Постанова № 47838996, 16.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2015 року 15:40

Справа № 808/2234/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого – судді Чернової Ж.М.

за участю:

секретаря судового засідання Мухи Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

до: Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області,

до третьої особи: державного підприємства «Підприємства Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області

про: стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Мелітопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, до третьої особи - Державного підприємства «Підприємства Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, в якому позивач просить стягнути з відповідача суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 47115,10 грн., пені 485,45 грн., з податку на доходи фізичних осіб у сумі 176174,26 грн.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю податкового боргу у третьої особи, підприємство та майно якого, перебуває в управлінні державного органу - Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області. Посилаючись на ст.96 Податкового кодексу України позивач зазначає, що вимушений звернутися до суду про стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне підприємство.

Представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов та клопотання про розгляд справи без його участі. Заперечення мотивоване тим, що відповідач в даному випадку не є органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить боржник – платник податків. До того ж, предмет позовних вимог даної справи – податкова заборгованість ДП «Підприємства Мелітопольської виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області» вже була предметом розгляду іншої справи №808/2614/15 за позовом Мелітопольської ОДПІ до ДП «Підприємства Мелітопольської виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області». Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник третьої особи направив на адресу суду заяву про закриття провадження у справі. Заява обґрунтована наявністю судового рішення про стягнення суми податкового боргу, яка є предметом розгляду даної справи.

Згідно з ч.1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Щодо заявленого клопотання про закриття провадження у справі з підстав наявності судового рішення про стягнення суми податкового боргу, яка є предметом розгляду даної справи, суд вважає його безпідставним, оскільки приписами ст. 157 КАС України передбачено закриття провадження у справі у разі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами, проте постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 27.05.2015 по справі 808/2614/15 стягнуто податкову заборгованість з ДП «Підприємства Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області», тоді як у справі що розглядається позивач просить стягнути податкову заборгованість з іншого відповідача – з Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області.

Проаналізувавши матеріали позову, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В своєму позові позивач зазначає, що Державне підприємство «Підприємство Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області» було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності 16.05.2006, та перебуває на обліку в Мелітопольській ОДПІ ГУ ДФС у Запорізької області. На даний час, згідно облікової картки платника податків ДП «Підприємство Мелітопольської виховної колонії» має податковий борг в сумі 47115,10 грн. та залишок несплаченої пені в розмірі 485,45 грн. за платежем податок на додану вартість та в сумі 176174,26 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб. Сума зобов'язань визначена податковим органом та боржником самостійно, у строки визначені законом сплачена не була та набула стану податкового боргу.

Звертаючись до суду із позовом до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про стягнення заборгованості за податковими зобов’язаннями іншого платника податків - Державного підприємства «Підприємства Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області позивач посилається на положення ст.26 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України».

Крім цього, позивач посилаючись на ст. 96 ПКУ зазначає, що Мелітопольською ОДПІ було направлено звернення від 04.03.2015 за №6968/23 та лист від 01.04.2015 №6968/23 до Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області про термінову необхідність погашення податкового боргу ДП «Підриємство Мелітопольської виховної колонії».

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд приймає до уваги наступне.

Пунктом 96.2 статті 96 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

96.2.1. надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

96.2.2. досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

96.2.3. ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

96.2.4. виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до пункту 96.3 тієї ж статті ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Таким чином, стаття 96 ПК України зобов'язує контролюючий орган звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство у тому випадку, якщо:

а) не отримано відповіді органу виконавчої влади протягом 30 календарних днів з дня направлення відповідного подання контролюючого органу;

б) отримано відповідь про відмову у задоволенні його вимог.

У своєму позові позивач посилається на направлене до Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області звернення про термінову необхідність погашення податкового боргу. При цьому позивач зазначає, що позитивної відповіді не отримано.

Так, відповідно до Статуту підприємства, затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби від 23.03.2012 року № 171, підприємство проводить свою діяльність відповідно до законодавства України, Господарського кодексу України з урахування особливостей, визначеним кримінально-виконавчим законодавством України, та цього статуту, а майно підприємства є державною власністю, закріплюється за ним на праві оперативного управління і не може бути об'єктом застави. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству України та цьому Статуту. Звернення стягнення на майно Підприємства не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань зі спеціальним статусом, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Статтею 26 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачено, що майно Державної кримінально-виконавчої служби України перебуває в державній власності та використовується виключно для забезпечення виконання її завдань (ч. 1). Майно органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, належить їм на правах оперативного управління або повного господарського відання і не може бути об'єктом застави (ч. 3). Підприємства, створені для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України, використовують майно в порядку, передбаченому законодавством (ч. 4). Звернення стягнення на майно органів і установ виконання покарань, їх підприємств, слідчих ізоляторів, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я не допускається (ч. 5).

Згідно Указу Президента України від 6 квітня 2011 року №394/2011 «Про затвердження Положення про Державну пенітенціарну службу України»:

Державна пенітенціарна служба України (ДПтС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.

Підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

У відповідності до Статуту Державного підприємства «Підприємство Мелітопольської виховної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області» воно засноване на державній власності і належить до сфери управління Державної пенітенціарної служби України (далі - ДПтС України), яка є його засновником.

Згідно п.4.1. Статуту, управління Підприємством здійснює його керівник (директор), який призначається на посаду та звільняється з посади ДПтС України і є йому підзвітним.

Пунктом 3.4. Статуту передбачено, що Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, ДПтС України та управління ДПтС України в Запорізькій області.

Держава, ДПтС України та управління ДПтС України в Запорізькій області не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства, крім випадків, передбачених законодавством України.

Крім того, у відповідності до п.12 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, бюджетні установи - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Згідно п.13 Положення про управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, затвердженого наказом Державної пенітенціарної служби України від 30 грудня 2011 №645, Управління ДПтС України в Запорізькій області є бюджетною оргаанізацією, яка повністю утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

У відповідності до вимог п.30 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України, «кошторис - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень».

Згідно ст.3 Бюджетного кодексу України, «бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року».

Статтею 19 Конституції України закріплений обов'язок: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Отже, на підставі вище викладеного, управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області у відповідності до вимог чинного законодавства України, зобов'язане здійснювати видатки лише згідно кошторису.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними оскільки заявлені до неналежного відповідача. Як було встановлено, заборгованість, яка заявлена до стягнення вже була предметом розгляду іншої справи №808/2614/15. Постановою від 27.05.2015 по вказаній справі заборгованість стягнуто з боржника – з Державного підприємства «Підприємства Мелітопольської виховної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області.

Отже, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Згідно ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.17, 158-162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М.Чернова