Ухвала суду № 47798396, 16.07.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 липня 2015 року

справа № П/811/3743/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: – не з’явився,

відповідача: – не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року

у справі № П/811/3743/14

за позовом приватного підприємства «Комакс»

до Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,–

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року приватне підприємство «Комакс» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 червня 2014 року №0001032206 та №0001042206.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Кіровоградська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Комакс» з питань правильності нарахування податкових зобов’язань і податкового кредиту з податку на додану вартість, та доходів і витрат, що враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Крайленд» за квітень 2013 року, товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобал-Маркет» за травень 2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 27 травня 2014 року №114/11-23-22-06/31146403.

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податковий кредит з податку на додану вартість за перевіряємий період всього у сумі 22975 грн., в т.ч.: за квітень 2013 року в сумі 12500 грн., за травень 2013 року в сумі 10475 грн., пункту 138.2, пункту 138.4, пункту 138.8 статті 138 та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період всього на суму 21826 грн., в тому числі за 2013 рік на суму 21826 грн.

На підставі акту перевірки Кіровоградською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 12 червня 2014 року №0001042206, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 32739 грн., в тому числі 21826 грн. за основним платежем та 10913 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0001032206, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 34463 грн., в тому числі за основним платежем 22975 грн. та 11488 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 травня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобал-Маркет» та приватним підприємством «Комакс» укладено договір поставки товару №21. На виконання зазначеного договору у травні 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Глобал-Маркет» було поставлено товар (руберойд РК-420 та РМ-350).

29 квітня 2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Крайленд» та приватним підприємством «Комакс» укладено договір поставки товару №15. На виконання договору у квітні 2013 року товариством з обмеженою відповідальністю «Крайленд» поставлено товар (автомати SIGMA 630A, SIGMA 160А; кабель КГ 3х25+1, та АВВГ 4х120).

Виконання умов вищезазначених договорів підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, подорожніми листами, які підтверджують факт транспортування товару, квитанціями до прибуткового касового ордера, які підтверджують факт оплати товару.

Згідно з підпунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

У відповідності до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Отже, витрати підприємства можна віднести до складу валових лише у разі фактичності відповідних витрат, оскільки сам факт їх здійснення є визначальною ознакою формування валових витрат. В свою чергу, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що всі господарські операції між контрагентами підтверджуються відповідними договорами, квитанціями до прибуткового касового ордеру, податковими накладними, видатковими накладними, які відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач дійшов помилкового висновку про заниження податку на прибуток та про заниження податкового кредиту приватним підприємством «Комакс».

При цьому, посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів позивача, а саме: акт державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 06 березня 2013 року №124/26-56-22-03-09/38234768 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Глобал-Маркет» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 04 вересня 2012 року по 31 грудня 2013 року та акт державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Крайленд», щодо підтвердження господарських відносин з суб’єктами господарювання за серпень 2012 року – травень 2013 року», не доводить обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки від 27 травня 2014 року №114/11-23-22-06/31146403, оскільки вони не спростовують дійсність укладених приватним підприємством «Комакс» з контрагентами правочинів щодо надання послуг та не можуть вважатись судом безспірним доказом порушення податкового законодавства з боку позивача. Чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Таким чином, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми у порядку та у розмірі, передбаченому нормами чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не надано належних доказів щодо правомірності визначення грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 32739 грн., в тому числі 21826 грн. за основним платежем та 10913 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 34483 грн., в тому числі 22975 грн. за основним платежем та 11488 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог приватного підприємства «Комакс».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим