Ухвала суду № 47786078, 15.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2015 року м. Київ К/9991/63208/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кохан О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року

та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року

у справі № 2-а-7160/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Селена»

до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Закрите акціонерне товариство «Селена» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області (далі - відповідач) про визнання визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: № 0000152300/0 від 17 березня 2008 року - у повному обсязі; № 0002351701/0 від 11 березня 2008 року - в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій у сумі 720,00 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року позов був задоволений частково. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області № 0000152300/0 від 17 березня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 44828,66 грн., у тому числі: за основним платежем - 29885,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 14942,39 грн. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Біляївському районі Одеської області № 0002351701/0 від 11 березня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 720,00 грн. В решті позовних вимог було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року було змінено. Викладено резолютивну частину постанови Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року в наступній редакції: «Позов задовольнити частково. Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000152300/0 від 17 березня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44828,66 грн., у тому числі: за основним платежем - 29885,77 грн. та за штрафними санкціями у сумі 14942,39 грн. В частині позовних вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002351701/0 від 11 березня 2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників в частині штрафних (фінансових) санкцій у сумі 720,00 грн. - відмовити».

В касаційній скарзі ДПІ у Біляївському районі Одеської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2008 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ЗАТ «Селена», посилаючись на те, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Біляївському районі Одеської області провела виїзну планову документальну перевірку ЗАТ «Селена» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої був складений акт № 179/23/30818912 від 05 березня 2008 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені: вимоги підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 29885,77 грн., в тому числі по періодах: за січень 2007 року - 3965,64 грн., за лютий 2007 року 7747,79 грн., за березень 2007 року - 6051,77 грн., за травень 2007 року - 9715,64 грн., за серпень 2007 року - 887,67 грн., за вересень 2007 року - 1517,26 грн.; вимоги підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого товариству донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 360,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість, сплачений на користь Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН у складі ліцензійних платежів (згідно Генерального ліцензійного договору № 22/Л-02 від 02 квітня 2002 року), оскільки з набуттям права використання об'єкта інтелектуальної власності, а саме використання на території України сортів рослин, ЗАТ «Селена» уклало субліцензійні договори із господарствами України на право користування останніми насінням рослин, за умовами яких ЗАТ «Селена» отримує платежі - роялті, які не є об'єктом оподаткування; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду всю суму податку на додану вартість ,сплачену у складі вартості послуг оренди офісу, без визначення частки податку, що використовується в неоподатковуваних операціях; позивач неправомірно застосовував соціальну пільгу до заробітної плати працівників без подання ними заяви на право застосування такої пільги за формою ,визначеною Наказом ДПА України від 30 вересня 2003 року № 461 «Про затвердження форм заяв та повідомлень по питанню отримання (застосування) податкової соціальної пільги, а також порядку інформування податківців».

11 березня 2008 року ДПІ ДПІ у Біляївському районі Одеської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002351701/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Селена» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок з доходів найманих працівників у розмірі 1080,00 грн., в тому числі: 360,00 грн. - за основним платежем, 720,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

17 березня 2008 року ДПІ ДПІ у Біляївському районі Одеської області на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000152300/0, яким на підставі підпункту «б» підпункту 4.2.2. статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ЗАТ «Селена» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 44828,66 грн., в тому числі: 29885,77 грн. - за основним платежем, 14942,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що: визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням є безпідставним, оскільки ЗАТ «Селена» придбало у Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН право на використання прав на сорти рослин з можливістю відчуження за винагороду, яка не підпадає під визначення роялті, наведене у пункті 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, відповідно, є об'єктом для оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах; оренда офісних приміщень відноситься до операцій з поставки послуг, яка споживається та оплачується позивачем і є оподатковуваною операцією та оскільки ЗАТ «Селена» не здійснює неоподатковуваних операцій з виплат роялті, послуга у вигляді оренди офісного приміщення, яка споживається позивачем, також не може вважатись такою, що одночасно використовується в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях. Також, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №0002351701/0 в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002351701/0 в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій, виходив з того, що підстави для задоволення позовних вимог у зазначеній частині відсутні. В решті суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Селекційно-генетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН (ліцензіаром) та ЗАТ «Селена» (ліцензіатом) був укладений Генеральний ліцензійний договір № 22/Л-02 від 02 квітня 2002 року, відповідно до умов якого позивачу надано право на використання об'єктів інтелектуальної власності - сортів рослин у власному господарстві та на видачу ліцензій на використання об'єктів інтелектуальної власності третім особам, за яке ЗАТ «Селена» сплачує Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН винагороду (арк. справи 81-85).

Також, судами було встановлено, що винагороду, яку ЗАТ «Селена» сплачує на користь Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення УААН, позивач включав до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення УААН.

При цьому, ЗАТ «Селена» відповідно до ліцензійних договорів надає третім особам ліцензії на використання об'єктів інтелектуальної власності, як власних, так і тих, право на використання яких передано Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення УААН, без можливості подальшого відчуження, за що отримує винагороду, яка підпадає під визначення роялті, наведене у пункті 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», і операції з виплати яких не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі, коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

За визначенням, наведеним у абзаці 3 пункту 1.4 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Отже, за загальним правилом, надання права на користування об'єктами інтелектуальної власності є поставкою послуг.

За приписами абзацу 1 пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

При цьому, абзацом 2 пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

З огляду на викладене, платежем за надання права на користування об'єктами інтелектуальної власності може бути або роялті, або інших платіж.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку - це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

З огляду на те, що платіж за надання права на користування об'єктами інтелектуальної власності відповідно до умов Генерального ліцензійного договору № 22/Л-02 від 02 квітня 2002 року не підпадає під визначення роялті, наведене у пункті 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що поставка послуг відповідно до Генерального ліцензійного договору №22/Л-02 від 02 квітня 2002 року є оподатковуваною операцією за ставкою, визначеною у підпункті 6.1.1 пункту 6.1 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення УААН здійснює оподатковувану операцію, що тягне за собою виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а у ЗАТ «Селена» - права на податковий кредит.

Згідно з підпунктом 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

Відповідно до умов ліцензійних договорів треті особи, яким позивачем надано право на користування нематеріальним активом відповідно до ліцензійних договорів, здійснюють операцію, що не є об'єктом оподаткування - виплату роялті у грошовій формі.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що ЗАТ «Селена» здійснювало лише оподатковувані відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» операції і не здійснює неоподатковуваних операцій, визначених в підпункті 3.2.7 пункту 3.2 статті 3 цього Закону, з огляду на що положення підпункту 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону не підлягають застосуванню при визначення позивачем податкового кредиту за операціями поставки послуг з Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення УААН.

Також, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оренда офісних приміщень відноситься до операцій з поставки послуг, яка споживається та оплачується позивачем і є оподатковуваною операцією та оскільки ЗАТ «Селена» не здійснює неоподатковуваних операцій з виплат роялті, послуга у вигляді оренди офісного приміщення, яка споживається позивачем, також не може вважатись такою, що одночасно використовується в оподатковуваних та неоподатковуваних операціях.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002351701/0 від 11 березня 2008 року, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Біляївському районі Одеської області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Одеської області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна