Ухвала суду № 47786112, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/9991/13665/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

за участю:

представника відповідача Демченка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року

у справі № 2-а-7034/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТИАРА»

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТИАРА» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2010 року №0003742320/0, №0003752320/0, від 22 квітня 2010 року №0003742320/1, №0003752320/1, від 12 липня 2010 року №0003742320/2, №0003752320/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року позов був задоволений. Визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення Бориспільської ОДПІ Київської області №0003742320/0, №0003752320/0 від 18 лютого .2010 року, №0003742320/1, №0003752320/1 від 22 квітня 2010 року, №0003742320/2, №0003752320/2 від 12 липня 2010 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі Бориспільська ОДПІ Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Бориспільська ОДПІ Київської області провела планову виїзну перевірку ТОВ «ТИАРА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22 січня 2002 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 22 січня 2002 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої був складений акт № 93/23-2/31839309 від 10 лютого 2010 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема: вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 10.3 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до: заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1369886,00 грн., в тому числі: за лютий 2006 року на суму 545372,00 грн., за березень 2006 року на суму 66440,00 грн., за квітень 2006 року на суму 1001,00 грн., за травень 2006 року на суму 7523,00 грн., за липень 2006 року на суму 1723,00 грн., за жовтень 2006 року на суму 38405,00 грн., за листопад 2006 року на суму 30324,00 грн., за грудень 2006 року на суму 18704,00 грн. (термін позовної давності минув), за березень 2007 року на суму 16667,00 грн., за квітень 2007 року на суму 20388,00 грн., за серпень 2007 року на суму 5000,00 грн., за вересень 2007 року на суму 8990,00 грн., за листопад 2007 року на суму 1466,00 грн., за грудень 2007 року на суму 200625,00 грн., за лютий 2008 року на суму 277725,00 грн., за березень 2008 року на суму 127116,00 грн., за квітень 2008 року на суму 2417,00 грн.; завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 88254,00 грн., в тому числі: за жовтень 2008 року на суму 16260,00 грн., за листопад 2008 року на суму 31812,00 грн., за грудень 2008 року на суму 12269,00 грн., за лютий 2009 року на суму 27913,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість у сумі 1369886,00 грн. та неправомірно включив до розрахунку бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість в розмірі 88254,00 грн. за господарськими операціями з ЗАТ «Агробудмеханізація» (договір № 20/10-15 від 20 жовтня 2005 року про надання послуг субпідряду), з ВАТ «ПМК-508» (договір №51/05-06 від 15 червня 2006 року про здійснення робіт з монтажу системи опалення), з ПП «Руст» (договір №21/2 від 21 лютого 2006 року про надання послуг субпідряду), з ТОВ «УкрГазОйл» (договір від 14 листопада 2005 року про здійснення робіт по монтажу вводу газу), з ТОВ «Ореол-Монтаж» (договір №14/06/Ф9бЕ від 05 червня 2006 року про надання послуг субпідряду), з ТОВ «КПО Гарант» (договір №180 від 05 липня 2005 року про надання послуг субпідряду), з ТОВ «Ягуар» (договір №198-06 від 20 березня 2006 року про надання послуг субпідряду), з ЗАТ «Агобудмеханізація» (договір №05/04-2006 від 27 лютого 2006 року про надання послуг субпідряду), з ТОВ «Компанія «Промаркет» (договір №24/6 від 24 червня 2005 року про надання послуг субпідряду), з ПП «Толока М» (договір №10 від 11 травня 2005 року про виконання внутрішніх робіт, монтаж опалення), з ВАТ «ДБК-3 БМУ-1» (контракт № 308 від 07 жовтня 2004 року на будівництво житлового будинку), з ТОВ «Інжбудсервіс» (договір підряду на капітальне будівництво житлового будинку від 18 жовтня 2004 року), з ТОВ «Простір захід» (договір №194 від 22 рудня 2005 року про проведення реконструкції), з ТОВ «ВНП «Промислово-технічна студія» (договір №17/2 від 17 лютого 2006 року про надання послуг субпідряду), з ТОВ «Простір захід» (договір №05/10 від 05 жовтня 2006 року про вирубування бетону з арматурного каркасу та №27/12 від 27 грудня 2006 року про надання послуг субпідряду, демонтажних робіт), з ТОВ «Орга-атлас» (договір №3 від 08 лютого 2007 року про надання послуг субпідряду, виконання земляних робіт), з ТОВ «Віант» (договір №1-12 від 29 грудня 2006 року про влаштування паль, надання послуг автокрану), з ТОВ «Простір захід» (договір №15/2 від 15 лютого 2007 року про виконання робіт нульового циклу), оскільки на момент укладання зазначених угод у позивача були відсутні відповідні дозвільні документи на виконання будівельних робіт, що свідчить про те, що правочини, укладені позивачем з вказаними вище суб'єктами господарювання є нікчемними. При цьому, реальність господарських операцій податковим органом не заперечувалась.

18 лютого 2010 року Бориспільська ОДПІ Київської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0003742320/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ТОВ «ТИАРА» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 990591,00 грн., у тому числі: 660394,00 грн. - за основним платежем, 330197,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

18 лютого 2010 року Бориспільська ОДПІ Київської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00037542320/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ТОВ «ТИАРА» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 87102,00 грн. (у тому числі: за жовтень 2008 року на суму 16260,00 грн., за листопад 2008 року на суму 31812,00 грн., за грудень 2008 року на суму 12269,00 грн., за лютий 2009 року на суму 27913,00 грн.), визначила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 87102,00 грн. та застосувала штрафні (фінансові) санкції у розмірі 43551,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а Бориспільською ОДПІ Київської області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2010 року №0003742320/1, №0003752320/1 та від 12 липня 2010 року №0003742320/2, №0003752320/2 на аналогічні суми.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 16 лютого 2011 року № 10610/10/1584/11-19, виходив з того, що позивач правомірно сформував податковий кредиту відповідного податкового періоду та, відповідно, правомірно здійснив розрахунок бюджетного відшкодування, оскільки реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами податковим органом не заперечувалась та підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а також зважаючи на те, що відсутність відповідних дозволів на виконання будівельних робіт на дату укладення правочинів із контрагентами не свідчить про нікчемність таких правочинів, з урахуванням того, що на дату виконання будівельних робіт у позивача були наявні усі необхідні дозволи.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з виконання будівельних робіт згідно договорів укладених позивачем з ЗАТ «Агробудмеханізація», ВАТ «ПМК-508», ПП «Руст», ТОВ «УкрГазОйл», ТОВ «Ореол-Монтаж», ТОВ «КПО Гарант, ТОВ «Ягуар», ЗАТ «Агобудмеханізація», ТОВ «Компанія «Промаркет», ПП «Толока М», ВАТ «ДБК-3 БМУ-1», з ТОВ «Інжбудсервіс», з ТОВ «Простір захід», ТОВ «ВНП «Промислово-технічна студія», ТОВ «Простір захід», ТОВ «Орга-атлас», ТОВ «Віант» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, податковими накладними, локальними кошторисами, договірними цінами (т.1 арк. справи 98-236), з урахуванням того, що реальність господарських операцій податковим органом не оспорювалась.

Вказані обставини знайшли своє підтвердження і у висновку судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 16 лютого 2011 року № 10610/10/1584/11-19, в якому вказано, що податкові накладні, які перелічені в додатку до акту перевірки, надані ТОВ «ТИАРА» його контрагентами, оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства та дають підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (т.2 арк. справи 10-16).

Крім іншого, матеріали справи містять дозволи Управління містобудування і архітектури та розвитку інфраструктури Київської обласної державної адміністрації, видані ТОВ «ТИАРА», на виконання будівельних робіт на відповідних об'єктах (т.1 арк. справи 238-244).

Отже, позивачем були виконані всі необхідні умови, передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Бориспільської ОДПІ Київської області залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна