Рішення № 47825207, 14.07.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8874/15-ц

пр. № 2/759/4280/15

14 липня 2015 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Ніколенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, третя особа - Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державно адміністрації,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в червні 2015 року заявила позов до колишнього чоловіка ОСОБА_3 та колишнього тестя ОСОБА_4, за яким на захист прав дочки ОСОБА_2 просила вселити її, як опікуна дитини, та саму дитину в квартиру, за місцем реєстрації останньої, а саме в квартиру АДРЕСА_1, що на праві власності належить ОСОБА_4

ОСОБА_1 в судовому засіданні на вимогах позову наполягала і заявила, що після припинення шлюбних відносин з ОСОБА_3, батьки останнього протиправно позбавили її та дочку можливості користуватись квартирою АДРЕСА_2, яка на протязі існування шлюбу була їх постійним місцем проживання, чим грубо порушені права дитини, а тому такі права мають бути відновлені шляхом надання житла дитині та їй як опікуну дитини, за місцем реєстрації дитини.

Представник позивача ОСОБА_5 в підтримку доводів свого довірителя послався на приписи житлового законодавства, та законодавства з охорони дитинства.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник останнього ОСОБА_6 просили відмовити в задоволенні позову, за підстав того, що ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_2 будь-яких прав на спірне житло не набули.

Представник третьої особи в суд не з'явився.

Судом встановлено таке.

Спірна квартира АДРЕСА_1, відповідно до договору купівлі-продажу нерухомості, що укладений 01.10.1997р. за результатами торгів на Київській універсальній біржі, належить на праві власності ОСОБА_4

Сторонами не заперечується і знаходить своє підтвердження доказами, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 2007 року по 21 січня 2015 року, у даному шлюбі у них 10 грудня 2007 року народилася дочка ОСОБА_2, з моменту реєстрації шлюбу дана сім'я постійно проживала в квартирі АДРЕСА_2, що належить батькам ОСОБА_3 - ОСОБА_8 та ОСОБА_4, після фактичного припинення шлюбних відносин в серпні 2014 року позивач, разом з дитиною, продовжували проживати у вказаній квартирі до кінця жовтня 2014 року, коли фактично були виселені власниками, не погодившись з такими діями ОСОБА_1 було заявлено позов до ОСОБА_8 та ОСОБА_3 про визнання права постійного користування квартирою, вселення…., предметом якого є правовідносини з приводу користування вказаною квартирою, даний спір перебуває на стадії касаційного розгляду.

Згідно зі статтею 156 ЖК України, на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Зі змісту даної норми вбачається, що особа набуває право користування житлом на правах члена сім'ї власника тільки у разі коли вона вселяється до житла зі згоди на це власника і фактично проживає в ньому.

Виходячи з того, що позивач та її дитина не вселялись і ніколи не проживали в спірній квартирі, суд приходить до висновку, що вони не набули прав на користування цим житлом.

Факт реєстрації дитини за адресою спірного житла, в даному випадку, правового значення не має.

Такі права у позивача та її дитини за обставин, як вони встановлені в судовому засіданні, на думку суду, могли виникнути лише щодо квартири АДРЕСА_2, де вони фактично проживали.

Інші доводи та докази не ставлять під сумнів наведені висновки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову не вбачається.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, у разі відмови в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, зараховуються до відповідного бюджету держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва на протязі десяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий Сенько М.Ф.