Ухвала суду № 47798488, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 липня 2015 рокусправа № 804/10709/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

за участю секретаря судового засідання:Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі № 804/10709/14 за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів від 02 квітня 2014 року №0000224602 про зменшення суми бюджетного відшкодування (в тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов?язань наступних періодів) з податку на додану вартість у сумі 29 361 746 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у сумі 14 680 873 грн.;

- присудити судові витрати у розмірі 4 872,00 грн. на користь ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського за рахунок Державного бюджету України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000224602 від 02.04.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 407 644,00 грн. основного платежу та 203 822,00 грн. штрафних санкцій. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині відмови у задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу та суду першої інстанції, оскільки неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не повязана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Збитковість господарської діяльності сама по собі не може бути підставою для визначення діяльності як негосподарської, оскільки при здійсненні господарських операцій існує ризик не отримати дохід.

ОСОБА_1 кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності доходу від окремих господарських операцій, оскільки вказане не може свідчити про відсутність отримання доходу з усієї господарської операції позивача. Вказує на те, що не може бути підставою для позбавлення платника податків права на формування витрат, податкового кредиту та податкових зобовязань реалізація платником податку товару нижче собівартості. Отже, продаж підприємством продукції власного виробництва за ціною, нижче собівартості, не можна вважати операцією не повязаною з господарською діяльністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. Вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо доведеності первинними документами реальності господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ „Привід Плюс та ТОВ „Вектра 3000.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційних скарг та заперечень на них, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ОСОБА_1 кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у сумі 38 966 648 грн., відображеного у податковій декларації з ПДВ за грудень 2013 року.

Перевірка проводилась у період з 10.02.2014 року по 17.03.2014 року, за результатами якої складено акт від 24.03.2014 року №154/28-01-46-02-05393043.

Перевіркою встановлено порушення:

- пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 407 644 грн., в тому числі по періодах:

листопад 2013 року 391 648 грн.,

грудень 2013 року 15 996 грн.,

- абзацу „г пункту 198.5 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобовязань в сумі 28 954 102 грн., в тому числі по періодах:

листопад 2013 року 15 301 848 грн.,

грудень 2013 року 13 652 254 грн.

Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 розділу V ОСОБА_1 кодексу України, а саме:

- завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту на загальну суму 15 693 496 грн.,

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на 13 668 250 грн.

Вищевикладене призвело до порушення:

- абзацу „а пункту 200.4 статті 200 розділу V ОСОБА_1 кодексу України, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за грудень 2013 року на 29 361 746 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.04.2014 року №0000224602, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 29 361 746 грн. із застосуванням штрафної (фінансової) санкції у розмірі 14 680 873 грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишені без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін.

Надаючи оцінку обґрунтованості та правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського мало взаємовідносини з ПАТ „ПРИВІД ПЛЮС.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання податкового органу на непідтвердженість реальності здійснення господарських операцій між даними підприємствами та невідповідність наданих до перевірки первинних документів вимогам діючого податкового законодавства України, з огляду на наступне.

06.06.2012 року між ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського та ПАТ „ПРИВІД ПЛЮС укладено договір на поставку обладнання.

На підтвердження реальності здійснення даної операції позивачем надані:

- рахунки-фактури №3701392 від 17.04.2013 року, №3701392-1 від 16.10.2013 року;

- видаткова накладна №РН-0000125 від 17.12.2013 року;

- товарно-транспортна накладна №0000000005 від 16.12.2013 року;

- банківські виписки за 02.09.2013 року, 04.12.2013 року, 06.12.2013 року на суму 75 978,00 грн., 33 684,67 грн., 42 293,33 грн. відповідно.

Згідно товарно-транспортної накладної №0000000005 від 16.12.2013 вантажоодержувачу ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е. Дзержинського вантажовідправник ПАТ „ПРИВІД ПЛЮС відвантажив з пункту навантаження м. Дніпропетровськ до пункту розвантаження м. Дніпродзержинськ, а перевізник здійснив перевезення автомобілем Мерседес №АЕ 1469ЕР мотору-редуктору ВК 4ОG10X-11U/DR08MA4-TOB-SP, кількістю 7 шт., за ціною 21 708,00 грн на загальну суму 151 956,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортній накладній пункту навантаження та пункту розвантаження продукції, як на одну з підстав неп підтвердження реального характеру договору укладеного позивачем з зазначеним контрагентом, виходячи з того що відсутність таких накладних чи оформлення їх з помилками не може бути розцінена як спростування реальності спірних господарських операцій, адже товарно-транспортні (транспортні) накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним (або іншим) транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Згідно до Правил Інтеркомс, термін EXW (Франко завод (склад)) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обовязки з поставки, коли він надав товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві або в іншому встановленому місці без здійснення митного очищення товару для експорту. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб. Даний термін покладає, таким чином, мінімальні обовязки на продавця, і покупець має нести всі витрати і ризики, що пов'язані з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення.

Враховуючи особливості умов поставки товарів ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач, в даному випадку, не повинен був мати екземпляр товарно-транспортних накладних, відсутність яких, а так само оформлення їх з помилками в свою чергу не може бути розцінена як доказ відсутності транспортування та, відповідно нереальності господарських операцій в цілому. Так, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вказаним договором і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставне позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2013 року у сумі 15 996,33 грн., та скасування податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Крім того, судом встановлено, що у період, що перевірявся, ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського мало взаємовідносини з ТОВ „ВЕКТРА 3000.

Так, перевіряючим встановлена наявність розбіжності у податковій звітності більше 1 тис. грн. по взаємовідносинам з ТОВ „ВЕКТРА 3000 та завищення ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського податкового кредиту в листопаді 2013 року на суму ПДВ 318 184,52 грн.

За даними перевіряючи ТОВ „ВЕКТРА 3000 не задекларовано податкові зобовязання за листопад 2013 року, крім того, товариство має стан платника „9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульовано за ініціативою податкової за місцем реєстрації платника 11.11.2013 року, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2013 року не прийнята ДПІ за місцем реєстрації.

Такого висновку податковий орган дійшов на підставі відповіді на запит про проведення зустрічної звірки ТОВ „ВЕКТРА 3000 з ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського за листопад 2013 року, а також акту від 13.11.2013 року №1/22/373777252 про неможливість проведення зустрічної звірки.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками податкового органу з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського та ТОВ „ВЕКТРА 3000 01.04.2013 року укладено договір поставки №13-0781-02.

Предметом поставки є продукція з найменуванням, указаним у специфікаціях до даного договору.

На підтвердження реальності здійснення даної операції ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського надані: специфікація №10, витяг з реєстру виданих та отриманих податкових накладних, договір оренди №1 від 01.01.2013 року, договір перевезення від 04.01.2012 року; статут ТОВ „ВЕКТРА 3000, відомості на виплату грошей за 2012-2013 роки ТОВ „ВЕКТРА 3000, табель обліку робочого часу ТОВ „ВЕКТРА 3000, витяг є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з зазначенням місцязнаходження ТОВ „ВЕКТРА 3000.

Позивачем у декларації з ПДВ за листопад 2013 року включено податкові накладні датовані до дати анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ „ВЕКТРА 3000.

Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 року у справі №812/9646/13-а, яка набрала законної сили, визнано протиправними дії реєстраційної служби щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запису про відсутність за місцезнаходженням юридичної особи ТОВ „ВЕКТРА 3000.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05.03.2014 у справі року №812/10147/13-а, яка набрала законної сили, скасовано рішення ДПІ № 3 від 11.11.2013 року про анулювання реєстрації в якості платника податку на додану вартість ТОВ „ВЕКТРА 3000.

Також, судом першої інстанції, з пояснень свідка ОСОБА_2, допитаного у судовому засіданні, встановлено, що на час взаємовідносин ТОВ „ВЕКТРА 3000 з ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського займав посаду генерального директора ТОВ „ВЕКТРА 3000 , що підтверджується витягом з ЄДРПОУ та підтвердив, що обладнання товариство орендувало у ТОВ „ВАПНО, що підтверджується договорами оренди та платіжними дорученнями за оплату оренди, а саме за листопад 2013 року. Транспортування вапна здійснювалось залізницею на умовах поставки СРТ-ст. Правда Придніпровської залізниці. Відправником товару було ТОВ „Укрконтракт з яким ТОВ „ВЕКТРА 3000 уклало договір на перевезення вантажу.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а субєкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між субєктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між субєктами господарювання та субєктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Наведені норми дають підстави для визначення таких обовязкових ознак господарської діяльності: провадження такої діяльності субєктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України, витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. №996- XIV (далі за текстом - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV та підпункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. за №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до статті 13 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно пункту 198.1 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема, у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв?язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно пункту 201.1 статті 201 ОСОБА_1 кодексу України платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обовязкові реквізити.

Пунктом 201.6 статті 201 ОСОБА_1 кодексу України визначено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ОСОБА_1 кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ОСОБА_1 кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, господарські операції для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також судом першої інстанції обґрунтовано визнано безпідставними посилання податкового органу на акт перевірки контрагента позивача ТОВ „ВЕКТРА 3000, оскільки у вказаному акті, зокрема, вказано про неможливість проведення зустрічної звірки, що може свідчити лише про неможливість проведення такої звірки.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ „ДМК ім. Дзержинського безпідставно позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за грудень 2013 року у сумі 391 648 грн.

Щодо висновків суду першої інстанції про заниження позивачем суми податкових зобовязань у розмірі 28 954 102 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки суду обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки від 24.03.2014 року №154/28-01-46-02-05393043 про документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування позивачем бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2013 року, визначено та не спростовується позивачем, що основним покупцем продукції ПАТ „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського в перевіряємому періоді є Корпорація „Індустріальна Спілка Донбасу (99,03%).

Основний товар, з яким проводились операції реалізації квадратна та трубна заготовка, сортовий прокат, металопродукція, балки, швелери, та інші в основному власного виробництва.

Згідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ОСОБА_1 кодексу України до повязаних осіб відносяться юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через повязаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку: б) вплив безпосередньо або через повязаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб?єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому субєкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб'єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обовязкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

Судом першої інстанції зазначено, що перевіркою підприємства позивача встановлено, що одним із засновників ПАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського, згідно установчих документів, є Корпорація „Індустріальна Спілка Донбасу.

У статутному фонді ПАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського сума внеску до статутного фонду складає 1 684 267 334,50 грн. (99,42%) та інші юридичні та фізичні особи - 9 868 655,50 грн. (0,58%).

Станом на 01.05.2012 року статутний фонд складає 1 694 136 000.00 грн., або 6 776 544 000 штук акцій, які належать: юридичним особам 6 746 742 926 шт. (99,56%) в тому числі Корпорації „Індустріальна Спілка Донбасу - 6 737 069 338 шт. (99,42%); Фізичним особам 29 801 074 шт. (0,44%). Дані відомості підтверджені копією витягу з ЄДР щодо юридичної особи.

Отже, Корпорація „Індустріальна Спілка Донбасу є пов?язаною особою з позивачем.

Перелік витрат, що враховуються при обчисленні обєкта оподаткування, визначений пунктом 138.1 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України, та складається, у тому числі, з витрат операційної діяльності та інших витрат.

У підпункті 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України наведено наступний склад витрат операційної діяльності та інших витрат, що включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення обєкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо повязаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

При цьому, витрати, які впливають на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг, виконаних робіт, включаються до складу витрат при розрахунку об'єкта оподаткування одночасно з визнанням доходів від реалізації таких товарів (робіт, послуг) (пункт 138.4 статті 138 ОСОБА_1 кодексу України).

Судом встановлено, що ПАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського впродовж перевіряємого періоду реалізовував продукцію власного виробництва за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, в результаті чого відбулось зменшення такої складової власного капіталу, як активи (в розмірі собівартості продукції) та збільшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва.

Так, згідно наданих до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку встановлено здійснення ПАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського реалізації продукції власного виробництва з отриманням збитків в листопаді та грудні 2013 року на загальну суму 204 247 331,67 грн. (розрахунок наведено з урахуванням нерозподіленої поставки загальновиробничих витрат при невиконанні нормативної потужності та витрат на збут).

Визначення фінансового результату здійснено виходячи з різниці між вартістю реалізації та сумою витрат, що врахована ПАТ „ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського у складі собівартості виготовлених та реалізованих товарів за податковим обліком (відображених у податковій звітності за перевіряємий період).

З даних журналів „Головна книга за листопад, грудень 2013 року здійснено співставлення рахунків 70202 „Дохід від реалізації (квадратна заготовка), 70203 „Дохід від реалізації (сортовий прокат), 70204 „Дохід від реалізації (трубна заготовка), 70207 „Дохід від реалізації (інша металопродукція), 70210 „Дохід від реалізації іншої промислової продукції, 90202 „Собівартість реалізованої продукції (квадратна заготовка), 90203 „Собівартість реалізованої продукції (сортовий прокат), 90204 „Собівартість реалізованої продукції (трубна заготовка), 90207 „Собівартість реалізованої продукції (інша металопродукція), 90210 „Собівартість реалізованої іншої промислової продукції, рахунку 90601 „нерозподілена поставка загальновиробничих витрат при невиконанні нормативної потужності та витрат на збут.

Крім того, для підтвердження даних, зазначених у розрахунку сум ПДВ від здійснення збиткової діяльності (додаток №13.2 до акту перевірки), судом досліджено під час розгляду справи Головну книгу позивача, в якій зазначена собівартість по кожному виду сортового прокату (продукції).

Таким чином, судом встановлено факти підтвердження даних вищевказаного розрахунку з даними Головної книги позивача стосовно собівартості реалізованої продукції витрат на збут, дохід від реалізації продукції.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що такі дії позивача щодо ведення господарської діяльності призвели не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу, що підтверджено відповідною документацією наданою під час проведення перевірки.

Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Статтею 42 цього кодексу визначено, що підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється субєктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ОСОБА_1 кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу (п.44.2 ст. 44 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обовязковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України (пп. 138.2 ст. 138 ПК України).

За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України), тобто, не призводить до отримання доходу. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.

Представником позивача, ні під час розгляду справи судом першої інстанції на при розгляду справи в апеляційній інстанції, не заперечувалось збитковість здійснення вказаних операцій та не заперечувалось проти вказаних у розрахунку сум ПДВ від здійснення збиткової діяльності.

При цьому, позивачем взагалі не обґрунтовано наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) при реалізації продукції власного виробництва за цінами, нижчими від виробничої собівартості та не доведено наявність факторів, які зумовили збитковість господарських операцій.

Доводи позивача при розгляді справи зводяться лише до того, що підприємство на власний розсуд веде свою господарську діяльність.

Аргументи представника позивача про безпідставне посилання суду першої інстанції на норми п.п. 153.2.6. п. 153.2 статті 153 ПК України по операціям, що мали місце в листопаді та грудні 2013, оскільки норми вказаної статті були чинними до 01.09.2013 року, колегія суддів вважає несуттєвими та такими, що не впливають на обґрунтованість постановленого судом першої інстанції рішення та не можуть бути підставою для його скасування, зважаючи на те, що податковим органом при проведенні перевірки не встановлено порушення позивачем вказаної норми ОСОБА_1 кодексу України та посилання на вказану норму відсутнє в акті перевірки, а також у постанові суду першої інстанції в повній мірі наведено нормативне обґрунтування щодо встановленого порушення податкового законодавства позивачем в цій частині.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем абзацу „г пункту 198.5 статті 198 ОСОБА_1 кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобовязань в сумі 28 954 102 грн., в тому числі по періодах: листопад 2013 року 15 301 848 грн., грудень 2013 року 13 652 254 грн., та довів наявність завищення підприємством відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та сумою податкового кредиту, внаслідок чого завищено суму, що підлягала бюджетному відшкодуванню за грудень 2013 року на суму 28 954 102,00 грн. та відповідно правомірність прийняття податкового повідомленнярішення в цій частині.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства „Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського та Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року у справі № 804/10709/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:Т.І. Ясенова

Суддя:О.В. Головко

Суддя:А.В. Суховаров