Постанова № 478179, 18.12.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

"12" грудня 2006 р. Справа № 51/218-04

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Філатов Ю.М., судді Івакіна В.О., Сіверін В.І.

при секретарі Чудних С.О.

за участю представників:

позивача - Лесик О.І.

відповідача - Скрипнік Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№ 4891Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2004 р. по справі № 51/218-04

за позовом Фонд загальнообов’язкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття в ос. Харківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду, м. Харків

до ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень", с. Першотравневе

про стягнення 35125,71 грн.

встановила:

Позивач, Фонд загальнообов’язкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття в ос. Харківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень", простроченої заборгованості по сплаті страхових внесків у сумі 31700,59 грн. та нарахованої на неї пені у розмірі 3425,12 грн., всього 35125,71 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.11.2004 р. по справі № 51/218-04 (суддя Буряк Л.В.) у позові було відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодившись, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення щодо стягнення з ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень" простроченої заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 31700,59 грн. та нараховану на неї пеню в розмірі 3425,12 грн. на користь Фонду загальнообов’язкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості, посилаючись на неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обґрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи і в рішенні немає ніяких порушень матеріального чи процесуального права, у зв’язку з чим просить господарський суд апеляційної інстанції відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги.

При розгляді матеріалів справи колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у Зміївському районному центрі зайнятості (реєстраційний № 202100008), в зв’язку з чим відповідач зобов’язаний сплачувати страхові внески один раз в місяць в день одержання в установах банку коштів на оплату праці.

Відповідно до п. 5 ст. 12 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Зміївським районним центром зайнятості була проведена перевірка відповідача щодо правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за період з 01.04.2002р. по 30.06.2004р.

За результатами проведеної перевірки було виявлено порушення згаданого закону та складено акт № 56 від 27 липня 2004 р. щодо несвоєчасного перерахування до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття страхових внесків у сумі 31700,59 грн. та нараховано на неї пеню у розмірі 3425,12 грн., всього 35125,71 грн.

Зміїівський районний центр зайнятості направив акт № 56 від 27.07.2004 р. до Харківського обласного центру зайнятості як органу, який здійснює стягнення, для прийняття рішення щодо стягнення простроченої суми заборгованості та пені з відповідача.

Позивачем було винесено розпорядження за № 310 від 17.09.2004 р. про стягнення простроченої заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 31700,59 грн. та нарахованої на неї пені в розмірі 3425,12 грн., всього 35125,71 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, через такі підстави.

Статтею 46 Конституції гарантовано соціальний захист громадян що включає право на забезпечення їх у разі безробіття з незалежних від них обставин, загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

14 січня 1998р. Верховною Радою України прийнято Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

На виконання згаданих Основ прийнято ряд Законів, зокрема, "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (набрав чинності з 01.01.2001р.) та "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування". Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, з 01.01.2001р. регулюються нормами цих Законів.

Відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998р. та п. 1, 4, 5 вищевказаного Закону загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; страхувальники-роботодавці та застраховані особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески, страховик - Фонд. Страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями. Кошти цільових страхових фондів не включаються до складу Державного бюджету України.

Відповідно до п. 2 ст. 8 Закону Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Кошти Фонду не включаються до Державного бюджету України.

Статтею 16 Закону визначено, що джерелами формування коштів Фонду є страхові внески страхувальників, роботодавців, застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.

Пунктом 2 розділу II Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про систему оподаткування" (№ 77/97-ВР зі змінами внесеними Законом України № 303/97-ВР) передбачено, що дія цього Закону поширюється на відповідні правовідносини у сфері соціального страхування щодо зборів на соціальне страхування до прийняття законів України з питань соціального страхування.

Згідно з п. 3 ст. 6 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" Закон "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" визнано таким, що втратив чинність (з 1.01.2001р.). Отже, з моменту набрання чинності Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (з 1.01.2001р.), не діяли норми Закону України „Про систему оподаткування" у сфері соціального страхування.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначає Закон України „Про систему оподаткування" Статтею 1 цього Закону визначено, що будь - які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальними законом з питань оподаткування. Отже цей Закон повинен відповідати принципам закладеним у Законі України „Про систему оподаткування".

Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 550-ІУ від 20.02.2003р., який набрав чинності з дня його опублікування (з 26.03.2003р., газета Урядовий кур'єр" № 56 від 26.03.2003р.), внесені зміни до Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в преамбулу, а саме: після слів „з податків і зборів (обов'язкових платежів)" доповнено словами „включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". В Законі в подальшому крім преамбули використовуються поняття „податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та державних цільових фондів".

Відповідно до п.п. 1.2.1 ст. 1 вищезгаданого Закону платники податків - юридичні особи, їх філії, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки в збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції; податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з ст. 2 Закону України „Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Державні цільові фонди - це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Пенсійного фонду України.

Страхові внески, зокрема на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, не включені до податків і зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України „Про систему оподаткування", Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття не є державним цільовим фондом.

Закон України № 2181 не може розширювати перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) або поширювати порядок погашення зобов'язань платників податків на платежі, які не включені у систему оподаткування.

Включення Законом України № 2181, органів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування у перелік контролюючих органів, не змінює статусу внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з чим вони не можуть вважаться податком чи збором, у розумінні законів України про оподаткування.

Також слід зазначити, що до матеріалів справи була надана копія постанови Верховного суду України від 13.09.2005р., в якій зауважено, що страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття не можуть вважаться податком чи збором, у розумінні Законів України про оподаткування і не можуть стягуватись в іншому порядку, ніж це передбачено Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (який набрав чинності з 01.01.2001р.) законодавство про страхування на випадок безробіття складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України „Про зайнятість населення" та інших нормативно - правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто відносини у сфері соціального страхування на випадок безробіття регулюються спеціальним законодавством.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а відповідно до п. 4, Кабінет Міністрів України у шестимісячний строк з дня опублікування цього закону доручено підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у відповідність із цим Законом.

Відповідно до Закону "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" всі роботодавці, повинні своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Таким чином, судом першої інстанції невірно застосовано положення Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З огляду на викладене вище, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2004 р. по справі № 51/218-04 прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

постановила:

1. Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 23.11.2004 р. по справі № 51/218-04 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити. Стягнути з ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень" (63422, Харківська область, Зміївський район, с. Першотравневе, р/р 26004232640 у філії –2 банку «Грант», МФО 351630, код за ЄДРПОУ 00486770) прострочену заборгованість по сплаті страхових внесків в сумі 31700,59 грн. та нараховану на неї пеню в розмірі 3425,12 грн., всього 35125,71 грн. на користь Фонду загальнообов’язкового Державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського обласного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду (61050, м. Харків, пр. Московський, 51, р/р 37178304900001 в УДК у Харківській області, МФО 851011, код за ЄДРПОУ 03491277).

4. Стягнути з ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень" (63422, Харківська область, Зміївський район, с. Першотравневе, р/р 26004232640 у філії –2 банку «Грант», МФО 351630, код за ЄДРПОУ 00486770) в доход Державного бюджету України 351,25 грн. держмита.

5. Стягнути з ВАТ "Племінний завод "Червоний велетень" (63422, Харківська область, Зміївський район, с. Першотравневе, р/р 26004232640 у філії –2 банку «Грант», МФО 351630, код за ЄДРПОУ 00486770) на користь ДП «Судовий інформаційний центр»(03057, м. Київ, пр. Перемоги, 44, р/р 26002014180001, Банк ВАТ «Універсальний», м. Львів, МФО 325707, Код 30045370) 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Філатов Ю.М.

Судді Івакіна В.О.

Сіверін В.І.