Ухвала суду № 47798523, 29.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2015 рокусправа № 804/5151/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді:Юрко І.В., суддів: Гімона М.М., Чумака С. Ю.,

секретарі судового засідання: Портненко М.В.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі № 804/5151/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРНІХРОМ» до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості та зобов'язання повернути надмірно сплачений податок, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРНІХРОМ» 10.04.2015 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Дніпропетровської митниці ДФС, яким просило визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00623 від 05.12.2014 року; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2014 року № 110100000/2014/200264/1; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрніхром» надмірно сплачений податок на додану вартість у загальному розмірі 32 372,66 грн. шляхом зарахування на його поточний рахунок.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00623 від 05.12.2014 року; визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2014 року № 110100000/2014/200264/1.

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Дніпропетровська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині визнання протиправними та скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2014 року № 110100000/2014/200264/1 від 22.12.2014 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00623 від 22.12.2015 року та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог.

До апеляційного суду від позивача надійшло заперечення на вказану апеляційну скаргу, яким позивач просить апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача Дніпропетровської митниці ДФС в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання, яким просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідно до вимог частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, та явка яких у відповідності до ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України не визнавалась судом обовязковою, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРНІХРОМ» є юридичною особою (код ЄДРПОУ 32613928), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекціїу Бабушкінському районі м.Дніпропетровська, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.22).

Відповідач - Дніпропетровська митниця ДФС є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України Митним кодексом України та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів згідно з Бюджетним кодексом України та Податковим кодексом України.

Позивач 05.12.2014 року звернувся до митного органу з метою здійснення митного оформлення в режимі «Імпорт» товару «Дріт з корозійностійкої (нержавіючої) сталі» виробництва Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd., Китай, що надійшов на адресу позивача на виконання умов контракту від 09.12.2011 року № Р-82, укладеного позивачем з Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd. та специфікації № 27 від 07.07.2014 року.

Згідно умов контракту умови поставки FOB Шанхай, Китай (Інкотермс 2000).

Позивачем заявлено митну вартість на основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано митному органу наступні документи: декларацію митної вартості; прямий зовнішньоекономічний контракт від 09.12.2011 року № Р-82; специфікацію № 27 від 07.07.2014 року; інвойс №14ХС-UN/02 від 16.09.2014 року; пакувальний лист до інвойсу № 14ХС-UN/02 від 16.09.2014 року; довідку про транспортні витрати № 2965 від 24.10.2014 роу та рахунок №1409282 від 25.09.2014 року; коносамент від 24.09.2014 року № MRFB14090703A; сертифікат походження від 24.09.2014 року CCPIT 141055975.

Судом першої інстанції встановлено, що Дніпропетровська митниця ДФС, посилаючись на частину 3 статті 53 Митного кодексу України, запропонувала позивачу надати додаткові документи, а саме: сертифікат якості виробника; виписку з бухгалтерської документації; висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника.

Вищевказані документи були витребувані від позивача у звязку з тим, що на думку митного органу, документи надані позивачем, містили розбіжності відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме:

- у відповідності до умов зовнішньоекономічного контракту платіж за товар здійснюється у два етапи, а саме: 20% від вартості товару шляхом передплати на момент розміщення замовлення, інші 80% від вартості товару сплачується по предявленню копій комерційного інвойсу. До митного оформлення надано документ з печаткою банку без назви, номеру, дати, суми та інших відомостей, які б свідчили про належність до даної поставки;

- позивачем не надано під час митного оформлення товару сертифікат якості та страховий поліс на 110% інвойсної вартості товару;

- у зовнішньоекономічному договорі сторони встановили умови відвантаження товару, а саме: 30 календарних днів з моменту оплати 20% вартості товару; однак наданий позивачем банківський документ датовано 21.10.2014 року, тоді як відвантаження товару згідно коносаменту відбулося 24.09.2014 року;

- у висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати йде посилання на інвойс 14ХС-UN/02 від 16.09.2014 року, тоді як до митного оформлення надано інший інвойс 14ХС-UN/03 від 16.09.2014 року.

- у сертифікаті про походження товару міститься номер інвойсу 14ХС-UN/03 від 24.09.2014 року тоді як до митного оформлення надано інвойс 14ХС-UN/03 від 16.09.2014 року. Аналогічна розбіжність виявлена і у сертифікаті про походження товару;

- наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів.

Про витребування додаткових документів відповідачем зроблено відповідну відмітку у митній декларації позивача із посиланням саме на ч.3 ст. 53 МК України.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що консультації між позивачем та митним органом проведено у електронній формі; копії повідомлень податкового органу містяться у матеріалах справи разом із доказами їх направлення декларанту.

За вказаних обставин позивач був ознайомлений з переліком витребуваних документів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що позивач на виконання консультацій з митним органом надав останньому наступні документи: лист від 01.12.2014 року Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd. стосовно помилки у номері інвойсу; прайс-лист та калькуляцію виробника товару від 04.11.2014 року.

Дніпропетровська митниця ДФС не прийняла до уваги надані позивачем додаткові документи.

Відповідач визначив митну вартість товару на підставі резервного методу, у звязку з чим ним прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2014 року №110100000/2014/200264/1 та картку відмови у пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00623 від 05.12.2014 року.

Оскільки листування між позивачем та митним органом під час процедури консультацій здійснювалось за допомогою електронної пошти, то Дніпропетровська митниця ДФС направила декларанту інформацію графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2014 року № 110100000/2014/200264/1.

Вказані обставни сторонами не заперечувались та не спростовувались.

Судом першої інстанції встановлено, що товар був випущений відповідачем у вільний обіг під гарантії у відповідності до ч.7 ст. 55 Митного кодексу України.

20.02.2015 року позивач звернувся до митного органу листом за №2002-МК, до якого додав додаткові документи для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару.

Відповідач листом від 24.02.2015 року № 501/10/04-50-25-2 відмовив позивачу у визнанні заявленої митної вартості декларантом з урахуванням додаткових документів і залишив чинним рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2014 року №110100000/2014/200264/1.

З 01.06.2012 року відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 року, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та пятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобовязаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, повязані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є обєктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст. 53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини пятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні. У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та пятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобовязаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю є виключно наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/ або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Правильному застосуванню вказаної норми може сприяти правова позиція Верховного Суду України, висловлен в постанові від 01.10.2013 року у справі № 21-354а13.а

У вказаній постанові Верховний Суд України дійшов висновків, що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості, вказує далі Верховний Суд України, митниця зобовязана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон повязує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В постановах від 15.10.2013 року у справі № 21-270а13 та від 22.10.2013 року у справі № 21-342а13 Верховний Суд України за результатами аналізу Митного кодексу України 2002 року зазначає, що підставою для витребовування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості може бути наявність в спеціалізованих програмно-інформаційних комплексах Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби (далі - ЄАС) інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів.

Таким чином, у разі виявлення відповідачем розбіжності між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, останній вправі витребувати від декларанта додаткові документи та здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують сумнів у правильності визначення митної вартості товарів.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постановах від 31.03.2015 року по справі № 21-127а15 та від 31.03.2015 року по справі № 21-53а15, разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Оскільки Дніпропетровська митниця ДФС виявила розбіжності у поданих позивачем документах, а саме: розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, помилкові номери інвойсів, не відповідність дат оплати товару та його поставки умовам контракту, а тому вправі був направити відповідні запити до позивача.

Щодо посилання Дніпропетровської митниці ДФС стосовно того, що до митного оформлення надано документ з печаткою банку без назви, номера та дати, а також суми та інших відомостей, які б свідчили про належність до даної поставки, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи наявна копія документу на підтвердження оплати за отриманий позивачем товар, на якому міститься штамп банку від 21.10.2014 року. Також вказаний документ містить інформацію про платника позивача та отримувача платежу - Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd.; інформацію про контракт Р-82 від 09.12.2011 року та специфікацію - № 27 від 07.07.2014 року.

За вказаних обставин даний документ підтверджує факт сплати позивачем вартості товару.

Крім того, в матеріалах справи наявні виписка з особового рахунку позивача в банку, а також копія платіжного доручення № 308 від 21.10.2014 року, інформація в яких повністю співпадає з даними, вказаними у документі на підтвердження оплати за отриманий позивачем товар та який надавався до митного оформлення.

Таким чином, підтверджена та обставина, що позивач під час митного оформлення товару надав митному органу належний документ про оплату отриманого товару.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на недолік в оформленні документів, а саме описку в номері та даті інвойсу, оскільки такий недолік не вплинув на визначення митної вартості товару.

До тогож вказаний недолік був усунутий листом Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd від 01.12.2014 року та від 14.01.2015 року, копії яких наявні в матеріалах справи та які надавались позивачем в додаткових документах.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що не дотримання сторонами контракту умов стосовно строків оплати товару та його поставки (згідно контракту поставка здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту здійснення оплати 20% вартості товару; наданий в якості банківського платіжного документу документ має дату 21.10.2014 року, тоді як відвантаження товару відбулося згідно коносаменту 24.09.2014 року), також не впливає на визнання митної вартості товару, оскільки остання залишилась не змінною, та з цього питання поставщик претензій до позивача не предявляв.

Щодо посилання апелянта на те, що позивачем не надано під час митного оформлення товару сертифікат якості та страховий поліс на 110% інвойсної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що умови поставки товару FOB Шанхай, Китай (Інкотермс 2000).

Термін «франко-борт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобовязує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

За вказаними умовами поставки як у продавця так і у покупця відсутній обовязок страхувати товар.

Згдно умов контракту, який укладено між позивачем та Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd. вбачається, що п.4.2 контракту зазначені умови про те, що Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd. зобовязується надати позивачу, зокрема, страховий поліс на користь позивача на 110% інвойсної вартості товару.

Представник позивач в судовому засіданні пояснив, що страховий поліс на поставлений товар ані позивачем, ані Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd не оформлювався, а тому надати його не є можливим.

За вказаних обставин Дніпропетровська митниця ДФС безпідставно вимагала від позивача страховий поліс.

Крім того, наявність у базі даних митного органу інформації про більшу вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, не є підставою для не застосування основного методу для визначення митної вартості товарів, оскільки вказана обставина не зазначена в статті 58 МК України в якості підстави, що виключає застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

На підтвердження оплати витрат на транспортування товару позивач надавав митному органу платіжні доручення, а також лист ФОП ОСОБА_3 від 16.02.2015 року та довідку про транспортні витрати ТОВ «Формаг».

Крім того, згідно висновку експерта Дніпропетровської торгово-промислової палати України № ГО-5492 від 04.12.2014 року, підтверджено факт того, що ринкова вартість товару, отриманого позивачем, відповідає ціні, яку заплатив позивач, та яка вказана у інвойсі Danyang Xiechang Metal Alloy Co.Ltd.

Таким чином, відомості, надані позивачем при митному оформлені стосовно митної вартості товарів є обєктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дніпропетровською митницею ДФС не доведено правомірність прийняття картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 110100000/2014/00623 від 05.12.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів від 22.12.2014 року № 110100000/2014/200264/1.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі № 804/5151/15 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 червня 2015 року у справі № 804/5151/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 30 липня 2015 року.

Головуючий суддя:І.В. Юрко

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:С.Ю. Чумак