Вирок № 47832856, 30.07.2015, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3176/14-к

пр.№ 1-кп/464/13/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2015 Сихівський районний суд міста Львова

у складі: головуючого - судді Дулебка Н.І.,

секретар - Кріль Х.О.,

за участі: прокурорів - Скіб'яка Р.А., Потупи І.Я.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,

захисника - ОСОБА_9,

обвинуваченого (підсудного) - ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові кримінальне провадження про обвинувачення

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. П'ятничани Жидачівського району Львівської області, українця, громадянина України, з базовою середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, невійськовозобов'язаного, судимого: 05.03.2002 р. Галицьким районним судом м. Львова за ч.2 ст. 309 КК України до двох років шести місяців позбавлення волі; 17 листопада 2004 р. Сихівським районним судом м. Львова за ч.3 ст. 185, ст. 395 КК України до чотирьох років позбавлення волі; 24.12.2008 р. Сихівським районним судом м. Львова за ч.2 ст. 309 КК України до двох років позбавлення волі; 23.02.2012 р. Бродівським районним судом Львівської області за ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 185, ст. 395 КК України до двох років одного місяця позбавлення волі, покарання відбуте, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 190 КК України, -

встановив:

Підсудний ОСОБА_10 1 січня 2014 року біля 08.00 год, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3, де орендував кімнату, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, повторно, отримавши від потерпілого ОСОБА_11, який також орендував кімнату у вказаній квартирі, нетбук марки «Самсунг», вартістю 3300 грн., незаконно привласнив такий, повідомивши потерпілому, що нетбук викрадено, та в подальшому продав вказаний нетбук невідомій особі, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на суму 3300 грн.

Крім цього, ОСОБА_10 4 січня 2014 р. біля 16.00 год, знаходячись у квартирі АДРЕСА_3, де орендував кімнату, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, шляхом вільного доступу таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_12, а саме: холодильник марки „Норд" моделі „ДХ 271-080", вартість якого становить 1200 грн., який у подальшому продав, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди на вищевказану суму коштів.

Крім цього, ОСОБА_10 5 лютого 2014 року біля 23.20 год., знаходячись по АДРЕСА_8, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, шляхом розбиття вікна в автомобілі «Opel Vivaro», р.н. НОМЕР_1, з салону таємно викрав автореєстратор «Quintezz», в якому знаходилася карта пам'яті на 2Gb, зарядний пристрій «Quintezz», MP4-плеєр, автомобільний розгалужувач USB, що належать потерпілому ОСОБА_13, загальна вартість яких становить 425 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду.

Крім цього, ОСОБА_10 7 лютого 2014 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, в ході телефонної розмови переконав потерпілу ОСОБА_1, що її син потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, та збив людину, і необхідні кошти для закриття справи в міліції. В подальшому того ж дня біля 02.30 год прибув до помешкання ОСОБА_1 на АДРЕСА_4, де, представившись працівником міліції, заволодів шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_1 у розмірі 1000 грн., з метою вирішення неіснуючої проблеми, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму коштів.

Крім цього, ОСОБА_10 7 лютого 2014 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, виконуючи узгоджений попередньо план, в ході чого невстановлена слідству особа шляхом обману під час телефонної розмови переконала потерпілу ОСОБА_2, що її син потрапив у дорожньо-транспортну пригоду та збив людину, а також у тому, що сину необхідні кошти для відшкодування шкоди. В подальшому ОСОБА_10 того ж дня біля 04.40 год, виконуючи попередньо узгоджений план, прибув за місцем проживання ОСОБА_2 на АДРЕСА_5 та, представившись працівником міліції, що по телефону в цей час підтвердила потерпілій вищевказана невстановлена слідством особа, заволодів шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_2 у розмірі 2600 доларів США, для вирішення неіснуючої проблеми, що згідно з курсом валют НБУ станом на 7 лютого 2014 року становило 22438 грн., чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму коштів.

Крім цього, ОСОБА_10 10 лютого 2014 р. о 17.20 год, знаходячись у приміщенні торгового центру „Метро", що на вул. Дж.Вашингтона, 8г у м. Львові, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, таємно викрав з відкритої вітрини пляшку віскі „Bushmills", ємністю 0,7 л, вартістю 174,90 грн., та намагався пронести через турнікети, що знаходяться на виході з приміщення торгового центру, однак, злочинний намір до кінця не довів, оскільки був затриманий працівниками охорони.

Крім цього, ОСОБА_10 15 лютого 2014 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, в ході телефонної розмови шляхом обману переконав потерпілого ОСОБА_3, що є працівником міліції, який затримав сина потерпілого ОСОБА_10 за побиття людини, і необхідні кошти для лікування потерпілого. В подальшому ОСОБА_10 того ж дня о 23.30 год прибув на перехрестя вулиць Зеленої та Ш.Руставелі у м. Львові, де попередньо призначив зустріч, та представившись сину потерпілого - свідку ОСОБА_16 працівником міліції, заволодів з метою вирішення неіснуючої проблеми грошовими коштами ОСОБА_16 у розмірі 2000 доларів США, що згідно з курсом валют НБУ становило 17260 грн., чим заподіяв потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму коштів.

Крім цього, ОСОБА_10 7 травня 2014 року, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, в ході телефонної розмови шляхом обману переконав потерпілу ОСОБА_4 що чоловік її онуки ОСОБА_23 попав у дорожньо-транспортну пригоду та пошкодив окрім свого ще два автомобілі та для вирішення питання потрібні грошові кошти. В подальшому ОСОБА_10 того ж дня о 14.30 год прибув за місцем проживання ОСОБА_4, що на АДРЕСА_6, та сказавши, що прийшов за грошима, шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_4 у розмірі 10000 гривень з метою вирішення неіснуючої проблеми, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на вищевказану суму коштів.

Крім цього, ОСОБА_10 27 серпня 2014 року біля 06.00 год, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, в ході телефонної розмови, представившись працівником міліції на ім'я ОСОБА_17, переконав потерпілу ОСОБА_5, що її син потрапив у ДТП і йому потрібні грошові кошти в сумі 3000 доларів США на оплату операції дитини, яку збив під час ДТП, на що потерпіла ОСОБА_5 повідомила, що на даний час такої суми коштів не має та може дати 1000 євро та 13000 гривень. Після цього, сказав, щоб ОСОБА_5 приготувала кошти та за такими приїде кур'єр на ім'я ОСОБА_7. В подальшому ОСОБА_10 того ж дня близько 06.10 год., знаходячись біля під'їзду будинку АДРЕСА_7, представившись ОСОБА_5 кур'єром на ім'я ОСОБА_7, шляхом обману заволодів грошовими коштами останньої у сумі 13000 гривень та 1000 євро, що згідно з курсом валют НБУ станом на 27 серпня 2014 становило 18324,97 грн., а всього на загальну суму 31 324,97 грн., чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на вищевказану суму коштів.

Підсудний ОСОБА_10 у судовому засіданні винуватість у вчиненому визнав повністю за епізодами крадіжок та замаху на крадіжку та за епізодом шахрайства відносно потерпілого ОСОБА_11, та не визнав за іншими епізодами, що кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України. Зокрема, підтвердив те, що 1 січня 2014 року отримав від потерпілого ОСОБА_11, який, як і він орендував кімнату у квартирі АДРЕСА_3, нетбук марки «Самсунг», який продав, а потерпілому сказав, що нетбук викрадено. Також підтвердив, що 4 січня 2014 р., знаходячись у вказаній квартирі шляхом вільного доступу викрав майно потерпілої ОСОБА_12, яка є власницею квартири, а саме, холодильник „Норд", який у подальшому продав. Крім цього, вказав, що 5 лютого 2014 року біля 23.20 год., знаходячись по АДРЕСА_8 розбив вікно в автомобілі «Opel Vivaro», з якого викрав автореєстратор «Quintezz», в якому знаходилася карта пам'яті, зарядний пристрій «Quintezz», MP4-плеєр, автомобільний розгалужувач USB. Визнав винуватість у тому, що 10 лютого 2014 р. о 17.20 год викрав з відкритої вітрини ТЦ „Метро" пляшку віскі „Bushmills", ємністю 0,7 л, яку намагався пронести через турнікети, що знаходяться на виході з приміщення торгового центру, однак був затриманий працівниками охорони.

Винуватість у вчиненні інших інкримінованих злочинів категорично заперечив, вказав, що на час вчинення цих злочинів перебував в інших місцях.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 визнав частково: розмір відшкодування матеріальної шкоди визнав повністю, моральної - на суму 500 грн. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_18 не визнав, при вирішенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 просив суд врахувати заяву останнього про відсутність будь-яких претензій.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд за епізодами обвинувачення, що кваліфіковані за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та за ч.2 ст. 190 КК України (за епізодом шахрайства відносно потерпілого ОСОБА_11.), обмежив дослідження доказів допитом підсудного, та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу підсудного, оскільки докази щодо інших обставин ніким не оспорювалися. Наслідки визначення саме такого обсягу доказів, що підлягають дослідженню, учасникам судового провадження роз'яснені.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_10 винуватості у вчиненні злочинів, що кваліфіковані за ч.2 ст. 190 КК України за епізодами шахрайства щодо потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_18, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, його винуватість повністю та об'єктивно стверджується доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду.

Зокрема, за епізодом шахрайства, а саме заволодіння шляхом обману коштами ОСОБА_1, повторно, винуватість підсудного у вчиненому стверджується наступними доказами.

Показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1 про те, що 06.02.2014 р. біля 2.30 год до неї на домашній телефон зателефонував, як вона вважала, її син, який сказав, що йому терміново потрібні гроші, бо автомобілем збив людину. Після цього сказав, що передає слухавку працівнику міліції, який повідомив, що зараз хтось прийде за грошима. Дуже швидко, в межах п'яти хвилин, за коштами прийшов ОСОБА_10, якому передала 1000 грн., які попередньо завернула в папір та написала вказане невідомою особою по телефону прізвище. Впевнена, що це був ОСОБА_10, якого впізнала за рисами обличчя під час досудового слідства та впізнає в судовому засіданні. Була переконана, що ці кошти необхідні для вирішення проблем сина. Коли після цього зателефонувала до сина, то виявилося, що він спав.

Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 17.09.2014 р. та фототаблицею до такого, згідно з яким потерпіла ОСОБА_1 в ході досудового слідства впізнала серед інших осіб ОСОБА_10, як особу, яка вчинила 06.02.2014 р. на АДРЕСА_4 відносно неї шахрайство (Т.4 а.с.13-19)

За епізодом шахрайства, а саме заволодіння шляхом обману коштами ОСОБА_2, повторно, за попередньою змовою групою осіб, винуватість підсудного у вчиненому стверджується наступними доказами.

Показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2 про те, що в лютому 2014 року біля 4.30 год подзвонив домашній телефон та невідомий чоловік, який представився працівником міліції, повідомив, що її син збив людину. Потім хтось голосом сина підтвердив слова невідомого. Знала, що син був в Польщі та повинен був повертатися, тому словам цих осіб повірила. Також невідомий сказав, що у зв'язку з цим необхідно передати 3000 доларів США, які необхідно завернути в папір та такі хтось забере через півгодини за адресою її проживання. Через близько 30 хвилин до неї в квартиру прийшов ОСОБА_10, який передав їй свій телефон та в ході телефонної розмови невідома особа сказала віддати кошти тому, хто до неї прийшов. Тоді віддала ОСОБА_10 2600 доларів США, оскільки більше на мала. ОСОБА_10 вперше впізнала в відділенні міліції. Коли зранку зателефонувала до невістки, то дізналася, що син перебуває в Польщі та зрозуміла, що її обманули.

Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 10.10.2014 р. та фототаблицею до такого, згідно з яким потерпіла ОСОБА_2 в ході досудового слідства впізнала серед інших осіб ОСОБА_10, як особу, яка вчинила 07.02.2014 р. відносно неї шахрайство (Т.5 а.с.13-18)

За епізодом шахрайства, а саме заволодіння шляхом обману коштами ОСОБА_3, повторно, винуватість підсудного у вчиненому стверджується наступними доказами.

Показаннями у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 про те, що погодився на пропозицію невідомого передати кошти в сумі 2000 доларів США, який зателефонував на домашній телефон та повідомив, що старший син ОСОБА_19 затриманий за побиття якогось хлопця та знаходиться у відділенні міліції. Вказав, що спочатку дружина почула голос сина, який сказав, що перебуває в міліції, а потім слухавку взяв нібито працівник міліції. Також невідомий сказав, щоб він (потерпілий) залишався біля Личаківського райвідділу міліції, а молодший син ОСОБА_16 нехай очікує його помічника, який забере кошти для передачі потерпілому. Після цього, розмова з невідомим припинилася. Молодший син передав кошти, які були загорнуті в папір, чоловіку, який під'їхав на таксі. Через деякий час, зателефонувавши до ОСОБА_19 зрозуміли, що відносно них вчинено шахрайство. Син впізнав ОСОБА_10 як особу, якій передав кошти. Уточнив, що події мали місце 15 лютого 2014 року, але заява про вчинення шахрайства була зареєстрована вже 16 лютого. Також вказав, що голос ОСОБА_10 схожий на голос невідомого, з яким розмовляв по телефону 15.02.2014 р., проте має також і суттєві відмінності. Ствердив, що в той момент, коли його син ОСОБА_3 передавав ОСОБА_10 кошти, він (потерпілий) з невідомою особою по телефону вже не розмовляв. Цивільний позов підтримав повністю. Вказав, що йому також заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що кошти, які були передані ОСОБА_10, збирали на весілля старшого сина. У зв'язку з цим, злочином була заподіяна також моральна травма.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що 15 лютого 2014 року біля 23.20 год на домашній телефон зателефонувала невідома особа, яка представилася працівником міліції та повідомила, що старший брат затриманий та для вирішення цього питання необхідно 2000 доларів США. Батьки погодилися на цю пропозицію та домовилися про зустріч неподалік їх будинку на перехресті вулиць Зеленої та Шота Руставелі. Коли вийшли з будинку, то невідомий продовжував розмову по телефону з батьком та сказав, щоб він (свідок) залишався на перехресті вулиць Зеленої та Шота Руставелі та очікував людину, яка забере гроші, а батько нехай очікує біля Личаківського райвідділу міліції. Через кілька хвилин під'їхало таксі червоного кольору та передав гроші особисто ОСОБА_10, який вийшов з таксі, при цьому, від перерахунку грошей останній відмовився. Ствердив, що впізнав ОСОБА_10 під час досудового слідства та впізнає в судовому засіданні. Зателефонувавши потім до старшого брата зрозуміли, що відносно них вчинене шахрайство.

Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 17.09.2014 р. та фототаблицею до такого, згідно з яким свідок ОСОБА_16 в ході досудового слідства впізнав серед інших осіб ОСОБА_10, як особу, яка вчинила 15.02.2014 р. на вул. Ш.Руставелі шахрайство (Т.4 а.с.31-36)

За епізодом шахрайства, а саме заволодіння шляхом обману коштами ОСОБА_4, повторно, винуватість підсудного у вчиненому стверджується наступними доказами.

Показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_4 про те, що 7 травня 2014 року біля 13.30 год до неї на домашній телефон зателефонував невідомий, голос якого був дуже схожий на голос чоловіка її онуки ОСОБА_23. Коли перепитала, чи це ОСОБА_23, невідомий сказав, що так, та сказав, що потрапив в ДТП по дорозі на Брюховичі, пошкодив свій автомобіль та ще два автомобілі. Також запитав, чи може дати йому 2000 доларів США, щоб розрахуватися з власниками інших автомобілів. Відповіла, що такої суми не має, на що невідомий голосом сина сказав, щоб дала хоча б половину, на що погодилася. Також сказав, що за коштами приїде син його знайомого. Через кілька хвилин прийшов ОСОБА_10 та сказав, що він від тієї людини, що вчинила ДТП. В кімнаті в присутності чоловіка ОСОБА_20 передала йому 10000 гривень. На її пропозицію поїхати з ним, заперечив та сказав, що зараз їде в відділення міліції, щоб забрати водійське посвідчення сина, а потім повезе гроші. Коли зателефонувала до сина додому, то з'ясувалося, що син на роботі, його автомобіль на подвір'ї біля будинку та зрозуміла, що вчинене шахрайство. Категорично ствердила, що впізнає ОСОБА_10, як ту особу, якій передала кошти. Показання, дані в ході досудового слідства, про те, що ОСОБА_10, прийшовши в квартиру, дав їй мобільний телефон та інша невідома особа їй підтвердила, що останній прийшов за грошима для сина, в судовому засіданні не підтвердила.

Показаннями свідка ОСОБА_20, який дав показання про те, що ОСОБА_10 бачив 07.05.2014 р. приблизно біля обіду в себе в квартирі, останній в коридорі і потім в кімнаті розмовляв з дружиною ОСОБА_4, яка передала 10000 гривень у зв'язку з тим, що зять нібито потрапив в аварію. Перед тим, як ОСОБА_10 прийшов, дружина розповіла про телефонний дзвінок, під час якого їй повідомили, що зять потрапив в аварію та терміново необхідно кошти. Після отримання коштів ОСОБА_10 одразу пішов.

Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 17.09.2014 р. та фототаблицею до такого, згідно з яким потерпіла ОСОБА_4 в ході досудового слідства впізнала серед інших осіб ОСОБА_10, як особу, яка вчинила 07.05.2014 р. відносно неї шахрайство (Т.4 а.с.48-54).

За епізодом шахрайства, а саме заволодіння шляхом обману коштами ОСОБА_5, повторно, винуватість підсудного у вчиненому стверджується наступними доказами.

Показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_5 про те, що 27.08.2014 р. біля 6.00 год подзвонив домашній телефон та невідомий, який представився працівником міліції на імя ОСОБА_17, сказав, що її син автомобілем збив маленьку дитину, яка в важкому стані. На її прохання дати слухавку сину, почула голос, дуже схожий на голос сина, який підтвердив, що потрібні гроші на лікування дитини. Вказала, що невідомий постійно з нею розмовляв по телефону, щоб не могла нікуди зателефонувати. На її пропозицію самій привезти гроші сказав, що не треба їхати, бо за коштами хтось приїде до неї. За коштами прийшов ОСОБА_10, якого та його голос впізнала, саме він з нею розмовляв по телефону. Гроші в сумі 1000 євро та 13000 гривень передала ОСОБА_10 в підїзді. Показання, дані під час досудового слідства, повністю підтримала.

Даними протоколу пред'явлення особи для впізнання від 08.09.2014 р., згідно з яким потерпіла ОСОБА_5 в ході досудового слідства впізнала серед інших осіб ОСОБА_10, як особу, яка вчинила 27.08.2014 р. близько 06.10 год відносно неї шахрайство (Т.3 а.с.103-106).

Згідно з довідкою Національного Банку України, вартість 100 доларів США станом на 27.08.2014 р. становила 1389,0974 грн. (Т.3 а.с.90-91).

Кваліфікація дій підсудного ОСОБА_10 за ч.2 ст.185, ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України є правильною, оскільки останній вчинив таємні викрадення чужого майна (крадіжки), повторно, та закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно. Правильною є кваліфікація дій ОСОБА_10 за ч.2 ст. 190 КК України за епізодами заволодіння шляхом обману майном потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки останній вчинив заволодіння чужим майном вказаних потерпілих шляхом обману, повторно, та за епізодом щодо потерпілої ОСОБА_2 також з кваліфікуючою ознакою - за попередньою змовою групою осіб.

Разом з тим, кваліфікуюча ознака - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб за епізодами шахрайства щодо потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_18, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду. Так, вказані потерпілі в судовому засіданні вказали, що з ними по телефону спочатку розмовляла невідома особа, потім за коштами приходив ОСОБА_10, при цьому ствердили, що, коли ОСОБА_10 прийшов за грошима, з іншою особою по телефону вже не розмовляли. За таких обставин не можна виключати того, що ОСОБА_10, розмовляючи по телефону з потерпілими, намагався змінювати свій голос, а тому, враховуючи обв'язок суду тлумачити усі сумніви на користь обвинуваченого, суд приходить до висновку про відсутність достатніх і достовірних доказів на підтвердження вчинення даних злочинів за попередньою змовою групою осіб, у зв'язку з чим таку кваліфікуючу ознаку з обвинувачення за вищевказаними епізодами необхідно виключити.

Суд критично оцінює показання підсудного щодо невизнання ним винуватості у вчиненому, оскільки такі суперечать зібраним та безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам, зокрема, показанням потерпілих та свідків, які не суперечать одні одним, іншим доказам у справі, зокрема, протоколами пред'явлення особи для впізнання, в ході яких потерпілі або свідки впізнали ОСОБА_10, як особу, що заволоділа коштами шляхом шахрайства. Підстав у потерпілих та свідків, які при цьому попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, обмовляти підсудного судом не встановлено.

Незначні розбіжності у показаннях потерпілих та свідків щодо певних деталей не спростовують факту вчинення підсудним кримінальних правопорушень, винуватість у вчиненні яких визнана судом доведеною.

У зв'язку з цим, суд приходить до переконання, що невизнання винуватості підсудним спрямоване на спотворення фактичних обставин справи для уникнення кримінальної відповідальності за вчинене.

Крім цього, датою вчинення шахрайства відносно потерпілого ОСОБА_3 необхідно вважати 15 лютого 2014 року, а не 16 лютого 2014 року, що відповідає показанням потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_16 та матеріалам кримінального провадження.

Обвинувачення ОСОБА_10 за ч.2 ст.190 КК України за епізодами заволодіння шляхом обману майном потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства.

Так, ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що 04.05.2014 близько 00.00 год., маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, в ході телефонної розмови переконав потерпілу ОСОБА_7, що це її син, який потрапив у міліцію за вчинення бійки і йому потрібні грошові кошти. Після цього, ОСОБА_10 викликав таксі за місцем проживання ОСОБА_7, що за адресою: АДРЕСА_9 і переконав її передати гроші водію таксі. В подальшому, ОСОБА_7 передала водію вищевказаного таксі грошові кошти у сумі 1000 доларів США, що згідно з курсом валют НБУ від 04.05.2014 становить 11401,58 грн. Після цього, ОСОБА_10 по мобільному телефону сказав водію таксі їхати за адресою: АДРЕСА_10, де він переконав свою співмешканку ОСОБА_21, яка не усвідомлювала, що своїми діями сприяє вчиненню кримінального правопорушення, забрати гроші у водія таксі, що вона і зробила та передала вказані кошти ОСОБА_10 Своїми злочинними діями ОСОБА_10 спричинив потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 11401,58 гривень.

Крім цього, ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, 17.05.2014 спільно з невстановленою слідством особою, 07.05.2014 р., умисно виконуючи узгоджений попередньо між собою план, в ході виконання якого невстановлена слідством особа шляхом обману в ході телефонної розмови переконала ОСОБА_8, що це її онук ОСОБА_6, якого затримали працівники за побиття людини, і йому потрібно гроші для закриття справи. В подальшому ОСОБА_10, виконуючи попередньо узгоджений план о 10.30 год. 17.05.2014 прибув за місцем проживання ОСОБА_8 що по АДРЕСА_11 та представившись працівником міліції шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_8 у розмірі 10 000 гривень, з метою вирішення неіснуючої проблеми.

Також ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, повторно, діючи за попередньою змовою із невстановленою особою, 18.06.2014 р. близько 13:50 год., з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, в ході телефонної розмови переконав потерпілу ОСОБА_6, що це її двоюрідний брат ОСОБА_23, який потрапив у ДТП і йому потрібні гроші в сумі 2000 євро, на що ОСОБА_6 повідомила, що може позичити лише 2000 доларів США. Після цього, ОСОБА_10 в ході телефонної розмови з ОСОБА_6, видаючи себе за її двоюрідного брата ОСОБА_23, повідомив першій, що за грошима приїде його знайомий на ім'я ОСОБА_7. В подальшому, невстановлена особа, діючи з корисливою метою в змові з ОСОБА_10, 18.06.2014 близько 14.10 год., знаходячись у приміщенні квартири АДРЕСА_12, заволоділа шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_6 у сумі 2 000 доларів США, що згідно курсу валют НБУ від 18.06.2014 становить 23 655,19 гривень, чим спричинила останній шкоду на вказану суму. Своїми умисними діями ОСОБА_10 заподіяв потерпілій ОСОБА_6 матеріальних збитків на суму 23 655,19 гривень.

Із досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема, показань потерпілих та письмових доказів, зібраних стороною обвинувачення за вищевказаними епізодами встановлено, що потерпілі ОСОБА_10 не бачили та кошти йому особисто не передавали.

Зокрема, потерпіла ОСОБА_7 дала показання про те, що кошти передала водію таксі ОСОБА_22, а також вказала, що впізнала ОСОБА_10 під час досудового слідства по голосу. Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні вказав, що 04.05.2014 р. виконав замовлення клієнта, приїхав на вул. Хоткевича, де потерпіла передала йому конверт, який завіз на АДРЕСА_1 та конверт забрала невідома жінка. Чи саме співмешканка ОСОБА_10 ОСОБА_21 отримала конверт, в судовому засіданні не підтвердив. Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні категорично заперечила факт отримання від таксиста ОСОБА_22 коштів на прохання ОСОБА_10

Зміна свідками ОСОБА_21 та ОСОБА_22 показань в ході судового слідства порівняно з досудовим у разі доведеності їх винуватості може бути підставою для кримінальної відповідальності за ст. 384 КК України.

Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні вказала, що невідома особа по телефону сказала покласти гроші на трубу, що в подвір'ї будинку. Коли виходила з будинку, то бачила чоловіка, схожого на ОСОБА_10, проте не бачила, що саме він забирав залишені нею кошти. Передачу нею коштів особисто ОСОБА_10 в судовому засіданні не підтвердила.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні дала показання про те, що забирати гроші до неї в квартиру приходив не ОСОБА_10, а інша особа. Вважає, що по телефону з нею розмовляв саме ОСОБА_10, якого впізнала в ході досудового слідства під час впізнання по голосу.

Разом з тим, впізнання по голосу не є достовірним доказом, оскільки голос можна змінити, розмова по телефону могла відбуватися за наявності сторонніх звуків, що не виключає помилку зі сторони потерпілих під час такого впізнання.

Таким чином, встановити причетність до вчинення вищевказаних злочинів саме ОСОБА_10 неможливо, такі сумніви також необхідно тлумачити на користь останнього. У зв'язку з недоведеністю винуватості та відсутністю будь-яких процесуальних можливостей здобути докази за вищевказаними епізодами на даний час, ОСОБА_10 в цій частині обвинувачення необхідно виправдати.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_10, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які є середньої тяжкості, щире каяття у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України та ч.2 ст. 190 КК України (епізод щодо шахрайства відносно потерпілого ОСОБА_11.), що є обставиною, що пом'якшує покарання за вчинення вказаних злочинів, особу підсудного, який неодружений, не працює, формально позитивно характеризується за місцем проживання, жодних осіб на утриманні не має, має судимості, в ході судового розгляду перебував в розшуку, хворіє рядом хронічних захворювань: гепатит С, туберкульоз, знаходиться на диспансерному обліку в Львівському обласному центрі з профілактики та боротьби зі СНІДом, і приходить до висновку, що ОСОБА_10 необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки його виправлення є неможливим без ізоляції від суспільства.

В подальшому за умови встановлення на основі висновку спеціальної лікарської комісії кримінально-виконавчої установи відповідних підстав може ставитися питання про звільнення ОСОБА_10 від відбування покарання.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає серед іншого у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Судом встановлено, що у ході вчинення злочину підсудний ОСОБА_10 заволодів шляхом обману грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 2000 доларів США, що станом на час вчинення злочину становило 17260 грн.

Крім цього, суд прийшов до переконання, що дії підсудного спричинили потерпілому моральні страждання через емоційні переживання у зв'язку з втратою значної для сім'ї суми коштів, які призначалися для організації весілля сина. Враховуючи глибину душевних страждань, характер вчинених протиправних дій, що призвели до заподіяння шкоди, а також вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що розмір грошового відшкодування за завдану моральну шкоду потерпілому ОСОБА_3 повинен становити 1000 грн.

Крім цього, діями ОСОБА_10 завдано матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_13, яка полягала у пошкодженні його майна під час вчинення крадіжки з салону автомобіля потерпілого. Враховуючи повне визнання підсудним цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди на суму 1979 грн., таку необхідно стягнути з ОСОБА_10, а також необхідно стягнути відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн., що відповідає глибині душевних страждань потерпілого.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11, беручи до уваги його заяву від 12.01.2014 р., необхідно залишити без розгляду.

Речові докази у справі, а саме:

-автореєстратор «Quintezz», в якому знаходиться карта пам'яті на 2Gb, зарядний пристрій «Quintezz», MP4 плеєр, автомобільний розгалужувач USB, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_13, необхідно залишити у власності останнього (Т.1 а.с.81);

-металевий гайковий ключ, що переданий зберігання до камери схову речових доказів Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, необхідно знищити (Т.1 а.с. 91);

-холодильник марки „Норд", переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_12, необхідно залишити у власності останньої (Т.2 а.с.56);

-пляшку віскі „Bushmills", ємністю 0,7 л, передану на зберігання ТзОВ „Метро Кеш Енд Кері Україна", необхідно залишити у власності останнього (Т.2 а.с. 93);

-диск з відеозаписом з ТЦ „Метро", що долучений до матеріалів кримінального провадження, необхідно залишити при таких матеріалах (Т.2 а.с. 95).

Крім цього, з ОСОБА_10 на користь держави необхідно стягнути витрати на проведення товарознавчих експертиз у розмірі 391,20 грн. (Т.1 а.с.85-88), та 293,40 грн. (Т.2 а.с. 60-63), а всього 684,60 грн.

Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_10 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 190 КК України та призначити покарання:

-за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України - один рік позбавлення волі;

-за ч.2 ст. 185 КК України - два роки позбавлення волі;

-за ч.2 ст. 190 КК України - два роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, ОСОБА_10 призначити остаточне покарання - три роки позбавлення волі.

ОСОБА_10 за ч.2 ст. 190 КК України за епізодами заволодіння шляхом обману майном потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 - виправдати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 17260 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 грн., а всього 18260 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_13 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 1979 грн., відшкодування моральної шкоди у розмірі 500 грн., а всього 2479 грн.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_11 - залишити без розгляду.

Речові докази у справі, а саме:

-автореєстратор «Quintezz», в якому знаходиться карта пам'яті на 2Gb, зарядний пристрій «Quintezz», MP4 плеєр, автомобільний розгалужувач USB, що передані на зберігання потерпілому ОСОБА_13, - залишити у власності останнього (Т.1 а.с.81);

-металевий гайковий ключ, що переданий зберігання до камери схову речових доказів Сихівського РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, - знищити (Т.1 а.с. 91);

-холодильник марки „Норд", переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_12, - залишити у власності останньої (Т.2 а.с.56);

-пляшку віскі „Bushmills", ємністю 0,7 л, передану на зберігання ТзОВ „Метро Кеш Енд Кері Україна", - залишити у власності останнього (Т.2 а.с. 93);

-диск з відеозаписом з ТЦ „Метро", що долучений до матеріалів кримінального провадження, - залишити при таких матеріалах (Т.2 а.с. 95).

Стягнути ОСОБА_10 на користь держави витрати на проведення товарознавчих експертиз у розмірі 684,60 грн.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_10, до набрання вироком законної сили змінити на тримання під вартою, взявши його під варту з залу суду, та утримувати в СІЗО Львівської області.

Строк відбування покарання ОСОБА_10 обчислювати з 30 липня 2015 року, зарахувавши в такий строк період затримання та перебування під вартою до часу внесення застави з 8 вересня 2014 року до 16 вересня 2014 року, період затримання з 17 вересня 2014 року до 19 вересня 2014 року.

Апеляційна скарга на вирок подається до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Головуючий Дулебко Н.І.