Ухвала суду № 47786323, 22.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2015 року м. Київ К/9991/84220/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представників позивача - Петрик О.І., Перунової Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року

у справі № 16/9

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік сервіс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лоджистік сервіс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач) про визнання недійсними: податкових повідомлень-рішень від 23 травня 2008 року № 0000842310/0, від 28 липня 2008 року № 0000842310/1, від 28 липня 2008 року № 0001222310/1, від 08 вересня 2008 року № 0001222310/1, від 06 жовтня 2008 року №0000842310/2, № 0001222310/2; рішень про результати розгляду первинної скарги ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 10628/10/25-011 від 28 липня 2008 року та №13788/10/25-011 від 08 вересня 2008 року, рішення про результати розгляду скарг ДПА у м. Києві № 4911/10/25-214 від 06 жовтня 2008, рішення про результати розгляду повторної скарги ДПА України № 12019/6/25-0215 від 05 грудня 2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року позов був задоволений частково. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 23 травня 2008 року № 0000842310/0, від 28 липня 2008 року № 0000842310/1, від 28 липня 2008 року № 0001222310/1, від 08 вересня 2008 року № 0001222310/1, від 06 жовтня 2008 року №0000842310/2, № 0001222310/2. В решті позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Лоджистік сервіс», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

10 жовтня 2005 року між Київською міською радою (орендодавцем) та ТОВ «Лоджистік сервіс» (орендарем) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі пункту 16 рішення Київської міської ради від 26 грудня 2002 року за № 206/366, за актом приймання - передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, що розташована по вул. Володимирській, 97-99 у Голосіївському районі м. Києва, розміром 0,1203 га. Договір оренди укладено на 25 років (арк. справи 42-48).

Постановою Господарського суду міста Києва від 25 травня 2006 року у справі №30/72-А за позовом АТВТ «Марс» було визнано незаконним та скасовано пункт 16 рішення Київської міської ради № 206/366 від 26 грудня 2002 року про передачу ТОВ «Лоджистік сервіс» в довгострокову оренду земельної ділянки площею 0,12 га. (арк. справи 68-75).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2006 року постанову Господарського суду міста Києва від 25 травня 2006 року було скасовано, а у позові відмовлено (арк. справи 76-80).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2006 року було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2006 року та залишено в силі постанову Господарського суду міста Києва від 25 травня 2006 року (арк. справи 81-86).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01 березня 2007 року у справі № 3/130 було визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 10 жовтня 2005 року між Київською міською радою та ТОВ «Лоджистік сервіс» (арк. справи 56-59). Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19 червня 2007 року та постановою Вищого господарського суду України від 22 серпня 2007 року зазначене рішення було залишене без змін (арк. справи 60-65).

Зокрема, зазначеними судовими рішеннями було встановлено, що на час прийняття рішення Київською міською радою про передачу ТОВ «Лоджистік сервіс» в оренду земельної ділянки площею 0,12 га по вул. Володимирській, 97-99 у м. Києві законним землекористувачем даної ділянки було АТВТ «Марс».

Судами попередніх інстанцій було встановлено, ТОВ «Лоджистік сервіс» своєчасно, включно до 21 грудня 2007 року подавало декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та своєчасно сплачувало оренду плату згідно договору оренди від 10 жовтня 2005 року.

29 січня 2008 року ТОВ «Лоджистік сервіс» подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючі податкові декларації на зменшення податкового зобов'язання.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Лоджистік сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складений акт № 182/1-23-05-31306720 від 12 травня 2008 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги статті 2 Закону України «Про плату за землю», статті 21 Закону України «Про оренду землі», в результаті чого занижено орендну плату за землю за 2006 рік на суму 588443,18 грн. та за шість місяців 2007 року на суму 27273,51 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що ТОВ «Лоджистік сервіс» було платником плати за землю у вигляді орендної плати до 19 червня 2007 року - дати набрання законної сили у справі № 3/130.

23 травня 2008 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000842310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Лоджистік сервіс» суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 94288,35 грн., у тому числі: 85716,69 грн. - за основним платежем, 8571,66 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без змін, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2008 року № 0000842310/1, від 06 жовтня 2008 року №0000842310/2 на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Також, в процедурі адміністративного оскарження на підставі рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28 липня 2008 року № 10628/10/25-011 Про результати розгляду первинної скарги, яке було залишене без змін рішенням ДПІ у Голосіївському районі м. Києва №13788/10/25-011 від 08 вересня 2008 року, рішенням про результати розгляду скарг ДПА у м. Києві № 4911/10/25-214 від 06 жовтня 2008, рішенням про результати розгляду повторної скарги ДПА України № 12019/6/25-0215 від 05 грудня 2008 року, податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28 липня 2008 року № 0001222310/1, від 08 вересня 2008 року № 0001222310/1, від 06 жовтня 2008 року №0001222310/2, якими згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено ТОВ «Лоджистік сервіс» суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб у розмірі 34286,68 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в силу положень статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення, з огляду на що у позивача були відсутні підстави для сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки, який визнано недійсним, з 10 жовтня 2005 року, а не з 19 червня 2007 року, як вказує податковий орган. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що рішення про результати розгляду скарг не є правовими актами індивідуальної дії, які можуть оскаржуватись в адміністративному судочинстві в розумінні положень пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що в силу вказаної правової норми, договір оренди, укладений 10 жовтня 2005 року між Київською міською радою та ТОВ «Лоджистік сервіс», є недійсним з моменту його укладення, тобто з 10 жовтня 2005 року.

Правовим наслідком визнання договору недійсним згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), є двостороння реституція - повернення сторін у той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення та повернення одна одній всього одержаного на виконання договору.

Справляння плати за землю регулювалось Законами України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як зазначалося вище, судами попередніх інстанцій було встановлено, ТОВ «Лоджистік сервіс» своєчасно, включно до 21 грудня 2007 року подавало декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та своєчасно сплачувало оренду плату згідно договору оренди від 10 жовтня 2005 року та у зв'язку з визнанням недійсним договору оренди земельної ділянки ТОВ «Лоджистік сервіс» 29 січня 2008 року подало до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва уточнюючі податкові декларації на зменшення податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

З урахуванням того, що судами першої та апеляційної інстанцій була встановлена відсутність порушень податкового законодавства ТОВ «Лоджистік сервіс», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у податкового органу були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Голосіївському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна