Постанова № 47794099, 28.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 липня 2015 року № 826/6514/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом повного Товариства «Ломбард «Розман і компанії» до Державної податкової інспекції у Святошинської районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося повне Товариство «Ломбард «Розман і компанії» до Державної податкової інспекції у Святошинської районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що акт перевірки складено з порушенням вимог чинного податкового законодавства та законодавства, що діяло під час періоду, що підлягав перевірці, а висновки, викладені в Акті, такими, що не відповідають об’єктивним обставинам та реальній дійсності, а складені на підставі акту податкові повідомлення-рішення - протиправними.

В позовній заяві позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення №0001282202 від 02 квітня 2015 року та №0000451710 від 02 квітня 2015 року, складені Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві відносно ПТ «Ломбард Розман і Компанії» (код ЄДРПОУ 35289903); визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинської районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо формування в акті від 18.03.2015 року №150/26-57-22-02-10/35289903 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПТ «Ломбард Розман і Компанії» (код ЄДРПОУ 35289903) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р.» висновків про заниження податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р.; витрати по справі покласти на відповідача.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

В наданих суду письмових запереченнях представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. ПТ «Ломбард Розман і Компані» оприбутковано не повернуте заставлене майно на загальну суму 14937231,84 грн.. яке обліковувалось за К-т рахунку 281 «Товари на складі» в кореспонденції за рахунком 902 «Собівартість реалізованих товарів» (Дт 902 Кт 281), яке було реалізовано фізичним особам та в Держскарбницю з торговою націнкою в сумі 543174,53 грн., яка обліковувалась на субрахунку 285 «Торгова націнка». Заставлене майно було реалізовано без нарахування та сплати податку на додану вартість.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі направлень від 22.01.2015 р. №100/26-57-22-01-21П, від 22.01.2015 р. №101/26-57-22-01-21П, виданого ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, згідно з пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78, п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, наказу ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 22.01.2015 р. №127, проведена документальна позапланова виїзна перевірка повного Товариства «Ломбард «Розман і компанії» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено відповідний акт №150/26-57-22-02-10/35289903 від 18.03.2015 р.

Перевіркою встановлено порушення ПТ «Ломбард «Розман і компанії»:

п.153.6 ст.153, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.4 ст. 189 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3096081 грн., в тому числі за грудень 2013 року на суму 3096081 грн.

ст. 109, ст. 110, п.167.2 ст. 167, пп.168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п.171.2 ст.171, ст.173 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов’язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 719839,80 грн.

На підставі акта перевірки №150/26-57-22-02-10/35289903 від 18.03.2015 р. та виявлених порушень податковим органом 02.04.2015 р. прийнято:

податкове повідомлення-рішення №0000451710, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 719839,80 грн. за основним платежем, 179959,95 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення №0001282202, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 3096081,00 за основним платежем, 774020,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача з прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями та діями щодо формування висновків в акті перевірки, зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Пунктом 1.2 розділу 1 Положення про порядок надання фінансових послуг ломбардами затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3981 від 26.04.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.05.2005 за № 565/10845 встановлено, що ломбард - фінансова установа, виключним видом діяльності якої є надання на власний ризик фінансових кредитів фізичним особам за рахунок власних або залучених коштів, під заставу майна на визначений строк і під процент та надання супутніх послуг ломбарду.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною другою статті 575 Цивільного кодексу України встановлено, що закладом є застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особі.

Згідно ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюються на її приналежності, якщо інше не встановлено договором. Право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна, у випадках, встановлених договором.

Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою визначені ст. 589 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, ломбард, як протягом дії договору застави, так і після його закінчення не є власником закладених речей, та має лише право володіти закладеними речами протягом дії договору застави, а при невиконанні умов договору заставодавцем, набуває права на їх реалізацію та за рахунок одержаної від продажу суми може задовольнити в повному обсязі свою вимогу, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором, та покрити свої витрати, пов'язані з невиконанням заставодавцем договору.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186 на рахунку 28 "Товари" ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування. На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 "Товари" застосовується для обліку будь-яких виробів матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо. Постачальницькі, збутові, торгові підприємства та організації на рахунку 28 "Товари" ведуть облік також покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної тари, що служить для виробничих чи господарських потреб і облік якої ведеться на рахунку 11 "Інші необоротні матеріальні активи" чи 20 "Виробничі запаси". Рахунок 28 "Товари" має такі субрахунки, зокрема, - 281 "Товари на складі". На субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках тощо.

Згідно з зазначеною Інструкцією позабалансові рахунки призначені для узагальнення інформації про наявність і рух: цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об'єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі); умовних прав і зобов'язань підприємства (застави, гарантії, зобов'язання тощо); бланків суворого обліку; списаних активів (нестачі цінностей, дебіторська заборгованість) для спостереження за можливістю їх відшкодування винними особами (боржниками); амортизаційних відрахувань. Рахунок 06 "Гарантії та забезпечення отримані" передбачено для узагальнення інформації про наявність та рух отриманих гарантій та забезпечень виконання зобов'язань та платежів. Облік забезпечення провадиться за вартістю, вказаною в документах про гарантії та забезпечення. Зокрема, на цьому рахунку обліковуються: гарантії, отримані підприємством за третіх осіб; вартість товарно-матеріальних цінностей, основних засобів та цінних паперів (які знаходяться як на підприємстві, так і в депозиті нотаріальної контори чи банку), що становлять предмет застави; вартість інших гарантій та забезпечень. Аналітичний облік гарантій та забезпечень ведеться за кожною отриманою гарантією та забезпеченням. Збільшення залишку на рахунку 06 "Гарантії та забезпечення отримані" відбувається при одержанні гарантій та забезпечень, зменшення - при їх списанні внаслідок погашення заборгованості, на яку були вони надані, та при перенесені заборгованості за ними на баланс.

Отже, на субрахунку 281 "Товари на складі" ведеться облік руху та наявності товарних запасів, що надійшли на підприємство з метою продажу, а узагальнення інформації про наявність і рух цінностей, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні, а саме, наявність та рух отриманих гарантій та забезпечень виконання зобов'язань та платежів здійснюється на позабалансовому рахунку 06 "Гарантії та забезпечення отримані".

Як вбачається з акту перевірки №150/26-57-22-02-10/35289903 від 18.03.2015 р., за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. ПТ «Ломбард Розман і Компані» у разі невиконання зобов'язання по договору списував оприбутковане заставлене майно заставодавця - фізичної особи з субрахунку 281 "Товари на складі", а не з позабалансового рахунку 06 "Гарантії та забезпечення отримані". Зазначений факт сторонами не заперечувався.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що отримане від заставодавців - фізичних осіб рухоме майно відповідно до укладених договорів оприбутковувалось позивачем, як товар, що надійшов на підприємство з метою продажу та у разі невиконання заставодавцем - фізичною особою зобов'язань за укладеними договорами його списання позивачем здійснювалось як власного, а отже фактично відповідне рухоме майно є придбаним у фізичних осіб та не може вважатись таким на яке було звернуто стягнення фінансовою установою у зв'язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики).

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

При цьому, пп.14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Згідно з базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції до 14.12.2011) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (в редакції чинній після 14.12.2011) дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України. Під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою цим розділом.

Пунктами 173.1 та 173.8 статті 173 Податкового кодексу України встановлено, що дохід платника податку від продажу (обміну) об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, визначеною в пункті 167.2 статті 167 цього Кодексу. Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти рухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, чинним законодавством було передбачено, що до складу об'єкту оподаткування податком на прибуток фізичної особи належить дохід платника податку від продажу об’єктів рухомого майна протягом звітного податкового періоду, а об'єктом оподаткування є дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України. При цьому юридична особа, яка виплачує відповідний дохід фізичній особі є податковим агентом, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Статтею 23 Закону України «Про заставу» передбачено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про заставу», якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до аналізу рахунку 3771 (розрахунки із іншими дебіторами (в національній валюті)) в дебет рахунка 3777 (розрахунки з іншими дебіторами по заставленому майну) на ломбардних відділеннях позивача обліковувалось від заставодавця не повернуте заставлене майно на загальну суму 14048801,35 грн., яке було передано до центрального офісу для подальшої реалізації.

Водночас, за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. ПТ «Ломбард Розман і Компанії» оприбутковано не повернуте заставлене майно на загальну суму 14937231,84 грн.. яке обліковувалось за К-т рахунку 281 «Товари на складі» в кореспонденції за рахунком 902 «Собівартість реалізованих товарів» (Дт 902 Кт 281), яке було реалізовано фізичним особам та в Держскарбницю з торговою націнкою в сумі 543174,53 грн., яка обліковувалась на субрахунку 285 «Торгова націнка». Заставлене майно було реалізовано без нарахування та сплати податку на додану вартість.

При цьому, перевіркою встановлено, що за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. ПТ «Ломбард Розман і Компанії» реалізовано неповернуте заставлене майно на загальну суму 15480406,37 грн. (собівартість реалізованого майна в сумі 14937231, 84 грн. та торгова націнка в сумі 543174,53 грн.) без ПДВ.

Встановлений актом перевірки несплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 719839,80 грн. та податку на додану вартість у розмірі 3096081,27 грн. підтверджується розрахунками повноти та своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум зазначених податків, а відтак підстави для скасування оскаржуваних повідомлень-рішень відсутні.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинської районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо формування в акті від 18.03.2015 року №150/26-57-22-02-10/35289903 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПТ «Ломбард Розман і Компанії» (код ЄДРПОУ 35289903) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р.» висновків про заниження податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов'язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Святошинської районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо формування в акті від 18.03.2015 року №150/26-57-22-02-10/35289903 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПТ «Ломбард Розман і Компанії» (код ЄДРПОУ 35289903) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р.» висновків про заниження податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2013 р. по 31.12.2013 р. не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов’язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача надав суду належні доказів, які підтверджують правомірність винесених податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог повного Товариства «Ломбард «Розман і компанії» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов