Постанова № 47793849, 22.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 липня 2015 року № 826/8820/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Національний кредит» до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного Головного управління Івано-Франківського області за участю третьої особи - ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» про скасування постанови про арешт коштів,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося публічне акціонерне товариство «Банк «Національний кредит» до відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного Головного управління Івано-Франківського області за участю третьої особи - ПАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2» про скасування постанови, мотивуючи позовні вимоги тим, що позивач у відношенні інших обтяжувачів має вищий пріоритет щодо заставлених коштів, право застави виникло до винесення виконавчого документа, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, сума заставлених коштів не перевищує розмір заборгованості клієнта, а отже банк має першочергове право на задоволення вимог, які слідують з договору гарантії, однак оскаржувана постанова позбавляє можливості здійснити їх договірне списання на погашення існуючої заборгованості.

В позовній заяві позивач просить суд: скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області від 20 червня 2013 року про арешт коштів боржника, прийняту на виконання ухвали Господарського суду м.Києва №910/4236/13 від 18.06.2013р., в частині накладення арешту на кошти ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" (код за ЄДРПОУ - 33156172), які обліковуються на депозитному рахунку №26158073553001/980 в ПАТ "Банк Національний кредит", код Банку 320702;

звільнити з-під арешту кошти ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС" (код за ЄДРПОУ - 33156172), які обліковуються на депозитному рахунку №26158073553001/980 в ПАТ "Банк Національний кредит", код Банку 320702.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.14 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.14 року, позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.15 р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.14 року та постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.14 р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

Направляючи дану справу до суду першої інстанції на новий розгляд ВАС України зазначив, що оскаржуваними рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій вирішено питання про права, свободи та інтереси Публічного акціонерного товариства "Трест Київпідземшляхбуд-2", що були забезпечені ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.06.2013 року №910/4236/13, яка набрала законної сили і не скасована у встановленому законом порядку, однак вказане товариство не було залучене судами до розгляду справи в якості третьої особи.

В судове засідання представник позивача не прибув, надавши до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи клопотання представника позивача та неявку представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.

24.04.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний кредит" (далі - позивач) та товариством з обмежено відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС", було укладено Договір №05.1-23/2013/1-5 про надання банківської гарантії виконання робіт, за яким позивач в рахунок забезпечення належного виконання клієнтом зобов'язань перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-Н" видав безвідкличну банківську гарантію, з лімітом відповідальності 11 898 521,73 грн. та терміном дії по 16 вересня 2014 року.

24.04.2013 року між позивачем та його контрагентом було укладено договір застави майнових прав №04-256/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку), за яким товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС" передало у заставу позивачу майнові права на отримання грошових коштів в сумі 10 166 518,00 грн. та нараховані проценти в розмірі 10% процентів річних, які слідують з Договору про депозитний вклад в національній валюті (без капіталізації процентів) №0111156/2013-1 від 22 квітня 2013 року.

Згідно абз.2 п.2.1 Договору банківського вкладу (в редакції додаткової угоди №1 від 24 квітня 2013 року), право вимоги вкладника на депозит та проценти у розмірі 10 166 518,00 грн., що внесений на депозитний рахунок №26158073553001/980 в ПАТ "Банк Національний кредит", код Банку 320702, є предметом застави за Договором застави майнових прав №04-256/1-1 від 24 квітня 2013 року.

При цьому вищезазначену заставу було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження рухомого майна 25 квітня 213 року.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з посиланнями позивача на те, що кошти у розмірі 10 166 518,00 грн., які обліковуються на депозитному рахунку №26158073553001/980 в ПАТ "Банк Національний кредит", є заставленим майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "ГЕОС", а позивач є їх обтяжувачем.

У відповідності до п. 1.2.6 Договору застави, заставодержатель (Банк) набуває право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо на час настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано належним чином згідно з умовами Основного договору.

Згідно п.3.3.4 Договору застави, звернення стягнення на грошові кошти, майнові права вимоги яких є предметом застави за цим договором, здійснюється шляхом їх договірного списання заставодержателем з вкладного (депозитного) рахунку №26158073553001, в рахунок погашення забезпечених заставою вимог.

20.06.2013 року відділом державної виконавчої служби Коломийського міськрайонного управління юстиції Івано-Франківської області на виконання ухвали Господарського суду м. Києва №910/4236/13 від 18.06.2013 р. винесено постанову, якою накладено арешт на кошти в межах суми 16 285 529,95 грн., що містяться на всіх рахунках, які належать ТОВ "Будівельна компанія "ГЕОС".

Позивач не погоджується з даною постановою державного виконавця та вважає її такою, що порушує його законні права та інтереси, що і зумовило його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (надалі - Закон № 606-ХІV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону № 606-ХІV зазначено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

З метою забезпечення гарантій прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні ст. 6 Закону № 606-ХІV зобов'язано державного виконавця використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

При цьому статтею 11 Закону № 606-ХІV державному виконавцю надано право у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізувати його у встановленому законом порядку.

Право державного виконавця за заявою стягувача накласти арешт на майно (крім коштів) боржника з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення при відкритті виконавчого провадження також передбачено частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону № 606-ХІV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

За таких обставин, державним виконавцем при прийнятті постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження реалізовано право, передбачене чинним законодавством та на виконання судового рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2013 р. у справі №910/4236/13.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Законом "Про іпотеку" також передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно частини шостої статті 3 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно статті 28 Закону України Застава "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 54 Закону № 606-ХІV звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду у зв'язку з тим, що за клієнтом обліковувалась прострочена заборгованість (39661,74 грн.) зі сплати комісії за надання гарантії за травень 2014 р., тобто після прийняття оскаржуваної постанови.

Водночас, відповідно до договору заставна сума становить 10166518,00 грн., в той час як оскаржуваною постановою арешт коштів на рахунках ТОВ «БК «ГЕОС» здійснено в межах суми 16285529,95 грн.

Наведене свідчить, що сума спірних коштів, на які накладено арешт оскаржуваною постановою, є вищою, ніж сума заборгованості ТОВ «БК «ГЕОС» перед позивачем.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

З аналізу положеннями Закону України "Про виконавче провадження" вбачається можливість звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями.

Факт накладення арешту на автомобіль не може порушувати переважне право заставодержателя на звернення стягнення на майно, що перебуває в заставі.

У випадку, якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, лише після задоволення його вимог залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що накладення арешту на кошти ТОВ «БК «ГЕОС» не порушує права ПАТ "Банк Національний Кредит", як заставодержателя, враховуючи те, що сума спірних коштів, на які накладено арешт оскаржуваною постановою, є вищою ніж сума заборгованості ТОВ «БК «ГЕОС» перед позивачем, інші стягувачі, які не є заставодержателями, набувають право на задоволення їхніх вимог у тій сумі, яка залишиться після задоволення вимог заставодержателя.

Аналогічна правова позиція викладена у судових рішеннях Вищого адміністративного суду України від 20.03.2014року по справі № К/800/29357/13, від 22.05.2014 року по справі № К/9991/55954/12, від 12.12.2014 року по справі №К/9991/67548/11.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Зважаючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, підстави для присудження на користь позивача здійснених судових витрат, з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Національний кредит» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов