Рішення № 47828927, 03.08.2015, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 2/303/2425/15

303/4749/14-ц

Ряд стат звіту 26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 серпня 2015 року м. Мукачево

.

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді Морозової Н. Л.

секретар судового засідання Ільчак Р. М.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мукачево цивільну справу за позовною заявою представника позивача публічного акціонерного товариства комерційного банку «Привтбанк» - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

в с т а н о в и в:

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» (далі Банк) звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 за кредитним договором № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року суми заборгованості в розмірі 19443,14 доларів США, що за курсом 11,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.07.2014 року, складає 230078,49 гривень шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 22.06.2005 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3 житловий будинок, який знаходиться за адресою: с. Нове Давидково, вул. Леніна, буд. 162, Мукачівського району, який належить боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_3 і виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаному житловому будинку. Крім цього, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі.

До початку розгляду справи по суті, представник позивача подала заяву про зміну (зменшення обсягу) позовних вимог в частині виселення. Залишивши дану вимогу тільки щодо відповідача ОСОБА_3.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_3 відповідно до умов кредитного договору № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року отримав кредит у розмірі 23610,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення 19.06.2015 року. Однак, внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобовязань за договором кредиту, станом на 02.07.2014 року виникла сума боргу в розмірі 19443,14 доларів США, що за курсом 11,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.07.2014 року, складає 230078,49 гривень. У забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 22.06.2005 року було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно житловий будинок № 162 по вул. Леніна в с.Нове Давидково Мукачівського району Закарпатської області, що належать на праві власності ОСОБА_3 Банк просить в погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року звернути стягнення на предмети іпотеки житловий будинок № 162 по вул. Леніна в с. Нове Давидково Мукачівського району Закарпатської області, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належить на праві власності боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з урахуванням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій. необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом та виселити ОСОБА_3, який зареєстрований та/або проживає у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому за адресою: с. Нове Давидково, вул. Леніна, буд. 162, Мукачівського району Закарпатської області та стягнути судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні змінені позовні вимоги підтримала повністю. Просила їх задоволити..

Відповідач повідомлений належним чином (в порядку відправлення смс-повідомлення на мобільний телефон) у судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутності не надійшло, заяви про відкладення судового засідання також, заперечення не подано.

Зі згоди представника позивача суд, знаходить можливим розглянути справу у відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних та доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та перевіривши матеріали справи наданими сторонами доказами, суд приходить до слідуючого висновку:

Судом встановлено, що відповідач по справі - ОСОБА_3 відповідно до умов кредитного договору № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року отримав кредит у розмірі 23610,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку кредиту з кінцевим терміном повернення 19.06.2015 року згідно Додатку № 1 графіку погашення кредиту (а.с.14-21).

Відповідно до п.1.1 договору кредиту Банк зобовязується надати «Позичальику критичні кошти шляхом: готівкою через касу, на термін по й9.06.2025 року включно, у вигляді не відновлювальної лінії в розмірі 23610,00 доларів США на наступні цілі: «купівля нерухомості в сумі 20000,00 доларів США і на оплату страхових платежів» (а.с17)

Внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобовязань за договором кредиту, станом на 02.07.2014 року виникла сума боргу в розмірі 19443,14 доларів США в т. ч. 16804,23 доларів США заборгованість по кредиту, 2408,23 долари США заборгованість по процентам за користування кредитними коштами, 72,00 доларів США комісія, 158,68 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, що за курсом 11,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.07.2014 року, складає 230078,49 гривень, що стверджується розрахунком заборгованості (а.с.7-13).

У забезпечення виконання зобовязань за даним кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 22.06.20005 року було укладено договір іпотеки, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно житловий будинок № 162 по вул. Леніна в с.Нове Давидково Мукачівського району Закарпатської області, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належать на праві власності ОСОБА_3 (а.с.22-24).

У матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу будинку № 162 по вул. Леніна в с.Нове Давидково Мукачівського району Закарпатської області, загальною площею 143,2 м.кв., житловою площею 81,9 м.кв. за ціною 97200,00 гривень, зареєстрований 17.06.2005 року та посвідчений нотаріально.(а.с24).

Згідно з п.15.7.1. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо після настання строку платежу зобовязання позичальника за кредитним договором не буде виконане.

Судом установлено, що позичальник порушив умови кредитного договору, зокрема не здійснював погашення кредиту та процентів за його користування в установлені кредитним договором строки. У звязку з виникненням простроченої заборгованості банк повідомив позичальника та іпотекодавця про наявну заборгованість шляхом направлення листа вимоги про усунення порушень № 30.1.0./2 -318 від 26.05.2014 року (а.с14-16).

Одночасно, у вказаній вимозі № 30.1.0./2 -318 від 26.05.2014 року Банк довів до відому ОСОБА_3, що у разі невиконання ним порушеного зобовязання в 30-ти денний строк з дня отримання цієї вимоги, вимагають, згідно вимог ст.40 ЗУ «Про іпотеку» добровільно звільнити нерухоме майно житлове приміщення будинку № 162 по вул. Леніна в с.Нове Давидково Мукачівського району Закарпатської області. Однак позичальник- іпотекодавець не вжив заходів для погашення заборгованості та звільнення житлового будинку, що стало причиною звернення Банком до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно та виселення.

Банк просить в погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року звернути стягнення на предмети іпотеки житловий будинок № 162 по вул. Леніна в с. Нове Давидково Мукачівського району Закарпатської області, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належить на праві власності боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з урахуванням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій. необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною , встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом та виселити ОСОБА_3, який зареєстрований та/або проживає у житловому будинку (предметі іпотеки), розташованому за адресою: с. Нове Давидково, вул. Леніна, буд. 162, Мукачівського району Закарпатської області, і стягнути судові витрати по справі.

Згідно ст.ст.526, 527, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. При цьому боржник зобовязаний виконати свій обовязок.

У відповідності ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі ст.625 ЦК Ураїни, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За змістом ч.1 ст.575 Цивільного кодексу та ст.1 закону «Про іпотеку», іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, передбаченому цим законом.

Відповідно до ст.589 ЦК, ч.1 ст.33 закону «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель управі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.12 цього закону. Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в ст.590 ЦК і передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено законом «Про іпотеку». Згідно із ч.3 ст.33 закону «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст.39 закону «Про іпотеку». Так, згідно із чч.1, 2 ст.39 цього закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст.40 закону «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст.109 ЖК Української РСР, у ч.1 якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 ст.109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян. За змістом ч.2 ст.40 закону «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК Української РСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Тому аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 закону «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст.40 цього закону, так і норма ст.109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм, особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 22.06.2005 року передано в іпотеку житловий будинок - за адресою: с. Нове Давидково, вул. Леніна, буд. 162, Мукачівського району Закарпатської області, який був придбаний ним за договором купівлі-продажу 17.06.2005 року, тобто до укладення Кредитного договору 22.06.2005 року, а від так - не за рахунок отриманих кредитних коштів.

Таким чином, у справі, яка розглядається судом, в частині виселення відповідача, підлягає до застосування ч.2 ст.109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами стст.39, 40 закону «Про іпотеку».

Вимога позивача про виселення відповідача ОСОБА_3, який зареєстрований та/або проживає у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Нове Давидково, вул. Леніна, буд. 162., не містить відомостей про те, яким чином останній підлягає виселенню «без надання йому іншого постійного житла» чи « з наданням йому іншого постійного житла».

Таким чином, вимога позову підтримана представником позивача в судовому засідання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки - є підставною, обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає до задоволення.

Вимогу позову про виселення з житлового приміщення відповідача, з врахуванням Правової позиції ВСУ щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації від 05.05.15, суд вважає такою, що не відповідає вимогам ч.2 ст.109 ЖК Української РСР у поєднанні з нормами стст.39, 40 закону «Про іпотеку». Суд відповідно до ст.11 ЦПК України не може виходити за межі вимог позову, тому позбавлений можливості вирішити вимогу позову у відповідності до норм законів, що регулюють виселення осіб з житлових будинків. .

Задовольняючи позов частково, суд виходив із засад презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) договору іпотеки, укладеного між Банком та ОСОБА_3, посвідченого нотаріально та договору кредиту підписаного сторонами, що дає суду підстави вважати вимоги позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки правомірними.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з боржника на користь Банку слід стягнути понесені стягувачем і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись: ст.ст. 10, 60, 88, ч. 169, 207, 208, 209, 212-218 ЦПК України, ст.ст. 204, 509, 526, 610, 625, 1054 ЦК України, Законом України „Про іпотеку, ст. 109 ЖК України, суд заочно -

р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, 28.06.1973 р. н., ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570 р/р 29092829003111 суму заборгованості за кредитним договором № MKZ0GK00000179 від 22.06.2005 року в розмірі 19443,14 доларів США, що за курсом 11,83 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 02.07.2014 року, складає 230078,49 гривень шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 22.06.2005 року, укладеного між Банком та ОСОБА_3.

Звернути стягнення на житловий будинок № 162 по вул. Леніна в с. Нове Давидково Мукачівського району Закарпатської області, загальною площею 84,50 м.кв., житловою площею 33,30 м.кв., що належить на праві власності боржнику-іпотекодавцю ОСОБА_3 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки публічним акціонерним товариством КБ «Приватбанк» з урахуванням від свого імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами дій. необхідних для продажу предмету іпотеки за початковою ціною , встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, 28.06.1973 р. н., ІПН НОМЕР_1, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299 код ЄДРПОУ 14360570 р/р 64993919400001 суму понесених судових витрат у виді судового збору в розмірі 2300,78 гривень (за вимогу про звернення стягнення на майно) - пропорційно задоволених вимог.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий Морозова Н. Л.