Постанова № 47800543, 03.02.2010, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2010 р. Справа № 2а-3169/09/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Матуляка Я.П.

при секретарі Кузишин Р.М.

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: прокурора Верховинського району в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в Верховинському районі, вул. Жаб'євська, 57, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700;

до відповідача: ТзОВ "Прикарпатлісхімпродукт", вул. Жаб'євська, 1, смт. Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область, 78700;

про стягнення податкового боргу в сумі - 164175, 94 грн.,-

в с т а н о в и в:

26.11.2009 року прокурор Верховинського району в інтересах держави в особі державної податкової інспекції в Верховинському районі звернувся в суд з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатлісхімпродукт»про стягнення за рахунок активів відповідача податкового боргу в сумі - 164175, 94 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив. Суду пояснив, що не погоджується із заявленою до стягнення сумою, так як, на його думку, інспекторами, які проводили перевірку ТзОВ «Прикарпатлісхімпродукт»23.02.2009 року, зроблено невірний висновок щодо зобовязань товариства по податку на прибуток та податку на додану вартість. Зокрема, вказав, що ТзОВ «Прикарпатлісхімпродукт», не могло знати про те, що його контрагент ПП «Курасу», знятий з обліку та з реєстру платника податків. Крім того, вважає, що не може нести відповідальності за контрагента.

Що стосується самостійно задекларованих сум податку на додану вартість за 2009 рік, то представник відповідача зазначив, що не заперечує необхідності сплати цих сум до бюджету, однак в звязку із донарахуванням, на його думку неправомірним, органами ДПС сум податків та штрафних санкцій, розмір яких є дуже великий, тому немає можливості їх сплатити. Просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що ДПІ в Верховинському районі проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства ТзОВ "Прикарпатлісхімпродукт" за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року. Перевіркою встановлено, що відповідачем порушено п.5.1.5.2.п.п.5.2.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.3.7 п.п. 3.1, 7.3, 7.4 п.п. 3.1.1 7.3.1, 7.4.1 п.п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» про що складено акт № 17/2300/32284965 від 23.02.2009 року.

За результатами перевірки, ДПІ в Верховинському районі податковим повідомленням-рішенням № 0000232300/0 від 26.02.2009 року боржнику визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 73209грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 24403,20грн., застосовані до відповідача за вищевказані порушення, податковим повідомленням-рішенням № 0000222300/0 від 26.02.2009 року боржнику визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток в сумі 63342 грн., в тому числі штрафні (фінансові) санкції на суму 14834грн. та податковим повідомленням-рішенням № 0000251700/0 від 26.02.2009 року боржнику визначено податкове зобов'язання по прибутковому податку по рішеннях в сумі 2472,19 грн.

Відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст.17 Закону №2181-ІІІ 21.12.2000 року у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Крім того судом встановлено, що ДПІ в Верховинському районі 18.03.2009 року та 29.05.2009 року проведено невиїзні документальні перевірки своєчасності подання податкової звітності ТзОВ "Прикарпатлісхімпродукт". Перевіркою встановлено, що відповідачем несвоєчасно подано податкову звітність по податку на прибуток за 2008 рік, про що складено акт № 151/602/15; по комунальному податку - акт №182/86 та зі збору за забруднення навколишнього середовища - акт №1821/88. В звязку із виявленими порушеннями ДПІ в Верховинському району, податковим повідомленням рішенням № 0000321500/0 від 15.03.2009 року, відповідачу визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 170 грн., податковим повідомленням рішенням № 0000241530/0 від 29.05.2009 року визначено податкове зобовязання по комунальному податку в сумі 170 грн. та податковим повідомленням рішенням № 0000231530/0 від 29.05.2009 року визначено податкове зобовязання з збору за забруднення навколишнього середовища в сумі 170 грн.

Підпунктом 4.1.4 ст.4 Закону України № 2181 визначено порядок подання податкових декларацій, а саме: податкові декларації подаються за базовий податковий ( звітний ) період, що дорівнює календарному місяцю,- протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного ( податкового) місяця. Відповідно до п.п. 17.1.1 ст. 17 цього ж закону платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання.

Згідно підпункту "а" п.п.4.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі, якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, то контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків.

Положеннями п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що податкове зобовязання платника податків, нараховане контролюючим органом, вважається узгодженим в день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків його апеляційного узгодження і відповідно до п.п. 5.3.2. п.5.2.ст.5 Закону повинно бути сплачено платником податків на протязі 10-ти календарних днів, наступних за днем узгодження.

Узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків ( п.п.5.4.1. п.5.4.ст.5 Закону).

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представниками сторін, відповідач не оскаржував вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ТзОВ "Прикарпатлісхімпродукт" не погасило заборгованість перед бюджетом в сумі 24126 грн. по податку на додану вартість, яка виникла в результаті несплати узгодженої суми податкового зобов'язання згідно поданих декларацій з ПДВ за січень 2009року та лютий 2009року.

Відповідно до пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України № 2181 від 21.12.2000року платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобовязання на суму податкового боргу відповідачу розраховано пеню в сумі 213,28грн.

Згідно з п.п.3.1.1. ст. 3 вказаного Закону, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобовязань виключно за рішенням суду. Активами платника податків в розумінні п.п.1.7 ст.1 вказаного Закону є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній особі за правом власності або повного господарського відання (п.1.7. ст.1 Закону) Податкове зобовязання - це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів та державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не представив. За таких обставин суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Суд не приймає посилання представника відповідача на те, що донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість, здійснено неправомірно, у звязку із помилковим висновком інспекторів, щодо відповідальності ТзОВ «Прикарпатлісхімпродукт», а не ПП «Курасу», виходячи з наступного:

Перевіркою ТзОВ «Прикарпатлісхімпродукт»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2008 року (Акт перевірки від 23.02.2009 року), встановлено, що одним з контрагентів відповідача при проведенні ним фінансово-господарської діяльності було ПП «Курасу». На письмовий запит ДПІ в Верховинському районі від 29.07.2008 року, Луцька оДПІ листом від 06.08.2008 року, повідомила, що ПП «Курасу»знято з обліку у відповідності до ухвали Господарського суду волинської області від 16.12.2004 року за неподання податкової звітності протягом року. З реєстру платника податків підприємство знято Луцькою оДПІ 30.12.2005 року. Дана обставина підтверджується Актом перевірки від 23.02.2009 року та копією довідки про зняття з обліку платника податків від 30.12.2005 року, які наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія пояснень колишнього керівника ПП «Курасу»ОСОБА_3, який вказав, що жодних дій по реєстрації ПП «Курасу»не вчиняв, податкові накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, а також договора між ПП «Курасу»та ТзОВ «Прикарпатлісхімпродукт»ним не підписувались.

В звязку виявленими обставинами, перевіряючи прийшли до висновку, що у відповідності до вимог цивільного та господарського законодавства, укладені договори є нікчемними. В результаті чого й було донараховано відповідачу суми податку на прибуток та податку на додану вартість.

За змістом частини другої ст. 215 Цивільного кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. А відповідно ч.1 ст. 216 Цивільного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Наведене дає підстави для висновку суду про те, що нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно з частиною першою ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в дохід держави.

Наведену норму суд застосовує з врахуванням положень ст. 228 Цивільного кодексу України: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Як зазначено у частині другій ст. 215 цього ж Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №982/13/13-09 від 06.07.2009 року та постанові Верховного Суду України від 25.09.2007 року за позовом ДПА до ВАТ "Луцький автомобільний завод", ПП "Стар-Трейд".

Крім того, пунктом 19 ст. 2 Бюджетного кодексу визначено, що доходи бюджету - це усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). Доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (ст. 9 Бюджетного кодексу).

За змістом ч.2 ст. 9 цього ж Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. Підпунктом 3.2.1 п. 3.2 ст. З Закону Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами визначено, що у випадках, коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі ПДВ, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Системний аналіз вищенаведених норм Закону дає підстави для висновку суду про те, що не сплачені підприємством податок на прибуток і ПДВ внаслідок порушення встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ, відповідно, є дохідною частиною держбюджету, власністю держави.

Таким чином, суд вважає, що у випадку перерахування підприємством коштів контрагенту без мети реального настання правових наслідків, з ціллю формування податкового кредиту та, як наслідок, заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, то такі дії призводять до втрат дохідної частини Держбюджету України. Тобто укладені договора між ТзОВ «Прикарпатлісхімпродукт»та ПП «Курасу», суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемними.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст.ст. 158 - 163, 167 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути за рахунок активів товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатлісхімпродукт" в дохід державного бюджету 164175 (сто шістдесят чотири тисячі сто сімдесят п"ять) гривень 94 коп. податкового боргу.

Відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя:Матуляк Я.П.

Постанова складена в повному обсязі 08.02.2010 року.