Постанова № 47838408, 26.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2015 р. Справа № 804/6550/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Озерянської С.І.

при секретарі Жижиній К.П.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Коноваленко Анатолія Володимировича, Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Коноваленко Анатолія Володимировича, Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просить визнати протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Коноваленко А.В., щодо відмови, відповідно винесеного рішення №18372274 від 26 грудня 2014 року, у державній реєстрації права власності на частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1); зобов'язати державну реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_1, належної 1/2 частки будівлі (Літера В-2) відповідно судового рішення (Справа №2-1/05) Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року, в домоволодінні АДРЕСА_1, на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в рішенні Амур-Нижньодніпровського районного суду від 16.11.05 року за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, однак відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив останньому в проведені державної реєстрації такого права власності.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав клопотання в якому просив розглянути справу без участі представника Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи наведені приписи процесуального закону, розгляд справи не відкладається, справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при прийняті постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1 . Вказане рішення набрало чинності 09.02.2006 року.

19.12.2014 року позивач звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області з заявою за реєстраційним номером 9499997 для проведення державної реєстрації права власності на 1/2 домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1

Рішенням відповідача про відмову у державні реєстрації прав та їх обтяжень №18372274 від 26 грудня 2014 року позивачу було відмолено у державній реєстрації права власності.

За змістом зазначеного рішення правовою підставою для відмови у державній реєстрації права власності визначені положення статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п.15 Порядку Державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.13 №868, а фактичною підставою: - відсутність в судовому рішенні від 16.11.05 року визначеної частини від домоволодіння в цілому.

Вирішуючи питання щодо відповідності оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень приписам законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, та правомірності відмови позивачу в державній реєстрації права власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1, визнаного за позивачем рішенням суду від 16.11.05 по справі №2-1/05, суд зазначає наступне.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення, визначаються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон).

Відповідно до ст.15 вказаного Закону державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Положеннями ст.19 Закону визначений вичерпний перелік підстав для проведення державної реєстрації прав: або 1) договір, укладений у порядку, встановленому законом, або 2) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до вимог цього Закону, або 3) свідоцтво про право власності, видане органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, або 4) державний акт на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом, або 5) рішення суду, що набрало законної сили; або 6) інші документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою від 17.10.2013 №868 (далі - Порядок №868).

Так, відповідно до пункту 36 Порядку №868 для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком. Для проведення державної реєстрації речового права на нерухоме майно, що є похідним від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно заявником подаються документи, необхідні для проведення державної реєстрації права власності на таке майно та державної реєстрації речового права, що є похідним від нього.

Відповідно до пункту 20 Порядку №868, за результатами розгляду заяви та документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації. У разі проведення державної реєстрації прав на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, державний реєстратор приймає одне рішення про державну реєстрацію прав або рішення про відмову в такій реєстрації щодо таких об'єктів.

Вичерпний перелік підстав, за яких у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, визначений статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Так, відповідне рішення може бути прийнято у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 6) заявлене право вже зареєстровано.

Наведені державним реєстратором в оскаржуваному рішенні підстави для відмови позивачу у державній реєстрації права власності на спірні нежитлові приміщення не відповідають дійсним обставинам та підставам, з існуванням яких законодавець пов'язує відмову у державній реєстрації права на нерухоме майно.

Як зазначено вище, рішення суду, що набрало законної сили, є підставою для проведення державної реєстрації прав. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.05, яке набрало законної сили, було подано позивачем разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 19.12.2014 року, що вбачається з оскаржуваного рішення.

Як вбачається зі спірного рішення та зазначається позивачем, останнім подана заява для проведення державної реєстрації права власності на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.05, яким за позивачем визнано право власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1. Отже в судовому рішенні чітко наведена частина права власності позивача на житловий будинок літ. «В-2» у домоволодінні у домоволодінні АДРЕСА_1, яка визначена судом в результаті поділу спільного майна подружжя.

За викладених обставин, оскільки наведені в спірному рішенні доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, інші зауваження до наданих позивачем документів у відповідача відсутні, враховуючи, що рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна належить до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, суд доходить до висновку, що рішення Амур-нижньодніпровського районного суду від 16.11.05, яке набрало законної сили, є достатньою підставою для проведення державної реєстрації заявленого позивачем права власності та відповідач зобов'язаний був провести державну реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1 за позивачем.

Враховуючи, що внаслідок протиправних дій відповідача було винесено рішення №18372274 від 26 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, суд вважає, що задоволення позовних вимог лише в частині визнання протиправними дій державного реєстратора прав на нерухоме майно Коноваленко А.В., щодо відмови у державній реєстрації права власності на частину домоволодіння не захистять в повній мірі права та інтереси позивача, у зв'язку із чим керуючись статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить за рамки позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку про протиправність відмови державного реєстратора Реєстраційної служби у здійсненні реєстрації права власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1 за позивачем. Поновлення прав позивача має відбуватись шляхом визнання протиправним та скасування відповідного рішення відповідача про відмову у державній реєстрації прав від 26.12.2014 №18372274, яким, між іншим, відмовлено позивачу у державній реєстрації права власності частину житлового будинку літ. «В-2» у домоволодінні АДРЕСА_1.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_1, належної 1/2 частки будівлі (Літера В-2) відповідно судового рішення (Справа №2-1/05) Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року, в домоволодінні АДРЕСА_1 на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року суд зазначає, що адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не може втручатись у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

У відповідності з Рекомендаціями №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, позовні вимоги щодо зобов'язання реєстраційної служби здійснити реєстрацію права власності буде являтись втручанням у компетенцію органів, які реалізують державну політику у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області здійснити реєстрацію права власності за ОСОБА_1, належної 1/2 частки будівлі (Літера В-2) відповідно судового рішення (Справа №2-1/05) Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року, в домоволодінні АДРЕСА_1 на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.11.2005 року.

З огляду на наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Коноваленко Анатолія Володимировича, Державної реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Коноваленка А.В. №18372274 від 26 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності на частину домоволодіння, що розташоване: АДРЕСА_1, за суб'єктом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська