Постанова № 47796382, 28.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.07.2015 справа №908/1642/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Марченко О.А., Радіонова О.О.за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача :не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ», м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід15.05.2015р. (повний текст підписано 20.05.2015р.)у справі№908/1642/15-г (суддя Науменко А.О)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТКОРМ», м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ», м.Запоріжжяпростягнення заборгованості у сумі 270424,65грн.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТКОРМ», м.Дніпропетровськ , позивач звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ», м.Запоріжжя про стягнення заборгованості в сумі 270424,65грн., що складається з суми 245220,00грн. основного боргу, суми 4340,61грн. 10% річних, суми 7601,82грн. втрат від інфляції, суми 13262,22грн. пені.

Пізніше від позивача до господарського суду Запорізької області надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості - 245220 грн.; суму пені - 32671,56 грн.; суму втрат від інфляції - 49753,28 грн.; суму 10% річних у розмірі 7834,15 грн. Підставою зміни позовних вимог є збільшення періоду нарахування до 13.04.2015р.

Судом першої інстанції було встановлено, що зазначена заява відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим була прийнята до розгляду.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТКОРМ» 14.05.2015р. вдруге надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь суму основної заборгованості - 245220грн.; суму пені - 42718,41грн.; суму втрат від інфляції - 91049,54грн.; суму 10% річних у розмірі 8623,98грн. у зв'язку зі збільшенням періоду нарахування до 08.05.2015р.

Вищевказана заява була прийнята судом та в подальшому господарський суд Запорізької області розглядав позовні вимоги з урахуванням другої заяви про збільшення позовних вимог.

Рішенням господарського суду від 15.05.2015р. (повний текст підписано 20.05.2015р.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТКОРМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ» задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" суму 245220,00грн. основного боргу, суму 42718,41грн. пені, суму 91049,54грн. втрат від інфляції грошових коштів, суму 8623,98грн. 10% річних.

Рішення суду мотивоване доведеністю позивачем факту поставки товару відповідачу та, як наслідок, обов'язку у відповідача з оплати цього товару. У зв'язку з простроченням по оплаті поставленого товару судом задоволено позовні вимоги стосовно стягнення пені, інфляційних та 10% річних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2015р. (повний текст підписано 20.05.2015р.) у справі №908/1642/15-г, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права. Рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Так, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні специфікації до договору, які є його невід'ємними частинами та передбачають конкретні умови для кожної поставки (у тому числі і строк здійснення розрахунків) та від яких залежить перехід права власності на товар. У зв'язку з цим, на думку відповідача, у позивача відсутні достатні правові підстави для стягнення заборгованості за договором.

Разом з тим, скаржник зазначає, що за спірними видатковими накладними неможливо встановити наявність повноважень у особи на їх підписання, через що вони не можуть розглядатися як належні докази здійснення господарських операцій.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.06.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 28.07.2015р.

Представники сторін у судове засідання 28.07.2015р. не з'явилися.

Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 ГПК України, не скористався.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ» було отримано клопотання про розгляд справи без участі його представника у зв'язку з відсутністю можливості забезпечити явку уповноваженого представника через скрутне фінансове становище.

Явка представників сторін ухвалою суду від 11.06.2015р. не визнавалась обов'язковою. Вказана ухвала отримана сторонами, про що свідчать матеріали справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням вищенаведеного, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

16.06.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОВЕТКОРМ" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ" (далі - покупець) укладено договір поставки № 120/2014 (далі - договір).

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар (комбікорм, білково-вітамінні домішки (БВД), що застосовуються у виготовленні комбікормів) у кількості, згідно якості з ДСТУ 4508-2005 (для комбікормів), ДСТУ 7111-2009 (для БВД) за погодженою ціною у порядку та строки, встановлені даним договором, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 найменування товару, кількість, асортимент та інші вимоги до товару, що поставляється за даним договором, узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях та зазначаються у товарно-супровідних документах на товар, які є невід'ємною частиною цього договору.

За змістом пункту 2.2. договору поставка товару здійснюється на підставі заявок, наданих покупцем постачальнику у письмовій формі за допомогою електронної пошти або факсу, упродовж 10 календарних днів до моменту поставки товару.

Пунктом 2.4. договору передбачено, що право власності на кожну партію товару переходить від постачальника до покупця у залежності від конкретних умов поставки згідно п. 2.1. даного договору у момент передачі товару. Передача товару оформлюється шляхом оформлення та підписання накладної.

Відповідно до п.7.1.1. договору №120/2014 у разі прострочення терміну оплати товару, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від вартості несплаченого або несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення, а також 10 відсотків річних від простроченої суми в порядку ст.625 ЦК України.

Згідно з п. 10.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2014р. При цьому закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов'язань.

Відповідно до ст.11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, відповідно до умов договору №120/2014 від 16.06.2014р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобов'язання.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені договором між сторонами.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар: БВМД гровер-15% (40-70кг) - 8т, БВМД фініш-10% (70-110кг) - 8т, БВД стартер 12кг-25% - 6т) згідно видаткових накладних № 18 від 27.11.2014р. на суму 157500,00грн. та № 1 від 01.12.2014р. на суму 127720,00грн. Зазначені видаткові накладні підписані з обох сторін та скріплені печатками підприємств. Відпуск товару представнику покупця здійснювався на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 933 від 26.11.2014р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Скаржник посилається на те, що за спірними видатковими накладними неможливо встановити наявність повноважень у особи на їх підписання, оскільки вони не містять жодних ідентифікаційних ознак щодо довіреності, на підставі якої здійснювалося приймання товару, через що не можуть розглядатися як належні докази здійснення господарських операцій. В свою чергу, у відзиві на позовну заяву та в своїй апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ» не заперечує факт отримання товару за видатковими накладними № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р.

Разом з тим, факт отримання відповідачем товару підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі товару від 27.11.2014р. та 01.12.2014р., які підписані сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками підприємств.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що в матеріалах справи відсутні специфікації до договору, які передбачають конкретні умови для кожної поставки (в тому числі і строк здійснення розрахунків) та від яких залежить перехід права власності на товар, що в свою чергу виключає підстави для стягнення заборгованості.

Проте, позивачем поставка товару була здійснена на підставі заявки покупця (вих.№ 348/11 від 10.11.2014р.), в якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ» просить Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОВЕТКОРМ» поставити йому визначений товар. Тобто, покупцем самостійно було визначено найменування та кількість товару, який постачальник мав поставити. Разом з тим, у видаткових накладних № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р. значиться найменування, кількість та ціна поставленого позивачем товару. Виходячи з цього, всі істотні умови щодо постачання цієї партії товару були сторонами узгоджені.

Крім того, у видаткових накладних № 18 від 27.11.2014р. та № 1 від 01.12.2014р. наявне посилання на договір № 120/2014, що підтверджує поставку товару саме на підставі договору № 120/2014 від 16.06.2014р.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 109 від 24.11.2014р. на загальну суму 285220,00грн.

Зважаючи на положення ст.666, 678, ч.1 ст.688 ЦК України, судова колегія встановила, що фактично відповідач прийняв зазначену продукцію загальною вартістю 285220,00грн., не відмовився від неї, будь-яких письмових заперечень позивачу не направив, доказів того, що вказана продукція ним не отримана та не знаходиться в бухгалтерському обліку, а також актів про відсутність будь-яких товаросупровідних документів суду не надав.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором № 120/2014 від 16.06.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, обов'язок по оплаті поставленого товару відповідачем виконано частково. Платіжними дорученнями №6470 від 30.12.2014р. на суму 20000грн. та № 47 від 08.01.2015р. на суму 20000,00грн. ним було перераховано загальну суму 40000,00грн. Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки № 120/2014 від 16.06.2014р., у нього утворилася заборгованість за поставлений товар в сумі 245220,00грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару, перерахувавши позивачеві, лише 40000,00грн. згідно платіжного доручення №6470 від 30.12.2014р. та № 47 від 08.01.2015р.

Доказів погашення заборгованості у сумі 245220,00грн. відповідач не надав. Тому місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідача суми боргу за придбаний товар у вказаному розмірі.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню у розмірі 42718,41грн., суму інфляційних у розмірі 91049,54грн. та суму 10% річних у розмірі 8623,98 грн. Судом першої інстанції вірно визначено, що оплату товару прострочено по видатковій накладній №18 від 27.11.2014р. з 19.12.2014р., а по видатковій накладній №1 від 01.12.2014р. з 23.12.2014р.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені, суд першої інстанції вірно врахував пункт 7.1.1 договору, а також положення статей 549-552 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вірно визначив період нарахування і, відповідно, правомірно задовольнив вимоги про стягнення пені у розмірі 42718,41грн.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення 10% річних, суд першої інстанції правомірно врахував положення статей 617, 625 ЦК України та стягнув 8623,98грн., які були заявлені позивачем. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано визнав позовні вимоги про стягнення 10% річних у розмірі 8623,98грн. такими, що підлягають задоволенню.

Апеляційна інстанція перевіривши розрахунки інфляційних втрат, здійснені на суму основного боргу, дійшла висновку щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення інфляційних у сумі 91049,54грн.

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2015р. (повний текст підписано 20.05.2015р.) у справі №908/1642/15-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЖК-ЗАПОРІЖЖЯ», м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2015р. (повний текст підписано 20.05.2015р.) у справі №908/1642/15-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2015р. (повний текст підписано 20.05.2015р.) у справі №908/1642/15-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді:Зубченко І.В. Марченко О.А. Радіонова О.О. Надруковано 5 прим.:

1 - позивачу;

1 - відповідачу;

1 - до справи;

1 - ГСЗО;

1 - ДАГС