Ухвала суду № 47786434, 13.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2015 року м. Київ К/9991/45428/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011

у справі № 2а-16514/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Дзержинського району м. Харкова від 15.09.2010 № 0003632305/0, від 13.10.2010 № 0003632305/1, від 22.12.2010 № 0004962305/2.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 15.09.2010 №0003632305/0 та від 13.10.2010 №0003632305/1, та прийнято нове судове рішення про відмову в задоволенні даних позовних вимог. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2011 залишено без змін.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання встановлення причин розбіжностей виявлених за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за період з 01.04.2010 по 30.06.2010 за результатами якої складено акт від 26.08.2010 № 8734/2305/25611992.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції Закону, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) що призвело до неправомірності віднесення до складу податкового кредиту за період квітня-червня 2010 року суми ПДВ в розмірі 2398867,00 грн. згідно податкових накладних, виданих контрагентами ТОВ «Лік-СВ», ПП «Укрспецсоюз», ПП «Сантима», ТОВ «Ректон Сервіс», ТОВ «Атлон-ВИР», ПП «Ферро-Ю».

На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010 №0003632305/0, яким підприємству визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3463567,00 грн., в тому числі: 2464531,00 грн. основний платіж, 999036,00 грн. штрафні санкції.

За наслідками адміністративного узгодження прийнято податкове повідомлення-рішення №0003632305/1 від 13.10.2010, яким підприємству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 3463567,00 грн., в т.ч.: 2464531,00 грн. - основний платіж, 999036,00 грн. - штрафні санкції.

ДПА України у Харківській області частково задоволена повторна скарга підприємства, зазначені рішення скасовані в частині 2342045,50 грн. (1689078,00 грн. - основний платіж, 652697,50 грн. - штрафні санкції). В іншій частині (по взаємовідносинах з ТОВ «Ректон Севіс», ПП «Сантима», ТОВ «Атлон-ВИР») рішення залишені без змін.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004962305/2 від 22.12.2010, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1121791,50 грн., в т.ч.: 775453,00 грн. - основний платіж, 346338,50 грн. - штрафні санкції.

Такі висновки податкового органу зроблені через розбіжності, виявлені за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовґязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів позивача на рівні ДПА України в періоді, що перевірявся.

Відповідач стверджує, що ТОВ «Промметсплав» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ПП «Укрспрецсоюз» на суму 1175405,44 грн.; ТОВ «Ректон - Сервис» на суму 673466,08 грн.; ПП «Сантіма», на суму 36731,00 грн.; ТОВ «Лік -СВ» на суму 28934,00 грн.; ТОВ «Атлон - Вир» на суму 65256,33 грн.; ПП «Ферро -Ю», на суму 484738,41 грн., що призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість всього на 2464531, 00 грн., у т.ч.: за квітень 2010 року у сумі - 842740,00 грн., за травень 2010 року у сумі 911287,00 грн., за червень 2010 року у сумі 710504,00 грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закону) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «Промметсплав» та ТОВ «Ректон -Сервис» було укладено договір поставки № 02/01-08 від 10.01.2008, між ТОВ «Промметсплав» та ПП «Сантіма» укладено договір поставки № 0501 від 04.05.2009, між ТОВ «Промметсплав» та ТОВ «Атлон - Вир» укладено договір поставки ДГ- 0000009 від 08.04.2010. На підставі яких вищезазначені підприємства (як Постачальники) передавали ТМЦ: лом алюмінієвий, алюмінієві радіатори та інше, а позивач (як Покупець) приймав та оплачував отримані ТМЦ.

На думку відповідача, зазначені угоди мають ознаки нікчемності, у зв?язку з відсутністю у контрагентів позивача управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Також у ТОВ «Лік-СВ», ПП «Укрспецсоюз», ПП «Сантима», ТОВ «Ректон Сервіс», ТОВ «Атлон-ВИР», ПП «Ферро-Ю» відсутні трудові резерви, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності.

Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Судами досліджувались обставини добросовісності позивача, при вчиненні згаданих господарських операцій з вищеназваними контрагентами, перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання. На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача були зареєстрованими в ЄДРПОУ, тобто були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, були платниками податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на формування витрат чи податкового кредиту.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що господарські операції не мали реального характеру, з огляду на відсутність у контрагентів достатніх трудових ресурсів, оскільки відсутність трудових ресурсів, не спростовує реальності зазначених операцій, адже укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання зобов?язань за договором; податкове законодавство не ставить право платника на витрати та податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється контрагентом виконання договору. До того ж, податкова інспекція не довела нездійснення, передбачених договорами, поставок.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «Промметсплав» про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 15.09.2010 №0003632305/0 та від 13.10.2010 №0003632305/1, оскільки останні в силу приписів пп. 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції Закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) вважаються відкликаними у зв'язку з прийняттям контролюючим органом рішення про скасування раніше нарахованої суми податкового зобов'язання у загальному розмірі 2342045,50 грн.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, підстав для його скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Харківської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун