Ухвала суду № 47786713, 28.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/46456/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014

у справі № 814/4867/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нікстром"

до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління мін доходів у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2014, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 27.09.2013 № 0000382200.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В поданих запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної планової виїзної перевірки позивача з питань з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт від 20.06.2013 № 254/22-04543192, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на прибуток всього у сумі 751 151,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2011 року у сумі 60 139,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року у сумі 271 513,00 грн., за ІV квартал 2011 року у сумі 270 008,00 грн., за І квартал 2012 року у сумі 149 491,00 грн.

На підставі акта перевірки, 08.07.2013 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262200, яким збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток: за основним платежем у розмірі 751 151,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 187 787,75 грн.

За результатами адміністративного оскарження, вказане податкове повідомлення-рішення від 08.07.2013 скасовано в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 86 032,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 150 290, 25 грн. та, як наслідок, прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 27.09.2013 № 000382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на прибуток за основним платежем у розмірі 665 119,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 36 867, 50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності із пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144-148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Згідно із п. 148.1 ст. 148 Податкового кодексу України, яка визначає, що будь-які витрати на розвідку/дорозвідку, облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у підпункті «з» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 цього Кодексу) включаються до окремого об'єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Відповідно до п. 148.2 ст. 148 Податкового кодексу України, до витрат, що включаються до окремого об'єкта необоротних активів з видобутку корисних копалин платника податку, відносяться: витрати на придбання геологічної інформації, що є в розпорядженні інших юридичних осіб; витрати на попередню розвідку родовищ (запасів) корисних копалин, проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектні роботи, пошуково-розвідувальні, бурові та гірничі роботи, геофізичні, геохімічні та інші дослідження в межах визначеної ділянки (території); витрати на детальну розвідку родовищ (запасів), проведену за рахунок власних коштів підприємств, що включає проектування, облаштування родовищ (з будівництвом селища тощо), бурові та гірничо-прохідницькі роботи, геофізичні та інші дослідження, комплекс випробувальних робіт, технологічні дослідження тощо; витрати, пов'язані з державною експертизою та оцінкою запасів корисних копалин; витрати на розроблення техніко-економічних обґрунтувань, бізнес-планів, угод (контрактів), концесійних договорів на користування надрами тощо; витрати на проектування розробки родовищ (запасів) корисних копалин; витрати на дорозвідку родовищ (запасів) корисних копалин, що здійснюється підприємством після завершення детальної розвідки паралельно з експлуатаційними роботами в межах гірничого відводу і які супроводжуються нарощуванням запасів корисних копалин чи переведенням запасів у більш високі категорії розвіданості (включаючи виконання бурових, гірничопрохідницьких робіт тощо).

При цьому, п. 148.2 ст. 148 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік витрат, які за Податковим кодексом України підлягають амортизації, а тому всі інші витрати, пов'язані із видобутком корисних копалин, і які не передбачені вказаним пунктом, не підлягають амортизації і, відповідно, повинні бути включені до складу валових витрат.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, витрати, визначені спірним податковим повідомлення-рішенням, як такі, що безпідставно враховані ПАТ «Нікстром» при визначенні об'єкту оподаткування, жодним чином не підпадають під перелік витрат згідно п. 148.2 ст. 148 Податкового кодексу України та виникли у ПАТ «Нікстром» у зв'язку з його господарською діяльністю щодо придбання паливно-мастильних матеріалів, електричної енергії та гідромеханізованих робіт по переміщенню піску.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.08.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль