Постанова № 47791662, 31.07.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2559/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2015 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_2 (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАЛЬЯНС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015 року №0000632201 та №0000642201, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімальянс» (далі ТОВ «Хімальянс») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.04.2015 р. № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість всього у розмірі 74355,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 24.04.2015 р. № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 247850 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що відповідачем неправомірно встановлено факт безпідставного віднесення ТОВ «Хімальянс» до складу податкового кредиту суми у розмірі 49570 грн. та валових витрат у розмірі 247850 грн. у звязку з неможливістю проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ «Легітайм-Грін», оскільки фактичне місцезнаходження останнього встановити не вдається можливим.

Позивач зауважує, що під час проведення перевірки ревізору-інспектору були надані всі первинні документи, складені відповідно до вимог чинного законодавства України та які підтверджують господарські операції між ТОВ «Хімальянс» та ТОВ «Легітайм-Грін», проте, з незрозумілих причин, не взяті податковим органом до уваги.

Крім того, позивач зазначає, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобовязань, податкового кредиту, валових витрат платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації.

У судовому засіданні позивач підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі і просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 3-5 т. 2), в яких зазначив, що на підставі направлення від 24.03.2015 р. № 000198/343, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.03.2015 р. № 379 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хімальянс» (код ЄДРПОУ 33508990) з питань взаємовідносин з ТОВ «Легітайм-Грін» (код ЄДРПОУ 38147534), їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період липень 2014 р. вересень 2014 р.

В ході проведення вищевказаної перевірки податковим органом було встановлено, що надані позивачем документи, а саме акти здачі-приймання виконаних робіт не відповідають вимогам первинного документа та положенням договору.

Крім того, відповідач вказує, що до перевірки не надано жодних документів щодо вивчення виконавцем послуги території з метою виявлення потенційних замовників продукції замовника яким чином формувався інформаційний банк даних потенційних та наявних контрагентів замовника, яким чином відбувалось сприяння організації зустрічей, переговорів між представниками замовника та контрагентів та інформування замовника про необхідність проведення переговорів з потенційними контрагентами. Також до перевірки не надано агентські звіти, до яких додається документ, що підтверджує витрати, здійснені за рахунок замовника.

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги ТОВ «Хімальянс» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 2.3 акту перевірки ТОВ «Хімальянс» зареєстровано як юридична особа рішенням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради 20.04.2005 р. за № 15561020000007237. Зміни та доповнення зареєстровані 17.05.2005 р. № 15561050001007237. Свідоцтво про державну реєстрацію замінено на підставі зміни місцезнаходження юридичної особи, серія А01 № 316929 від 14.05.2010 р.

Згідно з п. 2.4 акту перевірки підприємство взято на податковий облік у ДПІ у Приморському районі м. Одеси 28.04.2005 р. за № 16048 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.05.2005 р. № 23219598 (іпн 335089915535).

Також згідно інформації з акту перевірки у перевіряємий період підприємство здійснювало такі види діяльності за КВЕД: оптова торгівля хімічними продуктами, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Згідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 78 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Так, у період з 24.03.2015 р. по 30.03.2015 р. на підставі направлення від 24.03.2015 р. № 000198/343, виданого ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, ОСОБА_3, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.03.2015 р. № 379 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хімальянс» (код ЄДРПОУ 33508990) з питань взаємовідносин з ТОВ «Легітайм-Грін» (код ЄДРПОУ 38147534), їх реальності та повноти відображення в обліку за податковий період липень 2014 р. вересень 2014 р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.04.2015 р. № 2370/15-53-22-01/33508990 (а.с. 14-22).

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення ТОВ «Хімальянс» п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено від'ємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2014 р. на суму 247850 грн.; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 49570 грн. у т.ч. по періодам: липень 2014 р. 29767 грн., серпень 2014 р. 19761 грн., вересень 2014 р. 42 грн.

Дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив, що у червні 2014 р. між ТОВ «Хімальянс» (замовник) та ТОВ «Легітайм-Грін» (агент) укладено договір про надання послуг від 02.06.2014 р. № ЕВ75, відповідно до якого агент в порядку та на умовах, які визначені цим договором, за агентську винагороду зобовязується надати послуги замовнику з сприяння в здійсненні від імені та за рахунок замовника наступних правових дій систематичне дослідження ринку з метою пошуку контрагентів для укладання договорів поставки, купівлі-продажу хімічної продукції, а саме: вугілля, селітри аміачної, карбаміду, аміачної води, аміаку, калієвої селітри, суперфосфату, нітроамофоски, амофосу та інших мінеральних добрив (а.с. 23-25).

Розділом 2 зазначеного договору визначені права та обовязки комерційного агента, а саме: вивчати територію з метою виявлення потенційних замовників продукції замовника; формувати інформаційний банк даних потенційних та наявних контрагентів замовника; сприяти організації зустрічей, переговорів між представниками замовника та контрагентів. Крім того, п. 2.2 вищевказаного договору зазначено, що агент зобовязується надавати замовнику звіти з надання послуг по факту їх виконання.

До даного договору додається додаткова угода № 1 (а.с.26), яка визначає розмір винагороди агента за надання послуг з пошуку контрагентів для здійснення продажу товарів.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду надано:

Акти здачі-приймання виконаних робіт до договору від 02.06.2014 р. №ЕВ75 з додатками (а.с. 32-39);

податкові накладні (а.с. 40-44);

платіжні доручення про оплату послуг (а.с. 27-31).

В ході офіційного з'ясування обставин справи суд прийшов до висновку про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В судовому засіданні досліджені надані представником позивача копії первинних документів по спірним взаємовідносинам з ТОВ «Легітайм-Грін».

Суд зазначає, що досліджені докази не підтверджують належним чином здійснення господарської операції між ТОВ «Хімальянс» та ТОВ «Легітайм-Грін» відповідно до укладеного у червні 2014 р. договору.

Так, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Кореспондують вищезазначеному і норми Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, відповідно до п. 2.1., 2.2. якого первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Проте, надані до суду акти здачі-приймання виконаних робіт разом з додатками до них не відповідають вимогам первинного документу, оскільки з цих актів неможливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, які здійснювались між ТОВ «Хімальянс» та ТОВ «Легітайм-Грін».

Окрім цього, додатковою угодою № 1 до договору від 02.06.2014 р. № ЕВ75 встановлено винагороду агента за надання послуг по пошуку контрагентів для здійснення продажу товару позивача, а саме: «область дії: Україна; товар: мінеральні добрива, вугілля; розмір винагороди грн. з ПДВ за кожну тону: 10-4000», з чого неможливо встановити як формувався розмір винагороди агента.

До того ж суд погоджується з твердженням відповідача щодо того, що ТОВ «Хімальянс» не надано жодних документів щодо вивчення виконавцем послуги території з метою виявлення потенційних замовників продукції замовника яким чином формувався інформаційний банк даних потенційних та наявних контрагентів замовника, яким чином відбувалось сприяння організації зустрічей, переговорів між представниками замовника та контрагентів та інформування замовника про необхідність проведення переговорів з потенційними контрагентами. Також на порушення п. 2.2 договору від 02.06.2014 р. № ЕВ75 позивачем не надано агентські звіти, до яких додається документ, що підтверджує витрати, здійснені за рахунок замовника.

Суд не бере до уваги лист ТОВ «Легітайм-Грін» від 26.06.2015 р. № 86 з поясненнями щодо операцій по договору від 02.06.2014 р. № ЕВ75, оскільки цей лист не надавався податковому органу при проведенні перевірки та відповідно не досліджувався ним, та зазначений лист не спростовує факт того, що акти здачі-приймання робіт не відповідають вимогам чинного законодавства щодо складення первинного документа.

Крім того, пунктом 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Разом з цим, наявність податкової накладної дійсно є обовязковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

З урахуванням зазначеного на платника податку на додану вартість покладається обовязок довести фактичність та реальність здійснюваної ним господарської операції, за наслідками якої він формує податковий кредит.

Однак позивачем не доведено фактичність господарської операції з ТОВ «Легітайм-Грін», оскільки надані до суду документи по вищевказаній господарській операції оформлені неналежним чином, що не дає право на віднесення ТОВ «Хімальянс» сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період.

Окрім цього, позивачем не надано також доказів укладення договорів з контрагентами-замовниками хімічної продукції, які, як зазначає ТОВ «Хімальянс», були знайдені ТОВ «Легітайм-Грін» відповідно до договору від 02.06.2014 р. №ЕВ75.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 кодексу визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Оскільки позивач надав документи по господарським операціям, які складені з порушенням вимог чинного законодавства та не надав доказів укладення договорів продажу хімічної продукції з підприємствами, що були знайдені ТОВ «Легітайм-Грін», суд вважає позовні вимоги ТОВ «Хімальянс» необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАЛЬЯНС» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2015 року №0000632201 та №0000642201 відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМАЛЬЯНС» (65014, м. Одеса, вул. Канатна, 38, нежитлове приміщення №2, код ЄДРПОУ 33508990) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 /чотири тисячі триста вісімдесят чотири/ грн. 80 коп. на р/р № 31212206784005, отримувач коштів - УК у м. Одесі/Київський район, код отримувача 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 31 липня 2015 року.

Суддя П.П. Марин