Постанова № 47793548, 28.07.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

28 липня 2015 року

(10 год. 20 хв.)

Справа № 808/8177/14

Провадження № ДО/808/1087/14

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Мащенко Д.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» про стягнення податкового боргу.

20.11.2014 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» (далі – відповідач), в якому позивач просить: стягнути з рахунків відповідача на користь державного бюджету кошти у розмірі суми зобов’язання з земельного податку у сумі – 6239,50 грн.

Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач має податковий борг перед бюджетом з податку на землю з юридичних осіб у сумі 6239,50 грн. Борг виник внаслідок несплати самостійного визначених відповідачем у декларації сум зобов’язань з податку на землю з юридичних осіб за 2014 рік.

Ухвалою від 24.11.2014 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 17.12.2014.

У судове засідання 17.12.2014 представники сторін не прибули.

16.12.2014 від позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 17.12.2014, оскільки станом на 17.12.2014 у суду були відсутні відомості про вручення відповідачу повістки про виклик до суду на 17.12.2014, судовий розгляд був відкладений на 21.01.2015.

21.01.2015, 23.03.2015, 22.04.2014, 25.05.2015 від позивача до суду надходили клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Станом на 21.01.2015, 23.02.2015, 24.03.2015, 23.04.2015, 25.05.2015, 25.06.2015 виклик відповідача у судове засідання наявними у суду засобами здійснити не вдалося, оскільки відповідач зареєстрований на території м. Донецька (в районі АТО), куди поштова кореспонденція не доставляється, через що ухвалами від 21.01.2015, 23.02.2015, 24.03.2015, 23.04.2015, 25.05.2015 та 25.06.2015 судовий розгляд відкладався.

Суд зазначає, що поштові відправлення, які містили повістки про виклик до суду на 17.12.2014, 21.01.2015, 23.02.2015, 24.03.2015, 23.04.2015, 25.05.2015, 25.06.2015 та 28.07.2015, які надсилались на адресу відповідача, повернулись до суду без вручення адресату із позначкою відділення поштового зв’язку «згідно листа №04-1901676 від 01.12.2014 вручення поштових відправлень неможливе».

За приписами ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відтак, відповідач, в силу наведеної норми є належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

За змістом ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін на підставі наявних у справі матеріалів.

Враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд керуючись ч. 1 ст. 41 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали і з’ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач 06.10.1999 зареєстрований як юридична особа.

За результатами проведення господарської діяльності відповідачем була подана позивачу податкова декларація з плати за землю від 17.02.2014 №9009237749, відповідно до якої відповідачем самостійно були визначені податкові зобов’язання з плати за землю за 2014 рік в розмірі 14976,26 грн., з щомісячним платежем з січня по листопад 2014 року 1248,02 грн. та за грудень 2014 року – 1248,04 грн.

Податковий борг з плати за землю виник у зв’язку з несплатою самостійно нарахованих податкових зобов’язань за травень-вересень 2014 року у розмірі 1248,02 грн. х 5 = 6240,10 грн.

Згідно даних облікової картки відповідача станом на 31.12.2013 за відповідачем рахувалась переплата у розмірі 0,60 грн.

Отже, згідно даних облікової картки відповідача та розрахунку податкового боргу станом на 07.10.2014 загальна сума заборгованості відповідача з податку на землю з юридичних осіб складає 6240,10 грн. – 0,60 грн. = 6239,50 грн.

Вищезазначена сума грошового зобов’язання відповідачем не була сплачена.

05.08.2014 позивачем була сформована податкова вимога №138-25, яка визначала суму податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов’язанням у розмірі 3743,46 грн. Вказана податкова вимога направлялася на адресу відповідача рекомендованим листом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно п. 286.2 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

За правилами п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно п.п. 57.1. ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зазначені строки нараховані податкові зобов’язання не сплачено, тому згідно п.п. 14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України, це є податковим боргом; податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Відповідно до п.п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами п.п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов’язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Підпунктом 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов’язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судом встановлено, що у зв’язку з несплатою податкових зобов’язань позивачем було сформовано податкову вимогу №138-25 від 05.08.2014 на суму 3743,46 грн. Вказана податкова вимога направлялася на адресу відповідача рекомендованим листом.

Пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначені обставини за наявності яких податкова вимога вважається відкликаною.

Оскільки відповідач не надав заперечень проти вимог заявленого позову, то у суду відсутні підстави вважати податкову вимогу №138-25 від 05.08.2014 відкликаною. Крім того, наданою заявником обліковою карткою відповідача підтверджується, що податковий борг з моменту направлення вказаної податкової вимоги повністю не погашений. Відтак, податкова вимога позивача №138-25 від 05.08.2014 є чинною.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Пунктами 95.1 - 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, на підставі вищезазначеного суд приходить до висновку, що оскільки узгоджені грошові зобов'язання відповідачем не сплачено, суд вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позовом Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» про стягнення податкового боргу – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Будкомплект» (код ЄДРПОУ 30585695, місцезнаходження: 83059, Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, вул. 8 Березня, буд. 34) у банках, які його обслуговують, заборгованість з податку на землю з юридичних осіб у сумі 6239,50 грн. (шість тисяч двісті тридцять дев’ять гривень 50 коп.) на р/р 33218811700255, код платежу 13050100, код отримувача – 34686631, отримувач – УДКС у м. Костянтинівка, банк – ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль