Ухвала суду № 47786494, 29.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2015 року м. Київ К/800/58736/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року

у справі № 806/3851/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО"

до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБІО" задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області від 12 серпня 2014 року: № 0001462201, № 0001482201, № 0001492201 в повному обсязі та № 0001472201 в частині 4030256,00 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року та дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1, пп. 138.10.3 п. 138.10, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ст. 150 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення податку на прибуток приватних підприємств на 2042508,00 грн. та занижено суму податку на прибуток приватних підприємств на 4460163,00 грн.; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на 1087988,00 грн. та завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість на 3328468,00 грн.

Підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про відсутність реального виконання правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Ярмак-Трейд", ТОВ "Авеста Трейд", ПП "Автоплюс +", ТОВ фірма "Промінвест Пластик", ТОВ "Бізнес-Ленд".

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 22.07.2014 року № 47473/06-25-22-01/32828660 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 12.08.2013 року: № 0001482201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 6690245,00 грн., у тому числі 4460163,00 грн. - основний платіж, 2230082,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001492201 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 2042508,00 грн.; № 0001462201 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1631982,00 грн., у тому числі 1087988,00 грн. - основний платіж, 543994,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; № 0001472201 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 4160585,00 грн., у тому числі 3328468,00 грн. - основний платіж, 832117,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з липня по грудень 2012 року ТОВ «Аларіт Агро» на користь позивача було поставлено м'ясні продукти на загальну суму 56156,00 грн. Закупівля вказаних м'ясних продуктів у ТОВ «Аларіт Агро» здійснювалась позивачем для власної їдальні, в якій було організовано харчування найманих працівників. Факт поставки м'ясних продуктів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.

Також, в перевіряємому періоді філією позивача - «Житомирським заводом ізоляційних матеріалів» ТОВ «Обіо» укладено договори-заявки на надання транспортно-експедиційних послуг з: ТОВ «Ярмак Трейд» та ТОВ "Авеста Трейд". На підтвердження фактичного виконання умов зазначених правочинів позивачем надано: акти надання послуг, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, журнали реєстрації автотранспорту, журнали вивозу готової продукції, ярлики на завантаження, докази оплати.

Крім того, між позивачем та ТОВ фірма «Промінвест Пластик» в періоді, що перевірявся, відповідачем укладено ряд правочинів, а саме:

- договір поставки № 01/10-12 від 01.10.2012 року. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: специфікації, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, виписки з банку, книгу реєстрації довіреностей, накази на відрядження, шляхові листи;

- договір зберігання № 16/03-11 від 25.03.2011 року. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт і надання послуг, податкові накладні, докази оплати;

- договір комісії від № 02/10-12 від 01.10.2012 року. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акти приймання-передачі товару, вантажно-митні декларації на експорт, звіти комісіонера, акти здачі-прийняття послуг комісіонера, докази оплати.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що з метою реалізації придбаного у ТОВ фірма «Промінвест Пластик» товару, між позивачем та ТОВ «Бізнес Ленд» укладено договір комісії від № 3/10-12 від 01.10.2012 року. На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано: акти приймання-передачі товару, експортні вантажні митні декларації, звіти комісіонера, акти здачі-прийняття послуг комісіонера, докази оплати.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абазом першим та другим пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

В касаційній скарзі податковий орган посилається на висновки актів:

- ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 22.01.2012 року № 56/326-50-22-03-37558741 «Про результати документальної перевірки ТОВ "Аларіт Агро" по взаємовідносинах з Фермерським господарством "Ялинківське 2007", за період липень та жовтень 2012 року, та повноти декларування податкових зобов'язань та правомірність з формування податкового кредиту за період з 01.04.2012 по 31.12.2013 року». Вказаним актом встановлено відсутність поставки товарів за укладеними між контрагентами правочинами;

- ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 27.05.2013 року № 348/22-509/34295994 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Авеста Трейд» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року». Вказаним актом встановлено відсутність підприємства за фактичним місцезнаходженням, а також неможливість підтвердження правомірності формування підприємством податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Зазначені доводи податкового органу колегією суддів до уваги не беруться, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що у вказаних актах перевірок оцінка господарським операціям, здійсненим між позивачем та ТОВ «Авеста Трейд» і ТОВ «Аларіт Агро», не давалась. Крім того, порушення контрагентами позивача вимог податкового законодавства не може свідчити про безтоварність укладених правочинів та спричиняти негативні наслідки для позивача. Зазначена позиція також збігається із висновками Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03).

Також, в касаційній скарзі податковий орган посилається на протокол допиту директора ТОВ «Ярмак Трейд» - ОСОБА_4 в рамках досудового розслідування №32013600030000156. Так, ОСОБА_4 повідомив, що жодних первинних документів ТОВ «Ярмак Трейд» не підписував, а тому, на думку відповідача, надані позивачем на підтвердження реальності здійсненних з ТОВ «Ярмак Трейд» господарських операцій не є належними доказами у даній справі.

Колегія суддів вважає вказані доводи податкового органу безпідставними, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, вирок у кримінальній справі, яким встановлено відповідні обставини, відсутній.

Крім того, відповідач в касаційній скарзі зазначає, що укладені позивачем з ТОВ фірма «Промінвест Пластик» правочини мали на меті мінімізацію податкових зобов'язань, фактично не здійснювались, а тому є безтоварними. При цьому, жодних обґрунтувань вказаної позиції відповідачем не наводиться.

Водночас, фактичне виконання господарських зобов'язань підтверджується належним чином оформленими первинними документами, укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

Зазначене повністю спростовує доводи відповідача, що здійснені між позивачем і контрагентами господарські операції не мали реального характеру, а використовувались виключно для зменшення податкових зобов'язань позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність факту порушення позивачем податкового законодавства та про неправомірність оскаржених податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року у справі № 806/3851/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна