Постанова № 47798717, 22.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2015 року справа №805/82/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шишова О.О.,

суддів Сіваченка І.В., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представника відповідача (Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області) ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 р. у справі № 805/82/15-а (головуючий І інстанції Тарасенко І. М.) за позовом ОСОБА_3 до Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними та скасування наказів № 231 о/с від 17.06.2014року, №865 від 07.08.2014р., №1680 о/с від 27.08.2014р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (відповідач 1), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2), Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області про визнання незаконними та скасування наказів № 231 о/с від 17 червня 2014 року, № 865 від 07 серпня 2014 року, № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував на службі в органах внутрішніх справ Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області. Під час окупації м.Дружківка злочинними формуваннями, позивач наприкінці травня 2014 року був незаконно викрадений, позбавлений волі (декілька діб утримувався в підвалі колишнього приміщення міської міліції), пограбований, а потім змушений під тиском написати рапорт про звільнення з міліції за власним бажанням та виїхати за межі міста під погрозами позбавлення життя. Після вручення трудової книжки йому стало відомо, що наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 231 о/с від 17.06.2014 року його звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 ж за власним бажанням у запас згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом в ОВС. Після звільнення міста Українськими військовими, позивач звернувся до керівництва обласної міліції з заявою про поновлення на роботі. 20 грудня 2014 року ОСОБА_3 отримав відповідь на своє звернення, з якої дізнався, що наказом МВС України від 27 серпня 2014 року № 1680 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, а 30 грудня 2014 року позивач дізнався ще про один наказ МВС України за № 865 від 07.08.2014 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, відповідно до якого позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Також, позивач зазначає, що наказом ГУ УМВС України в Донецькій області № 446 о/с від 31 грудня 2014 року, наказ начальника ГУ МВС України в Донецькій області № 231 о/с від 17.06.2014 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п.64 ж Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ скасований. Втім, з жодним наказом про звільнення позивача ознайомлено не було. В січні 2015 року позивач звернувся до ГУ МВС України в Донецькій області з заявою про ознайомлення з вказаними наказами, але отримав відмову, позивач вважає що накази МВС України № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року, № 865 від 07 серпня 2014 року, незаконними та такими що підлягають скасуванню.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у цій справі адміністративний позов задоволено повністю, а саме:

- визнаний незаконним та скасований наказ Міністерства Внутрішніх справ України № 865 від 07 серпня 2014 року Про притягнення до дисциплінарного відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

- визнаний незаконним та скасований наказ Міністерства Внутрішніх справ України № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

- стягнуто з Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області на користь ОСОБА_3 середній заробіток за відпрацьований ОСОБА_3 час в період з 01 червня 2014 року по 17 червня 2014 року в розмірі 1467 (одна тисяча чотириста шістдесят сім) гривень 87 коп.

- стягнуто з Дружківського міського відділу Головного управління МВС України у Донецькій області на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2013-2014 роки, у розмірі 4003 (чотири тисячі три) гривні 20 коп.

Суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для звільнення позивача на підставі пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (далі Положення № 114). Також зазначив, що субєкт владних повноважень не довів правомірності своїх наказів.

Не погодившись з таким рішенням, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги наведено, що у ході здійснення перевірки діяльності Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області встановлено, що під час ускладнення обстановки у місті, починаючи з 12.04.2014 вказаний підрозділ, на відміну від інших ОВС, терористами ДНР фактично не захоплювався, оскільки керівники МВ ОСОБА_4 та його заступник ОСОБА_5 встановили тісні контакти із представниками ДНР та налагодили співпрацю правоохоронців із представниками ДНР. Також апелянт зазначив, що за результатами проведеної перевірки було затверджено висновок від 07.08.2014, у резолютивній частині якого уповноважена комісія, яка проводила перевірку, запропонувала звільнити окремих працівників Дружківського МВ за скоєння вчинків, які дискредитують звання осіб рядового і начальницького складу, у тому числі і позивача за надавання усілякої допомоги представникам ДНР, спільно з якими він їздив по наркопритонах.

Перевіркою, проведеною працівниками апарату МВС України стосовно працівників Дружківського МВ ТУ МВС України в Донецькій області було встановлено та зазначено у висновку від 07.08.2014, що ОСОБА_3, скористувавшись безпорядками, які у вказаний період були на території м.Дружківка, разом з працівниками сектору БНОН ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 особисто здійснювали торгівлю наркотичних засобів, про що розповів на нараді, що відбулася 29 травня 2014 року о 09-00 годин у актовому залі міськвідділу, начальник Дружківського МВ ОСОБА_4

Перевіркою було встановлено, що позивач як працівник міліції під час окупації м.Дружківка не виконав обовязку щодо захисту державного устрою України, безпеки громадян та громадського порядку на території міста та Дружківського району, який він зобовязувався виконувати приймаючи Присягу працівника органів внутрішніх справ України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, та самоусунувся від обовязку забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, а також виявляти, запобігати і припиняти адміністративні правопорушення та кримінальні правопорушення, покладеного на нього ст.10 Закону України «Про міліцію».

Вчинення таких дій суперечить інтересам служби, що в свою чергу призвело до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку.

Відповідно до ч.5 ст.25 Закону України «Про міліцію» службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

З урахуванням допущених позивачем порушень Закону України «Про міліцію», Присяги працівника міліції за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу і було прийнято рішення про звільнення позивача за п. 66 Положення, яким визначено, що особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Звільнення особи рядового і начальницького складу за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Просили суд задовольнити їх апеляційну скаргу, скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог, в частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Від нього надійшло клопотання про відкладення справи у звязку з сімейними обставинами. Колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача, оскільки клопотання не обґрунтовано, та не надано будь-яких доказів в підтвердження поважності причин неявки у судове засідання. Також не зявився у судове засідання належним чином повідомлений представник МВС України. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у відсутності осіб, які не зявились.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Наказом № 117 о/с від 29.07.2005 року позивача прийнято на службу до органів внутрішніх справ та направлено для проходження служби до Дружківського міського відділу ГУ МВС України у Донецькій області. За період проходження служби позивачу присвоєно спеціальне звання старший лейтенант міліції на посаді оперуповноважений сектору карного розшуку Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 17.06.2014 року № 231 о/с ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ за п. 64 ж за власним бажанням у запас згідно з Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом в ОВС.

Відповідно до наказу Міністра Внутрішніх справ України № 865 від 07 серпня 2014 року Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, ОСОБА_3 був звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 66(за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Наказом Міністра Внутрішніх справ України від 27 серпня 2014 року № 1680 о/с ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, и і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області № 446о/с від 31.12.2014 року був відмінений пункт наказу ГУ МВС України в Донецькій області від 17.06.2014р. № 231 в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п.64 «ж» (за власним бажанням) у запас, Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом в ОВС. (арк.справи 44)

Розглядаючи питання правомірності звільнення позивача за ознаками порушення ним п.66 Положення № 114, слід зазначити, що предметом доказування в цій справі є правомірність застосування до позивача п.66 Положення № 114 щодо звільнення його з органів внутрішніх справ за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, та винесення спірних наказів.

Правовідносини, повязані з проходженням та звільненням з посад публічної служби в органах внутрішніх справ, регулюються законодавством у сфері проходження служби, а саме: Законом України Про міліцію, Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарним статутом, Правилами поведінки.

Відповідно до статті 1 Закону № 565-ХІІ міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 66 Положення № 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 5 вказаного статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.

Статтею 14 цього ж Статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.

За змістом пункту 66 Положення № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто, у запас Збройних Сил України або у відставку.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що працівники міліції мають спеціальний правовий статус, відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників органів внутрішніх справ; приймаючи присягу працівника органу внутрішніх справ України, позивач склав клятву «всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ», тому, з огляду на зазначене, колегія суддів зазначає, що звільнення за пунктом 66 Положення № 114 не є дисциплінарним стягненням.

Аналізуючи доводи відповідача щодо правомірності наказів ГУМВС України в Донецькій області від 18.07.2014 року № 1361 та від 23.07.2014 року № 281о/с, апеляційний суд виходить з наступного.

Підставою для прийняття названих наказів стало встановлення під час проведення службової перевірки обставин скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

У ході здійснення перевірки діяльності Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області встановлено, що під час ускладнення обстановки у місті, починаючи з 12.04.2014р. вказаний підрозділ, на відміну від інших ОВС, терористами ДНР фактично не захоплювався, оскільки керівники МВ ОСОБА_4 та його заступник ОСОБА_5 встановили тісні контакти із представниками ДНР та налагодили співпрацю правоохоронців із представниками ДНР.

За висновками місцевого суду, ні у висновку службового розслідування, ні в інших матеріалах справи не міститься посилань на конкретні докази, якими підтверджується вчинення ОСОБА_3 дискредитуючого вчинку.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий суд зазначив, що доказів в розумінні приписів КАС України, на підтвердження вищезазначених обставин під час розгляду справи Управлінням до суду не надано.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції не може погодитись судова колегія.

Щодо позивача ОСОБА_3 були встановлені факти вчинення ним дій, які суперечать інтересам служби, які явно виходять за надані повноваження.

Так, під час перевірки проведеною працівниками апарату МВС України стосовно працівників Дружківського МВ ГУМВС України в Донецькій області було встановлено та зазначено, що у період з 12 квітня 2014 року і до 5 липня 2014 року позивач перебував на робочому місці та сумлінно виконував свої функціональні обовязки (про це він зазначає у своїй позовній заяві) та вказівки керівництва, тому слід дійти висновку, що і останній також, виконуючи вказівки керівництва МВ, які як зазначалося вище організувало співпрацю працівників міліції з незаконно створеними воєнізованими формуваннями ДНР, забезпечував таку співпрацю з представниками ДНР.

Також було встановлено, що позивач як працівник міліції під час окупації м.Дружківка не виконав обовязку щодо захисту державного устрою України, безпеки громадян та громадського порядку на території міста та Дружківського району, який він зобовязувався виконувати приймаючи Присягу працівника органів внутрішніх справ України, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382, та самоусунувся від обовязку забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок, а також виявляти, запобігати і припиняти адміністративні правопорушення та кримінальні правопорушення, покладеного на нього ст. 10 Закону України «Про міліцію».

Крім того, встановлено, що ОСОБА_3, скориставшись безпорядками, які у вказаний період були на території м.Дружківка, разом з працівниками сектору БНОН ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 особисто здійснювали торгівлю наркотичних засобів, про що розповів на нараді, що відбулася 29 травня 2014 року о 09-00 годин у актовому залі міськвідділу, начальник Дружківського МВ ОСОБА_4

Ції дії суперечать у тому числі й вимогам ч.3 ст.20 Закону України «Про міліцію» повинен керуватися тільки законом та діяти в його межах.

На ці факти вказує у поясненнях начальник штабу Дружківського МВ майора міліції ОСОБА_10, які вона надала в рамках службової перевірки 31 липня 2014 року. (арк.справи 96-101).

Крім, того під час розгляду у суді апеляційної інстанції з боку представнику ГУМВС України в Донецькій області було заявлено клопотання про дослідження відеофайлу з мережі інтернет - «борьба с наркотиками в Дружковке».

З огляду цього відеофайлу вбачається, що сам ОСОБА_11 розповідає про його особисту участь у розповсюдженні наркотиків.

Також у відеофайлі, на факти розповсюдження ОСОБА_11 наркотичних засобів, вказують інші робітники міліції та цивільні особи.

Зі змісту вказаного відеозапису видно, що поведінка ОСОБА_11 дозволяє стверджувати про порушення ОСОБА_3 професійної та службової етики; чесності і обєктивності у службовій діяльності, вказує на порушення вимог щодо дотримання гідності та честі.

Слід додати, що згаданий відеозапис був розміщений в мережі Інтернет з назвою «Борьба с наркотиками в Дружковке», викликав суспільний резонанс та скомпрометував моральний облік міліції України.

Оцінюючи таку поведінку позивача, у пересічного громадянина виникає впевненість що дії ОСОБА_3 дискредитують звання міліціонера України.

Вже це, за переконанням колегії суддів, є фактом порушення моральних норм, службової дисципліни та присяги.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції під час провадження по справі безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про застосування відео конференції, чим позбавив можливості відповідачу надавати докази по справі, що є порушенням процесуального права.

Згідно частини другої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувались у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь в справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як вбачається з положень частини першої статті 80 КАС України, речовими доказами є предмети матеріального світу, що містять інформацію про обставини, які мають значення для справи. Речовими доказами є також магнітні, електронні та інші носії інформації, що містять аудіовізуальну інформацію про обставини, що мають значення для справи.

Так, стаття 7 Дисциплінарного статуту покладає на працівників міліції обовязки дотримання законодавства, неухильного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів начальників; дотримання професійної та службової етики; чесності і обєктивності у службовій діяльності; сприяння начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку, з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку.

Пунктами 1 (розділ V), 1.2, 2.2, 4.1 (розділ III) Правил поведінки передбачено, що працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обовязку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобовязання, а саме: бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби. Бездоганне виконання моральних зобовязань забезпечує право працівника на суспільну довіру, повагу, визнання і підтримку громадян. Неухильне дотримання норм цих Правил є важливим чинником якісного виконання працівником оперативно-службових завдань, необхідною умовою суспільної довіри та підтримки діяльності органів внутрішніх справ.

Таким чином, описаний вище факт, поведінки з боку ОСОБА_3, порушення ним моральних норм та службової дисципліни є вчинком, який підриває авторитет міліції і несумісний з перебуванням в органах внутрішніх справ.

Як вбачається з приписів статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3, розповідаючи про факти розповсюдження ним наркотичних засобів, які були підтверджені іншими особами, є вчинком, який підриває авторитет міліції і несумісний з перебуванням в органах внутрішніх справ та така поведінка беззаперечно доводить дискредитацію.

Необхідно зазначити, що вчинення таких дій суперечить інтересам служби, що в свою чергу призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо працівників органів правопорядку, які відповідно до своїх службових обовязків повинні дотримуватися законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону № 565-ХІІ службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Апеляційний суд також зазначає, що звільнення позивача відбулося за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є окремою підставою звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Відтак, статті 12-18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та положення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12.03.2013 № 230, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.04.2013 № 541/23073, які регулюють порядок накладення та виконання дисциплінарних стягнень, при звільненні особи за п. 66 (за дискредитацією) Положення № 114 не застосовуються.

При таких обставинах колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно звільнено позивача із займаної посади за скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.

За цих обставин звільнення позивача є обґрунтованим та правомірним.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про доведеність Управлінням скоєння позивачем вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, що є підставою для визнання оскаржуваних наказів наказ Міністерства Внутрішніх справ України № 865 від 07 серпня 2014 року Про притягнення до дисциплінарного відповідальності окремих працівників Артемівського МВ, Дружківського МВ, Краматорського МВ, УБОЗ, УКР, УДАІ ГУ МВС України в Донецькій області, в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ та наказу Міністерства Внутрішніх справ України № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року в частині звільнення ОСОБА_3 з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ законними.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про правомірність наказу Міністра Внутрішніх справ України № 1680 о/с від 27 серпня 2014 року, яким ОСОБА_3 звільнено з органів внутрішніх справ у запас за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового та начальницького складу, та на підставі вказаного наказу був відмінений наказ від 17.06.2014 року № 231 в частині звільнення ОСОБА_3 за власним бажанням, то у звязку цим відсутні підстави для скасування останнього наказу, оскільки він був відмінений самим ГУ УМВС України в Донецькій області.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про скасування наказу про звільнення за власним бажанням та поновлення його в органах внутрішніх справ зробив висновок про дійсність волевиявлення позивача про звільнення за власним бажанням та на правомірність дій ГУ МВС України в Донецькій області, тобто на інші підстави, ніж зазначає суд апеляційної інстанції.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, що є підставою для її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Пунктом 4 частини 1 статті 202 КАС України встановлено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

При таких обставинах постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 необхідно відмовити в повному обсязі

В повному обсязі постанова виготовлена 24 липня 2015 року.

Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 р. у справі № 805/82/15-а задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 р. у справі № 805/82/15-а скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Дружківського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконними та скасування наказів № 231 о/с від 17.06.2014року, №865 від 07.08.2014р., №1680 о/с від 27.08.2014р., поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк до 5 днів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: О.О.Шишов

Судді: І.В.Сіваченко

ОСОБА_12