Постанова № 47794137, 21.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2015 року № 826/10325/15

О 16 год. 25 хв. Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про:

визнання протиправним та скасування винесеного Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 27.04.15 р. №7723/10/26-50-22-03;

визнання узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 775572, 0 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 28.10.11 р. №0001462306;

визнання узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 620458, 0 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 28.10.11 р. №0001472330.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" - вважає вказане рішення незаконним та просить його скасувати з таких підстав.

У оскаржуваному рішенні відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені наказом ДФСУ від 17.01.15 р. №13, згідно з яких податковий компроміс - це звільнення від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та/або ПДВ (у зв'язку з завищенням податкового кредиту) за податкові періоди до 01.04.14 р., але не більше 1095 днів.

Строки застосування податкового компромісу встановлено п.п. 1, 11 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України "Особливості податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" в редакції Закону України від 25.12.14 р. №63-VIII, - за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строку давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно п. 7 підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України процедура податкового компромісу поширюється на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження.

Податкові повідомлення - рішення від 28.10.11 р. №0001462306 та №0001472330 станом на квітень 2015 р. перебувають у процедурі судового оскарження, отже, податкові зобов'язання є неузгодженими і підпадають під дію податкового компромісу.

Граничний строк сплати грошових зобов'язань по податкових повідомленнях-рішеннях буде розраховано по закінченні 10 календарних днів від дня їх майбутнього узгодження згідно п. 102.1 ст. 102, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач зазначає про непоширення положень законодавства щодо податкового компромісу на податкові повідомлення - рішення від 28.10.11 р. №0001462306 та №0001472330 з посиланням на Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені наказом ДФСУ від 17.01.15 р. №13.

Також відповідач зазначає, що на сьогодні роботу органів податкової служби спрямовано на виявлення і припинення протиправної діяльності вигодоформуючих суб'єктів ("податкових ям"), транзитерів, вигодонабувачів, які здійснили не обумовлені економічними причинами (цілями ділового характеру) операції з метою отримання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов'язань шляхом заниження ціни продажу постачальником (виробником) або шляхом декларування незаконно сформованого кредиту (отримувачем).

За результатами проведення документальної планової перевірки (за період 01.10.09 р. по 20.06.11 р.) досліджувались договірні відносини між ТОВ "Компанія "Тітал"" та ПП "Поліхім", ТОВ "Бікколайдер", ТОВ "Компанія "Столичний град", ПП "Флоретекс", ТОВ "БУД АМВ ГРУПП", ПП "Меридіан", ПП "Сталь-Маш", і було встановлено фіктивність створення та діяльність контрагентів позивача та нереальність всіх правочинів, вчинених від імені цих підприємств.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

28.10.11 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 0001462306, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 969 465,00грн., в тому числі за основним платежем 775572грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 193893грн.;

- 0001472330, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 620458,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн.

Підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки від 14.10.11 р. №494/1-23-60-24571799, за якими, в ході проведеного контрольного заходу встановлено порушення позивачем пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2011 в сумі 620458грн., а також встановлено порушення п. 5.1., пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результат чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 775572грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.12 р. у справі №2а-2901/12/2670 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" задоволено повністю - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 28.10.11 р. № №0001462306, №0001472330.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.13 р. судове рішення скасовано, прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.04.14 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.12 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.13 р. у справі №2а-2901/12/2670 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.14 р. у справі №2а-2901/12/2670 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.14 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.14 р. - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.15 р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.07.14 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.14 р. у справі № 2а-2901/12/2670 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.15 р. в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" відмовлено повністю.

Станом на 21.07.15 р. справа перебуває на розгляді в апеляційній інстанції.

14.04.15 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" звернулося до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві із заявою про застосування податкового компромісу за нормами Закону України від 25.12.14 р. №63-VIII до неузгоджених податкових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 28.10.11 р. №0001462306 та №0001472330.

27.04.15 р. Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві прийнято рішення про непогодження застосування податкового компромісу №7723/10/26-50-22-03.

Рішення мотивоване тим, що донарахування на прибуток підприємства були визначені по взаємовідносинам з контрагентами, які мали місце у періоді, який не підпадає під застосування податкового компромісу, - по взаємовідносинах з контрагентами за період 2010 р.

Згідно підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України "Особливості податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" в редакції Закону України від 25.12.14 р. №63-VIII, -

Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу (п. 1);

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу.

Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу.

У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим (п. 7).

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

В даному випадку податкові повідомлення-рішення від 28.10.11 р. Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0001462306, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 969 465,00грн., в тому числі за основним платежем 775572грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 193893грн., та № 0001472330, згідно якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 620458,00грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1 грн., оскаржені позивачем у судовому порядку.

Станом на квітень 2015 р., як і станом на час прийняття рішення по справі, судове рішення по справі Окружного адміністративного суду м. Києва №2а-2901/12/2670 не набрало законної сили, тому податкові зобов'язання позивача за оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями не є узгодженими.

Згідно п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки станом на квітень 2015 р., як і станом на час прийняття рішення по справі, день узгодження податкових зобов'язань не настав, то не настав і граничний строк сплати грошових зобов'язань, передбачений ст. 102 Податкового кодексу України.

Відповідно, неузгоджені податкові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 28.10.11 р. №0001462306 та №0001472330, підпадають під дію підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України "Особливості податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу" в редакції Закону України від 25.12.14 р. №63-VIII.

Суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірності посилання відповідачем на Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затверджені наказом ДФСУ від 17.01.15 р. №13, оскільки викладене у них розуміння строку давності не відповідає підрозділу 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Згідно пп. 2.1 п. 2 Методичних рекомендацій під строками давності згідно із статтею 102 Кодексу розуміється визначення грошових зобов'язань протягом 1095 днів з дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а якщо така декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Вказане розуміння строків давності передбачає більш звужене розуміння строків, ніж передбачене актом вищої юридичної сили - Податковим кодексом України, у зв'язку з чим суд не вважає за можливе застосування вказаного положення підзаконного нормативно-правового акта.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Пояснення відповідача, який посилається на фіктивність створення та діяльність контрагентів позивача та нереальність всіх правочинів, вчинених від імені цих підприємств, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підрозділ 9-2 розділу ХХ Податкового кодексу України такого обмеження для застосування податкового компромісу не передбачає, і в оскаржуваному рішенні така підстава для відмови відсутня.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про непогодження застосування податкового компромісу від 27.04.2015 року № 7723/10/26-50-22-03, прийняте Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

3. Визнати узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов"язання з податку на прибуток у сумі 775 572 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2011 року № 0001462306.

4. Визнати узгодженими в порядку податкового компромісу грошові зобов"язання з податку на додану вартість у сумі 620 458 грн., визначені податковим повідомленням-рішенням від 28.10.2011 року № 0001472330.

5. Судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Тітал" (код ЄДРПОУ 24571799) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 31 липня 2015 року.