Постанова № 47838723, 29.07.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 р. Справа № 805/2736/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

13 год. 15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0000164000/2128/28-03-46

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством «Новокраматорський машинобудівний завод» заявлено позов до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0000164000/2128/28-03-46 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2733 грн. і застосування штрафних санкцій у розмірі 1366 грн. 50 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, зазначаючи про наявність всіх документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту. Письмовою заявою, поданою до канцелярії суду 29 липня 2015 року, представник позивача просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність декларування податкових зобов’язань контрагентами позивача за спірними господарськими операціями, що, на думку відповідача, не надає позивачу права на податковий кредит. 24 липня 2015 року відповідач надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 05763599, знаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100334281.

З 2 по 10 березня 2015 року відповідачем була проведена камеральна перевірка даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо правомірності нарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2015 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 12 березня 2015 року № 58/28-03-46-05763599 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем 20 квітня 2015 року прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 0000164000/2128/28-03-46, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2733 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1366 грн. 50 коп., за порушення підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України.

Як вбачається з висновків акту, позивачем завищений податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 25961 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 25961 грн. Позивачем були подані заперечення до акту камеральної перевірки, за результатом розгляду яких була надана відповідачем відповідь від 15 квітня 2015 року № 1993/10/28-03-46, якою висновок щодо встановлених порушень викладений в іншій редакції, а саме перевіркою встановлено, що позивачем завищений податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та податкового кредиту за грудень 2014 року на суму 2733 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015 року в сумі 2733 грн.

Судом встановлено, що 14 травня 2013 року між позивачем та Приватним підприємством «Профлайн» був укладений договір про передачу засобів індивідуального захисту. На виконання умов договору позивачем отримані видаткова накладна від 9 грудня 2014 року № 211, податкова накладна від 9 грудня 2014 року № 8 на загальну суму 14625 грн., в тому числі податок на додану вартість 2437 грн. 50 коп. Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі платіжним дорученням від 25 лютого 2015 року № 2003. 7 квітня 2014 року та 18 квітня 2014 року між позивачем та Державним підприємством «Донецька залізниця» були укладені договори про надання послуг з проведення технічного огляду локомотивів та проведення робіт по обслуговуванню локомотивів. На виконання умов даних договорів позивачем отримані накладні, податкові накладні від 19 грудня 2014 року № 16/208 на загальну суму 1485 грн. 96 коп., в тому числі податок на додану вартість 247 грн. 66 коп., від 16 грудня 2014 року № 7/208 на загальну суму 120 грн., в тому числі податок на додану вартість 20 грн., від 23 грудня 2015 року № 19/208 на загальну суму 164 грн. 16 коп., в тому числі податок на додану вартість 27 грн. 36 коп. 24 грудня 2014 року між сторонами підписаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг). Оплата за отриманий товар була здійснена у безготівковій формі платіжними дорученнями від 19 грудня 2014 року № 17201, від 16 грудня 2014 року № 16992, від 23 грудня 2014 року № 17314.

Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Абзацами 1-3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, аналізуючи перелічені норми в їх сукупності можна зробити висновок про те, що право на формування податкового кредиту покупцем товару не поставлено в залежність від декларування податкових зобов’язань з податку на додану вартість продавцем товару.

Як вбачається з акту камеральної перевірки, контролюючим органом встановлено на підставі даних АІС “Податковий блок” те, що ПП «Профлайн» та ДП «Донецька залізниця» не задекларували свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість по вищенаведеним господарським операціям з позивачем. Разом з тим, у висновках акту перевірки контролюючий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а також, відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З аналізу наведених норм, вбачається, що діюче законодавство надає платнику податків право на включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних протягом року з дати складання податкової накладної.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що у разі не відображення даних податкової накладної в податкових зобов’язання продавця, така податкова накладна не є податковим документом, що дає покупцю право на податковий кредит з огляду на наступне.

Згідно з підпунктом 201.9 статті 201 Податкового кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. При цьому, підприємство – постачальник є платниками податку на додану вартість та не звільнений від сплати податку за рішенням суду. Також норми пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу передбачають, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Жодна з цих норм не стосується спірних правовідносин. Інших норм, стосовно не надання покупцю товарів/послуг права на віднесення сум податку до податкового кредиту за наявності первинних бухгалтерських документів, які свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, у тому числі податкових накладних, Податковий кодекс України не містить.

Згідно з підпунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення в порядку частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0000164000/2128/28-03-46 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 20 квітня 2015 року № 0000164000/2128/28-03-46, яким зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2733 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1366 грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 грн. 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 29 липня 2015 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.