Вирок № 47808356, 31.07.2015, Лисичанський міський суд Луганської області

№ 415/3913/14-к

№ 1-кп/415/83/15

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.15 року Лисичанський міський суд Луганської області

у складі головуючого судді Березіна А.Г.

за участю секретаря Болотової І.В.

прокурора Кафанова О.О.

захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Нижнє міста Первомайська Луганської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, маючого неповнолітніх дітей 2004, 2006 та ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого ГРП в ВП шахта «Тошківська», не судимого, зареєстрованого за адресою: селище Нижнє міста Первомайська, вулиця Куйбишева, 16,

у скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.260 ч.2, 263 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

В кінці червня 2014 року, більш точний час в ході слідства встановлений не був, обвинувачений ОСОБА_2, маючи умисел на участь в діяльності не передбачених законом збройних формувань, вступив в не передбачене законом збройне формування, створене при невстановлених в ході слідства обставинах та діюче на території міста Первомайська.

В кінці червня 2014 року, більш точний час в ході слідства встановлений не був, ОСОБА_2, діючи в складі вищезазначеного не передбаченого законом збройного формування, маючи умисел на участь в діяльності не передбаченого законом збройного формування, знаходячись на блокпосту, розташованому на понтонному мості на річці Сіверський Донець біля селища Світлічне Попаснянського району Луганської області, здійснював несення служби з метою охорони блокпосту.

В кінці червня 2014 року, більш точний час та дата в ході слідства не встановлені, ОСОБА_2, перебуваючи в складі не передбаченого законом збройного формування, знаходячись на блокпосту, розташованому на понтонному мості на річці Сіверський Донець біля селища Світлічне Попаснянського району Луганської області, маючи умисел на придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, у невстановленої в ході слідства особи без передбаченого законом дозволу придбав бойові припаси військові патрони зразка 1974 року калібру 5,45 мм, виготовлені промисловим способом, придатні до стрільби, в кількості 50 шт., військові патрони зразка 1943 року калібру 7,62 мм, виготовлені промисловим способом, придатні до стрільби в кількості 16 шт., 40-мм гранатометні постріли ВОГ-25, виготовлені промисловим способом, придатні до стрільби (вибуху), в кількості 2 шт., вибухову речовину (тротил 60 %, амоній хлористий 40 % - від загальної маси речовини) масою 95 г, яка придатна до вибуху, які без передбаченого законом дозволу переніс до будинку 16 на вулиці Куйбишева селища Нижнє міста Первомайська, де зберігав без передбаченого законом дозволу до моменту вилучення 27 серпня 2014 року.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю. Крім того, пояснив, що добровільно припинив свою короткочасну 2 дні, діяльність у складі не передбаченого законом збройного формування, після чого продовжив працювати на шахті. У скоєному щиро кається.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують його особу, прийшов до висновку, що винуватістьОСОБА_2 у скоєнні участі у діяльності не передбачених законом збройних формувань доведено та кваліфікує його дії за ст. 260 ч.2 КК України.

Також суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст.263 ч.1 КК України, оскільки він скоїв придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, а також дані про особу винного: за місцем роботи та мешкання характеризується позитивно, не судимий.

Обставинами, які помякшують покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні неповнолітніх дітей.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, особу винного, декілька обставин, які помякшують покарання обвинуваченого та суттєво знижають ступінь тяжкості скоєного ним злочину, - щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, ті обставини, що ОСОБА_2 добровільно припинив свою досить короткочасну участь у діяльності не передбаченого законом збройного формування, а також незначну ступінь його участі у діяльності зазначеного формування, суд вважає, що на момент розгляду справи в суді ОСОБА_2 втратив суспільну небезпеку і його виправлення можливе без відбування покарання на підставі ст.75 КК України.

Застосовуючи ст. 75 КК України, суд одночасно бере до уваги та враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, яка передбачає, що покарання має на меті не тільки кару, яка повинна відповідати принципові справедливості, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

На підставі викладеного та з урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, у суду виникло переконання в тому, що для виправлення ОСОБА_2 немає необхідності в реальному виконанні покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою, з метою чого суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_2 обовязки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.

Враховуючи те, що, згідно ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує положення особи, не має зворотної дії в часі, суд при ухваленні вироку не вирішує питання щодо додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.260 ч.2 КК України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1689- VII від 07.10.2014 року.

Суд також вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278) судові витрати за проведення експертиз в сумі 589 (пятсот вісімдесят девять) грн. 68 коп.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 260 ч.2, 263 ч.1 КК України, і призначити йому покарання:

●за ст.260 ч.2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років;

●за ст.263 ч.1 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за сукупністю злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (пять) років.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 3 (три) роки.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обовязки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши ОСОБА_2 з під-варти у залі суду негайно. Зарахувати ОСОБА_2 у строк відбутого покарання строк тримання під вартою з 29 серпня 2014 року по 31 липня 2015 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (отримувач банк ГУДКСУ в Луганській області УДКСУ в місті Лисичаньску р/р 3111715700051 МФО 804013 ідентифікаційний код одержувача 37800278) судові витрати за проведення експертиз в сумі 589 (пятсот вісімдесят девять) грн. 68 коп.

Речові докази:

посвідчення, обув, пластиковий сосуд з металевими шариками, первинну упаковку, залишки побутового піротехнічного засобу, 2 гранати, 50 патронів 5,45 мм, 22 патрони 7,62 мм, 2 патрони 9 мм, 2 предмети циліндричної форми знищити;

мобільні телефони «Нокіа», «Самсунг» - передати ОСОБА_2

Вирокнабирає законної сили після закінчення строкуподання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо такускаргу не буде подано.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд Луганської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: