Рішення № 47788338, 22.07.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 11/129/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2015 Справа № 908/3815/15

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий - суддя Гончаренко С.А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035; код ЄДРПОУ 03345716),

до відповідача: Відділ культури і туризму Бердянської районної державної адміністрації (пр. Перемоги, буд. 3, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112; код ЄДРПОУ 02228285),

у присутності представників:

позивача: Вініченко О.В. - дов. №19/2943 від 01.04.2015;

відповідача: не з'явився;

про стягнення 4898,47грн.

В С Т А Н О В И В :

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» про стягнення з відділу культури і туризму Бердянської районної державної адміністрації 4005,79грн. заборгованості за поставлений газ, 316,07грн. пені, 15,80грн. 3% річних та 560,81грн. втрат від інфляції.

24.06.2015 порушено провадження по справі, призначені дата і час судового засідання, в порядку попередньої підготовки справи до слухання сторони зобов'язані вчинити дії та надати документи, необхідні для всебічного та об'єктивного вирішення спору.

В судовому засіданні 22.07.2015 представник позивача надав суду копії платіжних доручень №82 від 09.07.2015 на суму 694,19грн. та №160 від 09.07.2015 на суму 3311,64грн, що підтверджують оплату відповідачем заборгованості за березень 2015.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позовній заяві, при цьому повідомив, що спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих зобов'язань за договором на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-Б-22010 від 26.01.2015 в части повної та своєчасної оплати наданих послуг, в наслідок чого утворилась заборгованість за березень 2015. Затримка оплати вартості поставленої теплової енергії обумовила нарахування сум пені, 3% річних та втрат від інфляції. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов'язані із розглядом справи віднести на відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву суму заборгованості нарахованої за спожитий газ за березень 2015 у розмірі 4005,79грн. визнає, але не згодний із нарахованими сумами пені, 3% річних та витрат від інфляції, та просить відмовити в їх задоволенні. Відповідач зазначає, що, затримка із оплати за спожитий газ виникла не його вини, оскільки відділ культури і туризму Бердянської районної державної адміністрації не має права згідно ст. 43 Бюджетного кодексу України самостійно (без участі органів казначейства та управління фіксів Бердянської райдержадміністрації) розпоряджатися коштами виділеними із місцевого бюджету. Відповідачем у Бердянському управлінні Державної казначейської служби у Запорізькій області було зареєстровано фінансове зобов'язання на суму 694,19грн. - 24.03.2015 та на суму 3311,64грн. - 23.03.2015, але Управління фінансів Бердянської райдержадміністрації з квітня по червень 2015 року не здійснювало фінансування відповідача у зв'язку з відсутністю відкритих асигнувань, що призвело до утворення прострочення кредиторської заборгованості. Платіжними дорученнями №82 від 08.07.2015 на суму 694,19грн. та №160 від 08.07.2015 на суму 3311,64грн. відповідачем погашена заборгованість за березень 2015 року.

В відзиві відповідач просив залучити до участі у справі як відповідачів Бердянське управління Держказначейства у Запорізькій області та Управління фінансів Бердянської районної державної адміністрації у зв'язку з тим, що він сам не має права згідно статті 43 Бюджетного кодексу України самостійно (без участі органів казначейства та управління фінансів Бердянської райдержадміністрації) розпоряджатися коштами, виділеними із місцевого бюджету.

Суд відмовив відповідачу в залученні вказаних установ як відповідачів до участі у справі, так як причиною виникнення спірних відносин по даній справі є зобов'язання за договором на постачання природного газу, в якому вказані установи не є контрагентами позивача і не можуть нести передбачену договором і діючим законодавством відповідальність. Крім того, відповідач посилається на бюджетні правовідносини, які не підвідомчі господарському суду.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також ретельно дослідивши додатково надані сторонами докази, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) закріплено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

26.01.2015 між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (надалі - Постачальник) та відділом культури і туризму Бердянської районної державної адміністрації (надалі - Споживач) укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №ТП-Б-22010 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 вказаного Договору, Постачальник постачає природний газ Споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

В силу положень ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обсяг та умови постачання газу регулюються розділом 2 Договору, відповідно до якого послуги з постачання газу підтверджується підписаними сторонами актом приймання-передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку, визначених у додатку 1 до Договору. Постачальник до 5-го числа, наступного за звітним місяцем, направляє Споживачу два примірника акта за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Постачальника. Споживач протягом двох днів з дати одержання акта зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акт приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Сторонами по справі складно, підписано уповноваженими особами та скріплено печатками акти №24 від 23.03.2015 та №26 від 24.03.2015 про обсяги спожитого газу протягом березня 2015.

Стаття 692 ЦК України визначає обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з Розділу 4 Договору розрахунки за реалізований Споживачеві газ здійснює за цінами, що встановлюються національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Розрахунковий період за Договором становить один місяць - з 8-00 години першого дня місяця до 8-00 години першого дня наступного місяця включно. Оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальних режимом використання Постачальника.

Позивачем виставлено відповідачу до оплати рахунки №000007324 від 23.03.2015 на суму 3311,64грн. та №000007526 від 24.03.2015 на суму 694,19грн.

Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі ГК України) передбачає, суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Аналогічне положення закріплено в ст. 526 ЦК України. Так, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а у разі відсутності таких умов і вимог - згідно звичаїв ділового обігу або іншим вимогам, які звичайно ставляться.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором в частині оплати вартості отриманого газу, виконав після звернення позивачем із позовом до суду, сплативши заборгованість платіжними дорученнями №82 від 08.07.2015 на суму 694,19грн. та №160 від 08.07.2015 на суму 3311,64грн.

Позовні вимоги в частині стягнення 4005,79грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідальність Споживача за порушення строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, закріплено в п. 6.2.2. Договору у вигляді стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань обчислюється від простроченої суми та не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 316,07грн. за період з 11.04.2015 по 28.05.2015.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 15,80грн. 3% річних за період з 11.04.2015 по 28.05.2015 та 560,81грн. втрат від інфляції за період з квітня 2015 по травень 2015.

Суми пені, 3% річних та втрат від інфляції ретельно перевірені в судовому засіданні, розрахунок здійснено вірно.

Твердження відповідача, про те, що прострочення виконання зобов'язань за Договором виникло внаслідок відсутності фінансування з Державного бюджету судом до уваги не приймаються, оскільки за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Також, згідно п. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

А відповідно до п. 2 тієї ж статті, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з об'єктивної оцінки обставин справи, приймаючи до уваги те, що відповідач фінансується виключно із місцевого бюджету, не може мати власних коштів, та не має права згідно ст. 43 Бюджетного кодексу України самостійно (без участі органів казначейства та управління фіксів Бердянської райдержадміністрації) розпоряджатися коштами виділеними із місцевого бюджету, суд вважає за можливе скористатись наданим ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України правом та зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 158,00 грн. пені.

Таким чином, до стягнення з Відділ культури і туризму Бердянської районної державної адміністрації підлягають 158,00грн. пені, 15,80грн. 3% річних та 560,81грн. витрат від інфляції.

Судові витрати у справі слід віднести на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділ культури і туризму Бердянської районної державної адміністрації (пр. Перемоги, буд. 3, м. Бердянськ, Запорізька область, 71112; код ЄДРПОУ 02228285) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (вул. Заводська, буд. 7, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035; код ЄДРПОУ 03345716) 158 (сто п'ятдесят вісім) грн. 00коп. пені, 15 (п'ятнадцять) грн. 80коп. 3% річних, 560 (п'ятсот шістдесят) грн. 81коп. витрат від інфляції та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 4005,79грн. основного боргу провадження у справі припинити.

В засіданні 22.07.2015 оголошена вступна і резолютивна частини рішення. Рішення в повному обсязі складено і підписане 27.07.2015.

Суддя С.А. Гончаренко