Рішення № 47817954, 30.07.2015, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/864/15-ц

2/559/476/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2015 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Юзьвяк Б.Г.

при секретарі Свирида М.І.,

за участю адвоката ОСОБА_1Л.(представник відповідача)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 Міністерства охорони здоров'я України" до ОСОБА_3

про стягнення коштів за навчання,

ВСТАНОВИВ:

Свої вимоги позивач обгрунтовує наступним. 27 липня 2005 року на навчання до "Тернопільського державного медичного університету ім.І.Я.Горбачевського" на бюджетну форму навчання зараховано ОСОБА_3, та 1 вересня 2005 року укладено з ним угоду №25 про підготовку фахівця з вищою освітою згідно з навчальними планами та програмами і вимогами кваліфікаційних характеристик. Відповідач згідно умов цієї угоди зобов'язувався прибути після закінчення вищого закладу освіти на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання в установленому порядку.

Відповідно до п.21 Порядку працевлаштування випусників державних вищих медичних (фармацефтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року №367, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 1998 року за №246/2686, випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням.

У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.

Крім того, згідно Указу Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" №77 від 23 січня 1996 року, із змінами внесеними згідно з Указом Президента України № 342/96 ві16 травня 1996 року, особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 ст.13 (Повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки, інших органів, до сфери управління яких належать навчальні заклади) Закону України "Про вищу освіту": Державні органи, до сфери управління яких належать вищі навчальні заклади здійснюють розподіл випускників вищих навчальних закладів, що належать до сфери їх управління, для подальшого працевлаштування в заклади охорони здоров'я (для вищих медичних навчальних закладів) у межах державного замовлення.

Відповідно до протоколу засідання комісії з персонального розподілу спеціалістів, які закінчують Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 у червні 2011 року від 07 грудня 2010 року ОСОБА_3 направлений у Рівненську ЦРЛ Рівненського обласного управління охорони здоров'я України на посаду лікаря-анестезіолога.

Направлення по місцю призначення ОСОБА_3 вручено, про що свідчить його особистий підпис в Списку працевлаштування.

Відповідно до п.3.2. Наказу МОЗ України від 19.09.1996 року №291 "Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацефтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації, ОСОБА_3 отримав персональне направлення на роботу, в якому окрім конкретного місця направлення та його адреси, вказно також і дату прибуття.

Складовою частиною вказаного направлення на роботу є "повідомлення до направлення на роботу" яке після прибуття відповідача до місця направлення підлягає поверненню до навчального закладу. Однак таке повідомлення до навчального закладу не надійшло, що свідчить про невиконанння ОСОБА_3 своїх обов'язків перед державою.

Відповідно до розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету Тернопільського державного медичного університету імені ОСОБА_2 МОЗ України, вартість навчання ОСОБА_4 складає 63460,27 грн.

Крім того згідно довідки про доходи ОСОБА_3 за період навчання у Тернопільському державному медичному університеті було виплачено 27971,24 грн степендії.

Відповідно до постанови Львіського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року Тернопільський державний медичний університет було зобов'язано провести відповідну роботу по відшкодуванню вартості навчання випускниками, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням відповідно до угод.

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 червня 2012 року про задоволення касаційної скарги ДВНЗ "Тернопільського державного медичного університету іменя ОСОБА_2 МОЗ України" навчальний заклад визнано належним позивачем за позовами про відшкодування вартості навчання випускниками, підготовка, яких здійснювалась за державним замовленням відповідно до угод та які з невідомих причин не приступили до роботи за направленнням.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на рахунок Головного управління державного казначейства України в Тернопільській області кошти затрачені на навчання в розмірі 91431,51 грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, подавши заяву про слухання справи без участі позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні позову не визнав, та пояснив наступне. По закінченні університету ОСОБА_3 дійсно отримав направлення на роботу до Рівненської ЦРЛ на посаду лікаря анестезіолога. Але коли він туди зателефонував, то його повідомили, що вільних посад у лікарні немає, і щоб він підшукував собі роботу сам. Його вина, що з силу своєї недосвіченості, він не запасся письмовими доказами такої відмови. Не маючи роботи на території України, та не сподіваючись її знайти за спеціальністю, ОСОБА_3 виїхав за кордон до США, де знаходиться до цього часу. Те, що лікарняний заклад не потербував спеціалістів, представник відповідача обгрунтовує тим, що на протязі з серпня 2011 року і до 31 липня 2013 року, тобто в той час як ОСОБА_5 повинен був влаштуватись на роботу до Рівненської ЦРЛ і до часу виїзду його за кордон, Рівненська ЦРЛ не подавала до Центру зайнятості населенння відомостей щодо вільних посад лікаря анестезіолога та потреби в таких спеціалістах.

Дійсно підготовка спеціалістів та прецевлаштування випускників вищих навчальних закладів, які навчались за рахунок державних коштів проводиться відповідно до Указу Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" №77 від 23 січня 1996 року, із змінами внесеними згідно з Указом Президента України № 342/96 ві16 травня 1996 року, та Порядку працевлаштування випусників державних вищих медичних (фармацефтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 року №367, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 квітня 1998 року за №246/2686.

Але це підзаконні нормативні акти. Відповідно до ст.12 Закону України "Про освіту", Міністерство освіти разом з іншими міністерствами та відомствами формулює, і розподіляє державне замовлення щодо підготовки спеціалістів.

Відповідно до ст.65 цього Закону саме Міністерство освіти здійснює фінансування і контроль за виконанням державного замовлення по підготовці таких спеціалістів.

Навчальний заклад, як Тернопільський державний медичний університет не уповноважений здійснювати контроль та звертатись з позовом за вішкодуванням таких коштів, оскільки це не є кошти навчального закладу, а це є кошти держави і відповідні фіскальні органи держави повинні звертатись з питань відшкодування коштів, якщо виникає така потреба.

Крім того позивач не обгрунтував належно розмір витрат на навчання, понесених навчальним закладом. Так відповідно до п.4 вказаного вище порядку, затвердженого ще в 1997 році Міністерство фінансів України 18 років назад повинно було розробити Положення про відшкодування таких витрат, але до цього часу методики такої не розроблено. В угоді, що укладалась з ОСОБА_3 теж вказується про можливість відшкодування коштів за навчання в установленому порядку, але установленого порядку позивач не наводить, тобто не посилається яким законодавчим актом встановлений такий порядок і методика розрахунку витрат, яких в природі не існує.

У постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року, на яку посилається позивач, Тернопільський державний медичний університет було зобов'язано провести відповідну роботу по відшкодуваню вартості навчання випускниками, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням відповідно до угод до 2009 року. Це на думку представника відповідача жодним чином не стосується його довірителя, оскільки він на той час навіть ще не закінчив навчання. Крім того ця постанова ніяк не свідчить про надання права звернення навчальному закладу до суду, оскільки проведенння такої відповідної роботи може полягати у наданні довідок, розрахунків і тому подібне для органів які розміщують державне замовлення.

Не посилається позивач на жоден нормативний акт, висуваючи вимогу щодо поверненння виплаченої відповідачу стипендії. За логікою позивача, чим краще студент вчиться, виявляє успіхів у навчанні, тим більше він повинен відшкодувати коштів і якщо студент не виявляв такої наполегливості та старанності, не отримуючи стипендії, тоді й не потрібно відшкодовувати стипендії. Розмір самих витрат тех не витримує критики. Так витрати на підготовку студента на платній формі навчання становлять згідно довідки позивача - 7420 грн на рік, що за шість років становитиме 44520 грн. Витрати ж на державній формі навчання становлять 63460,27 грн., що значно вище. І це при тому, що на контрактній формі навчанння навчальний заклад ще мусить закласти хоча б якийсь прибуток, тобто кошти для свого розвитку, а не проводити навчальний процес собі у збиток. Щодо обгрунтованості витрат на навчання та належності позивача, то на це звертає неодноразово увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду кримінальних та цивільних справ у своїх рішеннях у таких категоріях справ, що стало причиною скасування рішень та повернення справ на новий розгляд.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона працює начальником відділу кадрів Рівненської ЦРЛ. Надані Рівненською ЦРЛ данні щодо вакантних посад були взяті із статистичних данних Управління охорони здоров'я Рівненськї ОДА. У 2011 році, тобто на час закінченння ВУЗу ОСОБА_3, у Рівненській ЦРЛ було дві вільні вакантні посади лікаря-анестезіолога. Одна з них була вільна, а одну суміщали, тобто займали працюючі в закладі лікарі. Тож, якби ОСОБА_3 звернувся до лікарні з питання працевлаштування, працевлаштувати його змога була. Якби навіть не було посад, і звернувся ОСОБА_3 з направленням, тоді його перенаправили б в Управління охорони здоров'я Рівненської ОДА і там йому повинні видати перенаправлення в інший заклад, тобто в іншу лікарню. Він повинен був привезти наказ про направлення та здати його, але такого наказу у лікарні фактично не виявлено. Чому не подавались данні про вакантні посади у лікарні до Центру зайнятості, свідок пояснити не змогла, бо на той час ще не працювала, пояснила, що можна це страктувати й так, що гострої потреби у спеціалістах не було.

01.09.2005 року ОСОБА_3 укладено типову угоду з Тернопільським державним медичним університетом ім.І.Я. ОСОБА_2 МОЗ про підготовку фахівця з вищою освітою. В угоді зазначається обов'язок студента після закінчення вищого навчального закладу прибути на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років, а також обов'язок у разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного або місцевого бюджету вартість навчання в установленому порядку. (а.с7.)

Відповідно до карти працевлаштування випускника ОСОБА_3 направлено для працевлаштування в Рівненську ЦРЛ, про це ж свідчить протокол засідання державної комісії з розподілу молодих спеціалістів Тернопільського державного медичного університету ім.І.Я. ОСОБА_2 та список працевлаштування персонально кожного випускника медичного факультету Тернопільського державного медичного університету ім.І.Я. ОСОБА_2. (а.с.10-19.)

Копія довідки про доходи вказує на те, на яку суму отримав стипендії ОСОБА_5 за час навчання у навчальному закладі. (а.с.21.)

Як вказується в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України у цивільних і криміанльних справах - "відповідно до постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року зобов'язано державний вищий навчальний заклад "Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я. ОСОБА_2" провести відповідну роботу по відшкодуванню вартості навчання випускниками, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням відповідно до угод, та які станом на 31 березня 2009 року з невідомих причин не приступили до роботи. (а.с.32-35.)

На це ж вказував Львівський апеляційний адміністративний суд безпосередньо у своїй постанові від 30 червня 2011 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Тернопільській області до державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я. ОСОБА_2". Тобто йдеться лише про випускників, що станом до 31 березня 2009 року не приступили до роботи. (а.с.39-42.)

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України у цивільних і кримінальних справах від 14 червня 2014 року та від 16 квітня 2014 року, якими скасовані рішення судів про стягнення коштів за навчання, звертається увагу судів на те, чи наділений навчальний заклад на подання такого роду позову про відшкодування вартості навчання до державного бюджету, а також на вмотивованість та обгрунтованість вимог позивача щодо розміру відшкодування з врахуванням фактичних витрат на навчання та виплаченої студенту пенсії. (а.с.69-72.)

Можна погодитись в цьому випадку з доводами сторони відповідача.

Укладенння типової угоди між навчальним закладом та студентом було передбачено Порядком працевлашттуванння випускників державних вищих медичних (фармацефтичних закладів охорони здоров'я, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25 грудня 1997 року №367, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.1998 року за №246/2686.

Цей Порядок розроблений на виконання Указу Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" №77 від 23 січня 1996 року, із змінами внесеними згідно з Указом Президента України № 342/96 від 16 травня 1996 року, та Закону України "Про освіту".

Відповідно до вказаних нормативних актів, державними замовниками на підготовку фахівців з вищою освітою і відповідно розпорядниками бюджетних коштів є міністерства, відомства, та інші центральні органи виконавчої влади, Міністерство охорони здоров'я Авономної республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, на яких покладено контроль за виконанням державного замовлення.

На Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство охорони здоров'я Авономної республіки Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій покладено обов'язок доведення державного замовлення до відома підпорядкованих їм безпосередньо вищих закладів освіти - виконавців державного замовлення.

Таким чином Тернопільський державний медичний університет ім.І.Я. ОСОБА_2" як виконавець державного замовлення, не уповноважений здійснювати контроль за виконанням державного замовлення та звертатися до суду з позовом про стягнення на користь державного чи місцевого бюджету вартості навчання, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів.

Так само позивач не навів обгрунтування в силу якого нормативного акту до вартості навчання має бути також додана виплаченна стипендія, оскільки у зазначених нормативних актах позивачем вказується на стягнення вартості навчання.

Так само сумнівними є доводи позивача, що вартість навчання на державній формі навчання суттєво вища за вартість навчання на платній формі навчання, на що звертав увагу представник відповідача.

З огляду вимоги позивача є безпідставними а у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10,60,209,212 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Державного вищого навчального закладу "Тернопільський державний медичний університет імені ОСОБА_2 Міністерства охорони здоров'я України" до ОСОБА_3 про стягнення коштів за навчання - відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд з поданням в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: