Постанова № 47794094, 31.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 липня 2015 року 09:40 № 826/8489/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до

Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області

про

визнання незаконною та скасування вимоги №Ю-579-23 від 03.04.2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі – ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» або позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (надалі – ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області або відповідач) про визнання незаконною та скасування вимоги №Ю-579-23 від 03.04.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача вказав про протиправність вимоги ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2015 року №Ю-579-23, оскільки остання охоплює період нарахування заборгованості з єдиного внеску за серпень 2011 року, строк сплати якого припадає на період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, що був введений ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 44/258-б про банкрутство ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Крім того, у додаткових поясненнях від 27.07.2015 року представником позивача наголошено, що, відповідно до картки особового рахунку, наданої відповідачем, борг по несплаті єдиного соціального внеску станом на 31.03.2015 року становить 748 541,49 грн., з огляду на що сума заборгованості, зазначена в оскаржуваній вимозі, не підтверджується обліковою карткою.

У судове засідання 28.07.2015 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено про правомірність оскаржуваної вимоги, винесеної контролюючим органом у зв’язку з наявною у ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» недоїмкою зі сплати єдиного внеску.

Суд у судовому засіданні 28.07.2015 року за згодою сторін на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області, правонаступником якої наразі є ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2015 року №Ю-579-23, згідно якої станом на 31.03.2015 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені філії «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» становить 851 954,70 грн.

При цьому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 44/258-б порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код 33096517), якою введений мораторій на задоволення вимог кредиторів та, відповідно до ст. 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржників або визнання його банкрутом», зупинено виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів, строк виконання яких настав до введення мораторію), а також зупинено заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, – з моменту порушення у даній справі.

Наразі, відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень та усних пояснень представника позивача у справі № 44/258-б введено процедуру санації боржника – ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2015 року №Ю-579-23 незаконною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до визначення, закріпленого у ст. 1 названого Закону, «єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – єдиний внесок) є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно абз. 1 – 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

При цьому, у силу приписів норм ч. 4 ст. 8 Закону № 2464-VI (у редакції Закону України від 04.07.2013 року N 406-VII), порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування – Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Так, у відповідності до п. 4 розд. 1 Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України 05.12.2013 року № 765 (надалі – Порядок № 765) (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 04 лютого 2014 року за № 217/24994), облік податків, зборів та єдиного внеску ведеться підрозділами Міжрегіонального головного управління Міндоходів – Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі – Міжрегіональне ГУ), спеціалізованих державних податкових інспекцій з обслуговування великих платників (далі – СДПІ), державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, об’єднаних державних податкових інспекцій (далі – ДПІ) відповідно до функціональних повноважень.

За даними оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати та єдиного внеску Міндоходів та його територіальними органами в автоматичному режимі формуються звітність і зведена інформація про нарахування та надходження податків, зборів, митних платежів, коштів передоплати, єдиного внеску, податковий борг, недоїмку із сплати єдиного внеску, відшкодування податку на додану вартість, результати перевірочної роботи, розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу), надміру сплачених сум платежів та єдиного внеску тощо (п. 11 цього Порядку).

Порядок нарахування та обліку сум платежів, нарахованих в інтегрованій картці платника визначена розділом ІІІ зазначеного Порядку.

Порядок обчислення та сплати єдиного внеску платниками такого внеску визначений положеннями ст. 9 Закону № 2464-VI. Зокрема, згідно ч. 7 і абз. 1 ч. 8 ст. 9 зазначеного Закону, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI).

У силу ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 у справі № 44/258-б порушено провадження у справі щодо банкрутства ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 року № 2343-ХІІ (в редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство), «мораторій на задоволення вимог кредиторів» – це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Аналогічне за змістом визначення міститься і у новій редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (згідно Закону України від 22.12.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який набрав чинності з 19.01.2013 року), а саме: у ч. 1 ст. 19.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій), мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Крім того, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Одночасно, п. 11 розд. Х «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у новій редакції визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справа про банкрутство позивача порушена до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», правила нової редакції Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних відносин не застосовуються.

Згідно положень ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство), мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу вищенаведених норм права убачається, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Це означає, що під час дії мораторію зупиняється виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів, єдиного внеску, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиняються заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно з загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Як вказує представник позивача, що не заперечувалося відповідачем під час судового розгляду справи, заборгованість ДП «Київський Облдорупр» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» із сплати єдиного внеску, визначена в оскаржуваній вимозі, включає у себе борг за серпень 2011 року, строк сплати якого настав з 01.09.2011 року, з огляду на що, за твердженням представника позивача, дана заборгованість підпадає під дію мораторію, а, відтак, стягненню не підлягає.

Водночас, за результатами викладеного вище, суд вказує про необґрунтованість вищезазначених тверджень представника позивача, оскільки, у відповідності до положень ст. 9 Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, відтак, несплата єдиного внеску за серпень 2011 року набуває статусу недоїмки лише 21 вересня 2011 року, тобто вже після введення мораторію, згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 09.09.2011 року у справі № 44/258-б, а тому дія мораторію на вказану за недоїмку не розповсюджується.

При цьому, суд звертає увагу, що, згідно наявної у матеріалах справи копії картки особового рахунку зі сплати єдиного внеску, станом на 31.03.2015 року за позивачем обліковується недоїмка у розмірі 851 954,70 грн., яка відповідає розміру недоїмки, зазначеному в оскаржуваній вимозі.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про правомірність та обґрунтованість винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2015 року №Ю-579-23, згідно якої станом на 31.03.2015 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені філії «Києво-Святошинське дорожньо-експлуатаційне управління «ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» становить 851 954,70 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ідентифікаційний код: 33096517, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів – УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача – (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача – ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача – 820019, код класифікації доходів бюджету – 22030001.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок