Постанова № 47838929, 22.06.2015, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 червня 2015 рокум. Ужгород№ 807/553/15 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі - Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник ОСОБА_2 ,

відповідача: Головне управління Держземагентства у Закарпатській області- представник Динчик І.І. ,

третьої особи: Бараниської сільської ради - представник Товт Р.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області, третьої особи Баранинської сільської ради про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 160 частини 3 КАС України 22 червня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 30 червня 2015 року.

26 березня 2015 року, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області, третьої особи Баранинської сільської ради , яким просить :

- визнати незаконними дії суб'єкта владних повноважень - Головного управління Держземагентства у Закарпатській області щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;

- визнати дії Головного управління Держземагентства у Закарпатській області та такими, що порушили права позивача ;

- зобов'язати Головне управління Держземагентства у Закарпатській області розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки ;

- зобов'язати Головне управління Держземагентства у Закарпатській області офіційно у письмовій формі вибачитися у зв'язку з відмовою у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 лютого 2015 року ( зареєстровано в Управлінні Держземагентства 23 лютого 2015 року) позивач звернувся, як учасник антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та громадянин України до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради Ужгородського району згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Однак, відповідач листом від 23.03.2015 року № 31-7-0.6-4646/2-15 відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Як на підставу для відмови відповідач зіслався на лист від 16.03.2015 року № 64 Баранинської сільської ради, в якому остання заперечує проти надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із запланованим розташуванням у вказаному контурі стадіону. Позивач вважає, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. Така відмова є протиправною, суперечить вимогам Конституції України та земельного законодавства, яким врегульовано порядок надання земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити з мотивів, наведених у позовній заяві. Крім того вказав, що Земельний кодекс України не передбачає погодження органу місцевого самоврядування при наданні дозволу на розробку документації землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а тому відповідач зобов'язаний надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечив з підстав наведених у письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що в результаті розгляду клопотання, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з відсутністю погодження Баранинської сільської ради Ужгородського району про надання відповідного дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Головне управління діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, на звернення громадянина ОСОБА_1 надало обґрунтовану вичерпну відповідь за № 31-7-0.6-4646/2-15 від 23.03.2015. З врахуванням наведеного просить у задоволенні позову відмовити повністю.

23 квітня 2014 року, судом було залучено до участі в адміністративній справі третю особу - Баранинську сільську раду Ужгородського району. Представник в судовому засіданні заперечив щодо позовних вимог позивача, що вказана земельна ділянка була пасовищем, ніколи не могла бути землями запасу, крім того на заключній стадії знаходиться розробка проекту генерального плану забудови с. Барвінок, Ужгородського району, Закарпатської області, яким передбачено розширення територій населеного пункту с. Барвінок.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, представника третьої особи, об'єктивно дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Наказом Держземагентства України від 28.02.2013 року № 72 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб" (в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних наказів), головні управління Держземагентства в областях, містах Києві та Севастополі наділено повноваженнями щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб.

01 січня 2013 року набув чинності Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності". Відповідно до закону, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин і його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб.

До цього часу землями державної власності, в тому числі і ділянками сільськогосподарського призначення, розпоряджалися районні та обласні державні адміністрації, Кабінет Міністрів України.

Рішення територіальних органів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою чи про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність або користування рекомендується приймати у вигляді наказу (далі - наказ).

Наказ рекомендується приймати по кожній земельній ділянці окремо (Наказ Державного агентства земельних ресурсів України (2), від 28.02.2013, № 72 "Про деякі питання реалізації повноважень з питань передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності для всіх потреб").

Згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу Украъни, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до частини четвертої цієї статті центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

20 лютого 2015 року, позивач, як учасник антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та громадянин України звернувся до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради Ужгородського району згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, ( а.с. 15).

Законодавством України передбачено систему пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до них, зокрема, це стосується і надання земельних ділянок.

Відповідно до статті 12 (пункт 14) Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному статтею 118 Земельного кодексу України, за умови, що учасник бойових дій не скористався своїм правом на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та надав відповідний документ, що посвідчує його участь в антитерористичній операції (посвідчення, довідка, наказ тощо).

При цьому, в даному випадку як встановив суд, система пільг для учасників бойових дій та осіб, прирівняних до позивача не застосовується.

До заяви позивачем ОСОБА_1 додано копію паспорту та картки платника податків; графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію довідки антитерористичної операції.

23 березня 2015 року, листом № № 31-7-0.6-4646/2-15 від 23.03.2015 року відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, (а.с. 19).

Із змісту листа-відмови відповідачем повідомлено позивача, що відповідно до доручення від 08.10.2014 №37732/0/1-14, наданого Держземагентству України Віце-прем'єр-міністром - Міністром регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсманом В.Б., зобов'язано керівників територіальних органів Держземагентства області повідомляти Головне управління про позицію органів місцевого самоврядування (письмова відповідь або її відсутність) щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Враховуючи вищенаведене, дане клопотання не може бути розглянуте в установленому законом порядку, оскільки відповідно до листа від 16.03.2015 № 64 Баранинська сільська рада заперечує проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою у зв'язку із запланованим розташуванням у вказаному контурі стадіону, ( а.с. 24)

13 березня 2015 року позивачем на адресу Головного управління Держземагентства у Закарпатській області направлено запит на отримання інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На даний запит надано відповідь від 18.03.2015 року за № 31-7-0.10-4382/2-15 разом з доданими документами, які були пов'язані з розглядом клопотання від 20 лютого 2015 року, ( а.с. 20-21).

У відповідь на лист Головного управління Держземагентства у Закарпатській області листом Управління Держземагентства в Ужгородському районі Закарпатської області від 03.03.2015 року № 22-709.0.2-2397/2-15 надано відповідь, за змістом якої слідує, що гр. ОСОБА_1 на території м. Ужгорода та Ужгородського району, станом на 01.01.2013 року земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства не отримувалася та даний контур № 184 відноситься де земель сільськогосподарського призначення, ( а.с.23).

Перевіряючи законність вищезазначеної відмови, суд керується наступним.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 33 Земельного кодексу України, громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про особисте селянське господарство", особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Пунктом 4 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 445 передбачено, що Держземагентство України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема передає відповідно до закону безпосередньо або через визначені в установленому порядку територіальні органи земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Встановлено, що позивачем при зверненні до ГУ Держземагентства у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства виконані вимоги ст.118 ЗК України. Зокрема у клопотанні від 20 лютого 2015 року зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання долучено перелік документів визначений Кодексом. Крім того, дотримання позивачем форми та змісту клопотання відповідач не ставив під сумнів та не мотивував цим оскаржувану відмову.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для набуття зазначених вище прав є прийняття рішень органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування чи державними органами приватизації.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Водночас, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідач посилався на доручення Віце-прем'єр-міністра України, у зв'язку з чим, до Баранинської сільської ради направлено запит з приводу можливості надання позивачу земельної ділянки, за результатами розгляду якого сільська рада листом 16.03.2015 року № 64 не погоджує надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою, посилаючись на те, що проектом генерального плану забудови населеного пункту с. Барвінок, на зазначеному в заяві гр. ОСОБА_1 бажаному місцерозташуванні земельних ділянок, передбачено розташування стадіону. Зважаючи на наведені факти, а також на велику кількість звернень жителів територіальної громади щодо виділення земельних ділянок, Баранинська сільська рада категорично проти надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення вказаних земельних ділянок гр. ОСОБА_1

Однак, з огляду на встановлені обставини та аналіз нормативно-правових актів, відповідачем не було враховано те, що підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ст.118 Земельного кодексу України).

Також, як зазначалось вище, ст.118 ЗК України вказано, що вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, забороняється.

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінивши надані докази у їх сукупності суд приходить до переконання, що відповідачем клопотання позивача по суті не розглянуто, натомість відповідачем прийнята протиправна відмова у формі листа 23.03.2015 року № 31-7-0.6-4646/2-15, що не узгоджується з приписами статті 2 частини третьої КАС України, тобто таке рішення прийнято без врахування всіх обставин, необґрунтовано, з порушенням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, а тому суд дійшов висновку, що відмова у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав заперечення органу місцевого самоврядування є необґрунтованою та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що регулюють земельні правовідносини та суд не може визнати таку відмову мотивованою з підстав визначених частиною 6, 7 статті 118 КАС України.

Згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З огляду на встановлені обставини справи, враховуючи законодавчі вимоги, що регулюють спірні правовідносини, враховуючи порушення порядку та способу прийняття такого рішення, відповідач розглянув клопотання позивача від 20 лютого 2015 року не у спосіб передбачений законом, та відмовив у задоволенні такого з підстав, що не передбачені законом, отже позов в цій частині є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про визнати незаконними дії суб'єкта владних повноважень -Головного управління Держземагентства у Закарпатській області щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність, площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Вищезазначені повноваження відповідача є дискреційними повноваженнями, тобто, повноваженням, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. Так, суд при розгляді даної справи встановив, що відмова в надані дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав незатвердженого генерального плану населеного пункту села Барвінок є очевидним порушення частини 7 статті 118 Земельного кодексу та виходячи із аргументів викладених у абзаці третьому листа від 25.02.2015 року № 23-7-0.6-3333/2-15. Проте, суд не наділений повноваженнями, в межах предмету спору, що розглядається, перевірити наявність чи відсутність інших підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Тому, суд дійшов висновку про наявність підстав лише для зобов'язання Головного управління Держземагентства у Закарпатській області розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства розташованих за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів поданих заявником із урахуванням висновків суду.

Щодо вимоги позивача зобов'язати Головне управління Держземагентсва у Закарпатській області офіційно у письмовій формі вибачитися у зв'язку з відмовою у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, то суд вважає за необхідне зазначати, що стаття 105 КАС України, визначає, способи судового захисту та при цьому вимога офіційно вибачитися є похідною від вимоги щодо визнання дій незаконними суб'єкта владних повноважень щодо ненадання дозволу на розроблення проекту землеустрою, у задоволенні якої відмовлено.

Таким чином, позивач скористався правом на звернення до суду і його право не може бути обмежене, а заявлена позивачем вимога розглянута судом по суті, однак з урахуванням вищевикладеного підстави для задоволення позову в цій частині вимог відсутні.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вище викладене, адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 86, 160,163,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Закарпатській області , третьої особи Баранинської сільської ради про визнання незаконними дії та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Зобов'язати Головне управління Держземагентства у Закарпатській області розглянути у встановленому законом порядку клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства розташованих за межами населеного пункту села Барвінок на території Баранинської сільської ради згідно графічних матеріалів поданих заявником.

3. В решті вимог адміністративного позову - відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Держземагентства у Закарпатській області (п.і. 88008, пл. Народна 4, м. Ужгород, код ЄДРПОУ 38475299) на користь ОСОБА_1 (п.і. АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 36,54 (тридцять шість гривень, 54 коп.) гривень.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст.186 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови (копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції).

СуддяТ.В. Скраль