Постанова № 47794082, 22.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2015 року 15:38 № 826/12774/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Горецької М.В., Горецького О.В.,

представника відповідача - Кинали Д.С.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгер» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що висновки відповідача в акті перевірки є необґрунтованими, оскільки факт виконання позивачем та його контрагентом договірних зобов'язань підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами, а саме: договорами, податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

В позовній заяві позивач просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) суд:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо складання акту перевірки від 01.04.2015 р. №19/26-53-22-02-24/32306323 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тайгер» (код за ЄДРПОУ 32306323) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2014 р.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002252202 від 06 липня 2015 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1410160,00 грн. основного зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 705080,00 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001422202 від 17 квітня 2015 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1676466 грн. основного зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 838233 грн.;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001432202 від 17 квітня 2015 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1394990 грн. основного зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 697495 грн.;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту перевірки 01.04.2015 р. №19/26-53-22-02-24/32306323 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тайгер» (код за ЄДРПОУ 32306323) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2014 р.»;

зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві утриматися від вчинення дій щодо передачі та врахування результатів і висновків акту 01.04.2015 р. №19/26-53-22-02-24/32306323 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тайгер» (код за ЄДРПОУ 32306323) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2014 р.».

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.07.2015 р. позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001422202 від 17 квітня 2015 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1676466 грн. основного зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 838233 грн. залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, зазначивши, що акт перевірки не створює жодних юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення для позивача, а лише фіксує порушення норм чинного законодавства платника податків.

Крім того, відповідач зазначив, що дії відповідача щодо внесення до електронної бази даних контролюючого органу інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, є лише службовою діяльністю працівників такого органу на виконання своїх службових обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності та відсутності документального підтвердження господарських операцій.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.

На підставі наказу від 16.03.2015 року №432 та направлення на проведення перевірки від 19.03.2015 року №2095, виданого ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, на підставі п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та постанови заступника начальника 2 відділу КР СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер» код за ЄДРПОУ 32306323 з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТОРЕНІЯ» (ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.08.2012 по 31.12.2014 р., за результатами якої складено відповідний акт №19/26-53-22-02-24/32306323 від 01.04.2015 р.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1676466 грн., в т.ч. по періодам: три квартали 2012 року у сумі - 411605 грн., 4 квартал 2012 року у сумі - 472246 грн., 2013 рік у сумі - 713806 грн., 2014 рік у сумі 78809 грн.;

п. 198.1, п.198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 1394990 грн., а саме: у серпні 2012 року у сумі 140184 грн., у вересні 2012 року у сумі 251822 грн., у жовтні 2012 року у сумі 185212 грн., у листопаді 2012 року у сумі 140639 грн., у грудні 2012 року у сумі 123906 грн., у січні 2013 року у сумі 160508 грн., у січні 2014 року у сумі 206482 грн., у лютому 2014 року у сумі 186236 грн.

На підставі акта перевірки №19/26-53-22-02-24/32306323 від 01.04.2015 р. та виявлених порушень податковим органом прийнято:

податкове повідомлення-рішення №000142202 від 17.04.2015 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1676466 за основним платежем та 838233 - за штрафними санкціями;

податкове повідомлення-рішення №0001432202 від 17.04.2015 р., яким ТОВ «Тайгер» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість у сумі 1394990 грн. за основним платежем та 697495 - за штрафними санкціями.

За наслідками розгляду первинної скарги позивача, рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 22.06.2015 р. №9791/10/26-15-10-08-16 скасоване податкове повідомлення-рішення від 17.04.2015 р. №0001422202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 266306,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 133153,00 грн.

У зв'язку з наведеним, ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 р. №0002252202.

Незгода позивача з вчиненими діями та прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями зумовила звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Статтею 75 ПК України визначено види перевірок.

Так, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2 ч.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 85 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

При цьому, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України предметом документальної перевірки є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно п. 1.5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №395 від 14.03.2013 р., акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З огляду на наведене, суд зазначає, що складання акту за результатами проведеної документальної виїзної перевірки є обов'язком податкового органу, однак в акті повинен бути чітко викладений зміст виявлених порушень з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, із зазначенням періоду (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операції, в результаті якої здійснено це порушення.

Зважаючи, що викладені податковим органом в акті перевірки №19/26-53-22-02-24/32306323 від 01.04.2015 р. обставини ґрунтується на припущеннях та висновках щодо недійсності господарських операцій, в той час як контролюючий орган повноваженнями щодо визнання їх недійсними не наділений, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо формування таких висновків є протиправними, а інформація, внесена на підставі даного акта перевірки підлягає вилученню з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено контролюючим органом під час проведення перевірки, між ТОВ «ТОРЕНІЯ» (продавець) та ТОВ «Тайгер» (покупець) укладено договір №173 від 01.08.2012 р., згідно умов якого продавець зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця матеріали, які застосовуються для декору виробів із кераміки і скла, в тому числі фарбу і папір (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених даним договором.

03.09.2012 р. між ТОВ «ТОРЕНІЯ» (виконавець) та ТОВ «Тайгер» (замовник) укладено договір про надання послуг №176, предметом якого є: виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати послуги, перераховані в п. 2 даного Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно даного договору, виконавець надає замовнику наступні послуги: порізка просоченого гумою паперу, який використовується в фарфоровій промисловості; фасування фарби, яка використовується в фарфоровій промисловості; дроблення вітрози та сатіналу; виготовлення вітрози та сатіналу; виготовлення фарби згідно пантону; послуги пакування відповідного паперу.

Судом встановлено, що ТОВ «Тайгер» до складу валових витрат віднесені витрати на загальну суму 7001905,45 грн., в т.ч. по періодам: три квартали 2012 року - 1960027,1 грн., 4 квартал 2012 року - 2248790,95 грн., 2013 рік - 2355264,4 грн., 2014 рік - 437823 грн.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними, виписаними контрагентом позивачу, включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій ПДВ за періоди: серпень - грудень 2012 року, січень 2013 року, січень-лютий 2014 року.

Представник відповідача зазначає, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ «ТОРЕНІЯ» анульовано 26.03.2014 р., тобто після періоду, за який позивачем включено суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

П. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

При цьому, суд зазначає, що надані до суду податкові накладні мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

Суд також зазначає, що податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, який був на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за недостовірні відомості про них, які можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Крім того, відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України доводи податкового органу про недійсність правочину, що суперечить інтересам держави, повинні бути доведені рішенням суду, яке набрало законної сили.

Відповідачем не надано до суду доказів щодо недійсності правочинів між позивачем та його контрагентом. (Ухвала ВАСУ від 09.07.13 р. справа №К/9991/67466/12).

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року N 10 (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), визначено, що Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Відповідно до п.8 зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд дійшов висновку, що взаємовідносини позивача з контрагентом, який на момент здійснення господарських операцій був належним чином зареєстрований як платник податку на додану вартість, оформлені договорами, які не були визнані в судовому порядку недійсними, а також підтверджені виданими контрагентом первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, а відтак позивачем були виконані передбачені законодавством вимоги для підтвердження права на податковий кредит та включення відповідних витрат до складу валових витрат підприємства.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі акту перевірки контрагента, оскільки інформація, викладена в зазначеному документі була фактично переписана відповідачем в акт перевірки позивача, без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

Згідно вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. В акті перевірки не допускається відображення необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Відповідно ст.16 Закону України "Про інформацію" податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому ПК України.

В ст.71 ПК України визначено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності державної податкової служби - комплекс заходів із збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби покладених на них функцій та завдань.

Згідно ст.72, ст.74 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності державної податкової служби використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків, податкових агентів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, Національного банку України, банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків; органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів, підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю, податкова інформація, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Зважаючи на наведене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині заборони ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві використовувати та передавати іншим органам інформацію про акт, оскільки використання такої інформації є виконанням функцій та завдань податкового органу, а сама позовна вимога спрямована на майбутнє.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Кодексу посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність винесених податкових повідомлень-рішень та вчинених дій.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст.94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер» задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо складання акту перевірки від 01.04.2015 р. №19/26-53-22-02-24/32306323 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тайгер» (код за ЄДРПОУ 32306323) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2014 р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002252202 від 06 липня 2015 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1410160,00 грн. основного зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 705080,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001432202 від 17 квітня 2015 року Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яким визначено збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1394990 грн. основного зобов'язання та штрафних санкцій у розмірі 697495 грн.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту перевірки 01.04.2015 р. №19/26-53-22-02-24/32306323 «Про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тайгер» (код за ЄДРПОУ 32306323) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «ТОРЕНІЯ» (код за ЄДРПОУ 38091691) за період з 01.08.2012 р. по 31.12.2014 р.».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в сумі 3297,33 грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тайгер» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов