Постанова № 47791164, 28.07.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

28.07.2015 справа №908/2166/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Марченко О.А. Бойченко К.І., Радіонова О.О. Не з'явився Не з'явився розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105", м.Селидове, смт. Цукурине, Донецька область на рішення господарського суду Запорізької області від09 червня 2015 р. (повний текст підписано 12.06.2015р.) у справі№ 908/2166/15-г (суддя Ярешко О.В.) за позовом доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105", м. Селидове, смт. Цукурине, Донецька область простягнення 19402,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач) звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105" (далі - Відповідач) 18 510 грн. штрафу за неправильно зазначену у залізничній накладній № 52580412 масу вантажу, відправленого зі станції Цукуріха Донецької залізниці на станцію призначення Енергодар Придніпровської залізниці, у вагоні № 67898460, вантаж - концентрат вугільний та додаткових витрат у розмірі 892 грн. 92 коп.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р.) у справі № 908/2166/15-г позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення Відповідачем зобов'язання щодо зазначення вірних відомостей у залізничній накладній № 52580412 у вагоні № 67898460 відносно маси вантажу підтверджується матеріалами справи, розмір штрафу, що підлягає стягненню позивачем визначений вірно. Крім того, місцевий господарський суд визнав обґрунтованими вимоги щодо стягнення з Відповідача додаткових витрат.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р. у справі № 908/2166/15-г скасувати та прийняти нове рішення, яким зменшити відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції не з'ясував чи були підстави у Позивача на нарахування та стягнення штрафних санкцій з Відповідача на підставі статтей 24, 118, 122 Статуту залізниць України. Також апелянт вважає, що були відсутні підстави для проведення залізницею перевірки маси вантажу, а рішення суду першої інстанції було прийняте з порушенням таких засад цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність, розумність та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.07.2015р. Відповідачу було відновлено пропущений процесуальний строк для подачі апеляційної скарги та порушене апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 28.07.2015 р.

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги.

Позивач надіслав суду клопотання від 27.07.15 № 13-11/50, в якому просив перенести розгляд апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку в судове засідання, а у разі відмови в задоволенні даного клопотання - відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Проте, клопотання Позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення, оскільки явка сторін в судове засідання не визнавалась обов'язковою, наявних в матеріалах справи документів достатньо для апеляційного перегляду справи.

Представник Відповідача не скористався наданим йому правом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та не з'явився в судове засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статей 44, 81-1 Господарського процесуального кодексу України була здійснена фіксація судового процесу технічними засобами та складено протокол

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено та судом встановлено, що у вересні 2014 р. зі станції Цукуріха Донецької залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105" (далі - Відповідач) здійснило відправлення вагону № 67898460 згідно залізничної накладної № 52580412 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці.

При проходженні вагону через станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач) проведено перевірку маси вантажу, під час якої було встановлено, що маса вантажу у вищезазначеному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній.

Актом загальної форми № 7725 від 26.09.2014 р. встановлено, що при візуальному огляді виявлено : погрузка вище бортів 10 см, ущільнена. Вагон подається на контрольну перевірку.

27.09.2014 р. на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було складено акт загальної форми № 13854, в якому вказано, що була проведена контрольна перевірка маси вантажу на вагах ст. Запоріжжя-Ліве № 87 держповірка 29.01.2014 р., по документу зазначається маса 71000 кг, тара - 22400 кг, фактично маса брутто - 96100 кг, тара з документу 22400 кг, нетто 73700 кг, що більше, ніж зазначено в документі та більше вантажопідйомності вагону на 2700 кг.

Також, на підставі вищевказаного акту загальної форми було складено комерційний акт від 27.09.2014 р. № 004383, в якому зазначено, що відповідно до документу в вагоні № 67898460 вказано тара - 22400 кг, нетто 71000 кг. Фактично виявилась вага : брутто - 96100 кг, тара з документу 22400 кг, нетто 73700 кг, що більше маси, вказаної в документі і вантажопідйомності вагону на 2700 кг. В технічному відношенні вагон справний, люки закриті щільно, течі вантажу немає.

Контрольне переважування спірного вагону проводилось на 150-тонних вагонних вагах, тобто таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправника.

На підставі зазначених вище обставин Позивачем нарахований Відповідачу штраф у розмірі 18510,00 грн. за розрахунком : 3702 грн. (провізна плата) х 5 =18510 грн., який і заявлено до стягнення.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Як встановлено ч.3 ст. 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Аналогічний припис містить ст. 909 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457, Статут залізниць України визначає права, обов'язки і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту України Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Як зазначено в ст. 6 Статуту, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1 розділу 4 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. за № 863/5084 (далі - Правила №863/5084 від 24.11.2000 р.), а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п. 2.1 та п. 2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюється вантажовідправником. Маса вантажу згідно зі ст. 37 Статуту та п.5 "Правила приймання вантажів до перевезення", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. за № 644, визначається відправником.

Відповідно до додатку 3 Правил оформлення перевізних документів визначено, що "маса вантажу визначена відправником" заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом).

Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 "Правил оформлення перевізних документів", затверджених Наказом Міністерства транспорту України 24.11.2000 р. За № 863/5084, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність зазначених відомостей до вищезгаданої накладної підтвердив представник Відповідача Клеймьонова Т.А.

Відповідно до п. 11 "Правил приймання вантажів до перевезення", затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 466, у разі зважування вантажів на вагонних вагах відправник у разі потреби провадить дозування вантажу (довантаження або часткове вивантаження). Для цього він повинен безпосередньо біля вагонних ваг організувати дозувальний майданчик, забезпечити його необхідним інвентарем, а при відправленні масових вантажів (вугілля, руди, цементу тощо) - додатковими механізмами для виконання дозувальних операцій в процесі зважування. Тобто відповідач мав можливість і зобов'язаний був запобігти подібних порушень і провадити чітке зважування та вказувати у перевізних документах вірну інформацію стосовно маси вантажу.

Згідно з п. п. 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 р. за №442, та інших нормативно - правових актів. Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.

Пунктом 22 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Підставою для накладення на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст. 129 Статуту.

Статтею 24 Статуту передбачено, що вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту.

У відповідності до ст. ст. 118, 122 Статуту штраф за неправильно зазначену масу вантажу складає п'ятикратний розмір провізної плати.

Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин : а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Відповідно до Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. в редакції від 29.09.2008 р. № 04-5/225 у застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Доводи апелянта, які ґрунтуються на ст. 52 Статуту залізниць України на рахунок того, що у залізниці були відсутні підстави для проведення перевірки маси вантажу є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України вказані конкретні випадки, в яких залізниця саме зобов'язана здійснити перевірку маси вантажу.

В свою чергу, згідно зі ст. 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

За таких обставин, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає обґрунтованим висновок місцевого суду щодо правомірності вимог Позивача про стягнення з Відповідача суми штрафу за неправильне зазначення відомостей у залізничній накладній в розмірі 18510,00 грн.

Одночасно Позивач звернувся з вимогою до Відповідача про стягнення сум додаткових витрат.

Так, актом загальної форми № 3581 від 05.10.2014 р. встановлено, що на станції Запоріжжя грузове вагон простоював на путях станції з причини перевантаження з 4.10 8:00 год. по 4.10 19:00 год. Нараховані наступні платежі : плата за користування 11 год. -18,90 грн. ; маневрена робота 0,5 - 450,60 грн. ; зважування - 231, 60 грн. Платежі нараховані без врахування ПДВ. Міститься відмітка "стягнути з одержувача по видачі вантажу".

Актом загальної форми № 3586 від 05.20.2014 р. встановлено, що на підставі телеграми НР 558 від 29.09.2014 р. ст. Запоріжжя-Ліве з вагону № 67898460 відпр. № 47649298 від 22.09.2014 р. ст. Цукуріха Донецької залізниці відгружено надлишок вантажу, вантаж - концентрат вугільний вагою 2700 кг у вагон № 67574277. Вага вантажу у вагоні № 67898460 приведена у відповідність вказаним у перевізних документах даним.

У зв'язку з тим, що навантаження вагону понад вантажопідйомність є загрозою безпеки руху на залізничному транспорті, Позивач здійснив певні дії з метою усунення наслідків зазначеного порушення, у зв'язку з чим ним нараховано збір за маневрову роботу на суму 450,60 грн., збір за зважування вагону на суму 231,60 грн. та плату за користування вагонами на суми 18,90 грн. та 43 грн. без врахування ПДВ.

Актом загальної форми № 832 від 08.10.2014 р. встановлено, що вантажоодержувач ПАО "ДТЕК Дніпроенерго Запорізька ТЕС" був повідомлений про платежі, відповідно до актів загальної форми № 14238 від 28.09.2014 р. та № 3581 від 05.10.2014 р. і від додаткових стягнень на суму 744,10 грн. без урахування ПДВ відмовився.

Згідно з п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника.

Ці приписи чинного законодавства залишились поза увагою суду першої інстанції, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази в обґрунтування правомірності та законності нарахування плати за користування вагонами, збору за зважування вагону, збору за маневрову роботу всього на загальну суму 744 грн. 10 коп., ПДВ 148 грн. 82 коп. саме відповідачеві.

Відтак судове рішення суду першої інстанції в частині стягнення додаткових нарахувань в сумі 892 грн. 92 коп. прийнято з порушенням приписів Правил користування вагонами, п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів і тому підлягає скасуванню в зазначені частині.

Таким чином, рішення господарського суду Запорізької області від 09 червня 2015 р. у справі № 908/2166/15-г підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають пропорційному розподілу між сторонами згідно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика №105",- задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р. у справі № 908/2166/15-г скасувати в частині стягнення додаткових витрат.

Абзац 1 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

"Позовні вимоги задовольнити частково."

Викласти абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105 (85486, Донецька обл., м. Селидове, смт. Цукуріне, вул. Шахтна, буд. 40, код ЄДР 31832110) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДР 01073828) суму 18510 (вісімнадцять тисяч п'ятсот десять) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1742 грн. 92 коп."

Доповнити резолютивну частину рішення абзацом 3 наступного змісту:

"В іншій частині позовних вимог відмовити."

Абзаци 3,4 резолютивної частини вважати абзацами 4,5 відповідно.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДР 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105 (85486, Донецька обл., м. Селидове, смт. Цукуріне, вул. Шахтна, буд. 40, код ЄДР 31832110) 42 грн. 04 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 28.07.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 31.07.2015 р.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Бойченко К.І.

Радіонова О.О.