Ухвала суду № 47786480, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" липня 2015 р. м. Київ К/800/23934/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Вербицька О.В., Маринчак Н.Є.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013

у справі № 2а/1570/10944/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Нова-К" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 № 0000242350.

Названі судові акти зі спору мотивовано тим, що реальність виконання операцій з поставки позивачеві нафтопродуктів у рамках господарських правовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Авитек Груп ЛТД» (далі - ТОВ «Авитек Груп ЛТД») підтверджується документально, тоді як Інспекцією не доведено існування обставин, з якими чинне податкове законодавство пов'язує необґрунтованість податкової вигоди платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про фіктивність діяльності ТОВ «Авитек Груп ЛТД» та відсутність у нього активу, який виступав предметом розглядуваних поставок в адресу позивача, що підтверджує номінальне оформлення спірних операцій виключно з метою отримання позивачем сприятливих податкових наслідків.

Товариством у відповідності до статті 216 КАС подано заперечення на касаційну скаргу, в якому позивач зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить відхилити касаційну скаргу та залишити оскаржувані судові акти без змін.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено виїзну позапланову перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Авитек Груп ЛТД» за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, оформлену актом від 13.09.2011 № 691/23-50/33757245.

За наслідками цієї перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 № 0000242350, згідно з яким Товариству визначено грошове зобов'язання з ПДВ у сумі 684 950 грн. із застосуванням 1 грн. штрафних санкцій, з посиланням на створення формального документообігу між платником та його контрагентом ТОВ «Авитек Груп ЛТД» з приводу поставки дизельного палива позивачеві.

Наведений висновок Інспекції мотивований посиланням на фіктивний характер діяльності цього контрагента (який відсутній за місцезнаходженням, не володіє майном, виробничо-технічними та трудовими ресурсами для провадження фактичної господарської діяльності та виконання розглядуваних поставок, зареєстрований на підставну особу, не сплатив до бюджету необхідні суми податків тощо), а також на відсутність у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» активу (дизельного палива), який виступав предметом розглядуваних операцій постачання.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на додану вартість на суму понесених (нарахованих) витрат по сплаті ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У справі, що переглядається, суди встановили, що 01.03.2011 позивачем та ТОВ «Авитек Груп ЛТД» було укладено договір поставки нафтопродуктів № 0103-15/ДТ, відповідно до якого названий постачальник зобов'язався поставити позивачеві нафтопродукти. Виконання цих операцій оформлено складенням видаткових накладних, податкових накладних. Транспортування товару здійснювалося позивачем на умовах самовивозу з використанням орендованих ним бензовозів. Факт одержання товару підтверджується також Журналом обліку надходжень нафтопродуктів Товариства за 2011 рік, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданими позивачем відповідальним особам, а також особистими поясненнями водіїв, яких було допитано як свідків у судовому засіданні. Придбаний товар був використаний платником у власній господарській діяльності шляхом подальшого продажу третім особам.

Наведені обставини підтверджують факт одержання позивачем дизельного палива; власне наявність у позивача дизельного палива податковим органом не заперечувалася.

У той же час наявність активу не є достатньою умовою для підтвердження права платника на податковий кредит. Для аналізу сформованих платником даних податкового обліку реальність операції визначається не лише фактичною наявністю та рухом товарів (робіт, послуг), але й реальністю виконання поставки саме задекларованим контрагентом, тобто наявністю прямого зв'язку з конкретним постачальником; наведене зумовлює обов'язок платника належним чином довести реальне виконання господарської операції саме заявленим контрагентом.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суди виходили з того, що висновок податкового органу про реєстрацію ТОВ «Авитек Груп ЛТД» на підставну особу, відсутність у цього підприємства необхідних ресурсів та наявність інших ознак «анонімності» у цього суб'єкта господарювання не можуть впливати на податкові наслідки для Товариства. Відповіді претензії мають пред'являтися саме відносно цього контрагента.

Разом з тим, відхиляючи окремо кожний із доводів Інспекції, суди не оцінили усі наявні у справі докази у сукупності та взаємозв'язку, як того вимагає частина третя статті 86 КАС, а також не встановили обставини, що мають істотне значення для вирішення даного спору.

Так, суди встановили, що у процесі виконання спірних операцій товар одержувався позивачем на території нафтобази у м. Кілії шляхом навантаження дизельного палива з автоналивної естакади цієї нафтобази безпосередньо у бензовози Товариства; одночасно суди зазначили, що користувачем резервуарів, трубопроводу та автоналивної естакади є товариство з обмеженою відповідальністю «Тайгет». За таких обставин незрозумілою є економічна участь ТОВ «Авитек Груп ЛТД» у розглядуваних операціях, його причетність до виконання цих поставок.

Також суди не надали будь-якої оцінки доводам податкового органу про те, що згідно з представленими позивачем сертифікатами відповідності на придбане дизельне паливо виробником цього товару є публічне акціонерне товариство «Укртатнафта», серед покупців якого ТОВ «Авитек Груп ЛТД» відсутнє.

Відсутність доказів реального існування активу у заявленого постачальника, так само як і формальне залучення постачальника до процесу реалізації активу, може свідчити про створення Товариством безтоварної схеми у рамках взаємовідносин з цим постачальником за допомогою формального документообігу з метою одержання податкової вигоди.

А відтак для правильного вирішення даного спору судам слід ретельно перевірити усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, та надати правову оцінку усім наявним у справі доказам, дослідивши дійсний рух активу на шляху від виробника (публічного акціонерного товариства «Укртатнафта») до позивача у справі, з'ясувати фактичну економічну участь спірного постачальника (ТОВ «Авитек Груп ЛТД») у виконанні розглядуваних поставок, перевіривши у тому числі й наявність у ТОВ «Авитек Груп ЛТД» орендованих потужностей на нафтобазі у м. Кілії.

У разі ж встановлення, що вказаний постачальник був штучно залучений як посередник до ланцюга постачання товару, судам необхідно встановити дійсний обсяг прав та обов'язків позивача, виходячи з фактичного руху активу.

Таким чином, ухилення судами від перевірки та надання правової оцінки доводам Інспекції, якими вона мотивує порушення Товариством правил оподаткування, а також від встановлення усіх обставин, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, у тому числі з виявленням та витребуванням доказів з власної ініціативи, та вимагає скасування прийнятих у справі судових актів з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Інспекцію її правонаступником - Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 55, 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Замінити Ізмаїльську об'єднану державну податкову інспекцію Одеської області Державної податкової служби її правонаступником - Ізмаїльською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Одеській області.

2. Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

3. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01.08.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2013 у справі № 2а/1570/10944/2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:О.В. Вербицька Н.Є. Маринчак