Ухвала суду № 47807804, 14.03.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/1-808/2011

Провадження № 11/779/25/2014

Категорія ч.2 ст.365 КК України

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Вилка С.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Вилки С.С.,

суддів Ткачук Н.В., Томенчука Б.М.,

з участю: секретаря с/з Гладун О.Б.,

прокурорів Рибки Л.Я., Шутки І.І.,

засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7,

потерпілого ОСОБА_8

представника потерпілого ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 на вирок Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кузнєцк Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, на утриманні має одну малолітню дитину, українця, громадянина України, раніше несудимого, -

визнанано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах пов'язаних із здійсненням функцій представника влади на строк три роки.

Обраний ОСОБА_3 запобіжний захід - заставу - змінено на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 постановлено рахувати з 03 жовтня 2013 року.

Заставу в розмірі 17000 грн., відповідно до квитанції №15921.35.3 від 11.05.2011 року, внесену на рахунок ГУДК в Івано-Франківській області, постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_10.

На підставі ст. 54 КК України, позбавлено засудженого ОСОБА_3 спеціального звання - капітана міліції.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Глушківці Ярмолинецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_2, з вищою освітою, непрацюючого, неодруженого, українця, громадянина України, раніше несудимого, -

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах пов'язаних із здійсненням функцій представника влади на строк три роки.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід - підписку про невиїзд - змінено на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 постановлено рахувати з 03 жовтня 2013 року.

На підставі ст. 54 КК України, позбавлено ОСОБА_4 спеціального звання - лейтенанта міліції.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця с. Темерівці Галицького району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_3, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, українця, громадянина України, раніше несудимого, -

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк три роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади в правоохоронних органах пов'язаних із здійсненням функцій представника влади на строк три роки.

Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід - підписку про невиїзд - змінено на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі судового засідання.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 постановлено рахувати з 03 жовтня 2013 року.

На підставі ст.54 КК України, позбавлено ОСОБА_5 спеціального звання - старшого лейтенанта міліції.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задовольнено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_8 - 15000 грн. спричиненої злочином моральної шкоди.

Вирішено долю речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчинили перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, що супроводжувалось насильством, застосуванням болісних і таких, що ображають особисту гідність потерпілого діями.

Злочин скоєно за наступних обставин.

ОСОБА_3 працюючи на посаді начальника відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС разом із оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС ОСОБА_4 та оперуповноваженим сектору розкриття майнових злочинів проти особи та боротьби з груповою злочинністю цього ж відділу ОСОБА_5 7.02.2011 року з метою розкриття ними злочину про викрадення з ПП "Астері-Тур" мобільного телефону після проведеної у його кабінеті ним оперативної наради з доповіді оперуповноважених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про встановлення ними оперативним шляхом місця знаходження цього телефону ним їм було дано вказівку працювати над розкриттям вказаного злочину. З цих підстав засуджені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі останнього марки "Skoda Окtavіа", д.н.з. НОМЕР_1, приїхали на вул. Галицьку, до будинку № 105, в якому проживає сім'я ОСОБА_8. Там ОСОБА_5 зателефонував до матері потерпілого ОСОБА_11 та під вигаданою причиною запропонував їй зустрітися, на що остання погодилася та вийшла на вулицю у супроводі сина - потерпілого ОСОБА_8 Після виявлення у ОСОБА_8. мобільного телефону, щодо якого засуджені мали оперативний інтерес, його ними було доставлено в Івано-Франківський міський відділ міліції на вул.Бельведерську, 32. Біля 13-00 год. потерпілого було поміщено. в кабінет №17,який закріплений за працівниками ВКР Івано-Франківського МВ УМВС, що на 2 поверсі адміністративної будівлі і при цьому його прізвище не було записано до журналу запрошених, як того вимагає Інструкція "Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань", яка затверджена наказом МВС України № 181 від 28.04.2009 року.

Через невеликий проміжку часу потерпілий ОСОБА_8 у супроводі ОСОБА_4 вийшов з кабінету № 17, а ОСОБА_5 залишився. Будучи в коридорі засуджений ОСОБА_4 запросив потерпілого ОСОБА_8 до кабінету начальника ВКР Івано-Франківського МВ УМВС України в області ОСОБА_3 Останній з метою розкриття злочину став погрожувати потерпілому ОСОБА_8. фізичною розправою, якщо той не зізнається у вчиненні крадіжки.Після відмови потерпілого в зізнанні, ОСОБА_3 в присутності ОСОБА_4 умисно, явно виходячи за межі наданих йому законом прав та повноважень, перевищуючи їх наніс потерпілому близько 10 ударів в ділянку голови долонями рук, змушуючи його зізнатися у вчиненні злочину. В той же час, ОСОБА_4 протиправним діям ОСОБА_3 не перешкоджав.

Після цього за наказом ОСОБА_3 ОСОБА_4 привів потерпілого в кабінет №17 та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, умисно, усвідомлюючи, що потерпілий не чинить непокори працівникам міліції, та навіть не намагається цього робити, за вказівкою підсудного ОСОБА_5 одягнув на ОСОБА_8. залізні наручники. При цьому, ОСОБА_5 підійшовши до потерпілого умисно та усвідомлюючи що він є працівником правоохоронного органу, почав бити його долонями рук по обличчю та голові, намагаючись таким чином змусити зізнатися у вчиненні злочину, завдавши йому 9-10 ударів в ділянку голови. ОСОБА_4 протиправним діям ОСОБА_5 не перешкоджав, а навпаки підтримав їх і також став бити потерпілого в різні ділянки тіла, нанісши йому до 10 ударів, вчиняючи на нього фізичний та психологічний тиск, з метою змусити зізнатися у вчиненні крадіжки, якої той не скоював.

В подальшому підсудний ОСОБА_5, не припиняючи своїх протиправних дій умисно вдарив потерпілого коліном своєї правої ноги в ділянку гомілки його лівої ноги і від отриманого болю потерпілий підняв ногу. ОСОБА_5 звернувшись до потерпілого запитав чи не хоче той його вдарити, на що ОСОБА_8. відповів, що йому боляче, а ОСОБА_5 у відповідь вдарив потерпілого в ділянку обличчя, від чого у нього з носа потекла кров, яка потрапила на його верхній одяг. Внаслідок цього потерпілому було спричинено легкі тілесні ушкодження. Побиття потерпілого супроводжувалося нецензурною лексикою та погрозами, з метою змусити його зізнатися у вчиненні злочину.

Після побиття працівники міліції відібрали у потерпілого ОСОБА_8. відбитки пальців та взуття, продиктували зміст написаної ним власноручно розписки на ім'я начальника Івано-Франківського МВ УМВГ України в області про відсутність у нього претензій до дій працівників міліції та біля 18-18.30 год відпустили його. На виході з приміщення Івано-Франківського МВ УМВС України потерпілого зустрів рідний брат ОСОБА_12

У апеляціях:

- захисник ОСОБА_13 в інтересах засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу щодо них направити прокурору на додаткове розслідування. Зазначає, що досудовим слідством дана справа розслідувалась із явними порушеннями процесуальних прав. Обставини справи в порушення вимаг ст. 22 КПК України 1960 року досліджені неповно і не об'єктивно. Обвинувачення побудоване лише на показаннях потерпілого, а його винуватість у викраденні мобільного телефону з приміщення офісу "Астеліт" так і не перевірялась і рішення не прийнято. У справі існує багато протиріч щодо факту побиття потерпілого та наявності у нього тілесних ушкоджень саме внаслідок протиправних дій засудженими та чи саме у приміщенні міськвідділу він їх отримав. Крім того, звертає увагу на те, що судово-психологічна експертиза № 178 від 18.05.2011 року відносно потерпілого проведена неналежною особою, яка немає спеціальних знань і не являється експертом, а тому вказана експертиза являється недопустимим доказом у справі. Вважає, що засуджених притягнуто до відповідальності не на доказах, а на припущеннях досудового слідства.

- захисник ОСОБА_6 в інтересах засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, а засуджених виправдати. Покликається на те, що кримінальна справа відносно засуджених розслідувалась із явними порушеннями процесуальних прав, односторонньо, не враховуючи при цьому всебічне, повне і об'єктивне дослідження обставин, як цього вимагає ст. 22 КПК України 1960 року, що підтверджується проведеним досудовим та судовим слідством. Не були досліджені обставини, які мали відношення для правильного вирішення справи, та були неправильно застосовані норми кримінально-процесуального закону. Обвинувачення вибудовано лише на показаннях потерпілого та його родичів. Про побиття потерпілого в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС нічого не відомо, не проведено аналіз показань свідків у справі. Неправдивість показань потерпілого підтверджується тим, що в ході проведення відтворення обстановки і обставин події він неправильно вказав розташування кабінетів на другому поверсі приміщення даного міськвідділу. Крім того, судово-психологічна експертиза № 178 відносно потерпілого проведена всупереч законодавству, факт побиття потерпілого та наявності у нього тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій засудженими у приміщенні міськвідділу є сумнівними. Таким чином, однобічність і неповнота судового розгляду дають підстави для скасування вироку суду та виправдання засуджених в інкримінованому їм злочині.

- засуджений ОСОБА_14 в апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд та змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд. Зазначає, що у справі є багато суперечностей та розбіжностей, зокрема у показаннях потерпілого, на яких і побудоване обвинувачення. Зокрема вказує на те, що із показань потерпілого вбачається, що йому в загальному спричинено близько 29 ударів в різні ділянки тіла, а згідно висновку експертизи потерпілому спричинено біля 7 ударів. Обставини побиття потерпілого із слів самого потерпілого та проведення відтворення обстановки і обставин події є достатньо суперечливими. Крім того, судом у мотивувальній частині вироку не зазначено, що в нього на утриманні є малолітня дитина. Таким чином, суд необґрунтовано взяв до уваги одні докази, а інші безпідставно відкинув.

- засуджений ОСОБА_4 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу направити прокурору на додаткове розслідування та змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд. Зазначає, що досудовим слідством дана справа розслідувалась із явними порушеннями процесуальних прав. Всупереч вимогам ст. 22 КПК України 1960 року обставини справи досліджені неповно і не об'єктивно,. Обвинувачення побудоване на показаннях потерпілого, які є неповними і не підтвердженими доказами у справі. Судом неодноразово не задоволені клопотання захисників щодо допиту додаткових свідків. Вважає, що потерпілий прагне уникнути відповідальності у крадіжці мобільного телефону та має намір збагатись матеріально, заявивши цивільний позов.

- засуджений ОСОБА_3 в апеляції із доповненнями просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд та змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд. Зазначає, обвинувачення побудоване лише на показаннях потерпілого та його родичів. Факт побиття та отримання потерпілим тілесних ушкоджень саме в приміщенні Івано-Франківського міськвідділу є досить суперечливим і ці суперечності не усунені в судовому засіданні із явними процесуальними порушеннями. При таких обставинах справи вирок суду не можна залишати в силі та просить врахувати, що в нього на утриманні непрацююча дружина та малолітня дитина.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав заперечення на апеляцію захисника ОСОБА_7 в інтересах засуджених та просив залишити вирок суду без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим, а призначене засудженим покарання відповідає ступені тяжкості злочину та особам засуджених. Вказує на те, що показання потерпілого щодо обставин отримання ним тілесних ушкоджень підтверджені протоколом відтворення обстановки та обставин події проведеним за його участі в приміщенні Івано-Франківського МВ УМВС, вина засуджених доведена показаннями свідків, допитаних під час судового розгляду.

Потерпілий подав заперечення на апеляції засуджених та їх захисників і просить в їх задоволенні відмовити, а вирок суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, потерпілого та представника потерпілого, якіі заперечили апеляції засуджених та їх захисників, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, а призначене засудженим покарання таким, що відповідає ступені тяжкості злочину та особам засуджених, засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їх захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7, які підтримали подані ними апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 підлягають до задоволення, апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 підлягають до частково задоволення.

Згідно ст.323 КПК України 1960 року вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.

Суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 367, 369 КПК України 1960 року вирок суду підлягає скасуванню із-за його істотних суперечностей, які мають істотне значення для висновків суду, якщо у вироку не зазначено чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.

Постановляючи вирок, суд першої інстанції недотримався вказаних вимог КПК України.

Зокрема поза увагою як досудового слідства так і суду першої інстанції залишено покликання обвинувачених та їхніх захисників про те, що показання потерпілого з приводу його побиття не відповідають висновкам експертиз щодо кількості нанесених йому ударів та наявності на зап'ястях його рук слідів від міліцейських наручників, оскільки із слів потерпілого вбачається, що того дня протягом п'яти годин часу в приміщенні міськвідділу обвинуваченими по справі йому було нанесено не менше 25-ти ударів, не менше 10 ударів наніс йому в голову ОСОБА_3, інші удари наносили ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Із довідки травмпункту Івано-Франківської МКЛ № видно, що о 19 год. 45 хв. 17.02.2011 року потерпілого ОСОБА_8.було оглянуто лікарем ОСОБА_15 і в нього було виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою носа, садна лівої щоки знизу (Т.1 а.с.21).

Із акту судово-медичного обстеження № 165 видно, що обстеження потерпілого ОСОБА_8 було проведено в період з 18 лютого по 2 березня 2011 року і у нього було виявлено синці та садна в ділянці голови, які утворились від дії тупих твердих предметів, могли утворитися і при нанесенні ударів такими в ділянку голови, можуть відповідати терміну вказаному обстеженим і відноситься до легких тілесних ушкоджень (Т.1 а.с.63).

Із висновку експерта ( експертитза розпочата 22 квітня 2011 року і закінчена 12 травня 2011 року) видно, що у ОСОБА_8 мались тілесні ушкодження, синці та садна в ділянці голови, садна в ділянках обох променево-зап'ястних суглобах. Вказані вище тілесні ушкодження утворилися від тупих твердих предметів, можуть відповідати терміну, вказаному у постанові і відносяться до легких тілесних ушкоджень. Садна в ділянках променево-зап'ястних суглобів могли утворитися від наручників, а інші тілесні ушкодження могли утворитися як принанесенні ударів тупими твердими предметами в ділянку голови, так і при ударах головою до таких. (Т.1 а.с.154-155)

Із виписки з амбулаторного журналу травмпункту Івано-Франківської МКЛ №1 за 17.02.2011 року під № 1062 зазначено, що у ОСОБА_8 мались тілесні ушкодження забій носа, садна лівої щоки, об'єктивні дані припухлість, болючість носа, садна на лівій щоці знизу, на обох променево-зап'ястних суглобах, сліди від міліцейських браслетів.

В амбулаторному журналі травмпункту Івано-Франківської МКЛ №1 за 17.02.2011 року під № 1062 зазначено, що у ОСОБА_8 мались тілесні ушкодження забій носа, садна лівої щоки, об'єктивні дані припухлість, болючість носа, садна на лівій щоці знизу.

В спеціальному журналі обліку осіб, які звернулись в приймальний покій з тілесними ушкодженнями кримінального характеру за період з 03 січня 2009 року по 27 серпня 2011 року під № 17 за 17.02.2011 року зазначено, що у ОСОБА_8 було виявлено тілесні ушкодження у вигляді забій носа, садна на лівій щоці знизу, скарги на біль (далі не розбірчиво). Біль лівої вушної раковини. На обох променево-зап'ястних суглобах сліди від наручників.

Допитаний в суді апеляційної інстанції спеціаліст ОСОБА_16, показав, що в лютому-березні 2011 року він працював на посаді судмедексперта Івано-Франківського бюро СМЕ і особисто оглядав потерпілого ОСОБА_8 Всі тілесні ушкодженння, які на той час мались у потерпілого ним були зафіксовані в акті його судово-медичного обстеження. Інших тілесних ушкоджень в потерпілого, в тому числі і слідів від наручників, на той час у нього не було.

Після огляду журналу невиробничих травм травмпункту Івано-Франківської МКЛ №1 за 2011 рік, спеціального журналу обліку осіб, які звернулись в приймальний покій з тілесними ушкодженнями кримінального характеру та виписки із журналу невиробничих травм травмпункту Івано-Франківської МКЛ №1 за 2011 рік апелянти зазначили, що на їхню думку в останніх двох документах зроблено дописування іншим чорнилом про нявність у потерпілого тілесних ушкоджень на зап'ястях обидвох рук від міліцейських наручників. Тому просили призначити судово криміналістичну експертизу на вирішення якої поставивити запитання чи одною пастою і в один і той же час зроблено записи в спеціальному журналі обліку осіб, які звернулись в приймальний покій з тілесними ушкодженнями кримінального характеру за період з 03 січня 2009 року по 27 серпня 2011 року під № 17 за 17.02.2011 року та виписці із амбулаторного журналу травмпункту Івано-Франківської МКЛ №1 за 17.02.2011 року за № 1062 ( а.с. 151 том.1 ) про наявність у потерпілого тілесних ушкоджень та слідів на обох запястях його рук від наручників.

Із пояснень свідків ОСОБА_18 і ОСОБА_19, які були понятими під час вилучення працівниками міліції мобільного телефону у потерпілого, і які ствердили, що під час цієї слідчої дії на руках у потерпілого наручників не було, в їх присутності його ніхто не бив, а також на ньому не було видно будь-яких тілесних ушкоджень.

Обгрунтованими є твердження обвинувачених та їхніх захисників щодо законності вилучення 04 квітня 2011 року куртки у потерпілого ОСОБА_8 працівником відділу внутрішньої безпеки УМВС України в Івано-Франківській області ОСОБА_20, а також правомірності призначення судово-імунологічної експертизи слідів крові на ній, тоді як згідно вироку суду дана подія мала місце 17 лютого 2011 року невідомо коли і звідки на ній появились сліди крові.

Залишились поза увагою суду покликання засуджених та їхніх захисників про те, що в протоколі добровільної видачі ( а.с.112 том.1) зазначено, що у ОСОБА_8 вилучено балонову куртку чорного кольору, а згідно висновку експерта № 107 (а.с. 122-123 том 1) в його описовій частині вказано, що речові докази (ця куртка) доставлені у відділення експертизи в упакованому та опечатаному вигляді, цілісність упакування не порушена, що поліетиленовий пакет розміром 39х40х7 см зв'язаний шпагатом, кінці якого склеєні куском паперу з відтиском круглої печатки з текстом ,, Прокуратура м. Івано-Франківська для пакетів', тоді як в протоколі про її вилучення немає записів про те, що з нею зроблено після її вилучення .

Необгрунтовано судом першої інстанції було відхилено клопотання обвинувачених та їхніх захисників про допит в судовому засіданні свідка ОСОБА_21, оскільки вона будучи допитаною в суді апеляційної інстанції ствердила, що 17 лютого 2011 року біля 18 години вона знаходилась в приміщенні Івано-Франківського міського відділу міліції і коли вийшла на вулицю особисто бачила як двоє хлопців між собою сперечались, а потім один із них бив іншого по обличчі. Пізніше коли до неї приїхали адвокати, показали їй фотографії, то вона впізнала потерпілого ОСОБА_8 як особу, якого тоді біля міліції бив якийсь чоловік.

Таким чином колегія суддів вважає, що вирок по даній кримінальній справі підлягає до скасування, а справа направленню на новий судовий розгляд під час якого суду першої інстанції слід в порядку ст.315-1 КПК України (1960 року) доручити органу досудового розслідування призначити по справі відповідні експертизи, на вирішення яких поставити запитання чи є ознаки дописування тексту ,, На обох п/з с-х сліди від наручників'', який міститься в «спеціальному журналі обліку осіб, які звернулись у приймальний покій з тілесними ушкодженнями кримінального характеру» Івано-Франківської МКЛ №1 у графі № 9 ,,характер та локалізація ушкодження'' під № 17 за 17.02.2011 року щодо громадянина ОСОБА_8 та у виписці з амбулаторного журналу травмпункту Івано-Франківської МКЛ №1 за 17.02.2011 року в графі ,,об'єктивні дані'' слова ,, на обох променево -зап'ястних суглобах сліди від міліцейських браслетів'' (а.с.151 том 1), а також чи вказані слова виконані тим же чорнилом що і текст, який міститься перед цими словами, чи одночасно виконано вказані тексти разом із текстом, що міститься перед ними, чи немає відмінностей у почерку у вищевказаних записах з текстом, що міститься перед ним.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді слід усунути зазначені вище порушення закону та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 365, 367, 378 КПК України 1960 року, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_5 задовольнити.

Апеляції засудженого ОСОБА_4 та захисників ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Івано-Франківського міського суду від 03 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Запобіжні заходи ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 змінити з тримання під вартою на підписку про невиїзд, звільнивши їх з-під варти в залі суду негайно.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя С.С. Вилка

Судді: Н.В. Ткачук

Б.М. Томенчук