Ухвала суду № 47786208, 23.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" липня 2015 р. м. Київ К/800/44778/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого суддіГоловчук С.В. (суддя-доповідач),суддівАмєліна С.Є., Черпака Ю.К.,

секретар судового засідання Малина Л.В.,

за участю представника позивача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправними та скасування розпорядження і наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У березні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 05 травня 2009 року працювала на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської районної державної адміністрації. Розпорядженням голови Зарічненської районної державної адміністрації (далі - РДА) від 23 листопада 2012 року № 142-к «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» від 23 листопада 2012 року № 142-к реорганізовано відділ освіти Зарічненської РДА шляхом перетворення в Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА, а розпорядженням від 18 лютого 2013 року №27-к її звільнено з цієї посади у зв'язку з переведенням до управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА згідно із пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України. Вважаючи такі дії протиправними, просила суд: визнати протиправним та скасування наказу начальника Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА від 04 лютого 2013 року №17 «Про перевід ОСОБА_5»; поновлення на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА з 19 лютого 2013 року, а у випадку неможливості такого поновлення на попередній посаді поновити на посаді начальника відділу виховання, молоді та спору управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА з 19 лютого 2013 року; зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути заподіяної моральної шкоди в сумі 20000,00 грн.

Крім того, просила суд зобов'язати нарахувати та виплатити доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника - начальника відділу з питань фізичної культури та спорту Зарічненської РДА за період із 01 червня 2011 року по 06 липня 2011 року.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року вимогу про зобов'язання нарахувати та виплатити доплату за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника залишено без розгляду. Зазначене судове рішення позивачем не оскаржувалось.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

В запереченнях на скаргу Зарічненська РДА просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Згідно із частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Перевіривши доводи скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 з 05 травня 2009 року працювала на посаді начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА, яка була структурним підрозділом райдержадміністрації та юридичною особою публічного права.

Розпорядженням голови Зарічненської РДА «Про впорядкування структури районної державної адміністрації» від 23 листопада 2012 року № 142-к реорганізовано відділи: освіти; у справах сім'ї та молоді; з питань фізичної культури і спорту Зарічненської РДА шляхом перетворення в Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА.

26 листопада 2012 року позивача повідомлено про наступне вивільнення і 21 січня 2013 року їй запропоновано іншу посаду у зв'язку із змінами істотних умов праці. Відповідно до наявних у справі пропозицій, позивач погодилась з пропозицією щодо працевлаштування її на посаду головного спеціаліста Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА (а.с.92).

14 лютого 2013 року листом №251 начальник Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА порушив перед головою Зарічненської РДА питання звільнення позивача в порядку переведення з вирішенням питання про її працевлаштування в Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА.

Розпорядженням Зарічненської РДА від 18 лютого 2013 року № 27-к ОСОБА_4 звільнено з посади начальника відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА у зв'язку з переведенням до управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА згідно із пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не допущено порушень при звільненні позивача та відсутні перешкоди на доступ до державної служби.

Проте, з такими висновками погодитись неможливо.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, як-то: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.

Однією із форм припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення.

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру.

Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної, несе відповідальність за її зобов'язаннями в повному обсязі.

Зазначений висновок узгоджується із нормою частини 3 статті 36 КЗпП України, відповідно до якої в разі реорганізації підприємства, установи, організації (злиття, приєднання, поділ чи перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України). Звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в такому випадку можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Отже, при вирішенні спорів щодо законності звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов'язані перевіряти перш за все чи відбулось скорочення штату шляхом порівняння штатних розписів та чи дотримано обов'язок працевлаштування працівника.

З повідомлення Зарічненської РДА від 11 березня 2013 року №01/25-630 видно, що у період проведення впорядкування структури районної державної адміністрації з 23 листопада 2012 року до 28 лютого 2013 року скорочення чисельності або штату працівників із числа державних службовців не відбулось.

Проте зазначеним обставинам суди оцінки не дали.

Відповідно до частини 2 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Колегія суддів наголошує, що роботодавець є таким, що належно виконав вимоги щодо працевлаштування при реорганізації установи, якщо запропонував працівнику наяву в установі роботу, тобто вакантну посаду за відповідною професією чи спеціальністю або іншу роботу (в тому числі нижче оплачувану роботу чи нижчу посаду), яку працівник може виконувати з урахуванням його стану здоров'я, освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати працівникові всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, які є в установі в цілому, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник працював.

Вирішуючи спір, суди виходили з того, що ОСОБА_4 погодилась на переведення на посаду головного спеціаліста Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА.

Разом з тим, із штатного розпису новоствореного Управління видно, що його очолює начальник і до його складу входять відділи: дошкільної та загальної середньої освіти, виховання молоді та спорту на чолі із начальниками, загальна кількість працюючих - 7 штатних одиниць (замість 5 - у ліквідованих відділах). Посада головного спеціаліста передбачена лише у структурі вказаних відділів.

Проте, суди не дали оцінки штатним розписам, не звернули уваги на те, що ОСОБА_4 запропоновано посаду, яка не передбачена штатним розписом та не перевірили чи пропонувалась позивачу посада начальника відділу, яка фактично збереглась.

Крім того, з матеріалів справи видно, що 01 лютого 2013 року позивач звернулася з заявою до голови Зарічненської РДА, в якій повідомила про те, що дає згоду на переведення і просить призначити на посаду начальника відділу виховання, молоді та спорту Управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА.

Відповідач відмовив у задоволенні цієї заяви із посиланням на те, що на момент надходження такої заяви (зареєстровано 05 лютого 2013 року) посада начальника відділу виховання, молоді та спорту управління освіти, молоді та спорту Зарічненської РДА вакантною не була, оскільки на цю посаду 04 лютого 2013 року призначено ОСОБА_5

Питання щодо можливості працевлаштування працівника, що підлягає звільненню у зв'язку з реорганізацією перевіряється щонайменше тричі: в день попередження про наступне звільнення; на засіданні профспілкового комітету під час розгляду подання роботодавця щодо звільнення працівника; судом - під час вирішення питання про поновлення на роботі.

Таким чином, обов'язок з працевлаштування працівника покладається на відповідача з моменту попередження про вивільнення й до моменту розірвання трудового договору за умови скорочення штату або чисельності працівників. За відсутності фактичного скорочення, правові підстави для звільнення працівника відсутні.

Що ж стосується правомірності звільнення за пунктом 5 статті 36 КЗпП України, то таке можливо лише з одночасним прийняттям на посаду, на якій працівник погодився працювати. Такий обов'язок повинна виконати юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов'язки припиненої юридичної особи, в даному випадку відділу у справах сім'ї та молоді Зарічненської РДА.

Відповідно до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).

Згідно із частиною 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2013 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С.В. Головчук Судді С.Є. Амєлін Ю.К. Черпак