Ухвала суду № 47832499, 03.08.2015, Буський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер №446/1130/15-к

Провадження № 1-кп/440/80/2015

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2015 року

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Кос І.Б.

при секретарі Дутка С.І.

за участю прокурора Стефаніва Р.М.

за участю захисників ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в м. Буську кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_4, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Буського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.185 КК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор Стефанів Р.М. заявив усне клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6, оскільки спливає строк цього запобіжного заходу, підстав для звільнення останнього з під варти не має, так як ризики, які послужили обранню запобіжного заходу у такому виді продовжують існувати, а кримінальне провадження судом ще не закінчене.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисники адвокат ОСОБА_1 та адвокат ОСОБА_2 проти задоволення заявленого прокурором клопотання заперечили, звернувшись до суду із письмовим клопотання, в якому просять суд змінити їх підзахисному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, а саме у виді домашнього арешту. Мотивуючи це тим, що їх підзахисний ОСОБА_6 раніше не судимий, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем його проживання та має на своєму утриманні непрацездатних батьків, яких має намір утримувати, а тому ухиляться від суду не буде. Крім цього, вважають, що обраний раніше їх підзахисному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим та має забезпечувати дане кримінальне провадження, однак тричі через недоставляння конвоєм обвинуваченого до суду неодноразово зривався розгляд цього кримінального провадження, що є порушенням прав обвинуваченого, зокрема, права на доступ до правосуддя.

Обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення заявленого прокурором клопотання заперечив, вважаючи за можливе змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт. Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 просить суд задовольнити клопотання захисту, змінивши ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який.

Розглянувши клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також клопотання захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну йому запобіжного заходу на більш м'який у вигляді домашнього арешту, яке заперечив прокурор, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Так, 3 серпня 2015 року спливає строк дії ухвали Буського районного суду Львівської області від 5 червня 2015 року, та на підставі ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу, у разі необхідності цей строк може бути продовжений.

Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого, наявність судимостей тощо.

Як вбачається із матеріалів цього кримінального провадження, ОСОБА_6 є особою молодого віку, раніше не судимий, зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1. При цьому, обвинувачений ОСОБА_6, до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинувачується у п'яти епізодах протиправної діяльності за ч. 3 ст. 185 КК України. Натомість, обвинувачений ОСОБА_4, до якого було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, обвинувачується у восьми епізодах протиправної діяльності за ч. 3 ст. 185 КК України. Наведене, на думку суду, спростовує застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 винятково суворого запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, в п. 90 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Тодоров проти України» вказана правова позиція ЄСПЛ. Зокрема, Суд також зазначає, що протягом усього кримінального провадження заявник у цій справі тримався під вартою, що вимагало від державних органів, які розглядали справу, особливу сумлінність у здійсненні правосуддя без затримок (див., наприклад, рішення у справах «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 та 48183/99, п. 83, ECHR 2003-ІХ, та «Юртаєв проти України» (Yurtayev v. Ukraine), заява № 11336/02, п. 37, від 31 січня 2006 року).

У справі «Подвезько проти України» (п. 21 Рішення) Суд також встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

У п. 63 рішення ЄСПЛ «Доронін проти України» Суд зауважує, що, хоча й видається, що спроба заявника втекти дала відповідним органам підстави для тримання його під вартою протягом досудового слідства та розгляду справи в суді, серйозність пред'явлених йому обвинувачень, ризик його ухилення та перешкоджання здійсненню правосуддя залишалися єдиними підставами, з огляду на які суд не змінював обраний йому запобіжний захід. Однак згідно з пунктом 3 статті 5 (995_004) зі спливом певного часу подальше існування обґрунтованої підозри перестає само по собі бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для подальшого тримання такої особи під вартою (див. рішення у справах "Яблонський проти Польщі" (Jablonski v. Poland), N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та "І.А. проти Франції" (I.A. v. France), N 28213/95, п. 102, Reports of Judgments and Decisions 1998-VII). До того ж, такі підстави мають бути чітко вказані національними судами (див. згадане вище рішення у справі "Іловецький проти Польщі", п. 61). З матеріалів, які є в розпорядженні Суду, не вбачається, що національні суди наводили такі підстави або розглядали можливість застосування тих чи інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою. Посилаючись головним чином на тяжкість обвинувачень, відповідні органи подовжували строк тримання заявника під вартою на підставах, які не можна вважати "відповідними і достатніми".

В силу вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За наведених обставин, враховуючи те, що прокурор не спростував, що більш м'який вид запобіжного заходу не забезпечить кримінальне провадження, чи перебуваючи на волі обвинувачений може ухилитися від суду, зважаючи на неодноразові зриви судових засідань через недоставки конвоєм обвинуваченого до суду, враховуючи клопотання захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 на домашній арешт, суд вважає необхідним змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на більш м'який у виді домашнього арешту.

Ураховуючи викладене та керуючись ст. ст. 176-178, 181, 183, 331 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт задовольнити.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_6, який обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді тримання під вартою - змінити йому на домашній арешт строком на два місяці, тобто до 1 жовтня 2015 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 обов'язки: не залишати в період доби з 22.00 год. до 07.00 год. наступного дня місце постійного проживання в АДРЕСА_1 без дозволу суду; прибувати до суду за першою вимогою; носити електронний засіб контролю (за наявності такого).

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_6, що у разі порушення ним умов домашнього арешту має наслідком можливість застосування до нього більш суворого виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_6 покласти на працівників Кам'янка-Бузького РВ ГУМВС України у Львівській області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому та прокурору.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Кос І. Б.