Постанова № 47793584, 30.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2015 року Справа № 810/2926/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Харченко С.В., при секретарі: Крамаренко Ю.В., за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомСпільного українсько-австрійського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна"доБроварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Спільне українсько-австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 07.07.2015 № НОМЕР_1 та 07.07.2015 № НОМЕР_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими Спільному українсько-австрійському підприємству з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1321247 грн. 00 коп. і податку на прибуток підприємств у сумі 936372 грн. 00 коп. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції у загальному розмірі 564405 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно факту вчинення підприємством правопорушення є помилковими, а тому вказані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судовому засіданні, призначеному на 30.07.2015, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Спільне українсько-австрійське підприємство з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" (ідентифікаційний код: 31256895, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, буд. 2А) зареєстроване в якості юридичної особи 19.02.2001 та здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з будівництвом доріг та автострад, іншими спеціалізованими будівельними роботами, виробництвом продуктів нафтоперероблення, оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 25) та довідки Управління статистики у Броварському районі (т. 1 а.с. 26).

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

У червні 2015 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 та пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" за період з 01.06.2014 по 31.12.2014.

За результатами перевірки складено акт від 18.06.2015 № 195/10-06-22-02/31256895 (далі-акт перевірки), в якому зафіксовано, що Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" під час декларування податкових зобов'язань за господарською операцією з купівлі у ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" нафтопродуктів не дотримано вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 та пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за червень - грудень 2014 року на суму 1321247 грн. 00 коп. та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2014 рік на суму 5202068 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов'язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших контролюючих органів про господарську діяльність контрагента позивача ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" та про характер взаємовідносин ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" з іншими суб'єктами господарювання по ланцюгу постачання.

Зокрема, контролюючий орган зважав на податкову інформацію, отриману відносно наведеної юридичної особи, стосовно:

- відсутності ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" та її контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербілд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірадон ін Трейд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео-Ленд Лімітед" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Касторс" за податковою адресою;

- неподання ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" у ході контролюючого заходу належним чином засвідчених копій первинних документів податкового і фінансово-господарського обліку, що підтверджують факт здійснення підприємством господарських операцій, зокрема, договорів, документального підтвердження оплати товарів, робіт (послуг), а також доказів реалізації (використання) отриманих від його контрагента товарно-матеріальних цінностей та документального підтвердження транспортування товару;

- відсутності у ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" та її контрагентів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мастербілд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірадон ін Трейд" достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово-господарської діяльності в обсягах задекларованих ними показників;

- неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербілд" під час контролюючого заходу первинних документів податкового і фінансово-господарського обліку, що підтверджують факт здійснення підприємством господарських операцій;

- неподання Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербілд" до контролюючого органу податкової звітності з податку на додану вартість за червень 2014 року;

- відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірадон ін Трейд" дозвільних документів для проведення діяльності, яка їх потребує.

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що контрагент позивача ОСОБА_3 виробничо-комерційна фірма "Маркет", є юридичною особою з ознаками фіктивності, правочини між ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербілд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірадон ін Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Гео-Ленд Лімітед" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Касторс", а у подальшому між ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірмою "Маркет" та позивачем не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір, за яким ОСОБА_3 виробничо-комерційна фірма "Маркет" зобов'язалась поставити на користь позивача нафтопродукти, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість відповідач дійшов висновку про заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік на суму 936372 грн. 00 коп. та податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад та грудень 2014 року на суму 1321247 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 07.07.2015 № НОМЕР_1 та 07.07.2015 № НОМЕР_2, якими відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на прибуток підприємств у розмірі 1170465 грн. 00 коп., з яких: 936372 грн. 00 коп. за основним платежем, 234093 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; податок на додану вартість у розмірі 1651559 грн. 00 коп., з яких: 1321247 грн. 00 коп. за основним платежем, 330312 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що твердження контролюючого органу стосовно вчинення Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" податкового правопорушення є помилковими, оскільки нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, за наслідками вчинення господарської операції з ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування витрат та податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У червні 2014 року позивачем укладено з ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" договір купівлі-продажу від 01.06.2014 № 48-Б, відповідно до умов якого контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу нафтопродукти за асортиментом, кількістю та ціною, визначеними у рахунках-фактурах до вказаного договору, а позивач зобов'язався прийняти вказані товарно-матеріальні цінності та оплатити їх вартість.

Протягом червня грудня 2014 року Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Бітунова Україна» отримано від ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" визначений у рахунках-фактурах товар бітум нафтовий дорожній в'язкий марки БНД 60/90, на загальну суму 7927483 грн. 30 коп., у тому числі ПДВ 1321247 грн. 20 коп. (т. 1 а.с. 142-172).

Прийняття позивачем вказаного товару у його контрагента здійснювалось у період з 16.06.2014 по 29.12.2014 шляхом підписання актів приймання передачі та видаткових накладних, копії яких наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 235-250, т. 2 а.с. 1-15, т. 1 а.с. 173-203).

За результатами виконання власного господарського зобов'язання перед позивачем ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" виписано податкові накладні від 16.06.2014 № 2 на загальну суму 256158 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 42693 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 104); 17.06.2014 № 3 на загальну суму 257697 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 42949 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 105); 24.06.2014 № 6 на загальну суму 210337 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 35056 грн. 27 коп. (т. 1 а.с. 106); 04.07.2014 № 7 на загальну суму 220268 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 36711 грн. 40 коп. (т. 1 а.с. 107); 09.07.2014 № 8 на загальну суму 231013 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 38502 грн. 20 коп. (т. 1 а.с. 108); 19.07.2014 № 11 на загальну суму 247130 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 41188 грн. 40 коп. (т. 1 а.с. 109); 03.08.2014 № 19 на загальну суму 239316 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 39886 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 111); 04.08.2014 № 20 на загальну суму 243603 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ 40600 грн. 58 коп. (т. 1 а.с. 110); 05.08.2014 № 21 на загальну суму 245396 грн. 50 коп., у тому числі ПДВ 40899 грн. 42 коп. (т. 1 а.с. 112); 12.08.2014 № 23 на загальну суму 232388 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 38731 грн. 33 коп. (т. 1 а.с. 113); 26.08.2014 № 29 на загальну суму 267605 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 44600 грн. 83 коп. (т. 1 а.с. 115); 26.08.2014 № 30 на загальну суму 270290 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 45048 грн. 33 коп. (т. 1 а.с. 114); 02.09.2014 № 41 на загальну суму 261630 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 43605 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 116); 09.09.2014 № 48 на загальну суму 246843 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 41140 грн. 57 коп. (т. 1 а.с. 117); 01.10.2014 № 61 на загальну суму 274964 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 45827 грн. 47 коп. (т. 1 а.с. 118); 02.10.2014 № 64 на загальну суму 276710 грн. 90 коп., у тому числі ПДВ 46118 грн. 48 коп. (т. 1 а.с. 120); 02.10.2014 № 65 на загальну суму 274597 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 45766 грн. 20 коп. (т. 1 а.с. 119); 10.10.2014 № 71 на загальну суму 239248 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 39874 грн. 80 коп. (т. 1 а.с. 121); 11.10.2014 № 72 на загальну суму 235431 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 39238 грн. 50 коп. (т. 1 а.с. 122); 13.10.2014 № 73 на загальну суму 228886 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 38147 грн. 70 коп. (т. 1 а.с. 123); 28.10.2014 № 82 на загальну суму 256102 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 42683 грн. 80 коп. (т. 1 а.с. 124); 02.11.2014 № 88 на загальну суму 275629 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 45938 грн. 20 коп. (т. 1 а.с. 125); 03.11.2014 № 89 на загальну суму 278586 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 46431 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 126); 10.11.2014 № 91 на загальну суму 271101 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 45183 грн. 60 коп. (т. 1 а.с. 127); 13.11.2014 № 93 на загальну суму 258790 грн. 40 коп., у тому числі ПДВ 43131 грн. 73 коп. (т. 1 а.с. 128); 24.11.2014 № 97 на загальну суму 269245 грн. 80 коп., у тому числі ПДВ 44874 грн. 30 коп. (т. 1 а.с. 129); 05.12.2014 № 98 на загальну суму 273063 грн. 60 коп., у тому числі ПДВ 45510 грн. 60 коп. (т. 1 а.с. 130); 22.12.2014 № 99 на загальну суму 264992 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 44165 грн. 33 коп. (т. 1 а.с. 132); 22.12.2014 № 100 на загальну суму 276276 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 46046 грн. 00 коп. (т. 1 а.с. 131); 29.12.2014 № 101 на загальну суму 269633 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 44938 грн. 83 коп. (т. 1 а.с. 134); 29.12.2014 № 102 на загальну суму 274547 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 45757 грн. 83 коп. (т. 1 а.с. 133).

Оплату за придбані у ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" товарно-матеріальні цінності у загальному розмірі 7927483 грн. 30 коп. здійснено позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки вказаного суб'єкта господарювання, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії банківських виписок (т. 2 а.с. 16-37).

Витрати, понесені позивачем на придбання отриманих від ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" товарів у загальному розмірі 5202067 грн. 83 коп., та податок на додану вартість у сумі 1321247 грн. 20 коп., сплачений у складі їх ціни, включені позивачем до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, за 2014 рік та до податкового кредиту за червень-грудень 2014 року.

За поясненнями представника позивача, товар бітум БНД 60/90 замовлявся Спільним українсько-австрійським підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Бітунова Україна" з метою його використання в процесі виробництва емульсії бітумної дорожньої та її подальшого постачання наступним контрагентам-одержувачам, а також задля використання її під час виконання власних господарських зобов'язань за підрядними та субпідрядними договорами з надання послуг, повязаних з будівництвом автомобільних доріг та експлуатаційним утриманням доріг державного та місцевого значення загального користування.

З метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем вказаного вище матеріального активу та наявність зв'язку між фактом придбання позивачем цього товару із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду належним чином засвідчені копії оборотно-сальдових відомостей по рахункам 201 "Сировина та матеріали", 103 "Будинки та споруди", 104 "Машини та обладнання", 105 "Транспортні засоби", 106 "Інструменти, прилади та інвентар"; свідоцтва про атестацію дослідно-вимірювальної лабораторії, що належить позивачу, та експертного висновку до нього; а також копії договорів, укладених позивачем з Державним підприємством "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", Службою автомобільних доріг у Закарпатській області, Службою автомобільних доріг у Київській області, Товариством з обмеженою відповідальністю "Вираж", ОСОБА_3 підприємством "Дорстрой", Товариством з обмеженою відповідальністю "САТ Україна", Комунальним підприємством "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автошляхів та споруд на них Шевченківського району" м. Києва, Публічним акціонерним товариством "Броварське шляхово-будівельне управління № 50", Товариством з обмеженою відповідальністю "Автодор", Товариством з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль", та складених на їх виконання довідок про вартість виконаних будівельних робіт, розрахунків загальновиробничих витрат, договірних цін, кошторисних розрахунків, підсумкових відомостей ресурсів, актів приймання виконаних будівельних робіт, накладних, видаткових накладних, довіреностей, вантажних митних декларацій, інвойсів, міжнародних товарно-транспортних накладних, тощо, які підтверджують подальшу реалізацію позивачем емульсії бітумної дорожньої наступним контрагентам одержувачам та використання підприємством готової продукції в процесі виконання власних господарських зобовязань.

В якості доказу транспортування придбаного у ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" товару та на підтвердження забезпечення підприємством його зберігання на території орендованої ним промислової бази представником позивача надано суду копії товарно-транспортних накладних, договору оренди земельної ділянки від 10.10.2005 та акту приймання-передачі земельної ділянки, а також копію договору № 1 від 13.04.2010 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 10.10.2005.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпунктів 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділів ІІІ та V цього Кодексу.

Згідно з приписами підпункту 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 розділу ІІІ Податкового кодексу України, платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарювання-юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування цим податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України).

При цьому, витратами в силу приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України вважається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Таким чином, понесені підприємством витрати, у разі їх відображення у належним чином оформлених первинних (розрахункових, платіжних та інших) документах, можуть бути віднесені до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств для зменшення його валового доходу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 202 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість-продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.01.2014 № 10 (який набрав чинності з 01.03.2014 та діяв до 01.12.2014), податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Цим же пунктом передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість та/або інформацію про яку внесено до реєстру платників податку на додану вартість.

Аналогічні положення містяться також у пункті 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 (який набрав чинності з 01.12.2014).

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового звязку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт постачання ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" на користь позивача товарно-матеріальних цінностей підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; складені сторонами правочину первинні документи містять повну інформацію про поставлені товарно-матеріальні цінності, їх кількісне та вартісне вираження; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними; обмеження, визначені статтею 139 та пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що не дають позивачу права на формування витрат для зменшення його валового доходу в цілях оподаткування податком на прибуток підприємств та включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, відсутні.

У період виконання ОСОБА_3 виробничо-комерційною фірмою "Маркет" господарського зобов'язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (будівництво доріг та автострад та інші спеціалізовані будівельні роботи, виробництво продуктів нафтоперероблення, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем отриманих від ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" матеріальних активів у процесі виробництва та постачання продукції, що у свою чергу підтверджує реальність виконання наведеної вище операції.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у контролюючого органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших територіальних органів доходів і зборів чи з інформаційних систем державної фіскальної служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, під час судового розгляду даної справи судом встановлено, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" товарно-матеріальних цінностей та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від іншого органу доходів і зборів податкову інформацію стосовно господарської діяльності ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" та про характер взаємовідносин ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" з її контрагентами постачальниками - Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербілд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірадон ін Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Гео-Ленд Лімітед" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Касторс", що ґрунтується на суб'єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб'єктом договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб'єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Посилання відповідача як на підставу для зменшення позивачу суми витрат та податкового кредиту на нікчемність правочинів, укладених ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" з іншими суб`єктами господарювання, а саме: Товариством з обмеженою відповідальністю "Мастербілд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Мірадон ін Трейд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Гео-Ленд Лімітед" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Касторс" судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для вирішення даної справи, оскільки виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі у даній справі.

Суд також зважає на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб ОСОБА_3 виробничо-комерційної фірми "Маркет" у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

При вирішенні даної справи суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері. У зв'язку із цим презюмується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди у спосіб повернення (заліку) або відшкодування податку з бюджету, є економічно виправданими, якщо таким платником податків під час декларування власних податкових зобов`язань перед бюджетом дотримано вимоги податкового законодавства України.

Суд також звертає увагу на те, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Так, позивач, в силу покладеного на нього обов'язку сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, визначені податковим законодавством, вступає у відповідні податкові правовідносини з державою та не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на органи державної фіскальної служби, а отже не володіє інформацією відносно виконання контрагентом власних податкових зобов'язань перед бюджетом, та, як наслідок, не може зазнавати негативних наслідків у зв'язку з протиправними діяннями інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження контролюючого органу про відсутність факту постачання товарно-матеріальних цінностей позивачу його контрагентом були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованих позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, та податкового кредиту, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.07.2015 № НОМЕР_1 та 07.07.2015 № НОМЕР_2 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 07.07.2015 № НОМЕР_1 та 07.07.2015 № НОМЕР_2, визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.

Постанову складено у повному обсязі 31 липня 2015 року.