Ухвала суду № 47792654, 29.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6779/15 Справа № 199/3538/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

29 липня 2015 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», ОСОБА_3 про стягнення страхової виплати, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року позовну заяву ОСОБА_2 повернуто позивачу та розяснено право повторного звернення з даними позовними вимогами відповідно до положень ст.109, 110 ЦПК України, якими передбачено предявлення позову за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання або знаходження відповідача, за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його перебування також за місцем завдання шкоди /а.с. 62/.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування ухвали суду /а.с. 65-66/.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», ОСОБА_3 про стягнення страхової виплати /а.с.1-12/.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що 21 квітня 2014 року сталася дорожньо-транспортна пригода у м. Підгорне по автодорозі Знамянка-Луганськ-Ізварино, 224 км.+700м. за участю автомобіля FIAT BRAVO д/н AE 0716 BO, власником якого є позивач та автомобілем «Богдан A092» д/н 564-69 AH під керуванням ОСОБА_3, якого було визнано винним у даному зіткненні, відповідно до постанови Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2015 року. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 забезпечена страховим полісом АС/5389826 ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» позивач звернулася до суду з вимогами про стягнення суми страхової виплати саме з ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» посилаючись на існуючий договір страхування між сторонами.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, посилаючись на ч. 5 ст.110 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача.

Разом з тим, в матеріалах справи міститься копія паспорту ОСОБА_2 серія АН номер 450393, з якого вбачається, що позивач зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, що згідно адміністративно-територіального поділу м. Дніпропетровська відноситься до Амур-Нижньодніпровського м. Дніпропетровська.

Відповідно ст. 16 ЗУ "Про страхування", ст. 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Також відповідно ЗУ "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року N 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року № 6-126цс14і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Тобто, вирішуючи питання територіальної підсудності, суди повинні керуватися нормами розд. III гл. 1 ЦПК (статті 107 - 117) і враховувати, що відповідно до ч. 5 ст. 110 ЦПК позивачу в справах про захист прав споживачів надано право на свій розсуд пред'являти позов: за місцезнаходженням відповідача, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору (за винятком виключної підсудності).

Характер фінансово-кредитних відносин, стороною в якій є фізична особа, а також використані у Законах N 1023-XII та N 2664-III терміни "споживчий кредит", "фінансова установа", "фінансова послуга" дають підстави вважати, що правовідносини, які виникають із кредитних договорів, договорів банківського вкладу, договорів страхування, підпадають під дію Закону N 1023-XII.

Однак, суд першої інстанції постановляючи ухвалу від 15 травня 2015 року про повернення даного позовної заяви, як непідсудної Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська не врахував зазначених норм закону.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обовязків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VІ).

За таких обставин, суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у даній справі, тому ухвалу судді про повернення позовної заяви ОСОБА_2 необхідно скасувати і передати питання щодо відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 травня 2015 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_4