіл кореспонденції, що надійшла, проводить особистий прийом громадян, тощо.

Згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України №198/К від 16.06.2015 року «Про звільнення ОСОБА_6», підписаним в.о. начальника управління юстиції Жукровським Я.І., позивача звільнено з посади начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції за невідповідність займаній посаді (п.2 ст. 40 КЗпП України).

Звільнення проведене на підставі Довідки позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року та скарги на неправомірні дії посадової особи від 11.06.2015 року. При винесенні оскарженого наказу відповідач керувався нормами ст.ст. 147-149 КЗпП України.

Спір між сторонами виник щодо правомірності звільнення позивача з посади начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

Частиною 2 ст. 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 зазначеної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. З цих підстав, зокрема, може бути розірваний трудовий договір з керівником підприємства, установи, організації або підрозділу у зв'язку з нездатністю забезпечити належну дисципліну праці у відповідній структурі. Висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Чинним законодавством регулюється порядок перевірки та оцінювання результатів роботи посадових осіб, їх ділових та професійних якостей, тощо.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України № 1922 від 28.12.2000р. затверджено Положення про проведення атестації державних службовців, пунктом 1 якого передбачено, що з метою підвищення ефективності діяльності державних службовців та відповідальності за доручену справу в державних органах один раз на три роки проводиться їх атестація, під час якої оцінюються результати роботи, ділові та професійні якості, виявлені працівниками при виконанні службових обов'язків, визначених типовими професійно-кваліфікаційними характеристиками посад і відображених у посадових інструкціях, що затверджуються керівниками державних органів відповідно до Закону України «Про державну службу» та інших нормативно-правових актів.

Згідно з п.2 вказаного Положення атестації підлягають державні службовці усіх рівнів, в тому числі ті, які внаслідок організаційних змін обіймають посади менше ніж один рік, якщо їх посадові обов'язки не змінилися. Не підлягають атестації державні службовці патронатної служби, а також ті, що перебувають на займаній посаді менше ніж один рік (крім зазначених в абзаці першому зазначеного пункту).

Пунктом 3 Положення у період між атестаціями з метою здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців щороку проводиться оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов'язків. Оцінка проводиться безпосередньо керівниками структурних підрозділів, де працюють державні службовці, під час підбиття підсумків роботи за рік. Загальний порядок проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них завдань і обов'язків розробляється Нацдержслужбою. Порядок проведення щорічної оцінки в окремому державному органі визначається керівником відповідного органу з урахуванням загального порядку та особливостей кожного державного органу. Результати атестації та щорічної оцінки беруться до уваги кадровою службою відповідного державного органу під час проведення планомірної ротації кадрів на окремих посадах державних службовців.

Наказом Головного управління Державної служби України №122 від 31.10.2003 року (із змінами і доповненнями) затверджено Загальний порядок проведення щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань.

Відповідно до п.1.1. зазначеного Загального порядку метою щорічної оцінки виконання державними службовцями покладених на них обов'язків і завдань (далі - щорічна оцінка) під час підбиття підсумків виконання ними своїх обов'язків є здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями державних службовців шляхом перевірки якості їхньої діяльності відповідно до посадових інструкцій.

Згідно з п.п.1.3., 1.6. вказаного Загального порядку щорічна оцінка виконання державними службовцями покладених на них завдань та обов'язків проводиться в період між атестаціями безпосередніми керівниками (керівниками структурних підрозділів) у січні-лютому місяці за підсумками минулого року. Не підлягають щорічному оцінюванню вагітні жінки, державні службовці патронатної служби та державні службовці, призначені на посаду у звітному періоді.

Результати щорічної оцінки оформляються у вигляді бланка щорічної оцінки виконання державним службовцем посадових обов'язків і завдань, форма якого є Додатком до вищевказаного Загального порядку.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що належними доказами, які б підтверджували невідповідність позивача займаній посаді начальника відділу внаслідок недостатньої кваліфікації, що перешкоджає продовженню такої роботи, мають бути результати атестації або результати щорічної оцінки. Проте, в матеріалах справи таких доказів немає. Відповідачем в судовому засіданні підтверджено, що атестація позивача перед звільненням не проводилася, а оцінювання роботи за 2015 рік може бути проведене тільки в січні-лютому 2016 року. Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_6 до її звільнення займала посаду начальника відділу менше півроку і раніше не займала керівну посаду, тому на момент звільнення вона не підлягала атестації та не підлягала щорічному оцінюванню за 2015 рік.

Крім того, судом встановлено, що, звільняючи позивача з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України, відповідач не пропонував йому іншої роботи як цього вимагає частина 2 ст.40 КЗпП України, що підтверджено представниками відповідача в судовому засіданні.

Щодо посилання в оскарженому наказі відповідача №198/К від 16.06.2015 року «Про звільнення ОСОБА_6» на ст.ст. 147-149 КЗпП України, слід зазначити наступне.

Статтями 147-149 КЗпП України врегульовано порядок звільнення працівника за порушення трудової дисципліни.

Пленум Верховного Суду України в п.22 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9, зокрема, зазначив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст.40, п.1 ст.41 КЗпП.

Отже, звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України не належить до звільнень за порушення трудової дисципліни. В судовому засіданні в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області Жукровський Я.І. підтвердив, що позивачем не допущено порушення трудової дисципліни та визнав помилковість посилання в підписаному ним наказі №198/К від 16.06.2015 року «Про звільнення ОСОБА_6» на ст.ст. 147-149 КЗпП України.

Суд встановив, що згідно з п.1.3. посадової інструкції начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції начальник відділу призначається та звільняється з посади начальником Реєстраційної служби Головного управління юстиції за поданням начальника Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції з дотриманням вимог Законів України «Про державну службу», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та законодавства про працю.

Посилаючись на посадову інструкцію, позивач ОСОБА_6 вважає, що право звільнити її з посади начальника відділу належало начальнику Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Львівській області (після перейменування - Головного територіального управління юстиції у Львівській області), який приймав її на цю посаду.

Відповідно до п. 11.11. Положення про Головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5 (із наступними змінами і доповненнями), начальник Головного територіального управління юстиції призначає на посади та звільняє з посад державних службовців, службовців і робітників Головного територіального управління юстиції та за поданням начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції - державних службовців відповідних управлінь юстиції, крім випадків, визначених законодавством.

Згідно з п.10.6. Положення про районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні управління юстиції, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 № 1707/5 (із наступними змінами і доповненнями) начальник управління юстиції вносить начальнику головного територіального управління юстиції подання щодо призначення на посади та звільнення з посад державних службовців, призначає на посади та звільняє з посад службовців і робітників управління юстиції.

З пояснень в.о. начальника відповідача Жукровського Я.І., наданих в судовому засіданні, суд з'ясував, що подання начальником Львівського міського управління юстиції про звільнення ОСОБА_6 не вносилось.

Таким чином, судом вважає, що відповідачем не дотримана процедура звільнення позивача з посади.

Аналізуючи текст Довідки позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року, суд дійшов до висновку, що у ній відсутні обставини, які б давали підстави вважати, що позивач не відповідає займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

Зокрема, в Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року в якості порушення зазначено, що не у всіх посадових інструкціях є підписи та дати про ознайомлення посадових осіб з ними. З цього приводу позивач та її представник в судовому засіданні пояснили, що перевірка роботи відділу проводилася за період роботи з 01 січня 2015 року по 01 червня 2015 року. За такий період часу на посади головного та провідного спеціалістів відділу призначено наступних працівників: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, на посадових інструкціях яких наявні підписи та дати про ознайомлення цих посадових осіб з їхніми функціональними обов'язками, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями їх посадових інструкцій. З цього приводу представники відповідачів не надали жодних заперечень.

В Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року в якості порушення зазначено, що допушені порушення Рекомендацій щодо підготовки посадових інструкції державних службовців (Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затверджений наказом Головного управління державної служби України від 01.09.1999 № 65), у посадових інструкціях спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції функціональні обов'язки між спеціалістами розподілені нечітко, більшість завдань та обов'язків дублюються. З цього приводу суд зазначає, що Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затверджений наказом Головного управління державної служби України від 01.09.1999 №65, на який є посилання у довідці, втратив чинність на підставі наказу Національного агентства України з питань державної служби від 13.09.2011 року № 11 «Про Довідник типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців». Згідно з Додатком до Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців за назвою «Рекомендації щодо підготовки посадових інструкцій державних службовців», затвердженого наказом Національного агентства України з питань державної служби 13.09.2011 № 11, який розроблений відповідно до статті 11 Закону України «Про державну службу» та Положення про Національне агентство України з питань державної служби, затвердженого Указом Президента України від 18 липня 2011 року № 769/2011, посадові інструкції можуть бути типовими і конкретними. Типові посадові інструкції розробляються для однотипних організацій і структурних підрозділів. Посадові інструкції головного та провідного спеціалістів відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції затверджені ще в 2011 році. На виконання доручення в. о. начальника реєстраційної служби Оливи І.С. № 02.2-10/1562 від 30.07.2014 року приведено у відповідність до Положень про реєстраційні служби територіальних управлінь юстиції Положення про відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та посадові інструкції працівників, а також внесено зміни до інформаційних карток адміністративних послуг і технологічних карток із дотриманням норм чинного законодавства у сфері державної реєстрації прав. З цього приводу представники відповідачів не надали жодних заперечень.

В Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року зазначено, що робота відділу планується і відображається в річному, піврічному планах роботи, які складалися без врахування вимог Порядку організації планування роботи в Державній реєстраційній службі та подання звітності про виконання планових заходів, затвердженого наказом Державної реєстраційної служби України від 17.04.2012 № 640.

Проте, суд зазначає, що наказом Державної реєстраційної служби України від 21.02.2014 року №63 «Про внесення змін до Порядку організації планування роботи в Державній реєстраційній службі та подання звітності про виконання планових заходів» внесено зміни до Порядку організації планування роботи в Державній реєстраційній службі та подання звітності про виконання планових заходів, затвердженого наказом Державної реєстраційної служби України від 17.04.2012 № 640, шляхом викладення його в новій редакції.

Відтак, планування діяльності відділу на 2015 рік, яке проводилося в листопаді-грудні 2014 року, не могло здійснюватися у відповідності до Порядку організації планування роботи в Державній реєстраційній службі та подання звітності про виконання планових заходів, затвердженого наказом Державної реєстраційної служби України від 17.04.2012 №640, який на момент планування уже не діяв.

Згідно з п.1 Порядку організації планування роботи в Державній реєстраційній службі та подання звітності про виконання планових заходів, затвердженого наказом Державної реєстраційної служби України від 21.02.2014 року №63, який долучений до матеріалів справи, суть планування полягає у визначенні комплексу першочергових заходів, реалізація яких забезпечить виконання перспективних та поточних завдань, покладених на Державну реєстраційну службу України на визначений період часу, та сприятиме в цілому реалізації державної політики у визначених законодавством сферах державної реєстрації. Відтак, як вбачається із змісту вказаного Порядку, він стосується порядку складання річних планів саме Укрдержреєстру.

Як вбачається з долучених відповідачем до матеріалів справи плану роботи на І -ше півріччя 2015 року, такий затверджено начальником реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Сапігою Г.І. 19 листопада 2014 року, а план на ІІ - ге півріччя 2015 року затверджено начальником реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Салюком І.З. 08 червня 2015 року. Враховуючи, те, що перевірка діяльності відділу проводилася за період роботи з 01 січня 2015 року по 01 червня 2015 року, то в предмет перевірки необґрунтовано включено питання дотримання порядку складання зазначених піврічних планів, оскільки ці плани складалися і затверджувалися поза межами періоду перевірки. Стосовно долученого до матеріалів справи плану роботи на лютий 2015 року, то в довідці не згадується про порушення складання місячних планів роботи відділу.

Окрім того, в довідці не відображено в чому полягають порушення, допущені при складанні річного і піврічного плану роботи відділу. В судовому засіданні представники відповідача теж не надали конкретних пояснень з приводу того, в чому полягають такі порушення.

В Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року зазначено, що відсутній план проведення семінарських занять, у відділі не проводиться аналітична та методична робота.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до п.п. 2.2.1 та 2.2.2 Положення про відділ державної реєстрації речових на нерухоме реєстраційної служби Головного управління юстиції у Львівській області, затвердженого начальником Головного управління юстиції у Львівській області 06.12.2013р. № 625/6, саме цей відділ організовує роботу, пов'язану із забезпеченням діяльності у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та реалізує заходи з підвищення кваліфікації працівників реєстраційних служб районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Згідно з п.2.2.7. вказаного Положення, відділ державної реєстрації речових на нерухоме реєстраційної служби Головного управління юстиції у Львівській області забезпечує надання методичної допомоги державним реєстраторам, нотаріусам як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора на нерухоме майно та їх обтяжень, іншим державним службовцям та працівникам структурних підрозділів, зокрема, міських управлінь юстиції.

Відповідно до п.п. 2.3.14 та п. 2.3.14 Положення про реєстраційну службу Головного управління юстиції у Львівській області, реєстраційна служба Головного управління юстиції у Львівській області здійснює заходи щодо підвищення ефективності роботи у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та реалізує заходи з підвищення кваліфікації працівників органів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, проводить відповідні наради, семінари.

Згідно з п.2.3.1 Положення про відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстицї, затвердженого начальником реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Салюком І.З. 06.08.2014 року, відділ бере участь у навчальних заходах (семінари, лекції, тренінги), організованих Укрдержреєстром та реєстраційною службою Головного управління юстиції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.2.1.9. посадової інструкції начальника відділу ОСОБА_6, начальник відділу зобов'язаний систематично займатися підвищенням професійного рівня, вивчати нормативно-правові акти у сфері державної реєстрації на нерухоме майно, приймати участь у навчальних заходах (семінари, лекції, тренінги, тощо), організованих Укрдержреєстром та реєстраційною службою Головного управління юстиції у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, суд проаналізувавши зазначені Положення та посадову інструкцію позивача, дійшов до висновку, що обов'язок щодо організації і проведення семінарів, проведення аналітичної та методичної роботи належить до компетенції реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та відділу державної реєстрації речових на нерухоме майно реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, а відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції та його начальник зобов'язані тільки брати участь у таких семінарах.

Тому, організація семінарів щодо підвищення кваліфікації працівників та проведення аналітичної і методичної роботи у відділі не належить до повноважень начальника відділу ОСОБА_6, а тому відсутність плану проведення семінарських занять та не проведення аналітичної та методичної роботи не може вважатися порушенням позивачем своїх посадових обов'язків. Посилання представників відповідача на те, що в планах роботи відділу на 2015 рік передбачене проведення семінарів-нарад для спеціалістів відділу, не спростовує висновки суду в цій частині.

В Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року зазначено, що для створення єдиної системи формування справ, забезпечення обліку, пошуку документів за змістом та видом, відбору документів на зберігання у відділі складено номенклатуру справ, яка розроблена відповідно до вимог Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою КМ України №1242 від 30.11.2011 року, однак, схвалено та погоджено з порушенням термінів. З цього приводу, суд зазначає, що номенклатура справ, яка долучена до матеріалів справи, затверджена начальником Львівського міського управління юстиції Мазуром Р.В. в грудні 2014 року, а перевірка проводилася за період роботи з 01 січня 2015 року по 01 червня 2015 року. Тобто, в предмет перевірки необґрунтовано включено питання складання та затвердження номенклатури. Крім того, згідно з наказом відповідача №61/6 від 03.06.2015 «Про проведення позапланової цільової перевірки відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції» проведенню такої перевірки підлягав виключно відділ, а номенклатури затверджувалася начальником Львівського міського управління юстиції Мазуром Р.В. Тому, зазначене, на думку відповідача, порушення не стосується посадових обов'язків позивача. З цього приводу представники відповідачів не надали жодних заперечень.

В Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року зазначено, що реєстраційні справи за 2015 рік в архіві відсутні, державні реєстратори зберігають реєстраційні справи в кульках, на підлозі приміщення біля свого робочого місця, а реєстраційні справи за 2013-2014 роки зберігаються частково на стелажах, а в більшій частині як реєстраційні, так і облікові справи зберігаються на підлозі приміщення, виділеного під архів в хаотичному порядку, що є грубим порушенням п.п. 56, 59 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постановою КМ України від 26.10.2011 року №1141, та п.27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2013 року №868. Відтак, перевіркою встановлено неналежне виконання начальником відділу ОСОБА_6 п.2.1.1. посадової інструкції, якою визначено, що начальник відділу здійснює керівництво відділом, організовує його роботу та несе відповідальність за виконання покладених на відділ завдань, а також неналежне виконання спеціалістом відділу ОСОБА_15 наказу начальника Львівського міського управління юстиції №28 від 05.04.2013 року, яким остання призначена відповідальною за ведення архівних справ у відділі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» архівна установа, архів, архівний підрозділ, архівний відділ - це відповідно установа чи структурний підрозділ, що забезпечує облік і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснює управління, науково-дослідну та інформаційну діяльність у сфері архівної справи і діловодства.

Згідно з п. 2.2 Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, затверджених наказом Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.05.2001р. за № 407/5598, архів є самостійною структурною частиною установи або входить до складу служби діловодства установи (управління справами, загального відділу, канцелярії тощо). Положення про архів, що є самостійним структурним підрозділом або входить до складу служби діловодства, затверджується керівником установи.

Відповідно до п.1.1. Порядку ведення архіву реєстраційних справ, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 3319/5 від 14.11.2011 року, ним визначається процедура передавання до архіву та зберігання в архіві (далі - архів) закритих реєстраційних справ щодо об'єктів нерухомого майна, що утворилися в результаті діяльності органів державної реєстрації прав, а згідно з п.1.2. зазначеного Порядку терміни вживаються у значенні, наведеному у Законах України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про Національний архівний фонд та архівні установи" та інших нормативно-правових актах.

У відповідності до п. 1.3. зазначеного Порядку архіви є складовими частинами архівних підрозділів головних управлінь юстиції в містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - управління юстиції).

Відповідно до п. 3.1. цього Порядку після спливу п'яти років після закриття реєстраційної справи державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) передає її на зберігання до архіву для наступного зберігання та користування. Прийом реєстраційних справ здійснюється особою, відповідальною за архів, у присутності державного реєстратора, який їх здає.

Отже, з наведених норм випливає, що архів створюється як структурний підрозділ головних управлінь юстиції в містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції. Відтак, у відділі державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції не створено і не може бути створено такого підрозділу як архів, оскільки такий підрозділ створюється тільки в структурі відповідного управління юстиції. До архіву передаються закриті реєстраційні справи після спливу п'яти років після їх закриття. Законодавством не передбачено передачу в архів облікових справ. Тобто, висновки комісії, що проводила перевірку, про те, що реєстраційні справи за 2015 рік відсутні в архіві, є безпідставними.

Щодо неналежного зберігання реєстраційних справ за 2013-2014 роки, суд зазначає наступне.

Як вбачається із змісту п.п. 55-59 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого Постанови КМ України від 26.10.2011 року №1141, реєстраційні та облікові справи відкриваються, ведуться та закриваються державними реєстраторами, які проводять відповідні реєстраційні дії. Ні довідка, ні заперечення на позов не містять посилань на відповідні нормативні акти, які встановлюють вимоги до умов зберігання не закритих реєстраційних та облікових справ. Пункт 2.1.1. посадової інструкції начальника відділу, на який є посилання в довідці, теж не містить вимог до умов зберігання реєстраційних та облікових справи. Відтак, наведені в довідці обставини щодо неналежного зберігання зазначених справ не можуть свідчити про невідповідність позивача займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації.

В Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року зазначено, що окремі працівники відділу здійснюють прийом заяв у сфері реєстрації нерухомості в позаробочий час.

Відповідно до п. 11. ст. 12 Закону України «Про адміністративні послуги» час прийому суб'єктів звернень у центрі надання адміністративних послуг становить не менше шести днів на тиждень та семи годин на день і є загальним (єдиним) для всіх адміністративних послуг.

В листі Державної реєстраційної служби України від 02.10.2012 року №246-06-14-12, який долучений відповідачем до матеріалів справи, надано вказівку начальникам реєстраційних служб забезпечити перегляд графіків роботи структурних підрозділів відповідних управлінь юстиції у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно, виходячи з необхідності продовження годин прийому органами державної реєстрації прав щонайменше до 20-ї години у робочі дні та до 16-ї години в суботу.

На виконання цього листа Державної реєстраційної служби України, наказом начальника Львівського міського управління юстиції від 29.04.2013 року №30 затверджено графік прийому громадян, а саме: понеділок-середа з 09:00 до 18:00, четвер з 09:00 до 20:00, п'ятниця з 09:00 до 16:45, субота з 09:00 до 16:00, неділя - вихідний день.

Як пояснили позивач та його представник приймання заяв в позаробочий час здійснювалося з метою забезпечення кваліфікованого, неупередженого, об'єктивного та своєчасного прийому громадян, оперативного вирішення завдань, покладених на відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, задоволення законних вимог громадян, а також з метою запобігання нагромадження черг у відділі.

Суд погоджується із твердженням позивача, що у зв'язку з необхідністю в окремих випадках державними реєстраторами продовжувалися години прийому громадян, що узгоджується із вказівками, наданими Державною реєстраційною службою України в листі від 02.10.2012 року №246-06-14-12.

Крім того, суд вважає, що факт приймання заяв державними реєстраторами в позаробочий час в будь-якому випадку не може свідчити про невідповідність позивача займаній посаді начальника відділу внаслідок недостатньої кваліфікації. Також суд вважає необґрунтованими жодними доказами твердження відповідача та його представників, що прийом працівниками відділу громадян в позаробочий час містить в собі корупційну складову. Такі обставини в довідці не наведені та не досліджувалися.

В Довідці позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року зазначено, що начальником відділу ОСОБА_6 не здійснено жодної дії щодо прийняття рішення про державну реєстрацію, відмову в такій реєстрації чи її зупинення, чим порушено п.2.1.2. посадової інструкції.

Відповідно до п.2.1.2. посадової інструкції начальника відділу, начальник відділу здійснює державну реєстрацію речових прав. Крім державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, начальник відділу згідно з посадовою інструкцією здійснює керівництво відділом, організовує його роботу, забезпечує розгляд звернень громадян, запитів на публічну інформацію з питань державної реєстрації речових право на нерухоме майно, контролює діяльність працівників відділу, здійснює контроль за веденням діловодства, забезпечує розподіл кореспонденції, що надійшла, проводить особистий прийом громадян, тощо.

Суд погоджується з твердженнями представника позивача, що ОСОБА_6, займаючи посаду начальника відділу, виконувала значний обсяг організаційної роботи згідно з посадовою інструкцією, і той факт, що вона не здійснювала безпосередньо реєстрацію речових прав, не може свідчити про невідповідність її займаній посаді начальника відділу внаслідок недостатньої кваліфікації.

Таким чином, враховуючи наведене, суд дійшов до висновку про те, що проведеною позаплановою цільовою перевіркою відділу не встановлено обставин, які свідчать про недостатню кваліфікацію ОСОБА_6 та наявність підстав для її звільнення на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, з пояснень представників сторін судом встановлено, що Довідку позапланової цільової перевірки від 04-10 червня 2015 року вручено ОСОБА_6 16.06.2015року безпосередньо перед врученням наказу про звільнення. При цьому, відповідачем не відбиралися пояснення позивача з приводу порушень, що підтверджено представниками відповідача в судовому засіданні.

Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2013р. № 569/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 березня 2013 р. за № 511/23043, був затверджений Порядок проведення Державною реєстраційною службою України перевірок діяльності реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України, який чинний як на дату винесення наказу відповідача №61/6 від 03.06.2015 року «Про проведення позапланової цільової перевірки відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції».

Згідно з п.1.2. зазначеного Порядку цільова перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється один або декілька напрямів діяльності реєстраційних служб.

Відповідно до п.1.3. зазначеного Порядку позапланові цільові перевірки проводяться за дорученням Голови Укрдержреєстру без попереднього повідомлення реєстраційних служб за наявності однієї з таких обставин: встановлення фактів, які є підставою для проведення службового розслідування щодо керівників відповідної реєстраційної служби; виявлення недостовірності інформації в поданих реєстраційними службами документах, у тому числі звітах про стан виконання планів роботи; обґрунтоване звернення фізичних та юридичних осіб про порушення реєстраційними службами вимог нормативних приписів актів законодавства; неподання в установлений строк реєстраційними службами звітності; систематичне порушення виконавської дисципліни; відсутність інформації про усунення порушень, установлених за результатами планової перевірки.

Проте, в наказі відповідача №61/6 від 03.06.2015 року «Про проведення позапланової цільової перевірки відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції» не зазначено жодної з обставин, які давали б підстави провести позапланову перевірку.

Також суд дослідив другу підставу для винесення наказу відповідача №198/К від 16.06.2015 року «Про звільнення ОСОБА_6», а саме - скаргу ОСОБА_16 на неправомірні дії посадової особи від 11.06.2015 року.

Як вбачається з долученої до матеріалів скарги ОСОБА_16 на неправомірні дії посадової особи від 11.06.2015 року, останній вказує, що ОСОБА_6 неналежно організовує роботу ввіреного їй підрозділу, організовує умисне затягування розгляду документів та вимагає подачі документів, які не передбачені законом, дозволяє собі хамство та ненормативну лексику при виконання службових обов'язків.

Листом №Л-531/02.0 від 16.06.2015 року відповідач запропонував позивачу негайно у цей же день до 12.00 год. надати пояснення з приводу зазначеної скарги.

У відповідь на цей лист начальник відділу ОСОБА_6 листом №3338/04-12/807 від 16.06.2015 року повідомила в.о. начальника Головного територіального управління юстиції у Львівській області України Жукровського Я.І. про те, що прийом громадян нею, як начальником відділу, здійснюється відповідно до графіку прийому громадян, затвердженого наказом Львівського міського управління юстиції №11 від 03.02.2015 року. Інформація про громадян, як звертаються до неї на особистий прийом, фіксується в журналі реєстрації особистого прийому (номенклатурний №04-36). Згідно з даними журналу громадянин ОСОБА_16 на особистий прийом до позивача як до керівника не звертався. Проте, 27.03.2015 року до відділу державної реєстрації надійшла заява від ОСОБА_16 про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка відповідно до п.5 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» зареєстрована у базі даних реєстрації заяв та запитів. А тому, відповідно до ст. 15 зазначеного Закону, таку заяву та подані до неї документи розглянуто державним реєстратором та прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не порушуючи встановлені законодавством строки розгляду.

Позивачем до матеріалів справи долучено Інформаційну довідку з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.06.2015 року, з якого вбачається, що право власності ОСОБА_16 на об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване 02.04.2015 року.

Проте, при винесенні наказу про звільнення відповідачем не здійснювалась перевірка викладених у скарзі ОСОБА_16 обставин щодо реєстрації його права власності на квартиру, а натомість безпідставно зазначено необґрунтовану та безпідставну скаргу в якості підстави для звільнення позивача. Також суд не бере до уваги твердження, викладені в скарзі ОСОБА_16 щодо хамства та ненормативної лексики позивача при виконання службових обов'язків, оскільки ці обставини не підтверджені жодними доказами.

Крім того, в матеріалах справи є заява ОСОБА_16 від 12.06.2015 року про відкликання скарги не неправомірні дії посадової особи державної реєстраційної служби у зв'язку з тим, що інцидент, щодо якого подавалась скарга на неправомірні дії начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_6, вичерпано. А, тому просив його скаргу не розглядати та вважати її відкликаною. Також зазначено, що він претензій до ОСОБА_6 не має.

Суд також звертає увагу і на те, що відповідно до ч.1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

З наявного в матеріалах справи листа Первинної профспілкової організації Головного управління юстиції у Львівській області від 18.06.2015 року №П-8 суд з'ясував, що станом на 18.06.2015 року жодного подання від адміністрації Головного територіального управління юстиції у Львівській області на погодження звільнення позивача в порядку ст. 43 КЗпП України на адресу голови профкому ГТУЮЛО не надходило. На момент винесення рішення у цій справі така згода до суду не надходила.

Таким чином, всупереч ч.1 ст. 43 КЗпП України, відповідач звільнив з роботи позивача ОСОБА_6, яка є членом профспілки, без згоди Первинної профспілкової організації Головного управління юстиції у Львівській області.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що оскаржений наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області №198/К від 16.06.2015 року «Про звільнення ОСОБА_6» прийнятий відповідачем необґрунтовано, з порушенням чинного законодавства, без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення про звільнення, а, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає виплаті позивачу, суд зазначає таке.

Згідно з ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року N 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати». Вказаною постановою визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п. 8 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з ч. 2 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Суд звертає увагу, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з дати звільнення до ухвалення рішення у цій справі підлягають задоволенню повністю. Тому, тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок винесення протиправного наказу відповідача слід обраховувати, починаючи з наступного робочого дня після звільнення, тобто з 17.06.2015р. по 29.07.2015р., що становить 30 робочих днів.

Як вбачається з довідки відповідача від 13.07.2015 року №27403/0/1-15/03-16 середньоденна заробітна плата позивача склала 106,27 грн. з врахуванням обов'язкових платежів та податків.

З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3 188,10 грн. (106,27 грн. х 30 роб.дн.) з врахуванням обов'язкових податків і платежів.

Суд вважає, що рішення в частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць необхідно допустити до негайного виконання, оскільки відповідно до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та про поновлення на посаді у відносинах публічної служби підлягають негайному виконанню.

Відповідно до довідки відповідача від 13.07.2015 року №27403/0/1-15/03-16 середньомісячна заробітна плата позивача становить 2 072,29грн. з врахуванням обов'язкових податків і платежів.

З огляду на наведене, з відповідача слід стягнути суму середнього заробітку на користь позивача за один місяць в розмірі 2 072,29грн. з врахуванням обов'язкових платежів та податків.

Щодо клопотання позивача про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі, то суд із врахуванням положень ст. 267 КАС України не вбачає підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до норм ст. 94 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України №198/к від 16.06.2015р. "Про звільнення ОСОБА_6".

Поновити ОСОБА_5 на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції з 17.06.2015 року. Постанову суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_5 допустити до негайного виконання.

Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Львівській області Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.06.2015р. по 29.07.2015р. в розмірі 3881 (три тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 10 коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства. Постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 2072 (дві тисячі сімдесят дві)грн. 29коп. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 31 липня 2015 року.

Суддя А.Г. Гулик